- •1. Поняття геополітика та основні підходи до його визначення.
- •2. Геополітика та політична географія. Основні парадигми політичної географії.
- •3. Поняття політичного ландшафту.
- •4. Геополітичне поле та його різновиди.
- •5. Державна територія як поняття сучасної геополітики.
- •6. Кордон: визначення, види, функції, проблема якості.
- •7. Поняття національного інтересу в американській геополітичній традиції.
- •8. Французька геополітична школа про поняття національного інтересу.
- •9. Національна безпека: концепція та геополітичні чинники.
- •10. Механізм реалізації державних інтересів та його компоненти.
- •11. Баланс сил як поняття геополітики.
- •12. Теорія війни к. Клаузевіца як теоретична передумова виникнення класичної геополітичної думки.
- •14. Географічний синтез людської історії л. Мєчнікова.
- •15. “Органічна школа” ф. Ратцеля.
- •16. Ф. Ратцель про опозицію суші та води.
- •17. Геополітичні погляди р. Челлена.
- •18. Концепція морської могутності а. Мехена.
- •19. Х. Макіндер про географічну вісь історії. Арон про схеми Маккіндера, про їх ідеологічні наслідки
- •20. Французька школа географії людини.
- •21. Концепція “Серединної Європи” ф. Наумана.
- •22. Теорія континентального блоку к. Хаусхофера.
- •23. К. Хаусхофер про опозицію широтної і довготної експансії та її геополітичні наслідки.
- •24. Концепція Остленду в німецькій геополітичній школі.
- •25. Основні німецькі геополітичні теорії (після Другої світової війни)
- •26. Геополітична концепція к. Шмітта.
- •27. Поняття Росії-Євразії в російській політичній географії.
- •28. Континент Євразії та його географічні і культурно-історичні виміри.
- •29. Теоретичні передумови євразійства.
- •30. Євразійська концепція м. Трубецького та місце „української проблеми” в ній.
- •31. Доктрина Монро та її геополітичний сенс.
- •32. Геополітика н. Спайкмена та с. Коена.
- •33. Основні поняття та положення атлантизму
- •34. Принцип обмеженої війни у концепції атлантизму.
- •35. Євразійська геостратегія атлантизму з. Бжезінського.
- •36. Сценарії розвитку сучасної російської геостратегії
- •38. Велика Європа ж. Тіріара.
- •39. Ж. Парвулеско про геополітичні підстави єдиної Європи.
- •40. Й. Лохаузен про геостратегічне значення Перської затоки.
- •41. Європейські пріоритети сучасного атлантизму.
- •42. Офіційний Ватикан про єдину Європу.
- •43. М. Фуше про геополітичні контури та провідні мотиви “будування” Європи.
- •44. Р. Гріффтіс про основи єдиної Європи
- •45. Постмодерні засади сучасної геополітики.
- •46. Форми та сценарії насилля у сучасному світі. Поняття соцієтальної безпеки.
- •47. Передумови виникнення та головні напрями сучасної глобалістики. Глобалістика та концепція “сталого розвитку”.
- •48. Теоретичні аспекти сучасних глобалізаційних процесів.
- •50. Геополітика та геоекономіка. Геоекономіка та проблема національної безпеки.
- •51. Геополітична концепція мондіалізму. Ж. Атталі „Лінії горизонту”.
- •52. Арон про можливі образи світ.Уряду.
- •53.Великодержавність та її сценарії
- •54. Сучасний світ.Порядок.Проблеми та підходи
- •55. Концепція світ.Порядку Рим.Клубу
- •56. Бодуен про осн.Фактори світ.Порядку
- •57. Ж. Бодуен про основні концепції розвитку "третього світу".
- •58.Геополітична модель світового порядку 3. Бжезінського та нова стратегічна концепція Атлантичного союзу.
- •59. Концепція світ.Порядку Кіссінджера
- •60. Хантінгтон про цивіл.Аспекти світ.Порядку
- •61. «Розколота цивілізація» та поняття уніполя
- •62. Гексагональна модель світ.Порядку
- •63.Прагматизм як геополітична концепція сучасної Росії.
- •64. Україна в сучасних американських геополітичних концепціях
- •65. Головні вектори сучасної української геостратегії
- •66. Геополітичний сенс Кримської проблеми
- •67 Історичне обгрунтування геополітичних пріоритетів України у працях Михайла Грушевського
- •68. Геополітичні інтенції політико-географічних розвідок Степана Рудницього
- •69. «Всеукраїнська трилогія» Юрія Липи та її геополітичний сенс
- •70. Концепція нац. Безпеки Укр.
- •71. Суч. Цивілізаційна геополітика. Проблеми та перспективи розв.
- •72. Мілютін «Критичне досл. Значення воєнної географ. Та воєнної статистики»
- •73. Тойнбі «Світ і Захід»
- •74. Трубецькой «Європа і людство»
- •75. Цимбурський «Росія-Європа» третя осінь цивілізації»
20. Французька школа географії людини.
