Самостійна робота

Тема: Виникнення та розвиток менеджменту

Методичні рекомендації:

Вивчення даної теми слід розпочати з ознайомлення із загальними відомостями про першу школу наукового менеджменту, вивчити класичний напрям у менеджменті, фундаментальні положення менеджменту та його принципи в школі людських стосунків. Зазначити засновників різних шкіл і внесок кожного з них у розвиток теорії менеджменту. Ознайомитися з сучасними підходами та концепціями в менеджменті.

План:

1. Сутність менеджменту та його значення для розвитку організації.

2. Основні етапи розвитку науки управління.

3. Сучасні концепції та підходи в менеджменті.

4. Засновники наукового менеджменту.

5. Класичний напрям у менеджменті А. Файоля.

Питання 1. Сутність менеджменту та його значення для розвитку організації.

Однією із складових успіху економічно розвинутих країн світу (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є використання менеджменту, тобто науково-обгрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо. Наприклад, від пересічних американців дуже часто можна почути, що ефективну економіку США сформували три чинники – автомобілі, автомобільні дороги й менеджмент. З розвитком цивілізації зміст поняття «менеджмент» трансформувався і увібрав всю різноманітність вимог до управління як мистецтва ведення справ і стилю роботи.

Менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності, направлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних фінансових і трудових ресурсів з обов’язковим застосуванням економічних методів управління.

Менеджмент – це управління в ринкових умовах, яке передбачає:

• орієнтацію підприємства (організації, фірми) на попит та вимоги ринку, запити конкретних споживачів і організацію виробництва тих видів продукції, які користуються попитом;

• прагнення до підвищення ефективності виробництва і досягнення оптимальних результатів з меншими витратами;

• постійне коригування цілей і задач в залежності від стану і вимог ринку;

• виявлення кінцевого результату діяльності організації визначається на ринку в процесі обміну;

• використання сучасної інформаційної бази і обчислювальної техніки для багатоваріантних розрахунків при прийнятті оптимальних рішень.

Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми.

Термін «менеджмент» застосовується лише до управління соціально – економічними процесами на рівні організації, діючої в ринкових умовах.

Запитання для самоперевірки

1. Що є однією із складових успіху економічно розвинутих країн світу?

2. Що таке менеджмент?

3. Що є різновидом управління?

4. Яке з понять ширше «менеджмент» чи «управління»?

Література

1. Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С12, 13

2. Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. С 9,10.

Питання 2. Основні етапи розвитку науки управління.

Розрізняють такі етапи розвитку менеджменту як науки:

1. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.

2. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків.

3. Побудова систем управління, орієнтованих на ринок.

4. Активне застосування кількісних методів як важливих напрямків формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення.

5. Формування системного та ситуаційного підходів.

6. Коп’ютеризація управлінських процесів.

Виділяють наступні етапи розвитку управлінської науки в радянській і пострадянський періоди.

1. Жовтень 1917р – березень 1021р. Розробляють форми і методи державного управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання.

2. 1021 – 1928 рр. Здійснювалось подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з’явилися трести та синдикати.

3. 1929 – 1945р. Пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, увагу приділяли удосконаленню структур управління.

4. 1946 – 1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної та територіально – галузевої системи управління, що врешті решт призвела до поглиблення адміністрування.

5. 1966 – 1989 рр. Була здійснена спроба проведення господарської реформи через посилення ролі економічних методів управління.

6. 1990 р. і донині. Цей період характеризується проведенням економічних ринкових реформ в умовах розвитку незалежної національної економіки України, посиленням уваги до організаційної культури і демократизації управління, критичний аналіз і переосмислення адміністративно – командної системи управління.