1.Національна доктрина розвитку системи освіти в Україні 21 ст.

Закон «про загальну середню освіту». У ньому відображену структуру середьної освіти, специфіку типів загальноосвітніх навчаних ззакладів, організацію навчально-виховного процесу, права та обов’язки його учасників, кадрове забезпечення, функцію державного стандарту освіти, участь у громадмькому управлінні загальною середньою освітою, повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади тощо. Закони скл. з 46 статей, їх поділено на ХІ розділів. Їх зміст описує всі напрями діяльності навчальних закладів та установ, які забезпчують повну загальну середню освіту.

У Законі України «Про освіту» відображено проблеми, які стосуються загальної середньої освіти. Проте ще досі залишається незадоавільним стан матеріально-технічного забезпечення загальнооствініх навчальних закладів, затримується виплата заробітньої плати педагогічним працівникам, низька якість навчально-виховного процесу.

Національна доктрина розвитку освіти України є держвним документом, який визначає стратегію й основні напрями її розвитку.Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є:

• особистісна орієнтація освіти;

• створення рівних можливостей для дітей і молоді у здобуття якісної освіти;

• удосконалення системи неперервної освіти та освіти впродовж життя;

• розвиток україномовного освітнього і культурного простору;

• забезпечення освітних запитів національних меншин та ін.

Освіта спрямована на втілення в життя укр. національної ідеї. Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до укр.мови та культури, повагу до народних традицій.Укр. освіта має гуманістичний характер. Вона не допускає поширення расистських та інших антигуманістичних ідей та поглядів. Реалізація Доктрини забезпечить перехід до нової гумістично-інноваційної філософії освіти, що виходить із її пріоритетності для розвитку України. Це забезпечить відутне зростання інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства та особистості, нації і народу, у результаті чого відбудуться потужні, позитивні значні зміни в системі матеріального і духовного виробництва, структурі політичних відносин, побуті і культурі.

2. Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.

До 1918 року в Україні існувала система формальної та матеріальної освіти. До нижчого рівня належали сільські, земські або церковнопарафіяльні школи, де навчали дітей письма, лічби, читання, Закону Божого. Формальною вона називалась тому, що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення, спирались на механічне запам’ятовування матеріалу. Матеріальну освіту надавали в реальних і в комерційних училищах, технікумах, політехнічних інститут. У 1919 році, проголошуючи нову школу, вважали, що це шкільна община – комуна У 30-тих роках вийшло кілька постанов про відновлення у школі класно-урочної системи, предметний поділ викладання змісту освіти, про гімназії, пільги вчителям, обов’язки класного керівника. Експерименти вчителів були розкритиковані й заборонені. У 20-30 роках українська школа переживала період бурхливого національного оновлення. Система народної освіти в Україні була схвалена Всеукраїнською радою у правах освіти і становила: дошкільні заклади, школа І ступеня (8-12 років), школа ІІ ступеня (12-15років), а також ФЗУ та технікуми. Із 1930 запроваджувалося обов’язкове початкове навчання, а з 1934-1935 – семирічне, розвивалися середні школи, профтехучилища, технікуми в містах і райцентрах, удосконалювалось управління – з’явилося МО України. З прийняттям Закону «Про освіту» (1996) до вищих навчальних закладів віднесено коледжі, технікуми, училища; середню спеціальну освіту ліквідовано, тобто зроблено крок до світових стандартів.