Частка осіб, що навчаються, серед населення відповідного віку й статі, %
4. Регіональний вимір освіти доводить існування істотних розбіжностей, обумовлених передусім різною урбанізацією регіонів країни. Якщо вилучити Київ та Севастополь, які закономірно концентрують значно більшу частину високоосвіченого населення, то коефіцієнт варіації становить 39,8%, а максимальна частка осіб з вищою освітою (Дніпропетровська область − 45,0%) перевищує мінімальну (Рівненську область − 33,8%) у півтора рази. Відносно низькі показники наявності вищої освіти характерні для західних областей – Закарпатської (23,3%), Чернівецької (27,2%), Житомирської (30,0%), Івано-Франківської (31,2%)
5. Етнічний формат освіти − найвища питома вага осіб з вищою освітою – серед росіян (47,6%), білорусів (39,2%) та кримських татар (39,9%). При цьому, якщо домінування осіб з повною вищою освітою є беззаперечним серед росіян (22,4%), то питома вага осіб з неповною вищою освітою серед росіян і кримських татар є майже рівною – 24-25%. Перевага росіян та білорусів пов’язана з їх переважною концентрацією у містах, зокрема основна частина білорусів свого часу потрапила до України згідно з розподілом молодих спеціалістів. Що стосується переваги в освіченості кримських татар, то це, імовірно, пояснюється поверненням до України найбільш активних верств, чия активність віддзеркалилася, зокрема, у вищих рівнях освіти.
Питома вага осіб з вищою освітою серед населення найбільш численних національностей за віком, %
Вікові групи |
Українці |
Росіяни |
Білоруси |
Кримські татари |
Румуни |
Болгари |
Молдава-ни |
Поляки |
Угорці |
20-24 |
33,0 |
34,2 |
33,4 |
23,0 |
11,2 |
28,5 |
14,9 |
29,5 |
17,1 |
25-29 |
42,4 |
46,9 |
44,7 |
33,1 |
14,0 |
37,4 |
19,6 |
39,3 |
22,1 |
30-34 |
44,2 |
51,7 |
49,6 |
44,8 |
16,1 |
43,2 |
22,9 |
40,6 |
22,3 |
35-39 |
44,7 |
53,6 |
50,5 |
47,3 |
17,6 |
45,2 |
24,1 |
41,4 |
22,0 |
40-44 |
43,8 |
53,7 |
49,3 |
50,3 |
17,4 |
42,9 |
23,5 |
41,2 |
21,3 |
45-49 |
43,4 |
54,4 |
48,3 |
53,1 |
16,0 |
38,9 |
22,5 |
40,3 |
20,3 |
50-54 |
41,8 |
54,9 |
46,0 |
53,2 |
15,6 |
38,1 |
22,2 |
39,5 |
21,3 |
55-59 |
34,0 |
51,6 |
38,2 |
39,3 |
11,0 |
29,1 |
17,4 |
34,8 |
18,8 |
60-64 |
28,8 |
45,3 |
35,0 |
34,6 |
8,8 |
22,9 |
14,8 |
29,6 |
14,5 |
65-69 |
22,1 |
39,3 |
27,9 |
16,9 |
5,8 |
15,3 |
9,9 |
22,2 |
10,0 |
70+ |
13,9 |
29,1 |
21,7 |
9,6 |
2,5 |
7,5 |
4,4 |
14,3 |
6,3 |
Найнижча питома вага осіб з вищою освітою – серед румунів (12,8%), молдован (18,7%) та угорців (18,1%). При цьому відносно низька частка осіб з вищою освітою серед угорців компенсується найвищою серед найбільш численних національностей питомою вагою осіб з повною загальною середньою освітою – 48%. Що ж стосується румунів і молдован, то серед них спостерігається істотно вища порівняно з іншими етносами питома вага осіб з початковою освітою (13%). Такі співвідношення характерні практично для всіх вікових груп, що віддзеркалює відповідно низькі настанови на освіту представників цих етносів.
6. Якісна освіта – один з головних факторів фінансової захищеності. Сьогодні в Україні соціально-економічний статус тісно пов’язаний з рівнем освіти: якщо серед осіб з повною вищою освітою частка бідних становить 11%, осіб із середніми доходами – 35%, а заможних – 7,5%, то серед тих, хто має лише повну загальну середню освіту бідних 29%, осіб із середніми доходами – 18%, а заможних – 2%.
Значно вищі грошові доходи освічених людей менше примушують їх удаватися до таких видів економічної діяльності, як праця в особистому підсобному сільському господарстві, і відповідно їх доходи більшою мірою формуються з грошових надходжень – в осіб з повною вищою освітою грошові доходи становлять 88% загальних надходжень, в осіб із повною загальною середньою освітою – 82%, а в осіб із початковою освітою – 76%. Розрахунки свідчать про наявність прямо пропорційного зв’язку між рівнем освіти та індивідуальними доходами населення.
7. Перепис населення зафіксував чіткий вплив рівня освітньої підготовки індивіда на його конкуренто-спроможність на ринку праці. Якщо, скажімо, рівень зайнятості населення з початковою освітою в будь-якому віці не перевищує 50%, то аналогічний показник для населення з вищою освітою у віці 25-49 років істотно перевищує 70%. Слід підкреслити й істотний вплив високої професійно-освітньої підготовки на збільшення періоду економічної активності. Навіть після 70 років працює 3,4% населення з вищою освітою і лише 0,5% осіб, що її не мають.
8. Генндерні аспекти розвитку освіти. Рівень освіти здійснює помітний вплив не просто на зайнятість, а й на гендерне співвідношення зайнятості. Якщо зайнятість жінок з початковою освітою в усіх вікових групах істотно поступається зайнятості чоловіків (а по досягненні пенсійного віку жінки взагалі практично припиняють трудову діяльність), то серед населення з вищою освітою ситуація не така однозначна, принаймні після 45 років.
Привертає увагу також і те, що на фоні загального більш пізнього припинення трудової діяльності особами з вищою освітою, жінки попри настання пенсійного віку на 5 років раніше, у віці 65-69 років працюють значно частіше за своїх однолітків. Це, мабуть, і беруть до уваги прибічники ідеї про доцільність встановлення рівного пенсійного віку для чоловіків та жінок.
Динаміка зайнятості жінок і чоловіків з різними рівнями освіти подано на графіку далі.