- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •4. Забезпечення управлінського впливу на засадах керівництва.
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •1. Мошек г.Є., Поканєвич ю.В., Соломко а.С., Семенчук а. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека г.Є. – к.: Кондор, 2009. С 230, 231.
- •Запитання для самоперевірки
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
Запитання для самоперевірки
Що таке «комунікації»?
Які бувають комунікації за формою реалізації ?
Що таке аналогові комунікації?
Що таке дигітальні комунікації?
Література
1. Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С239
Питання 4.Види комунікацій.
Виділяють такі види комунікацій:
1. За обсягом і місцем одержання:
- організаційні;
- міжособистісні.
2. За місцем інформації та здійсненням процесу комунікації:
- міжорганізаційні;
- внутрішньоорганізаційні:
За напрямом: вертикальні, горизонтальні.
За відправником: формальні, неформальні.
За засобами передачі інформації: вербальні, невербальні.
Міжособистісні комунікації — спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород тощо.
Міжособистісні комунікації поділяють на комунікації між двома індивідами; комунікації між індивідом і групою; комунікації всередині групи (багатоканальні комунікації).
В управлінні виробничо-господарською організацією використовують такі види комунікацій: між організацією і середовищем; міжрівневі комунікації; між різними відділами (підрозділами); між керівником і підлеглими; між керівником і робочою групою.
Запитання для самоперевірки
Які бувають комунікації за обсягом і місцем одержання?
Які є комунікації за місцем інформації та здійсненням процесу комунікації?
Які є комунікації за напрямками?
Які виділяють комунікації за засобами передачі інформації?
Що таке міжособистісні комунікації?
Література
Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С123- 126
Питання 5. Поняття «комунікаційний процес», його елементи.
Комунікативним процес — обмін інформацією між індивідами або їх групами, метою якого є усвідомленім повідомлень, що містять певну інформацію.
Однак він не гарантує ефективності спілкування.
Щоб краще зрозуміти процес обміну інформацією й умови забезпечення його ефективності, потрібно мати уявлення про елементи та етапи процесу, в якому беруть участь двоє або більше людей. У процесі обміну інформацією задіяні чотири базові елементи:
1) відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає і передає інформацію;
2) повідомлення — інформація, закодована за допомогою символів;
3) канал або засіб передавання інформації;
4) одержувач — особа, якій призначена інформація і яка її інтерпретує.
При обміні інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємопов'язаних етапів комунікативного процесу. їх завдання — створити повідомлення і використати канал для його передавання у такий спосіб, щоб обидві сторони зрозуміли одну вихідну ідею. Це складно, оскільки кожний етап є одночасно точкою, у якій зміст може бути спотвореним або і втраченим. До взаємопов'язаних етапів належать зародження ідеї, кодування й вибір каналу, передавання, декодування.
Зародження ідеї. Обмін інформацією починається з формулювання ідеї або відбору інформації. Відправник вирішує, яку ідею або повідомлення потрібно зробити предметом обміну. На цьому етапі багато спроб обміну інформацією зривається, оскільки відправник недостатньо обдумує ідею, забуваючи, що вона ще не набула необхідної для обміну інформацією форми. Для ефективного обміну необхідно врахувати багато факторів. Наприклад, керівник, який має намір оцінити підсумки роботи, повинен усвідомлювати що Ідея полягає в повідомленні підлеглим конкретної інформації про їх сильні й слабкі риси та про способи підвищення ефективності їх праці. Нечіткі загальні похвали або така сама критика підлеглих не можуть бути ідеєю.
Кодування й вибір каналу. Перш ніж передати ідею, відправник повинен за допомогою символів закодувати м, використавши для цього слова, інтонації та жести.
кодування перетворює ідею в повідомлення. Водночас йому необхідно обрати канал, що поєднується з типом символів, які використовують для комунікації. До загальновідомих каналів належать передавання мови та письмових матеріалів, електронні засоби зв'язку комп’ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки тощо). Якщо канал непридатний для фізичного втілення символів, передавання неможливе. Наприклад, картина художника непридатна для передавання телефонним зв'язком, неможливе також одночасне спілкування зі всіма співробітниками разом. Якщо канал частково відповідає ідеї, обмін інформацією буде менш ефективним.
Вибір засобу повідомлення не можна обмежувати єдиним каналом. Часто доцільно поєднувати два або більше засобів комунікації. Але при цьому відправникові доводиться встановлювати послідовність їх використання і визначати часові інтервали передавання інформації. Одночасне використання засобів обміну усною й письмовою інформацією ефективніше, ніж обмін тільки письмовою. Орієнтація на обидва канали спонукає прискіпливіше готуватися і письмово реєструвати повідомлення.
Передавання. На цьому етапі відправник використовує канал для доставки повідомлення (закодованої ідеї або сукупності ідей) одержувачу. Йдеться про фізичне передавання повідомлення, яке іноді ототожнюють із процесом комунікації.
Декодування. Одержавши повідомлення, необхідно зрозуміти його. Декодування — розшифрування символів відправника мовою одержувача. Якщо символи, обрані відправником, мають аналогічне значення для одержувача, він знатиме, що саме мав на увазі відправник, коли формулював свою ідею. Якщо реакція на ідею не є обов'язковою, процес обміну інформацією на цьому завершується.
Ефективність комунікативного процесу значною мірою залежить від форми передавання інформації.
Запитання для самоперевірки
Що таке комунікативний процес?
Які елементи задіяні у процесі обміну інформації?
В чому полягає суть «зародження ідеї»?
Що означає кодування і вибір каналу?
В чому полягає декодування?
Література
Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С241
Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С128
Самостійна робота
Тема: Основні засади керівництва