4.3. Етнонаціональна структура України й проблеми етнонаціональних відносин

Якщо погодитися з тим, що нація – це конкретна форма етносу, можна сказати, що соціально-етнічна структура суспільства включає в себе кілька основних елементів:

1. Етноси. Їх налічується у світі, за різними даними, від 2 до 5 тис. Значна більшість їх надто нечисленна і не досягла стадії нації, тобто не має „своєї” державності ні в якій формі. Як відомо, зараз існують лише понад 200 держав, до складу яких і входять усі відомі на сьогодні етноси. Етнічні спільності, що мешкають компактно і проживають на етнічно своїй території, ми називаємо етносами. Але в умовах постійної інтернаціоналізації життя практично відсутні етноси, які б не мали своїх представників на інших територіях і в державах, де вони постійно проживають, або в іншому етнічному середовищі, або в поліетнічних суспільствах (як це має місце в „емігрантських країнах”: Австралії, Канаді, Сполучених Штатах). Для позначення цих етнічних спільностей при аналізі соціально-етнічної структури використовують інші поняття, наприклад, етнічна група.

2. Етнічні групи – це етнічні спільності людей, які проживають поза межами своїх етнічних територій, але не втратили певної етнічної самосвідомості і самоназви (наприклад, українці в Канаді та США, росіяни в Україні). До етнічних груп відносять, як правило, і так звані „корінні” народи Америки та Австралії, які є нечисленними і не домінують в населенні тих країн. У цих поліетнічних державах, де практично відсутні етнічні домінуючі групи, представники всіх етносів називаються етнічними групами.

3. Національні групи – це також певні етнічні спільності, але у визначенні даної категорії немає такої однозначності, як у попередньої, про яку йшлося раніше.

Існують два основних підходи до розуміння цього поняття. Одні соціологи до національних груп відносять ті етнічні групи, що належать до одержавлених етносів (у цьому випадку поляків в Україні можна назвати національною групою, а римських татар і гагаузів – ні, оскільки етноси, з якими вони себе ідентифікують, ніде не мають своєї державності). Інші, навпаки, називають національними групами ті етнічні спільності, які прагнуть до відокремлення, до об’єднання в окремий політичний організм (окрему державу), основу якого скла­дали б представники даної етнічної групи. У цьому випадку кримські татари в Україні могли б вважатися національною групою (ураховуючи їх бажання створити певну форму державності – автономну національну республіку), а поляки – ні.

У західній соціології для визначення в рамках однієї держави груп населення, які відрізняються від домінуючої групи походженням, мовними, культурними та іншими особливостями, застосовуються терміни „етнічна” і „національна меншості”, які в певному значенні можуть розглядатися як тотожні двом останнім поняттям, про які йшлося вище, тобто відповідно поняттям „етнічна” та „національна група”.

У нашій країні на побутовому рівні, а часто і в політиці, використовуються для позначення різних етнічних спільностей поняття „національність” і „національності”.

Національність (термін, що вживається в однині) – це належність до тієї або іншої етнічної спільності. Це означає, що коли людина каже: „Моя національність − „українець”, вона має на увазі свою належність до українського етносу, а не нації. Так може про себе сказати всякий, хто ототожнює, ідентифікує себе з даним етносом, а не тільки той, хто живе в Україні.

Національності (термін уживається в множині) – сукупність усіх осіб однієї етнічної належності, яке є тотожною одночасно й поняттю „етнос”, і поняттю „етнічна група”. У відповідь на запитання: „Скільки національностей живе в Україні або існує у світі?”, ми називаємо кількість відповідно етнічних груп або етносів, які налічуються в нас та на земній кулі.

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. У таблицях далі наведена інформація про найбільш численні національності нашої країни.