Фахівці, що мають науковий ступінь

	доктори наук		кандидати наук
	1995	2004	1995	2004
Усього	9759	11573	57610	65839
у т.ч. мають учене звання академіка	1224	1533	389	445
члени-кореспонденти	451	575	476	537
професори	5369	6537	877	1016
доценти	1373	1876	24602	26272
ст. наукові співробітники	2198	2153	8637	6009

Науковий колектив − група наукових працівників, зайнятих спільним дослідженням за єдиною програмою, під єдиним керівництвом, із складною функціонально-рольовою структурою. Соціологи науки особливу увагу приділяють вивченню організації та діяльності трудового колективу, дослідженню психологічного клімату, міжособистісних взаємовідносин, проблемі конфліктів у трудових колективах учених.

Наукове товариство − це сукупність індивідів, які працюють в одній сфері, галузі знань, пов’язані системою наукових комунікацій, стійкими міжособистісними та міжгруповими відносинами, користуються єдиним понятійним апаратом, процедурами отримання знань, каналами передачі інформації. Важливу роль у функціонуванні наукового товариства відіграє наукова комунікація.

Наукова комунікація − це встановлення пізнавальних і соціальних відношень усередині наукового товариства, а також між ними та іншими соціальними суб’єктами з метою використання наукових знань, обміну інформацією, для оцінки наукової праці. Наукова комунікація виступає як засіб взаємного стимулювання творчої активності вчених, колективів, товариств, як основний механізм розвитку та функціонування науки, механізм її зв’язку із суспільством. Розвинуті наукові комунікації підвищують ефективність наукової діяльності і наукових досліджень. Виділяють різні види та рівні наукової комунікації: офіційні − неофіційні, адресні − безадресні. З точки зору видів і характеру контактів між учасниками наукової комунікації виділяють: зв’язки за допомогою технічних засобів тиражування (книги, журнали, репринти, матеріали, що не публікувалися); безпосередні зв’язки − особисті бесіди, очні дискусії, повідомлення або доповіді, з якими виступає вчений; змішані зв’язки − наукові конференції, виставки тощо.

Дисциплінарне товариство – соціальний осередок науки, на рівні якого здійснюється відтворення наукової діяльності та підготовка нових поколінь дослідників. Характерними ознаками наукової дисципліни вважають наявність професійних журналів, професійних громадських організацій, навчальних кафедр тощо.

Полідисциплінарне товариство − сукупність соціальних суб’єктів, пов’язаних із певною сферою чи галуззю знань (фізика, хімія та ін.).

Професійна спільність учених − це сукупність усіх соціальних суб’єктів, котрі здійснюють наукову діяльність у різних сферах науки.

На думку соціологів науки, як сама наука, так і її соціальні носії можуть бути поділені і за іншими критеріями: природничі; гуманітарні; технічні науки. Між ними існують певні відмінності, що стосуються як пізнавальних установок, наукових методів, так і форм соціальної організації наукової діяльності.