Оформилася на противагу органічній школі Ратцеля. Якщо остання розглядала природне середовище як визначальну детермінанту історії, то перша обґрунтувала положення про те, що опосередковуючою ланкою між природою та історією є людська діяльність. Рефлю, Відаль де Бланш, Брюм, Деманжо.
Рефлю: історична географія вивчає людей в їх дійсній ролі, як таких, що працею перемагають навколишнє середовище. Підпорядковуючись впливу середовища, людина видозмінює його на свою користь. Тому, вивчаючи простір, слід мати на увазі й інший, не менш важливий, елемент людської історії - час.
Відаль де Бланш: «географія людини» не антитеза до географії без людини, тому що остання існує в уяві вузького кола спеціалістів. Завдання географії людини вивчення стосунків землі та людини, впливу географічного чинника на людину і навпаки. Людські асоціації подібно до рослинних та зоологічних, утворюються з різних елементів, які підпорядковані впливу середовища. Такі асоціації існують в одній країні, яка накладає на них відбиток. "Вся країна" сукупність елементів географічного середовища. Природа не є деякої нерухомою сценою, на якій розгортається людська діяльність, вона живе і змінюється лише завдяки цій діяльності. Концепція де ла Бланша отримала назву
Концепція посибілізму - простір лише можливість. Перетвориться він на дійсний політичний фактор чи не перетвориться залежить від людей, які цей простір населяють.
Брюм (учень де Бланша): 1. Географія людини у широкому сенсі вивчення олюдненої або окупованої” людиною поверхні землі, всіх фактів земної поверхні, які існуванням завдячують людській діяльності. Географія людини у широкому розумінні поділяється на власне "географію людини" й на "географію історії". Географія людини в широкому розумінні розпадається на наступні частини, що вивчають:
а. факти непродуктивної окупації (будинки, дороги);
б. факти позитив окупації (землеробство, скотарство);
в. факти руйнівної окупації (рибальство, полювання). 2. У вузькому розумінні початкова і основна частина географії історії, яка вивчає економічне, соціальне та політичне відображення географічних факторів, що вплив на розвиток людського суспільства.
Для з'ясування фактів необхідно скористатися поняттям пейзажу: подумки піднятися на аероплані й нібито сфотографувати факти людської діяльності. Географічний розгляд людини є припустимим тією мірою, якою її діяльність чинить вплив на зовнішність пейзажу.
Початкова географія людини завершується географією історії як "позитивною філософією стосунків людини та природного середовища", складові:
1. географію населення, тобто статистичну географію населення та його руху;
2. економічну географію, тобто географію простору, транспорту і обміну;
3. політичну географію географію Держави, території, кордонів, доріг, столиці, сировини, союзів, угод, конфліктів, війн, торгового суперництва і колоніальної політики;
4. соціальну географію або географію цивілізацій вивчає нації, раси, релігії, в тій мірі, в якій вони є факторами географії людини;
5. регіональну географію синтетичний підсумок всіх попередніх.
Основні принципи географії людини:
- принцип діяльності географічні факти, що стосуються природи і людини постійно змінюються і повинні вивчатися саме як такі.
- принцип взаємопов’язаності факти географії і реальності тісно пов’язані між собою. Охоплює як взаємний зв'язок елементів, із яких складається той чи інший географічний об'єкт, так і взаємодію даного регіону чи країни з іншими районами, країнами світового господарства.
Обидва принципи мають розкрити роль географічного середовища в історичному розвитку.
На підставі 1-го принципу, Брюн: дійсний зв’язок між географією та історією можна встановити лише завдяки аналізу людської праці та її результатів. де ла Бланш — геогр. причини діють на людей через факти соц.життя.
На підставі 2-го принципу де Бланш вводить поняття земного цілого” або регіону. Окремі частини не живуть ізольовано а впливають одна на одну. Вивчення регіону має за мету вияв всіх наявних взаємодій між його природними умовами, господарством і культурою, з'ясування зв'язків і взаємодій з іншими регіонами та/чи країнами з тим, щоб порівняти й співставити ці зв'язки і взаємодії з аналогічними в інших регіонах чи країнах. Жодний регіон не містить пояснення лише у собі самому, тому вивчення країни чи регіону не може бути продуктивним без вивчення взаємодій. Земля ціле, окремі частини якого допомагають взаємному поясненню. Завдання: охопити у всій сукупності характерні риси, які утворюють фізіономію даної країни, з'ясувати зв'язок між ними та представити цей зв'язок як прояв загальних законів земного організму.
Ж. Брюн розрізняє 1. геогр. регіони - природні просторові єдності, які мають у всіх своїх частинах деякі загальні риси і в цілому однорідні; Фактором, на підставі якого виокремлюють подібні регіональні утворення, є геоморфологічні характеристики. 2. Історичні регіони утворюються елементами які є різнорідними у природ відношенні. Їх політична єдність створилася волею і не лише узгоджується з географ різнорідністю а й опирається на неї.
Деманжон: головне завдання географії людини у складанні «живого образу місцевості». Завдання: зібрати і скоординувати для кожної області характерні риси її ґрунту, клімату рослинного і людського життя, так можна відтворити особливу фізіономію місцевості.