Запитання для самоперевірки

1. Що таке «комунікації»?

2. Які бувають комунікації за формою реалізації ?

3. Що таке аналогові комунікації?

4. Що таке дигітальні комунікації?

Література

1. Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С239

Питання 4.Види комунікацій.

Виділяють такі види комунікацій:

1. За обсягом і місцем одержання:

- організаційні;

- міжособистісні.

2. За місцем інформації та здійсненням процесу комунікації:

- міжорганізаційні;

- внутрішньоорганізаційні:

• За напрямом: вертикальні, горизонтальні.

• За відправником: формальні, неформальні.

• За засобами передачі інформації: вербальні, невербальні.

Міжособистісні комунікації — спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород тощо.

Міжособистісні комунікації поділяють на комунікації між двома індивідами; комунікації між індивідом і групою; комунікації всередині групи (багатоканальні комунікації).

В управлінні виробничо-господарською організацією використовують такі види комунікацій: між організацією і середовищем; міжрівневі комунікації; між різними від­ділами (підрозділами); між керівником і підлеглими; між керівником і робочою групою.

Запитання для самоперевірки

1. Які бувають комунікації за обсягом і місцем одержання?

2. Які є комунікації за місцем інформації та здійсненням процесу комунікації?

3. Які є комунікації за напрямками?

4. Які виділяють комунікації за засобами передачі інформації?

5. Що таке міжособистісні комунікації?

Література

Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С123- 126

Питання 5. Поняття «комунікаційний процес», його елементи.

Комунікативним процес — обмін інформацією між індивідами або їх групами, метою якого є усвідомленім повідомлень, що містять певну інформацію.

Однак він не гарантує ефективності спілкування.

Щоб краще зрозуміти процес обміну інформацією й умови забезпечення його ефективності, потрібно мати уяв­лення про елементи та етапи процесу, в якому беруть участь двоє або більше людей. У процесі обміну інформацією задіяні чотири базові елементи:

1) відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає і передає інформацію;

2) повідомлення — інформація, закодована за допо­могою символів;

3) канал або засіб передавання інформації;

4) одержувач — особа, якій призначена інформація і яка її інтерпретує.

При обміні інформацією відправник і одержувач про­ходять кілька взаємопов'язаних етапів комунікативного процесу. їх завдання — створити повідомлення і викори­стати канал для його передавання у такий спосіб, щоб обидві сторони зрозуміли одну вихідну ідею. Це складно, оскільки кожний етап є одночасно точкою, у якій зміст може бути спотвореним або і втраченим. До взаємопов'я­заних етапів належать зародження ідеї, кодування й ви­бір каналу, передавання, декодування.

Зародження ідеї. Обмін інформацією починається з фор­мулювання ідеї або відбору інформації. Відправник вирішує, яку ідею або повідомлення потрібно зробити предме­том обміну. На цьому етапі багато спроб обміну інформацією зривається, оскільки відправник недостатньо обдумує ідею, забуваючи, що вона ще не набула необхідної для об­міну інформацією форми. Для ефективного обміну необ­хідно врахувати багато факторів. Наприклад, керівник, який має намір оцінити підсумки роботи, повинен усвідомлювати що Ідея полягає в повідомленні підлеглим конкрет­ної інформації про їх сильні й слабкі риси та про способи підвищення ефективності їх праці. Нечіткі загальні похвали або така сама критика підлеглих не можуть бути ідеєю.

Кодування й вибір каналу. Перш ніж передати ідею, відправник повинен за допомогою символів закодувати м, використавши для цього слова, інтонації та жести.

кодування перетворює ідею в повідомлення. Водночас йому необхідно обрати канал, що поєднується з типом символів, які використовують для комунікації. До загальновідомих каналів належать передавання мови та письмових матеріалів, електронні засоби зв'язку комп’ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки тощо). Якщо канал непридатний для фізичного втілення символів, передавання неможливе. Наприклад, картина ху­дожника непридатна для передавання телефонним зв'яз­ком, неможливе також одночасне спілкування зі всіма співробітниками разом. Якщо канал частково відпові­дає ідеї, обмін інформацією буде менш ефективним.

Вибір засобу повідомлення не можна обмежувати єди­ним каналом. Часто доцільно поєднувати два або більше засобів комунікації. Але при цьому відправникові дово­диться встановлювати послідовність їх використання і визначати часові інтервали передавання інформації. Од­ночасне використання засобів обміну усною й письмо­вою інформацією ефективніше, ніж обмін тільки пись­мовою. Орієнтація на обидва канали спонукає прискіп­ливіше готуватися і письмово реєструвати повідомлення.

Передавання. На цьому етапі відправник використо­вує канал для доставки повідомлення (закодованої ідеї або сукупності ідей) одержувачу. Йдеться про фізичне пе­редавання повідомлення, яке іноді ототожнюють із про­цесом комунікації.

Декодування. Одержавши повідомлення, необхідно зрозуміти його. Декодування — розшифрування симво­лів відправника мовою одержувача. Якщо символи, об­рані відправником, мають аналогічне значення для одер­жувача, він знатиме, що саме мав на увазі відправник, коли формулював свою ідею. Якщо реакція на ідею не є обов'язковою, процес обміну інформацією на цьому за­вершується.

Ефективність комунікативного процесу значною мі­рою залежить від форми передавання інформації.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке комунікативний процес?

2. Які елементи задіяні у процесі обміну інформації?

3. В чому полягає суть «зародження ідеї»?

4. Що означає кодування і вибір каналу?

5. В чому полягає декодування?

Література

1. Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С241

2. Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С128

Самостійна робота

Тема: Основні засади керівництва