2. Цілі учасників конгресу

Росію на конгресі представляв імператор Олександр І, ди­пломати А.К-Разумовський, К.В.Нєссєльроде, Ґ.О.Штакєльберг.

Російська делегація поставила питання про створення такої політичної рівноваги в Європі, яка б надала Росії' можливість впливати на європейські справи і зробила б неможливим ство­рення проти неї ворожої коаліції" європейських держав. А саме:

росіяни хотіли зберегти суперництво Австрії і Пруссії, що по­слабляло політичні вагу і вплив кожної з них; у той самий час воліли не допустити надмірного послаблення Франції'.

Олександр І прагнув приєднання Польщі до Російської

імперії зі статусом автономного Царства Польського з власною конституцією і владною структурою на місцях. Надати ж поля­кам державну самостійність в їхніх етнографічних межах не зби­рались ані Австрія, ані Пруссія, ані Росія. Олександр І знав, що його проект приєднання Польщі зустріне опір Великої Британії, Австрії та Франті. Для нейтралізації Пруссії цар розраховував

запропонувати їй Саксонію

Представником Великої Британії на Віденському конгресі був статс-секретар Р Г Стюарт віконт лорд Кестльрі, пізніше його замінив герцог А У Веллінгтон Британська політика грунтувалася на закріпленні власної торгово-промислової гегемони та збере женш захоплених французьких і голландських колоній, що лежа­ли на шляху до британської Індії. Головним завданням британці вважали посилення і Австрії, і Пруссії на противагу Франції та Роси - така рівновага європейських держав надавала б Велиюй Британії змогу грати між ними роль арбітра На Віденському конгресі Кестльрі підтримував Пруссію у проблемі Рейнських провінцій та намагався перешкодити Роси у польському питанні

Австрія була презентована імператором Францем І та канц­лером князем К.Меттерніхом Мета Австрії полягала у недопу­щенні серйозного посилення своїх старих суперниць — Пруссії та Роси. Базуючись на принципах абсолютизму і легітимізму, КМеттерніх відстоював недоторканість прав Саксонської ди­настії задля перешкодження передачі Саксонського королівства, яке було буфером між Австрією і Пруссією, до складу останньої

К.Меттерніх прагнув забезпечити гегемонію Австрії в Німеччині і не допустити приєднання Польщі до Роси Він був зацікавлений у відновленні австрійського панування над Лом­бардією, Венецією і дрібними італійськими герцогствами - те­риторіями, що їх австрійці втратили за часів Наполеона

У намаганнях зберегти і закріпити багатонаціональний склад Австрійської імперії, зокрема, панування австрійців над італійцями, угорцями і слов'янами, КМеттерніх виступав проти усіх ліберальних і національно-визвольних рухів.

На Віденському конгресі від Пруссії був король Фрідріх Вільгельм III, канцлер Гарденберг та прусський посол в Австрії відомий вчений В фон Ґумбольт В основі прусської політики лежало бажання отримати Саксонію, та ще й нові стратегічно важливі та багаті володіння на Рейні Прусська делегація вимага­ла найсуворіших рішень щодо переможеної Франті (але проти такої жорсткості виступала Росія, відтак мир з Францією був м'якшхим за пруссью вимоги)

Представником Франції був Ш Ф Талейран Йому вдалося скористатися розбіжностями між державами-переможницями, залучити на свою сторону малі держави, яким він обіцяв підтримку Фактично він отримав права брати участь у перего­ворах на одному рівні з чотирма союзниками Ш Ф Талейран добре розумів, що малі держави, які побоювалися поглинання своїх територій великими державами, у разі об'єднання проти останніх, могли покращати положення Франції

Франція, вважаючії своїм головним ворогом Пруссію, не хотіла допустити її посилення, тому Ш Ф Талейран рішуче висту­пив проти позбавлення саксонського короля престолу і володінь ШФ Талейран і король Людовік XVIII прекрасно розуміли, що Франція не може розраховувати на жодні територіальні збільшення і що для неї буде великим успіхом збереження того, що їй було залишено за Паризьким мирним договором 1814 року

З метою збереження за саксонським королем його престолу і допомоги малим країнам Ш Ф Талейран розпочав таємні сепа­ратні переговори з Австрією А 3 січня 1815 р було підписано таємний договір Франції з Великою Британією та Австрією, спрямований проти Пруссії і Роси Союзники примусили Росію і Пруссію піти на поступки у польському й саксонському питан­нях Пруссія отримала лише північну територію Саксони, а південна частина за-шшилася самостійною Роси не вдалося приєднати всю Польщу Познань лишився за Пруссією, про Краків так і не домовії шся, він залишався “вільним містом”

Віденський конгрес наближався до кінця, коли прийшла звістка про втечу Напо \еона з о-ва Ельба, його висадку у Франті та марш до Парижу Спроба Наполеона повернутись до влади в ході "ста днів' зблизила учасників конгресу 3 метою розколу рядів своїх супротивників Наполеон надіслав російському імператору текст таємного договору від 3 січня 1815 р Але, не­зважаючи на це, Росія взяла участь у 7-ій антифранцузьюй ко-алщц, утвореній у Відні 13 березня 1815 року Шомонський до­говір був відновлений

9 червня 1815 р. було ухвалено заключний акт Віденського конгресу. Його підписали представники Роси, Франци, Пруссії, Австрії, Великої Британії, Ґспани, Швецц й Португалії Протягом наступ­них п'яти років до акту приєднались ще 55 європейські країни, остан­ньою була Баварія (травень 1820 р)

Акт містив 121 статтю, якими передбачалося створення біля кордонів Францц міцних держав-бар'єрів- зокрема, Бельгію і Голландію об'єднано у Нідерландське королівство, що повинне було виступати противагою Франції й усунути можливість панування французів у Бельгії; найзначнішим Бар'єром проти Франції стали Рейнські провінції' Пруссії'. Швейцарія була поси­лена, ії кордони були розширені. Швеція отримала територію Норвегії. Італія залишилася поділеною на окремі держави: на північному заході Апенінського півострова через повернення Савойї й Ніцци посилено Сардінське королівство, на території якого знаходилися важливі перевали через Альпи і проходи уз­довж берега Середземного моря. Східніїие Сардинського ко­ролівства знаходилися австрійські Ломбардія і Венеція, що ста­новили собою плацдарми проти Франції.