Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Samostiyna_robota_TK_DRUK.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.08.2019
Размер:
574.46 Кб
Скачать

Література

1. ГірнякО.М., Лазановський П.П. Менеджмент: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: «Магнолія» 2006,2007. с236

Питання 5. Вплив і влада як форма управління організацією.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших. Влада базується на звернені до активних потреб людини.

Вплив – це будь – яка поведінка одного індивіда, яка може змінювати поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.

Для того щоб керувати, необхідно впливати, а щоб впливати, необ­хідно мати "корені", основу влади. Здоровий глузд підказує, що для володіння владою необхідно мати можливість тримати під своїм контролем що-небудь важливе для виконавця, те. що зумовить його залежність від вас і змусить його діяти так, як цього бажаєте ви. Це "щось" є в кожного з нас. Це — потреби. Влада ґрунтується на звер­нені до активних потреб виконавця. Влада набирає різноманітних форм: примусу, коли той, хто має владу, використовує можливість карати, позбавляючи виконавця можливості задоволення насущної потреби або завдаючи йому якихось прикрощів; винагороди, коли той, хто впливає, має можливість задовольнити насущну потребу ви­конавця або ж принести задоволення.

Різні форми влади — це своєрідні інструменти, за допомогою яких керівник може змусити, переконати підлеглих виконувати роботу, спрямовану на досягнення мети організації. Вони також є засобами, що можуть бути використані й неформальним лідером, щоб пере­шкоджати досягненню мети організації.

Запитання для самоперевірки

  1. Що таке вплив?

  2. Що таке влада?

  3. На чому ґрунтується поняття влада?

  4. Що таке форми влади?

Література

1. Хміль Ф.І. Основи менеджменту:Підручник. Вид. 2-ге, випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. С 402.

Самостійна робота

Тема: Лідерство

Методичні рекомендації:

План:

  1. Суть та природа лідерства.

  2. Теорія підходу із позиції особистих якостей.

  3. Теорія поведінкового підходу.

Питання 1. Суть та природа лідерства.

У житті лідера кар'єра й особисте життя тісно пере­плітаються, взаємодоповнюються. Справжні лідери ніко­ли не бувають пересічними людьми. їхні честолюбність, талант, здібності, сприйняття нового служать їм, а не па­нують над ними. Використовуючи їх, лідери реалізують своє істинне покликання. Вони діють відповідно до свого бачення досконалості І прекрасного, демонструючи при цьо­му єдність мети й волі, невгамовну енергію.

Лідер (англ. — вести, керувати) особистість, яка користується беззастережним авторитетом і повагою у зв'язну зі своїми особисти­ми видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями.

Однією з особливостей справжнього лідера є допомога працівникам у реалізації їхніх задумів. Цей процес не зовсім альтруїстичний, оскільки лідери завжди настирливі.

Лідерство – це здатність особи за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Лідерство виникає там, де є потреба в ініціативних ді­ях. Особа, яка добровільно бере на себе більшу відповіда­льність, ніж передбачено посадою, стає неформальним лі­дером. Лідер також є керівником, але характер його дій особливий. Пін не управляє, а веде за собою людей, які є не його підлеглими, а послідовниками.

Формально посада керівника забезпечує передумови і для лідерства в колективі, але автоматично це не відбува­ється. Можна бути першою особою в організації, та не бути лідером, оскільки його добровільно визнають як єди­ного, хто здатний забезпечити задоволення потреб людей, знайти вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій.

Лідерами бувають різні люди, але вони завжди схиль­ні до співпраці та взаємопідтримки. Людина, яка претен­дує на роль лідера, повинна психологічно прагнути до пе­реваги і насправді переважати інших, володіти чітким ба­ченням майбутнього і способів його досягнення.

У групі лідер може виконувати ролі координатора, кон­тролера, плановика, експерта, арбітра, носія групової від­повідальності чи вини. Здебільшого він є джерелом цінно­стей і норм, які формують груповий світогляд, оскільки він, як правило, ближчий до світобачення керівництва, ніж рядових працівників.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]