66. Поняття та основні види правомірної поведінки.

Правомірна поведінка – це суспільно-необхідна бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб’єктів, яка відповідає правовим приписам та гарант-ться Д-ю.

Ознаки:

1. відповідність даної поведінки вимогам норм права;

2. соціальна корисність даної поведінки (вона бажана і необхідна);

3. дана поведінка має суб’єктивну сторону, яка знаходить свій вияв в таких чинниках: мотив, міра усвідомлення можливих наслідків вчинку, внутрішнє відношення особи до спричинених наслідків;

4. об’єктивна необхідність правомірних дій для функціонування та розвитку суспільства – ці дії знаходять своє закріплення в імперативних нормах у вигляді обов’язків, їх виконання забезпечується примусовою силою держави;

5. бажаність для суспільства даної поведінки, яка залежить від волі уповноваженої особи є її правом, а не обов’язком та знаходить своє закріплення в диспозитивних нормах. Імперативні – чіткі межі. Диспозитивні – варіанти поведінки.

6. соціальна допустимість поведінки.

Класифікація – критерії:

І. В залежності від суб’єктів:

1) правомірна індивідуальна поведінка;

2) колективна поведінка.

ІІ. В залежності від об’єктивної сторони:

1. активні дії;

2. бездіяльність.

ІІІ. В залежності від форм реальних норм права:

1. дотримання;

2. виконання;

3. використання;

4. застосування.

ІV. В залежності від юридичних наслідків які бажає досягти суб’єкт реалізації розрізняють:

1. юридичні акти;

2. юридичні вчинки.

6. В залежності від суб’єктивної сторони:

1. розрізняють соціально-активну поведінку, яка характеризується високим ступенем відповідальності суб’єктів;

2. закономірна поведінка – це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на підставі високої правосвідомості;

3. конформістська поведінка – характеризується низьким ступенем соціальної активності суб’єктів їх пристосуванням «роблю як всі»;

4. маргінальна – поведінка яка знаходиться на межі правомірної і протиправної, переступити яку не дозволяє страх перед відповідальністю;

5. звичайна поведінка – поведінка, яка ввійшла в звичку в силу багаторазового повторення.

67. Правопорядок: поняття, види.

Правопорядок – це певна організація суспільного життя, що заснована на праві та законності, та відображає якісний стан суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства.

Особливості:

1. певний стан впорядкованості та організованості суспільного життя;

2. певний порядок який передбачений нормою права;

3. певна організація суспільного життя, що є результатом реалізації правових норм;

4. порядок який забезпечується примусовою силою держави.

Принципи правопорядку:

• системність – певна система відносин, яка заснована на єдності права;

• визначеність – правопорядок заснований на певних правових приписах, реалізація яких забезпечує визначеність суспільних відносин;

• стійкість правопорядку забезпечується примусовою силою держави;

• єдність правопорядку на всій території держави;

• організованість.

Елементи правопорядку:

1. правова структура суспільства, що закріплена нормами права;

2. правові відносини та зв’язки які існують в статичному та просторовому вимірах та динамічному та часовому вимірах;

3. атрибутивні елементи – передбачають певну впорядкованість елементної структури правопорядку.

Класифікація правопорядку:

І. В залежності від об’єму та значущості:

1. Загальний.

2. Галузевий

3. Той що виникає в зв’язку з реалізацією правових інститутів.

4. Спеціальний.

ІІ. По характеру відносин:

1. Конституційний

2. Судовий.

3. Фінансовий.

4. Адміністративний.

ІІІ. По складності:

1. Складний.

2. Спрощений.

3. Елементарний.

ІV. По ступеню оформленості:

1. Оформлений.

2. Неоформлений.

Правопорушення – протиправне, винне, суспільно-небезпечне або шкідливе діяння делікт о спроможного суб’єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільствам, держави чи особи.

Ознаки:

1. має протиправний неправомірний характер тобто су перечить вимогам норми права і одночасно являє собою порушення заборон, що містіться у відповідних законах чи підзаконних актах;

2. суспільно-шкідловий проступок, суспільно-злочиний небезпечний характер;

3. знаходить вираз у поведінці у вигляді діяння (дії, бездіяльність);

4. має свідомо-вольовий характер;

5. є винним діянням.

Вина – психічне відношення особи до свого діяння та його наслідків.

6. причинний зв'язок між діянням та спричиненими наслідками.

Юридична складова правопорушення – система ознак правопорушення необхідних та достатніх для застосування до правопорушника засобів юридичної відповідальності.

До юридичного складу правопорушення входять: об’єкт, суб’єкт: родовий, видовий, безпосередній об’єкт; суб’єктивна сторона: вина, мотив, мета, вина умисна, прямий непрямий умисел.

Недбалість – не передбачена.

Самовпевненість – передбачена.

Об’єктивна сторона: дія, діяння, наслідки в результаті діяння, причинний зв'язок між діянням і причинними наслідками.

Причини правопорушення: соціальні, біосоціальні.