Запитання для самоперевірки

1. Скільки етапів виділяють в розвитку менеджменту як науки?

2. Які етапи розвитку управлінської науки виділяють в радянській і пострадянський періоди?

3. Чим характеризується жовтень 1917р – березень 1021р?

4. Чим характеризується етап з 1946 по 1965 рр?

5. Чим характеризується 1990р в розвитку управлінської науки?

Література

1. Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В., Соломко А.С., Семенчук А. В. Менеджмент. Навчальний посібник /Загальна редакція кандидата економічних наук, професора Мошека Г.Є. – К.: Кондор, 2009. С33,34.

Питання 3. Сучасні концепції та підходи в менеджменті.

Сучасна система поглядів на управління сформувалася під впливом змін у світовому суспільному та економічному розвитку. У 60 – 70 роки ХХ ст., сформувалися два підходи до управління організаціями – системний і ситуаційний.

Представник системного під­ходу	Основні погляди
Ч. Барнард	Уперше розглянув підприємство як соціальну систему. Виділив такі основні функції менеджменту: визначення цілей організації, підтримка зв'язків між окремими її елементами, забезпечення їх ефективного функціонування. Сформулював концепцію соціальної відповідальності, згідно з якою діяльність окремих організаційних систем і рішень мають великі соціальні наслідки як усередині організації, так і в навколишньому середовищі, які менеджмент повинен враховувати як перспективні інтереси організації
П. Друкер	Розвинув ідеї А. Файоля зі створення цілісної концепції управ­ління та визначення ролі професійного менеджера в організації. Ця роль є виключною, а управлінська еліта виступає основою підприємництва і суспільства. Висунув ідею самоуправління трудового колективу. Розробив концепцію, відповідно до якої в основу управління по­кладено цілі організації
Е. Атос, Р. Уотермен, Р. Паскаль, Т. Пітере	Розробили концепцію "7-S". Це сім взаємопов'язаних змінних: стратегія, структура, система, персонал, кваліфікація працівни­ків, організаційні цінності, стиль. Зміни в одній перемінній через систему зв'язку впливають на стан інших, тому підтримка ба­лансу між ними - головне завдання менеджменту

Системний підхід до управління організацією.

Система – сукупність взаємопов’язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

Будь – яка система складається з багатьох самостійних елементів, що мають специфічні ознаки, властивості та особливе призначення і виявляють їх лише при взаємодії з іншими елементами.

Згідно з системним підходом ефективність кожної організації забезпечується не одним її елементом, а є результуючою тісної взаємодії усіх складових.

Ситуаційний підхід до управління організацією. Виник у 60 –ті роки ХХ ст.Передбачає відмову від узагальнення, від виявлення універсальних закономірностей функціонування системи. Згідно з цим підходом головним у забезпеченні ефективного управління організацією є вивчення конкретних умов її діяльності. Основні положення ситуаційного підходу в управлінні розроблені американськими теоретиками у сфері управління Пітером Друкером, Ігорем Ансоффом, Майклом Портером.

У своїх дослідженнях вони дійшли висновку, що всі господарські ситуації, які виникають у діяльності кожної організації, обумовлюються певною сукупністю внутрішніх і зовнішніх чинників і можуть бути сприятливими чи загрозливими для неї. Завданням системи менеджменту є прогнозування розвитку подій, розроблення сценаріїв поведінки організації загалом та її внутрішніх елементів зокрема у кожній із найбільш вірогідних ситуацій, моніторинг їх перебігу і своєчасне коригування діяльності членів організації. Даний підхід передбачає застосування менеджерами різних прийомів і методів управлінської діяльності.

Ситуація – це сукупність обставин, які впливають на організацію в певний час.

Ситуаційний підхід потребує від менеджера:

• володіти ефективними професійними уміннями;

• бути обізнаними із сильними та слабкими сторонами управлінських концепцій;

• правильно оцінювати ситуаційні фактори

Раціоналізм у менеджменті розглядається як система норм, відхилення від якої є дисфункцією, що зменшує ефективність системи. Вибір засобів досягнення цілей обмежується правилами, приписами і законами, які мають універсальне застосування.