Рівні зайнятості жінок та чоловіків з різними рівнями освіти, %
Соціальна структура сфери освіти
До освіти має те чи інше відношення практично кожна людина: учиться вона або збирається продовжити свою освіту, викладає або допомагає в навчанні дітям. На думку В.Нечаєва, можна виділити кілька підходів до аналізу соціальної структури сфери освіти.
Перший з них пов’язаний із характеристикою місця соціальних груп у цій сфері, з природним розподілом праці в навчальному процесі. У зв’язку з цим виділяють три основні соціальні групи: а) ті, хто навчаються, б) ті, хто навчає, і в) ті, хто підтримує, обслуговує як навчальний процес, так і інфраструктуру всієї сфери освіти.
Інший підхід пов’язаний з виходом на макроструктуру суспільства і спрямований на виявлення місця соціальних груп, які виникають у системі освіти, у загальнонаціональній стратифікації. За цим підходом викладачі, методисти, деякі інші працівники системи освіти належать до інтелігенції, частина працівників цієї сфери, яка не має вищої освіти, відноситься до службовців-неспеціалістів і робітників. Учні та студенти розглядаються як особлива соціальна група або як перехідна соціальна група, іноді їх відносять до спеціального прошарку інтелігенції. Другий підхід використовується переважно соціологією соціальної структури, перший переважає в соціології освіти.
Відносно навчального процесу виділяють такі групи:
Залежно від форми освіти, до якої відноситься соціальна група, можна виділити соціальні групи, зайняті в дошкільній та шкільній професійно-технічній, вищій освіті, у системі підвищення кваліфікації та інших формах постосвіти.
Залежно від певних рольових позицій у навчальному процесі можна виділити:
безпосередньо включених до навчального процесу (учні та вчителі);
обслуговуючий персонал сфери освіти − навчально-допоміжні працівники-лаборанти, методисти, керівники тощо, наукові співробітники сфери освіти, працівники, які займаються підготовкою навчально-методичних матеріалів та ін.
сумісники-викладачі, ті, які навчають без відриву від виробництва, найближче соціальне оточення учня, яке допомагає йому в навчанні − наприклад, батьки учня.
У відповідності з професійно-кваліфікаційних позицій у сфері освіти розрізняють соціальні групи, спираючись на такі критерії, як спеціальність, предметна галузь навчання, кваліфікація, посада (викладачі різних навчальних дисциплін, асистенти, доценти та ін.).
Відповідно до певних соціальних позицій у соціальній структурі суспільства розрізняють соціальні групи на основі таких критеріїв:
демографічне становище: стать, вік, сімейний стан;
етносоціальні характеристики: національність, регіон, вид поселення;
економічне становище: зарплата, прибуток, умови побуту, дозвілля, відпочинок;
стан здоров’я: тип нервової системи і схильність до різних видів занять;
суспільно-політичні позиції: партійна належність, участь у громадських організаціях і рухах, залучення до управління, уходження до структури влади і т.п.;
соціально-культурні позиції.
Велику увагу соціологи освіти завжди приділяли вивченню студентства як специфічної соціальної групи суспільства й сфери освіти. У цих дослідженнях вивчалась ціла низка характеристик студентства: його соціально-демографічні характеристики, причини вибору того чи іншого навчального закладу, ціннісні та ідейні орієнтації студентства, їх орієнтації у сфері сім’ї та шлюбу, особливості політичної поведінки студентів та багато інших проблем. Наведемо результати деяких досліджень, у яких дається уява про ставлення студентів до вищої освіти та навчання, причини їх відсіву з вузів.
На запитання „Чого б ви особисто хотіли досягти під час навчання у вузі?” були отримані такі відповіді: стати кваліфікованим спеціалістом і соціально зрілою особистістю (57,6%), підвищити свій інтелектуальний та культурний рівень (22,4%), набути знання в галузі, яка цікавить (19,1%), отримати спеціальність, яка в майбутньому забезпечить добре матеріальне становище (18,7%), отримати диплом (12,3%).
На запитання „Який студент сьогодні найбільш потрібний як майбутній спеціаліст для народного господарства нашої країни?” студенти відповіли так: той, хто органічно поєднує якісне навчання з усіх дисциплін із заняттями наукою і суспільною працею (66%), хто поглиблено займається навчанням і наукою (11,3%), хто серйозно займається тільки вузькопрофільними дисциплінами (17,3%), хто поверхово оволодіває знаннями з усіх дисциплін, що вивчаються (3,3%). Вивчення особових справ студентів, яких було відчислено з навчального закладу за п’ять років, показало, що за академічну заборгованість було виключено 56,2%, за систематичні прогули і пропускання занять − 6,0%, за порушення навчальної дисципліни і громадського порядку − 4,2%; 10,7% опитаних заявили, що більше не бажають продовжувати навчання і пішли з вузу. Через матеріальні труднощі з навчального закладу пішли тільки 1,4% студентів.
Великий інтерес викликають дослідження викладацького складу вузів. Згідно з ними, університети на 2/3 укомплектовані чоловіками, тут працюють 67% викладачів у віці 30-50 років. В університетах працює максимальне число викладачів віком 31-40 років. Політехнічні та інженерні вузи є найбільш „чоловічими”, мають найнижчий відсоток невлаштованих у сімейному відношенні людей, незначну кількість працівників похилого віку, тобто старших 60 років. У сільськогосподарських вузах значну частину складають співробітники літнього віку: 20% викладачів, старших за 55 років. Викладачі − в основному, чоловіки (67%). Тут спостерігається найменша кількість сімейних співробітників, які мають окрему квартиру (64%), порівняно високий процент одинаків (5%) і бездітних співробітників (31% − найвищий рівень по всіх типах вузів). У сім’ях цих викладачів найменша кількість дітей (38% мають одну дитину і 15% − двох дітей). У юридичних та економічних вузах значна частина викладачів − жінки (42%), тут багато молоді (до З0 років − 16%) і в той же час стільки ж викладачів, старших за 55 років. У цих вищих навчальних закладах досить велика частина невлаштованих в сімейному відношенні працівників (8% живе в неповних сім’ях, 9% не мають сім’ї і живуть з батьками, 3% одинаків, які живуть окремо). Співробітники цих вузів частіше мають одну дитину (41%), рідше, ніж в інших вузах, двох дітей (17%), 25% співробітників не мають дітей. Педагогічні, медичні, а також інститути культури є найбільш жіночими (49%). Віковий склад характеризується рівномірністю і деяким зміщенням в сторону певного віку: 50-55 років (14%). Серед викладачів цих вузів більше неповних сімей (10%), одинаків, які живуть окремо (5%).
Важливою складовою частиною освіти є навчальний процес, який являє собою механізм його здійснення. На думку вчених, соціологія освіти повинна вивчати такі складові навчального процесу, як:
навчальні програми, плани й технології, їх відображення і реалізація в навчальній діяльності; склад і погодженість навчальних дисциплін;
взаємодія учня і викладача, технологія навчального процесу, представлена циклом учбових занять;
взаємодія навчальних і позанавчальних факторів освіти.
Дані проблеми порівняно мало вивчені соціологією освіти взагалі і перш за все в нашій соціологічній науці. Як бачимо, у подальшому в цьому напрямі ще треба багато зробити.