- •1.Національна доктрина розвитку системи освіти в Україні 21 ст.
- •2. Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Розвиток і формування особистості.
- •6. Вікові етапи розвитку особистості школяра.
- •14.Дидактична система
- •10 Зміст загальної середньої освіти.
- •7. Суть теорії формальної і матеріальної освіти.
- •12 Внутрішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •9 Основні педагогічні ідеї я. А. Коменського, їх значення для побудови педагогічних технологій.
- •16. Особливості роботи вчителів у старших і середніх класах.
- •8. Я. Коменський «Велика дидактика». Принцип природовідповідності та його врахування в сучасній школі.
- •11 Зовнішня диференціація теорії і практиці освіти.
- •19. Принципи, що стосуються діяльності вчителя і методики його викладання.
- •30. 12 Ти бальна система оцінювання досягнень учнів. Її переваги та недоліки.
- •13.Дидактика, як наука. Головні поняття і категорії дидактики.
- •17. Сутність та функції процесу навчання.
- •20. Принципи, що стосуються контрольно-оцінюваних функцій процесу навчання.
- •15.Самостійна робота, як форма індивідуальної роботи учнів.
- •21. Класифікація методів навчання в школі. Їх характеристика на основі джерел інформації.
- •18. Принципи, що враховують компоненти його змісту.
- •22. Характеристика методів навчання за логікою передачі і сприймання навчальної інформації.
- •28.Суть і структура броблемного навчання
- •23. Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Їх характеристика.
- •25.Методи контролю і самоконтролю у навчанні (види контролю: поточний, періодичний, підсумковий).
- •1. Попередній.
- •27. Пояснювально-ілюстративний вид навчання.
- •24. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •26. Зно .Тестування успішності.Переваги у недоліки тестів.
- •29.Програмоване навчання.Приклад із спеціальності.
- •32.Сугестопедичний метод у навчально виховному процесі.
- •3. Предмет педагогіки, її основні категорії.
- •40 . Дальтон-план і комплексний метод у навчанні.
- •36. Нестандартні уроки
- •37. Класно-урочна система навчання.
- •38. Допоміжні форми навчання і вимоги до них.
- •39 . Бригадно-лабораторний метод і Белланкастерська система
39 . Бригадно-лабораторний метод і Белланкастерська система
Белл-ланкастерська система взаємного навчання. У XVIII ст. ідея Яна-Амоса Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших була поширена у Західній Європі. Вона була названа белл-ланкастерською системою взаємного навчання від прізвищ англійського священика Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера, котрі одночасно застосували її в Англії та Індії. Сутність її в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200—300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, після обіду кращі учні займались із молодшими, передаючи їм одержані знання. Замість підручників застосовувались унаочнення, здебільшого саморобні таблиці.
Класно-урочна система у своїх основних рисах залишається незмінною вже протягом більше 300 років. Пошуки організаційного оформлення педагогічного процесу, що замінило би класно-урочну систему, велися у двох напрямах, пов'язаних переважно із проблемою кількісного охоплення учнів і управління навчально-виховним процесом.
Учитель, знаходячись із учнями різного віку й рівня підготовленості в одному приміщенні, учив старших і більш устигаючих, а ті, у свою чергу, молодших. У ході заняття він також спостерігав за роботою груп, очолюваних своїми помічниками - моніторами. Винайдення белль-ланкастерської системи, що одержала свою назву від прізвища її творців - священика А. Белля та вчителя Д. Ланкастера, було викликане прагненням вирішити протиріччя між потребою в більш великому поширенні елементарних знань серед робітників і збереженням мінімальних витрат на навчання й підготовку вчителів.
Бригадно-лабораторна форма навчання. У другій половині 20-х років XX ст. дещо змінений дальтон-план був використаний в організації бригадно-лабораторної форми навчання, яка поєднувала колективну роботу бригади (частини класу) з індивідуальною роботою учнів. Розподілені на невеликі групи-бригади (по 5—7 осіб), учні вчилися за спеціальними підручниками («робочими книгами»), виконували спеціально визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала безвідповідальне ставлення до навчання. Але окремі її елементи виявились ефективними: групові завдання при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійне опрацювання підручника, довідкової та допоміжної літератури.
Бригадно-лабораторний метод на відміну від дальтон-плану припускав поєднання колективної роботи всього класу з бригадною (ланковий) та індивідуальною роботою кожного учня. На загальних заняттях планувалася робота, обговорювалися завдання, готувалися до загальних екскурсій, учитель пояснював важкі запитання теми та підбивав підсумки бригадної роботи. Визначаючи завдання бригаді, учитель установлював терміни виконання завдання й обов'язковий мінімум роботи для кожного учня, при необхідності індивідуалізуючи завдання. На підсумкових конференціях бригадир від імені бригади звітував за виконання завдання, яке, як правило, виконувала група активістів, а інші тільки були присутні при цьому. Оцінки ж виставлялися однакові всім членам бригади.