Контрольні питання

1. Від чого залежить соціально-психологічний клімат трудово­го колективу? Який із стилів управління директивний, демократич­ний, ліберальний має позитивний вплив на нього, який − негативний?

2. Використовуючи метод соціометрії, проведіть вивчення со­ціально-психологічного клімату в студентській групі, де ви навчає­тесь. Запропонуйте засоби для його поліпшення.

3. Що таке професія, спеціальність, кваліфікація?

4. Які професії можна виділити залежно від предмета праці, мети праці, засобів праці, умов праці?

5. Складіть формулу тієї професії, якої ви навчаєтесь.

6. Що таке професійна стратифікація?

7. Які форми професійної стратифікації Вам відомі? У чому їх особливості?

8. Яким чином впливає професія на людину?

9. Охарактеризуйте тенденції змін у сфері професійної зайнятості.

Проблемні питання, вправи та завдання

1. Як співвідносяться в реальному житті поняття „професія”, „спеціальність”, „кваліфікація”? Наведіть конкретні приклади.

2. Використовуючи тести (наприклад, опитувальник Климова), з’ясуйте, чи відповідає ваша майбутняю професія вашим здібностям і нахилам.

3. Проведіть аналіз мотивів вибору майбутньої професії сту­дентами вашої групи. Чи багато серед них таких, хто прийшов до вузу за покликанням?

4. Вважається, що вибір професії може бути оптимальним, якщо збігаються мотиви „хочу”, „можу” і „треба”. А як це можна здійснити практично? Наведіть приклад.

3. Соціологія побуту та дозвілля

3.1. Особливості позавиробничої діяльності

За основними функціями і типом соціальної організації людська життєдіяльність у сучасному суспільстві, як відомо, може бути поділена на три важливі сфери: сферу трудової, виробничої діяльності, у якій створюються матеріальні і духовні надбання суспільства; сфера суспільно-політичної діяльності, з якою пов’язані процеси управління суспільством, і, нарешті, сфера позавиробничої діяльності людей, де здійснюється особисте споживання, а також необхідне для нього обслуговування і самообслуговування, відновлюються і розвиваються людські здібності, народжуються і проходять первинну соціалізацію підростаючі покоління. Саме ця остання сфера життєдіяльності і є предметом вивчення таких спеціальних складових соціологічної науки, як соціологія побуту і соціологія дозвілля, котрі поки що не отримали у нашій країні належного розвитку.

Тривалий час значення позавиробничої діяльності принижувалося. Невиправданий примат праці породив „тоталітаризм” праці в суспільстві, була фетишизована виробнича сфера, виник культ працівника і, насамперед, виробника. Усе, що поза роботою, поза працею, уважалося другорядним, відсувалося на другий план. Але ж із визначення праці як вічної та природної умови людського життя, на чому базувалася офіційна марксистська ідеологія, зовсім не випливає, що праця – єдина і достатня умова нашого життя. Засновник марксизму К.Маркс, наприклад, писав: „Людина може витрачати протягом доби, природна тривалість якої дорівнює 24 годинам, лише певну кількість життєвої сили. Протягом певної частини дня сила повинна відпочивати, спати, протягом іншої частини дня людина повинна задовольняти інші фізичні потреби – харчуватися, підтримувати чистоту, одягатися і т.д. За цими чисто фізичними межами продовження робочого дня натрапляє на межі морального характеру: робітникові потрібен час для задоволення інтелектуальних і соціальних потреб, обсяг і кількість яких визначається загальним станом культури”.

Позавиробнича сфера діяльності людей характеризується певними особливостями та рисами, що відрізняють її від інших сфер діяльності людей.

• По-перше, вона значною мірою залежить від інших сфер життя і, насамперед, від трудової діяльності людей та економічного життя суспільства.

• По-друге, позавиробнича діяльність підлягає значно меншому організаційному впливу суспільства і держави, ніж інші сфери життя. Можна сказати, що вона регулюється ними не прямо, а опосередковано і не формалізується так, як, наприклад, суспільно-політичне життя, праця людей в організаціях та установах.

