- •1.Національна доктрина розвитку системи освіти в Україні 21 ст.
- •2. Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Розвиток і формування особистості.
- •6. Вікові етапи розвитку особистості школяра.
- •14.Дидактична система
- •10 Зміст загальної середньої освіти.
- •7. Суть теорії формальної і матеріальної освіти.
- •12 Внутрішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •9 Основні педагогічні ідеї я. А. Коменського, їх значення для побудови педагогічних технологій.
- •16. Особливості роботи вчителів у старших і середніх класах.
- •8. Я. Коменський «Велика дидактика». Принцип природовідповідності та його врахування в сучасній школі.
- •11 Зовнішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •19. Принципи, що стосуються діяльності вчителя і методики його викладання.
- •30. 12 Ти бальна система оцінювання досягнень учнів. Її переваги та недоліки.
- •13.Дидактика, як наука. Головні поняття і категорії дидактики.
- •17. Сутність та функції процесу навчання.
- •20. Принципи, що стосуються контрольно-оцінюваних функцій процесу навчання.
- •15.Самостійна робота, як форма індивідуальної роботи учнів.
- •21. Класифікація методів навчання в школі. Їх характеристика на основі джерел інформації.
- •18. Принципи, що враховують компоненти його змісту.
- •22. Характеристика методів навчання за логікою передачі і сприймання навчальної інформації.
- •28.Суть і структура броблемного навчання
- •23. Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Їх характеристика.
- •25.Методи контролю і самоконтролю у навчанні (види контролю: поточний, періодичний, підсумковий).
- •1. Попередній.
- •27. Пояснювально-ілюстративний вид навчання.
- •24. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •26. Зно .Тестування успішності.Переваги у недоліки тестів.
- •29.Програмоване навчання.Приклад із спеціальності.
- •32.Сугестопедичний метод у навчально виховному процесі.
- •3. Предмет педагогіки, її основні категорії.
- •40 . Дальтон-план і комплексний метод у навчанні.
- •36. Нестандартні уроки
- •37. Класно-урочна система навчання.
- •38. Допоміжні форми навчання і вимоги до них.
- •39 . Бригадно-лабораторний метод і Белланкастерська система
16. Особливості роботи вчителів у старших і середніх класах.
Діяльність класних керівників залежить від знань, культури, почуття відповідальності й має своєрідний характер - робота довгий час з одним складом учнів. Класний керівник має вміти «подати себе», завоювати авторитет. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні зазвичай підсвідомо з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами. Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, а тому порівнювати чи міряти всіх за одним еталоном не слід. Особливо неприпустимим є прояви незадоволення результатами роботи учня перед іншими учнями, докір, звинувачення у невмінні тощо Починаючи з підліткового віку, соціальна ситуація розвитку дітей характеризується разючою зміною орієнтирів. Із цього часу школяра надзвичайно хвилює, що про нього думають товариші, як вони оцінюють події, що відбуваються у світі. Хлопчики й дівчатка в цьому віці особливо пильно придивляються до однолітків, порівнюють себе з ними, намагаються відповісти на життєво вагомі запитання: «Який я?», «Чи не гірший за інших?». Звідси виникає потреба самоствердження, самореалізації, яка за несприятливих умов набуває гострих, конфліктних, інколи антисоціальних форм. Тому одне з найважливіших педагогічних завдань у роботі з дітьми «складного віку», яке успішно реалізують досвідчені педагоги, - організувати найрізноманітнішу діяльність, де б кожен зміг проявити свої найкращі нахили, заслужити повагу товаришів. Класний керівник зобов'язаний не допускати випадків, коли дітей у класі не помічають, дражнять, обзивають, не приймають до спільних ігор, утворюють угруповання з негативними спрямуваннями. Майже в кожному класі є «важкі» діти. У таких випадках за мету береться не тільки боротьба із правопорушниками, а і профілактична робота з дітьми цієї категорії. Тому педагог має створити здоровий психологічний мікроклімат, володіючи методикою й технікою вивчення особистості учня та його виховного середовища: увійти в коло спілкування дітей, зрозуміти становище кожного учня в ньому, навчитись коригувати стосунки між дітьми, показати всьому колективу позитивні риси кожної дитини, дати їй можливість проявити себе. Протягом підліткового віку діти неоднаково сприймають учителя (а отже, і його позиції). Беззастережний авторитет, який має вчитель у школяра молодших класів, у підлітковому віці піддається критиці. Слово вчителя перевіряється його ставленням до справи, моральні тенденції - учинками та стосунками з колегами та учнями, здатністю жити чесно, розв'язувати повсякденні проблеми справедливо. Класний керівник отримає авторитет, якщо зможе стати старшим товаришем і зуміє увійти в референтне середовище учнів.
