Контрольні питання

1. Що таке людина, індивід, індивідуальність? Які існують погляди щодо цього?

2. Що являє собою особа? Яку структуру вона має?

3. Що таке типологізація особи? Які види типологізації особи вам відомі?

4. За якими ознаками проводиться психологічна типологізація, соціальна?

5. Як формується особистість? Які погляди щодо цього існують у соціології?

6. Що таке соціалізація? Її зміст, джерела, ступені?

7. Як здійснюється соціалізація? Охарактеризуйте механізми соціалізації.

Проблемні питання, вправи та завдання

1. Чим відрізняються поняття „особистість”, „людина”, „індивід”?

2. Як ви розумієте фразу: „Особистістю не народжуються; нею стають”?

3. Як би ви прокоментували слова Шекспіра про те, що весь світ − театр, у ньому − усі актори? Про які ролі йдеться? Чому?

4. Спробуйте охарактеризувати одного із студентів вашої групи з точки зору теорії ролей, теорії рис. Порівняйте структуру його особистості, розроблену на основі цих теорій, з аналогічними характеристиками даного студента, поданими іншими членами вашого колективу.

5. Як ви вважаєте, для чого проводиться типологізація особистості і яке практичне значення має ця процедура?

6. Як би ви прокоментували висловлювання: „Людина − не посудина, яку треба наповнити, а смолоскип, який треба запалити”?

7. Деякі вчені вважають, що кожна етнічна група має свою психологію, а тому відрізняють соціально-психологічні типи особи за етнічною ознакою. А якої думки дотримуєтеся ви? Чи можна говорити, чи ні про якісь психологічні особливості українців? Спробуйте обґрунтувати свої погляди.

8. Соціобіологи твердять, що становлення особи зумовлене тільки біологічними факторами, їх опоненти кажуть, що біологічне в людині вторинне, на соціальні якості не впливає. Де ж істина?

9. Як ви думаєте, чи кожна людина є особистістю, чи ні? Обгрунтуйте свою точку зору,

10. Як би ви прокоментували висловлювання Л. Гумпловича, російського соціолога кінця XIX − початку XX ст.: „У людині мислить зовсім не вона − а її соціальна група; джерело її думок лежить зовсім не в ній, а в соціальному середовищі, у якому вона живе, соціальній атмосфері, якою вона дихає; вона мислить так, як її примушують впливи оточуючого середовища, що концентруються в її мозку”?

11. На думку соціологів, соціалізація являє собою єдність двох тенденцій − уніфікації, яка проявляється в прагненні індивіда бути як усі, в оволодінні загальноприйнятими засобами спілкування та діяльності, стереотипами масової свідомості та індивідуалізації, яка проявляється в прагненні до формування свого „Я”, до вироблення оригінальних засобів спілкування та діяльності. У чому конкретно це проявляється?

6. Соціологія культури

6.1. Сутність, функції та структура культури

Одним із найскладніших і всеосяжних суспільних явищ вважається культура. Вона стала предметом спеціальної соціологічної теорії − соціології культури. Даний термін був уведений у науковий обіг М.Адлером.

Що вивчає соціологія культури? З цього приводу існують різні думки. І). М.Адлер, наприклад, вважав, що дана соціологічна теорія повинна займатися вивченням соціальних факторів становлення та функціонування культурних норм і цінностей, їх впливів на суспільство та соціальну поведінку людини. 2). Окремі вчені взагалі ототожнювали поняття „культура” з поняттям „суспільство”, а тому вважали, що культура не може бути самостійним предметом соціології, оскільки неможливо відмежувати її від соціального і навпаки. На їх думку, наука повинна розглядати культуру лише як аспект соціального, а суспільство − як функцію культури. 3). У вітчизняній літературі переважав підхід, згідно з яким соціологія культури − це галузь соціологічного знання, що вивчає тенденції розвитку культури, форми їх виявлення в людській діяльності, яка пов’язана із створенням, засвоєнням, збереженням та поширенням ідей, уявлень, культурних норм і цінностей, зразків поведінки, котрі регулюють відносини в суспільстві, між суспільством і природою.

Культура − один із найбільш багатозначних термінів, які використовують люди для опису суспільного життя. Виділяють близько 500 різних визначень даного терміна. Його використовують і для характеристики епох (антична культура), і стосовно окремих суспільств і народів (українська культура), і для з’ясування сутності різних сфер діяльності та життя людей − культура праці, культура мови, культура побуту, культура поведінки і багато інших.

Слово „культура” походить від латинського „cultura” − обробіток, оброблення, вирощування. Первісне це слово в латині використовувалося, як правило, у значенні „обробка грунту, землеробська праця.” У той же час у Цицерона зустрічається вираз „культура духу є філософія” (45 рік до н.е.). Тут термін „культура” вживається вже в іншому значенні. Ідеться про те, що так, як селянин обробляє землю, необхідно „обробляти” й розум. Саме „обробка розуму”, удосконалення власного духу є істинним покликанням вільної людини на відміну від рабів та людей нижчих станів, на долю яких випала фізична праця − обробка грунту, землі. Отже, поступово слово „культура” набуває значення, близького до сучасного, яке використовується для характеристики освіченості, вихованості людини. Як же це поняття трактується в соціології?

У підручнику з соціології американського науковця Н.Смелзера культура визначається, як певний набір цінностей, уявлень про світ та кодів поведінки, спільних для людей одного стилю життя. Деякі вчені визначають культуру, як специфічний засіб організації та розвитку людської діяльності, поданий у продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм та установок, у духовних цінностях, у сукупності відношень людей до природи та до самих себе. Такі визначення культури фіксують, як загальні відмінності людської діяльності від біологічних форм життя, так і якісну своєрідність історично-конкретних форм цієї життєдіяльності на різних етапах суспільного розвитку.

Культура як суспільне явище, виходячи з його всеосяжності, характеризується специфічними рисами та особливостями. Назвемо деякі з них.

• Передусім, культура має історичний характер: кожна історична епоха відрізняється від іншої насамперед своєю культурою.

• В основі розвитку культури лежить розвиток матеріального життя суспільства, передусім розвиток економіки. У той же час розвиток самої культури є найважливішим фактором, що впливає на розвиток суспільства взагалі й економіки зокрема.

• Культура невіддільна від особистості та суспільства. На думку, наприклад, П.Сорокіна, жодний член тріади особистість − суспільство − культура не може існувати без інших членів.

• Культура визначає зміст людського життя, серед людей вона виконує ту ж функцію, що й „генетична програма” у світі тварин, кожної живої істоти. Вона формує особистість, соціалізує членів суспільства, без неї люди були б повністю дезорієнтовані, а суспільство являло б собою справжній хаос безглуздих вчинків і нестриманих емоцій.

• Важливою характеристикою культури є те, що вона відбирає для тиражування тільки певні аспекти поведінки та досвіду людей: кожне суспільство, кожна культура грунтується на певних цінностях, які не завжди є такими самими для інших суспільств і культур.

• Хоча культури різних народів відрізняються одна від одної, але всі вони характеризуються певними спільними рисами, які є універсальними для більшості суспільств (деякі вчені називають до 60 універсальних рис культури).

• Людина в культурі виступає одночасно й її продуктом, і її творцем, що означає, що культуру творили й далі творитимуть люди; а людина, оволодіваючи культурою, стає повноцінною особистістю, формується під впливом культури. І нарешті, культуру не можна „знати”, нею можна й потрібно оволодівати або творити її.