Запитання для самоперевірки

1. Які є сучасні підходи до управління?

2. Дайте характеристику системного підходу до управління?

3. Що таке «система»?

4. У чому полягає сутність ситуаційного підходу до управління?

5. Що означає поняття «раціоналізм» у менеджменті?

Література

1. Осовська Г.В., Копитова І.В. Основи менеджменту. Практикум: Навчальний посібник. – К.:Кондор, 2010 С 42 – 45.

2. Стадник В.В. Менеджмент : підручник /В.В. Стадник М.А. Йохна. – 2-ге вид., вип., доп. – К.: Академвидав, 2010. –С 39, 40, 41, 43,44.

Питання 4. Засновники наукового менеджменту.

Ситуація, яка виникла внаслідок промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., привела до того, що поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми виробітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обсягу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці. Під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагальнюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці “Багатство народів”.

Сильним поштовхом до розвитку управління виробництвом стала промислова революція XVIII початку ХІХ століття, привела до того, що поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми виробітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обсягу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці, під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагальнюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці «багатство народів».

Над дослідженням проблеми мотивації працював на початку ХІХ ст. відомий англійський економіст Джеймс Мілл.Основний внесок: аналіз і узагальнення людської мотивації, стимулювання через оплату праці.

Одним з головних джерел політекономії є англійська політекономія в особі А.Сміта та Д.Рікардо, яка приділяла значну увагу питанням управління в нових умовах: фабричному розподілу праці, організації виробничого контролю.

Економіст А. Сміт довів, що природне бажання людей поліпшити свій добробут є настільки могутнім стимулом, що якщо йому дати можливість діяти без перешкод, воно саме приведе суспільство до процвітання.

Англієць Ричард Аркрайт, винахідник прядильної машини об’єднав під дахом своєї фабрики всі процеси текстильного виробництва і ввів ієрархічний принцип його організації. На основі поділу праці, планування, розміщення устаткування, координації роботи машин і персоналу, забезпечення дисципліни йому вдалося домогтися безперервності технологічних процесів. Це дало змогу істотно заощаджувати на витратах виробництва і досягти чималих успіхів у боротьбі з конкурентами. Фактично Ричард Аркрайт заклав основи того, що можна було б назвати індустріальним управлінням, що в даний час називається організацією виробництва. Одночасно Аркрайт сформулював дисциплінарний «кодекс» фабричної системи, згідно з яким різноманітні порушення фіксувалися в спеціальній книзі та вводилася система штрафних санкцій у вигляді відрахувань із заробітної плати.

Англійський математик Чарльз Беббідж, який став знаменитим як «батько сучасного комп’ютера», проповідував ідею робочої спеціалізації, поділ роботи за різними завданнями. Він також розробив деякі нові ідеї щодо системи винагород, пропонуючи розподіляти премію залежно від прибутків підприємства.

Промислова революція XVIII початку ХІХ століття коли відбувався перехід до великих підприємств. Замість ремісника, майстра – віртуоза, центральною фігурою став найманий робітник, який не мав певної кваліфікації.Розробив методику вивчення витрат робочого часу.

Значну увагу управлінню працею людей на капіталістичній фабриці приділяли соціалісти – утопісти, особливо Роберт Оуен. Він звертав особливу увагу на те, що ми сьогодні називаємо «людським фактором». Оуен не обмежувався чистою теорією. На початку XIXст. на своїй текстильній фабриці він здійснив сміливий експеримент, у ході якого на підприємстві було організовано харчування робітників, а в заводському селищі побудована нова школа і проведено благоустрій території. Роберт Оуен надавав робітникам пристойне житло, покращував умови їх роботи, розробляв систему відкритої та справедливої оцінки працівників. На фабриках керованих Оуеном , було підвищено мінімальний вік , починаючи з якого діти могли працювати, скорочено тривалість робочого дня. Ці реформи були новаторськими для свого часу і становлять собою унікальний прорив у розумінні суті і людського сприйняття ролі керівництва. У книгах Оуена висвітлювались соціальні питання виробництва, згодом така ідея отримала назву «соціальне партнерство».Оуен використовував для підвищення продуктивності праці моральні стимули: бажання людини бути не гіршою за інших; він реалізував на виробництві дух здорового змагання : у кращих робітників на верстатах з’являлися червоні стрічки, у середніх – зелені, а у поганих жовті. Проте в той час його ідея немала підтримки і про неї забули.