• По-третє, тут значно більше значення мають індивідуальні особливості людей та їх угруповання, які з’являються на основі спільного дозвілля, дружніх стосунків і прихильностей, тобто мають неформальний характер.

• По-четверте, позавиробнича діяльність характеризується значно більшим індивідуалізмом, ніж праця і суспільно-політичне життя, які пов’язані, як правило, із суспільно-організованими, переважно колективними діями.

• І нарешті, основними соціальними групами, пов’язаними з позавиробничою діяльністю, є сім’я, якій буде присвячена наступна тема, і різноманітні неформальні спільності людей, які утворюються на основі індивідуальних прихильностей та інтересів.

Бюджет часу – це структура часу соціального суб’єкта за основними видами діяльності, розподіл часу людини на ті або інші заняття. Добовий фонд часу прийнято поділяти на дві основні частини: необхідний та вільний час. До необхідного відносять робочий час і час для задоволення фізіологічних потреб і ведення домашнього господарства. Використання добового фонду часу робітниками Росії, США й Фінляндії можна проаналізувати, звернувшись до таблиці, що подана далі. Її аналіз показує, що з позавиробничою діяльністю пов’язана значна частина як необхідного часу, так і весь вільний час людини.

Структура повсякденної діяльності промислових і будівельних робітників у трьох країнах, % від тижневого фонду часу³³

Види діяльності	Чоловіки			Жінки
	Псков	Джек-сон	міста Фін-яндії	Псков	Джек-сон	міста Фін-яндії
Робота	31,8	26,4	28,8	28,3	35,7	26,0
Домашня праця і задоволення побутових потреб	6,4	6,4	7,5	14,0	8,7	12,3
Загальне трудове навантаження	38,2	32,8	36,3	42,3	44,4	38,3
Фізіологічні потреби	38,5	40,5	40,6	38,8	39,6	40,3
Вільний час	20,5	23,8	22,6	15,8	15,0	20,9
Пересування, по’язані з роботою	2,8	2,9	–	3,1	1,0	–
Нерозподілений час	–	–	0,5	–	–	0,5

Значна частина витрат часу, пов’язаних із роботою, витрачається на дорогу до робочого місця і назад. Цей показник поступово збільшується. У великих містах витрати на дорогу до місця роботи і назад навіть більше середніх.

За 12 років, що пройшли між першим (80-ті роки) і другим (90-ті роки) дослідженнями даного автора у Пскові, у Росії відбулися великі зміни. Змінився політичний лад, іншими стали економічні відносини, морально-психологічний клімат, соціальна й виробнича структури. Усе це не могло не позначитися і на бюджеті часу робітників. Так, у чоловіків час роботи зменшився за рахунок зменшення тривалості оплачуваної роботи, але разом з тим збільшилися витрати на пов’язані з нею види діяльності. При цьому тривалість додаткової оплачуваної роботи практично залишилася на колишньому рівні. Усе це пояснюється неповною завантаженістю на основному місці роботи, що не дивно в нинішніх умовах. У жінок, зайнятих на промислових підприємствах і в будівництві, збільшився загальний час роботи, а також додаткової оплачуваної роботи. Для нормального життя заробітної плати жінок не вистачає, і вони змушені трудитися більше.

Час, пов’язаний із задоволенням фізіологічних потреб, включає в себе час на сон, прийняття їжі, догляд за собою. Дослідження показують, що в будні для цього використовується 37-39% добового часу: у чоловіків у будні на сон припадає 7,5- 7,6 год., у вихідні – 6 год., у жінок відповідно 7,3 і 8,3 год.

Домашня праця включає в себе повсякденне обслуговування і самообслуговування (приготування їжі, прибирання, догляд за одягом, житлом, купівля товарів тощо). Крім того, сюди включають також працю в підсобному господарстві (город, сад, догляд за худобою, ремонтні роботи).