Розділ ііі. Соціальна структура суспільства

1. Основні теорії соціальної структури в сучасній соціології

1.2. Поняття соціальної структури та соціального статусу в соціології

Кожна організована соціальна група не є соціально однорідною, у якій всі члени рівні. Вона завжди стратифікована, тобто поділена на різні верстви та шари. Це відноситься і до суспільства в цілому. Навіть при первіснообщинному устрої не було суспільств без розшарування, і тим більш це стосується розвинутих суспільств, хоч форми і пропорції цього розшарування можуть розрізнятися. Загальна тенденція є такою: чим більш розвинуте суспільство, тим більш високий рівень соціальної диференціації воно має. Соціальна стратифікація − це постійна і дуже важлива характеристика кожного суспільства, яка зумовлена нерівністю людей в ньому. Не випадково соціологія як наука про суспільство дуже багато уваги приділяє вивченню проблем соціальної диференціації. На думку Т.Парсонса, проблеми соціальної структури та соціальної мобільності − традиційна галузь дослідження соціології, на яку не претендує жодна інша наука.

Соціальна структура суспільства − це сукупність відносно стійких взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних спільностей людей. Основою для їх виникнення та існування можуть бути різні фактори: 1) природні − нерівність природних даних індивідів та 2) соціальні − різне соціальна становище людей у суспільстві. Якщо мати на увазі перше − можна виділити, наприклад, різні демографічні групи (чоловіки та жінки), різні вікові групи й ін. Коли будемо розглядати диференціацію з іншої позиції, ми виділимо, наприклад, соціальні групи за розселенням (населення міст і сіл, первинні соціально-територіальні та регіональні спільності), за професійною ознакою (різні професійні групи − учителі, інженери, учені), за етнічною ознакою (етноси та етнічні групи, народності, нації, національні групи). Серед соціальних факторів особливе значення має економічний фактор. Згідно з ним, розрізняють такі соціальні групи, як бідні та багаті, власники і ті, хто власності не має, тощо.

Крім перелічених критеріїв, у сучасній соціології досить часто для опису соціальної структури суспільства використовується такий комплексний показник, який отримав назву соціального статусу. Соціологи вважають, що згідно з певним соціальним статусом можна виділяти різноманітні соціальні спільності, які дозволяють повною мірою охарактеризувати соціальну структуру будь-якого суспільства.

Що вкладається в поняття „соціальний статус”? Одні вчені вважають, що соціальний статус − це позиція людини в суспільстві, яка передбачає її певні права та обов’язки. Інші під соціальним статусом розуміють положення окремої особи на соціальній піраміді в межах даної соціальної структури.

У вітчизняній літературі зустрічається, наприклад, і таке визначення цього поняття: соціальний статус − це положення індивіда або соціальної групи відносно інших індивідів і соціальних груп, яке визначається за соціально значущою для даного суспільства системою ознак: економічних, професійно-кваліфікаційних, поселенських тощо.

Усі люди в суспільстві мають кілька статусів: кожний студент у групі має, крім статусу студента, ще і статус громадянина держави, і поселенця певної території, і представника молодіжної соціальної групи, і статус сина або доньки тощо. Одні з цих статусів є природними, тобто належать певній людині за походженням − чоловік або жінка, білий або чорний, їх називають уродженими. Є і придбані статуси, яких люди набувають у процесі життєдіяльності: студент, робітник, батько, мати, громадянин, Є статуси, які не можна однозначно віднести до першої або другої групи. Це, наприклад, національність − належність до тієї чи іншої етнічної спільності. Одні вважають його вродженим: щоб бути українцем, треба ним народитися, тобто мати предків певного етнічного походження. Інші впевнені, що цей статус придбаний, оскільки, щоб стати українцем, треба засвоїти етнічну культуру українців, передусім мову, традиції, звичаї, а тому далеко не завжди дитина, народжена українцями, але вихована за межами свого етнічного середовища, усвідомлює себе представником українського етносу та отримує статус українця в суспільстві: є вчені, котрі взагалі вважають етнічний статус скоріше особистим, ніж соціальним статусом людини, оскільки людина набуває статус представника певної етнічної групи завдяки тому, що вона сама себе з нею ототожнює, самоідентифікує, і тому це є її особистою, а не суспільною справою.

