37. Класно-урочна система навчання.

Класно-урочна система навчання-організація навчального процесу, при якій учні групуються по класах і основною формою навчання є урок.

Класно-урочна система є найважливішим винаходом у дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну індивідуальному навчанню, яке широко застосувалось в школах стародавнього світу і середньовіччя.

Творцем класно-урочної системи вважають Яна Амуса Коменського, який перевірив, удосконалив і використовував її основні принципи при організації шкіл у Чехії і Польщі.

Розвиток кл-ур системи в ХІХ ст. тісно пов’язані з ім’ям К.Д. Ушинського, який у своїх працях представив урок як невіддільну і головну форму кл-ур системи.

Кл-ур система домінуюча в усьому світі, проте існували альтернативні замінники даної системи:

А) бригадно-лабораторний мето – був поширений у нашій країні в 20рр. ХХст. Учні ділилися на бригади по 5 чол. За результатами навчання бригади звітував 1 учень-бригадир. Оцінки виставлялись однаково всій бригаді. Позитивне те, що навчання охоплювали велика кількість школярів. Негативне –слабкий результат, крім бригадира.

Б) белл-ланкастерська система як система парного навчання у 18 ст. існувала мода на школи взаємного навчання: учні були поділені на десятки, навчалися у старших викладачів, яких у свою чергу вчив педагог. В загальному система давала низькі результати. Цю систему в свій час підтримували декабристи. Вони навчали своїх солдат, які потім навчали населення. Результати були негативними. Зараз ця система використовується у нашій країні у мало комплектних школах, де один вчитель навчає 2 класи одночасно.

В) дальтон план (за назвою америк. міста Долтон). У школу вранці сходились учні. Вони знаходили свого вчителя – консультанта і склад. За його допомогою індивідуальний план, згодом учні розходились по навчальних кабінетах, де самостійно вивчали заданий матеріал за книгами, таблицями, електронними посібниками. Наприкінці дня учні складали залік результат, якого заносили в індивідуальну папку.

Позитивне:

-переваги самостійно індивідуальної роботи;

- відсутнє домашнє завдання.

Негативне:

- складний матеріал вивчали за допомогою вчителя;

- слабка педагогічна дисципліна;

- слабкий кінцевий результат.

Г) комплексний метод полягає у групуванні навчального матеріалу за епохами, періодами. У даний період вивчається матеріал, який відкривається в дану епоху.

Недоліком комплексного методу є нехтування віковими особливостями учнів. Позитивне полягає в тому, що природа-суспільство постає в цілісне. Комплексний метод дає слабкий кінцевий результат.

38. Допоміжні форми навчання і вимоги до них.

До допоміжних форм організації навчальної роботи належать різноманітні заняття, які доповнюють і розвивають класно-урочну діяльність учнів. З-поміж них виділяють: семінари, практикуми, консультації, конференції, гуртки, факультативні заняття, навчальні екскурсії, домашню самостійну роботу учнів та інші форми. Слід зауважити, що таке визначення є дещо умовним: за сьогоднішньої різноманітності навчальних закладів і плюралізму форм деякі з них, як уже зазначалося, перейшли до розряду нестандартних уроків, інші, наприклад, семінари, екскурсії, факультативи, домашня самостійна робота, можуть на певний час ставати основними формами організації навчальної роботи.

радиційно до допоміжних форм навчальної роботи відносять семінари. Ціль і специфіка семінарів у тому, щоб активізувати самостійну роботу учнів над навчальною і додатковою літературою і тим самим спонукати їх до глибшого осмислення і розширення знань з теми, яка вивчається. Проводяться семінари здебільшого в старших класах. їх підготовка містить визначення основних питань і літератури для самостійної роботи. Після цього проводиться сам семінар, у ході якого учні детально обговорюють поставлені питання, використовуючи при цьому як матеріал підручника, так і відомості з інших джерел, уточнюючи, поглиблюючи і розширяючи свої знання.

Свою специфіку мають і екскурсії. Навчальні екскурсії плануються як з окремих предметів, так і комплексні, за тематикою декількох споріднених дисциплін. У плані екскурсії обов'язково вказується тема, мета, об'єкт, порядок ознайомлення з ним (методика), організація пізнавальної діяльності учнів, засоби, необхідні для виконання завдань, підведення підсумків екскурсії. Кожна екскурсія має такі способи ознайомлення учнів з об'єктом, як роз'яснення, бесіда, наочний показ, самостійна робота за планом: спостереження, складання відповідних схем, діаграм, малюнків, збір наочно-ілюстративного матеріалу та ін. На прикінцевому етапі учні аналізують і систематизують зібраний матеріал, створюють колекції, виготовляють схеми, влаштовують виставки, готують доповіді, реферати тощо.

До числа основних і стабільних видів позашкільних занять належить домашня самостійна робота учнів. Вона розглядається як складова частина процесу навчання. Головною метою її є: розширення і поглиблення знань, умінь, одержаних на уроках; попередження їх забування; розвиток індивідуальних нахилів, талантів та здібностей учнів.

Планування — завершальна стадія підготовки, в ході якої створюється план управління пізнавальною діяльністю учнів.

План-конспект повинен бути детальним. Ця вимога виведена з практики: нікому ще не вдалося стати майстром без осмислення в усіх подробицях організації уроку, який має проводитися.