Соціальні функції науки

І. Культурно-світоглядна функція науки реалізується завдяки тому, що отримані нею знання, пояснення тих чи інших сторін дійсності входять у зміст культури та світогляд суспільства.

2. Наука справляє значний вплив на систему освіти суспільства і в багатьох питаннях визначає її зміст і форму.

3. Наука стає безпосередньою продуктивною силою, а це перетворює її в масовий вид діяльності, що потребує значних суспільних ресурсів. Тому вона стає об’єктом державного планування та управління. Крім того, у багатьох країнах світу розвинута практика наукового консультування керівництва країни з важливих питань внутрішньої та зовнішньої політики. Так, наприклад, у США наукове консультування президентів починається з часів Лінкольна, який підписав у 1663 році хартію Національної академії наук, що покликана консультувати керівництво з наукових питань. Пізніше при президенті була введена посада радника з науки, а також створений консультаційний комітет з науки.

Треба сказати, що перетворення науки в об’єкт державного планування та керування мало подвійне значення для її розвитку. З одного боку, державне фінансування значно поширило наукові дослідження, створило потужну матеріальну базу для їх здійснення, а з іншого боку − поставило науку в залежне становище. Держава стала диктувати свою волю вченим, що призвело, наприклад, в СРСР до того, що наука почала відходити від опису реального світу, стала коригувати свої висновки на догоду політичним силам.

Американський учений Л.Грехем з цього приводу каже, що історики науки, які звикли мати діло з ідеєю про вплив соціальних і політичних факторів на науку, можуть розглядати подібне становище як прийнятне. „Саме для них, а також для представників соціології науки, − пише він, − я хотів би додати, до „хоч і поділяю погляди „екстерналістів”, які вважають, що соціальне оточення справляє вплив на процес розвитку науки (у всіх країнах), та я все ж не можу погодитися з крайнім вираженням цієї точки зору, за якою вважається, що наука − виключно соціальний інститут. Л.Грехем, аналізуючи історію розвитку радянської науки, показує, що партійний контроль над інтелектуалами переходить із сфери політичних дій на саму наукову теорію.

На кінець 30-х років склалася практика централізованого контролю над академічними дослідженнями, науковими публікаціями, призначенням і висуванням наукових співробітників, зокрема призначення посадових осіб, які мають вплив на науку та освіту, перебувало під повним контролем партійних органів. У післявоєнний період по­глибилося втручання партійних органів не тільки в суспільні науки, літературу та мистецтво, а й у природничо-наукові дослідження, такі як фізика, фізіологія, біологія та ін.

4. Розглядаючи соціальні функції науки, треба відмітити, що в сучасному суспільстві існують неоднозначні трактування значення науки для суспільства. Це призвело до формування двох протилежних традицій, які отримали назву сцієнтизму та антисцієнтизму.

Для сцієнтизму характерним є розгляд науки як найвищої культурної цінності, яка обумовлює соціальний прогрес суспільства і на яку повинна спиратися людина у своїй діяльності. Представники сцієнтизму вважають також, що методи точних і природничих наук − універсальні, їх потрібно поширювати на всі інші науки.

Представники антисцієнтизму наполягають на обмеженості можливостей науки у вирішенні найважливіших проблем людського суспільства, а в крайніх варіантах оцінюють науку як силу, що варта дійсної сутності людини. Антисцієнтисти, зокрема, висунули проблему відповідальності вченого перед суспільством, пропонуючи створити гуманізовану науку, яка включає її етичні норми.

Який же рейтинг науки в нашому суспільстві? На жаль, в Україні поки що не проводились дослідження щодо вивчення думок людей про науку та її значення для суспільства. Але ті дослідження, що проводилися вченими колишнього СРСР, можуть дати якесь уявлення щодо цього. Ґрунтовне дослідження в СРСР на подібну тему проводилось Інститутом природознавства та техніки АН СРСР спільно із соціологами в 1990-1991 роках. У ході цього дослідження були опитані представники міського населення, а також студенти двох університетів. Результати дослідження показали, що ставлення населення до науки є диференційованим: більшість опитаних (52%) вважає, що дати однозначну оцінку науці неможливо: вона веде в одному випадку до позитивних, а в іншому − до негативних наслідків; 42% опитаних можна назвати сцієнтистами − вони вбачають у науці виключно позитивний фактор суспільного розвитку. Тільки негативне начало в науці бачать 5,5% опитаних − явна меншість. Ця остання думка продиктована тривогою щодо катастрофічного погіршення природного середовища. Вона за цей процес цілком покладається на науку, тоді як відповідальність керівництва країни, ВПК просто виключається з поля зору.

На думку соціологів, значна частина опитаних пов’язує свої критичні міркування про науку саме з її сумним становищем у радянському суспільстві. Іншими словами, за критикою науки криється критика суспільства взагалі та його ставлення до науки. У ході дослідження вивчалося ставлення населення до окремих наук. Так, значна частина опитаних уважає, що позитивні наслідки впливу таких наук, як фізика, психологія та соціологія на суспільство переважають над негативними. У Ленінграді цей показник, наприклад, становив відповідно 55,8, 63,9 та 56,4% респондентів. Думки про те, що негативні наслідки цих наук мають перевагу над позитивним, додержуються майже 6%. Але в значної частини респондентів погляд на названі, а також деякі інші науки, ще не сформувався (у Ленінграді їх частка коливалася від 17,2 до 34,6), що дозволяє зробити висновок про порівняно низьку наукову освіченість суспільства.

Викликає інтерес ставлення людей не просто до науки як абстрактного явища, а й до вчених, що уособлюють науку в будь-якому суспільстві. Більше половини опитаних (56%) уважають, що вчені просто задовольняють свою допитливість за державний рахунок, і лише 25% респондентів уважають, що інтереси вчених спрямовані на виведення країни з кризи. Однак понад 80% опитаних визнають бажаність і необхідність використання наукових методів у вирішенні політичних та економічних проблем.