Із усіх статусів, якими володіє кожна людина, лише якийсь один, як правило, визначає її соціальне становище, є основним, визначальним. Наприклад, із усіх перерахованих статусів студента його соціальне становище визначає саме статус студента. Після закінчення вузу це може бути статус професійний − інженер, учитель, лікар або економічний − багатий, бідний, підприємець, найманий працівник тощо. У певних умовах головним може стати і статус, який на перший погляд не є основним для визначення соціального становища людини в суспільстві, − білий або чорний у расових державах, мусульманин чи не мусульманин в ісламських країнах, етнічний статус у державах, де панує націоналізм.

Іноді соціальні статуси певної людини суперечать один одному. У цій ситуації людина змушена, виконуючи ту чи іншу роль, віддавати перевагу якомусь одному статусу. Наприклад, мати, виховуючи дітей, відмовляється від кар’єри або взагалі залишає роботу, оскільки не може розв’язати протиріччя між статусом матері та працівника.

Соціальний статус впливає на поведінку людини. Очікувана поведінка, що асоціюється зі статусом людини, називається роллю. Молода людина, яка має статус студента, виконує одну роль, коли знаходиться серед студентів, другу − при спілкуванні з викладачами, третю − звертаючись у деканат, тощо. Кожна з цих ролей студента має певні особливості й характерні риси. Т.Парсонс та його колеги запропонували для опису будь-яких соціальних ролей використовувати п’ять основних характеристик: емоційність, спосіб одержання даної ролі (яким статусом визначена − вродженим або придбаним), масштаб здійснення, рівень формалізації (обумовлена чи ні поведінка людини правилами), мотивація.

Різноманітність існуючих у суспільстві соціальних статусів і відповідних до них ролей обумовлює надзвичайно складну диференціацію суспільств. Ще давні мислителі намагалися уявити соціальну структуру суспільства як сукупність соціальних спільностей, які розрізняються між собою соціальними статусами, що визначають їх різні суспільні позиції. Так, Платон виділяв три основні спільності: представники яких мали різні соціальні статуси: робітників (селян і ремісників), воїнів і філософів (правителів). Кожній з них він приписував певні суспільні ролі: одні керують, інші захищають державу, ще інші – працюють, виробляючи все необхідне для проживання. „Кожному своє!” − це гасло Платона, що зумовлює довічне закріплення кожної людини за тим рівнем соціальної піраміди, який їй даний згідно із вродженим статусом.

Подібну ієрархічну модель суспільства ми знаходимо і в інших мислителів. У Фур’є, наприклад, суспільна статусна піраміда представлена вже п’ятьма рівнями, на яких розміщуються такі соціальні групи, як двір, знать, буржуазія, народ, чернь. І в Платона, і у Фур’є, і в багатьох інших учених соціальна структура суспільства має вигляд піраміди, на верхівці якої перебувають соціальні спільності з високим соціальним статусом, а в її основі − соціальні групи з низьким соціальним статусом, які, однак, за чисельністю перевищують усі верхні спільності. На думку деяких сучасних соціологів, у розвинутих країнах соціальна структура суспільства має вже інший вигляд − вона являє собою ромб. Найвищі і найнижчі соціальні верстви являють собою меншість, а основу суспільства становлять середні верстви суспільства.

Для того, щоб проаналізувати особливості соціальної структури сучасного суспільства, необхідно ознайомитися з основними теоріями соціальної структури, які панують у сучасній соціології. На наш погляд, можна говорити про три теорії, які дозволяють детально описати соціальну структуру суспільства, виходячи з поняття соціального статусу. Це теорія класів, теорія еліти, теорія соціальної стратифікації і соціальної мобільності. Спільності, які виділяються на основі інших ознак, будуть проаналізовані в наступних темах.