1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів

Зона арктичних пустель займае більшу частину Гренландії і Канадського Арктичного архіпелагу. Рослинний і тваринний світ тут надзвичайно бідні, що пов'язано з суворими кліматичними умовами. Життя більшості тварин пов'язано з океаном.

Зона тундри розташована на крайній пн. Материка (тундра – безлісова). Тепла тут трохи більше, ніж в арктичних пустелях, але його не вистачає для випаровування опадів. Тому тут надмірне зволоження, що зумовлює заболоченість території. На тундрово-болотних грунтах ростуть мохи та лишайники, що утворюють майже суцільний покрив. Поряд з ними різноманітні трави і численнні чагарнички. Висота карликової берези часто не перевищуе 5 см.

Перехідна зона від тайги до широколистих лісів — зона мішаних лісів. Вона розміщена на сході материка. Від тайги зона відрізняється більшою кількістю тепла. Поряд з хвойними тут зустрічаються численні представники листяних порід: дуб, бук, липа, осика, береза. В канадських лісах особливо численні клени — цукровий, червоний, сріблястий.

Широколисті ліси ростуть головним чином в Аппалачах. Для зони характерна надзвичайно велика різноманітність порід дерев. Одних тільки дубів декілька десятків видів. Окрім них тут ростуть бук, каштан, липа, клени тощо. Для тваринного світу характерні олені, дикобраз, опоссум.

Зона лісостепу пролягає через рівнини Пн. Америки меридіональною смугою. Більш зволожену східну частину зони, де буває до 1000 мм опадів на рік, називають п р е р і я. Тут родючі чорноземоподібні грунти сприяли тому, що зараз прерія майже повністю розорані. Тепер тут розкинулися лани пшениці та кукурудзи.

Зона степів займає досить великі простори у самому центрі континенту. Кількість тепла тут значна, але зволоження недостатнє.

Тваринний світ степів і лісостепів порівняно небагатий: численні гризуни — ховрахи, у помірному поясі — бабаки, полівки тощо. На них полює койот.

Зона напівпустель і пустель охоплюе внутрішні плоскогір'я Кордильєр. Вона не утворює суцільної смуги, а мае мозаїчний вигляд. Основна рослина цієї зони — напівчагарник чорний полин. Він росте на сіро-бурих грунтах і утворює полинні пустелі, що чергуються з солончаковими.

2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.

Субтропічний і тропічний пояси відрізняються великою кількістю тепла. Це зумовлено сонячною радіацією, яка приблизно однакова в межах кожного з поясів.

Вологі мішані ліси на жовтоземних і червоноземних грунтах ростуть на сході субтрошчного поясу. Крім хвойних порід, тут трапляються карликові пальми та чагарникові види вічнозелених дубів. У знижених і вологих місцях зустрічаються зарості з дуба і магнолій, що часто перевиті ліанами. Заболочеш ділянки зайняті болотним кипарисом. Багато птахів — папуги, колібрі тощо.

3 просуванням на захід ліси поступово змінюються субтропічними преріями. Вони, у свою чергу, з подальшим посиленням сухості у напрямку до Кордильєр поступаються степам.

Зона напівпустель і пустель займае південну частину Великого Басейну і внутрішні райони Мексиканського нагір'я.

Зона твердолистих лісів і чагарників займає вузьку смугу тихоокеанського узбережжя США і Мексики. Тут ростуть реліктові види вічнозелених дубів, сосни, а також секвойї, які збереглися ще з дольодовикового періоду.