Матеріальні умови сім’ї

	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Значно погіршилися	48.3	39.5	28.1	21.8	18.8	12.3
Трохи погіршилися	21.0	22.2	20.7	20.4	19.9	18.9
Залишилися незмінними	24.5	28.4	39.0	44.1	43.3	48.9
Трохи поліпшилися	5.4	9.0	10.7	12.7	15.6	18.8
Значно поліпшилися	0.7	0.8	0.9	0.8	1.2	1.1

1994 1995 1996 1997 1998 1999 20002 2003 2004 2005

Тенденції соціальної динаміки⁵³

На думку соціологів, оцінка населенням змін, що відбуваються в різних соціальних сферах життя, найважливіших для людини, дає можливість визначити рівень соціального оптимізму/песимізму, який переважає в суспільстві, що трансформується, і з’ясувати, які сфери життя найбільшою мірою непокоять населення.

Оцінюючи картину соціального оптимізму/песимізму в сучасному українському суспільстві, дослідники звертають увагу на дві основні особливості.

1. Практично в усіх сферах життя питома вага негативних (песимістичних) оцінок значно переважає над позитивними (оптимістичними) оцінками соціальних змін.

2. З кожним роком питома вага песимістичних оцінок неухильно знижується. У березні 2005 року найбільша кількість песимістичних оцінок стосувалася екологічної ситуації та матеріальних умов сім’ї. Близько третини населення відзначили, що вони погіршилися (32% назвали погіршення екологічної ситуації, 31% – погіршення матеріальних умов сім’ї). Проте варто зважити на те, що в 2004 році таких оцінок було 42% і 39% (відповідно), а в 1998 – 78% і 73%.

Близько чверті населення негативно оцінили тенденції змін у таких сферах, як „гарантія зайнятості, забезпечення роботою”, „медичне обслуговування”, „особиста безпека (на вулиці, у громадських місцях)”. Майже п’ята частина населення (21%) вважає, що погіршилася „захищеність від свавілля влади, чиновників”; 13% уважають, що вона поліпшилася.

Позитивні оцінки переважають над негативними в таких сферах, як свобода слова й забезпечення права на інформацію („Можливість вільно висловлювати власні погляди ” і „Можливість одержання достовірної інформації про те, що діється в країні та світі”). За останній рік значно побільшало людей, котрі пишаються тим, що вони є громадянами України. Уперше питома вага їх становить понад половину населення (54%).

Чим характеризуються соціальні зміни? Соціальні зміни мають такі риси: повсюдність, що означає їх здійснення і в просторі, і в часі, необоротність, тобто виникнення якісно нових можливостей, що не існували раніше, певна спрямованість змін. Головними напрямами соціальних змін, їх основними тенденціями можуть бути а) прогресивний, б) регресивний і в) однорівневий напрям здійснення змін.

Прогресивні зміни в загальному вигляді характеризуються як розвиток від нижчого до вищого. Він включає в себе кілька основних критеріїв прогресу: збільшення рівня диференціювання системи, яке супроводжується інтеграцією її основних частин і компонентів; посилення мобільності, ефективності і надійності соціальних систем, збільшення їх здатності долати протиріччя; відтворення в поширених масштабах основних функцій системи; зростання автономності системи стосовно зовнішніх умов; посилення рівня організації; ступені цілісності системи.

Протилежне спрямування соціальних змін – регресивне – може розглядатися як зміни від вищого до нижчого, його критеріями вважаються ті ж самі фактори, але за умови зменшення, послаблення їх виявлення. Наприклад, менший рівень диференціації соціальної системи, зменшення здатності до подолання протиріч, послаблення рівня організації, цілісності системи тощо.

Деякі вчені пропонують використовувати стосовно суспільства такі критерії прогресивності-регресивності суспільних систем:

• темпи розвитку виробництва, продуктивності праці, які ведуть до збільшення влади людини над природою;

• рівень свободи працівників від експлуатації;

• рівень демократизації суспільного життя;

• рівень реальних можливостей для всебічного розвитку індивіда.

Однорівневі зміни – це збільшення або зменшення якісного розмаїття в межах одного й того ж рівня організації. Інакше можна сказати, що це відтворення певних соціальних систем, їх якісної своєрідності, без відповідного змінювання від нижчого до вищого або від вищого до нижчого. Це щось посереднє, перехідне між соціальними змінами й соціальним розвитком. Наприклад, парламент відновлює свій склад, але він за своїми основними характеристиками ідентичний тому, що був раніше.

Соціальні зміни характеризуються не лише певною спрямованістю, а й різним характером. Для вирішення цього питання є три підходи:

1. Одні вважають, що розвиток завжди має або висхідний, або низхідний характер. На думку російського вченого Г.Шахназарова, до кінця XX ст. накопичено достатньо емпіричного матеріалу, щоб поставити під сумнів цю теорію лінійного прогресу, згідно з якою розвиток постійно йде від нижчого до вищого і від гіршого до кращого. Якщо брати за вихідний критерій благо людини, то по багатьох показниках спостерігається застій чи навіть обернений рух (середовище існування, безпека, мистецтво, певною мірою моральність та політичні інститути). Постійно збільшуються лише природничо-наукові знання, техніка та матеріальний комфорт. Учений підкреслює, що „золотого віку” немає попереду нас, так само як його немає і позаду нас.

2. Інші думають, що розвиток суспільства здійснюється по замкненому колу з постійним поверненням до початкового стану та наступними новими циклами відродження та занепаду. Прикладом такого підходу може бути теорія історичного круговороту, яка була спрямована проти примітивних лінійних інтерпретацій історії, що зображали її як поступове віддалення людства від міфічного „золотого віку”. Представники даної теорії, проводячи аналогії з кругообігом речовин у природі, зміною пір року, біологічними циклами, намагалися виявити об’єктивну „природну” повторюваність у зміні династій та форм державного управління, зміні історичної ролі окремих народів тощо.

3. Треті розглядають розвиток у вигляді спіралі, у якій фактично присутні і пряма висхідна та низхідна лінії, і коловорот, і прогрес, і регрес. Даний підхід отримав особливого розвитку в марксизмі. Згідно з марксистською концепцією суспільного розвитку, розвиток людства – це процес зміни різних суспільно-економічних формацій: первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, соціалістичної. Кожна з них повторює ті чи інші характеристики попередніх станів розвитку суспільства, але вже на якісно іншому його етапі.