1. Мошек г.Є., Поканєвич ю.В., Соломко а.С., Семенчук а. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека г.Є. – к.: Кондор, 2009. С 230, 231.

Питання 2. Класифікація інформації

За призначенням

• Одноцільова, пов'язана з вирішенням однієї конкретної проблеми.

• Багатоцільова - використовується при вирішенні кількох найрізноманітніших проблем

За можливостями зберігання

• Письмова - така, що фіксується і може зберігатися практично безстроково, не перекручуючись.

• Усна - така, що не фіксується і використовується у момент отримання. Вона також може зберігатися якийсь час, але при цьому поступово викривляється і зникає.

За ступенем готовності до використання

• Первинна інформація, яка являє собою сукупність отриманих безпосередньо з джерел несистематизованих даних, які складаються з безлічі зайвого і непотрібного.

• Проміжна інформація - складається із відомостей, що пройшли через процес попередньої обробки і систематизації, що дозволяє вирішити питання про конкретні напрямки і засоби їх подальшого застосування.

• Кінцева інформація - дає можливість приймати обгрунтовані управлінські рішення

За повнотою

• Часткова або комплексна (остання дає всебічно вичерпні відомості про об'єкт і можливість безпосередньо приймати будь-які рішення)

За ступенем надійності

• Інформацію можна поділити на достовірну та ймовірну.

За обсягами

• Неповна.

• Достатня.

• Надлишкова.

За віком

• Застаріла

• Своєчасна

• Попереджувальна

За способом передачі і розповсюдження

• На паперовому носії, на магнітних стрічках, фото- кіноплівках, дискетах, через канали зв'язку, пресу, телебачення, інтернет.

За джерелами надходження

Довідкова - умовно-постійна. До неї належать:

• Директивна, законодавча, правова.

• Науково-технічна, що має дані про нові наукові розробки прогресивної технології.

• Економічна інформація, що включає нормативні дані, дані техніко-економічного планування, фінансові плани, всі види облікової та звітної інформації, статистичні дані, дані економічного аналізу.

Знання і досвід, що накопичені людиною, є оперативно виробничою інформацією.

Запитання для самоперевірки

1. Яку інформацію виділяють за призначенням?

2. Яка є інформація за джерелами надходження?

3. Якою інформація може бути за обсягом?

4. Яка буває інформація за ступенем готовності до використання?

Література

1. Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С 133.

Питання 3. Поняття «комунікації», їх місце у процесі менеджменту.

Комунікація є формою зв'язку між передавачем (від­правником) і приймачем (одержувачем), яка містить по­слання. Майже всі сфери людських відносин ґрунтуються на комунікації за допомогою мови, символіки (писемнос­ті), рухів (жестів), спонтанних виявів (міміки, голосу), за­собом якої є послання або сигнали. Форма та зміст комуні­кативних процесів впливають на почуття, сприйняття й рішення, реалізуючись як визнання, критика, пересторога тощо. Очевидно, що управління без комунікацій неможливе.

Отож, сутність комунікацій становлять взаємозв'язки між працівниками, підрозділами, організаціями тощо. Вони і супроводжують усі процеси, що відбуваються в організації.

Комунікації — обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).

Комунікація (лат. соттипіко — спілкуюсь) в менеджменті — об­мін інформацією, внаслідок якого керівник одержує необхідну для прийняття ефективних рішень інформацію і доводить їх до підлег­лих теж у формі інформації.

Незадовільно налагоджені комунікації породжують по­милкові рішення, нерозуміння підлеглими вимог керівницт­ва, погіршення відносин між людьми. Ефективність комуні­кацій зумовлює якість рішень і ефективність їх реалізації.

За формою реалізації комунікації бувають дігітальні й аналогові.

Дигітальні (грец. сі і — двічі) комунікації. Особливіс­тю їх є закодованість усіх відомостей за допомогою сим­волів (шрифту, цифр). Використовуючи символи, можна порівняно точно закодувати послання. Йдеться, насампе­ред, про точність математичних і хімічних формул, на­віть у найдрібніших деталях. Дигітальна комунікація «сте­рильна», тобто вільна від емоцій.

Цей вид комунікації має недолік, що призводить до помилок і непорозумінь, оскільки нерідко трапляються не­правильне кодування інформації при відправленні і непра­вильна інтерпретація її одержувачем. Часто вони виника­ють через неправильний переклад з однієї мови на іншу.

Аналогові (грец. апаїовоз — подібний) комунікації. Охоп­люють усю безсловесну комунікацію, наприклад жести, поГрози чи дотики, предмети, зображення, якісне передаван­ня інформації. Географічна карта, кісточки рахівниці, циферблат годинника — приклади аналогової комунікації. І (я форма повідомлення не така точна, як дигітальна, од­нак вона зрозуміліша І не спричиняє стільки помилок.

Аналогову комунікацію застосовують у стосунках між людьми, оскільки вона передає навіть настрій. Наприклад, можна провести на папері горизонтальну лінію як нульову вісь, що означатиме нейтральний настрій. Чим радіс­нішою її щасливішою почуває себе людина, тим вище бу­де позначка над цією віссю, а чим гірший настрій — тим нижче позначка під нульовою віссю. Очевидно, що аналогові канали більш придатні для реалізації стосунків.

Нерідко аналогова і дигітальна комунікації поєднуються (розмовна мова, креслення, мережеві графіки).

Головна мета комунікації – обмін інформацією різного виду між усіма учасниками управлінського процесу.