8. Я. Коменський «Велика дидактика». Принцип природовідповідності та його врахування в сучасній школі.
Я́н А́мос Ко́ме́нський (*28 березня 1592 — †листопад 1670) — чеський мислитель, педагог, письменник («Велика дидактика», «Материнська школа», «Світ чуттєвих речей в картинках»). У ході 30-річної війни (Релігійні католицько-протестантські війни 1618—1648 рр.), після поразки чехів біля Білої гори, Чехія втратила самостійність; почалося жорстоке переслідування протестантів. Коменський декілька років переховувався в горах, користуючись заступництвом окремих князів — його репутація вже тоді була дуже високою. Він створив чудову працю — «Велика дидактика» (Загальна теорія навчання) в чотирьох томах, яку закінчив вже у вигнанні. «Велика дидактика», яка містить універсальне мистецтво вчити всіх усьому, або вірний і ретельно продуманий спосіб створювати в усіх громадах, містах і селах кожної християнської держави такі школи, в яких би все юнацтво тієї чи іншої статі, без усякого, де б то не було винятку, могло навчатися наук, удосконалюватися в нравах, наповнюватися благочестям і таким чином у роки юності навчитися всього, що потрібно для справжнього й майбутнього життя … Керівною основою нашої Дидактики нехай буде: Дослідження і відкриття методу, при якому ті, хто вчить, менше б учили, учні більше б училися; у школах було б менше одуріння, даремної праці, а більше дозвілля, радості та ґрунтовного успіху“.
Принцип природовідповідності передбачає врахування у процесі фізичного виховання закономірностей циклічності побутових, трудових і святкових явищ і процесів, характерних для життєдіяльності певної етнічної спільноти людей у конкретному природному середовищі. Принцип природовідповідності є тією першоосновою, яка забезпечує досягнення гармонійного співвідношення між природою і людиною. Він вимагає врахування багатогранної і цілісної природи людини у ході її розвитку. Принцип екологічної спрямованості нагадує, що людина - частина природи, її дитя. Частина не може бути більшою за ціле, вона функціонує за його законами, і будь-яке їх протистояння неухильно приведе до обопільного руйнування. Принцип природо відповідності педагогічного процесу говорить про те, що сама природа з системою зв'язків між її складовими становить скарбницю педагогічного досвіду. Будучи частиною природи, дитина живе за її законами та особливо жваво відгукується на її впливи. Досвід показує, що успіхи в навчанні та вихованні напряму залежать від побудови навчального процесу відповідно до біоритмів людського організму та навколишнього середовища. Принцип урахування вікових особливостей. Шкільне дитинство складається з трьох вікових періодів: молодший шкільний вік, середній (підлітковий) і старший (юнацький). Кожен із цих періодів має свої характерні риси в розвитку організму (опорно-рухового апарата, серцево-судинної системи, внутрішніх органів), психіки (розвиток мозку, психічних функцій, вищої нервової діяльності) і в соціальному розвитку (проблеми спілкування, авторитету, дружби, професійної спрямованості). Принцип індивідуального підходу говорить про те, що крім загальних закономірностей розвитку дитини в педагогічному процесі необхідно враховувати індивідуальні особливості, якими наділила її природа. Принцип диференційного підходу наголошує на необхідності організації педагогічного процесу з певними групами дітей. В загальноосвітній школі 4 типи диференціації:
- вікова, - профільна
- рівнева, - позаурочний час - диференціація а інтересами.
Для реалізації вимог необхідно дотримуватись наступних правил: 1. не нашкодь 2. розвивай, а не руйнуй здібності 3. зумій побачити в учні талант і розвинь його.