Контрольні питання

1. Як у соціології розглядається таке поняття, як сутність культури?

2. З яких складових частин утворюється культура? Які існують думки з цього приводу?

3. У чому полягають особливості матеріальної культури? Духовної?

4. Що таке „культурний рівень людини”? Суспільства?

5. У чому полягає сутність релігії?

6. Як і коли почала виникати релігія?

7. Які релігії існують у світі? В Україні?

8. Як визначається релігійність населення?

9. Що таке наука? Які бувають науки? Яку соціальну структуру має наука?

10. Що таке сцієнтизм та антисцієнтизм?

Проблемні питання, вправи та завдання

1. Як ви розумієте слова Смелзера, що поміж людей культура значною мірою виконує ту саму функцію, що й генетично запрограмована поведінка в житті тварини?

2. Огборн вважав, що різні частини сучасної культури змінюються з неоднаковою швидкістю: одні частини змінюються значно швидше за інші. Які частини культури, на ваш погляд, розвиваються швидше, які повільніше? З чим це пов’язане?

3. Деякі вчені вважають, що культура спричинює не тільки солідарність, а й конфлікти в групах людей. Що в даному випадку мається на увазі? Які елементи культури можуть стати основою, наприклад, групових конфліктів?

4. У чому полягають особливості розвитку української культури протягом усього існування українського народу? Яке значення мала культура в становленні української нації, української державності? Яке значення буде мати, на ваш погляд, створення незалежної української держави в наш час?

5. Що таке релігія з точки зору різних учених і релігійних діячів? Яку роль вона відіграє в житті суспільства? Як ви вважаєте, чому в наш час люди все частіше звертаються до релігії?

6. Як би ви прокоментували слова Фрома про сутність релігії: „В авторитарній релігії лише Бог є володар того, що спочатку належало людині: він володіє її розумом та її любов’ю. Чим досконаліший Бог, тим досконаліша людина. Людина проектує краще, що в ній є, на Бога і тим самим збіднює себе”?

7. У чому, на ваш погляд, полягає сутність міжрелігійних конфліктів в Україні в наш час? Яка їх головна причина? Як можна уникнути цих конфліктів?

8. Які соціальні функції науки в сучасному суспільстві? Як би ви пояснили відоме положення, що наука стає матеріальною силою?

9. Одні вважають, що наука обумовлює соціальний прогрес людства, інші наполягають на тому, що можливості науки обмежені або розглядають її як силу, що є ворожою людині та суспільству. Хто має рацію? Чому?

7. Соціологія освіти

7.1. Освіта як предмет соціології освіти

Великий вплив на розвиток сучасної людини має освіта. Інтерес учених до проблеми освіти став виявлятися давно: уже на межі XIX та XX ст. із загальнофілософської проблематики почали виділятися соціологічні проблеми освіти. Поступово вони стають предметом спеціального аналізу, формується спеціальна соціологічна теорія − соціологія освіти. Серед перших соціологічних робіт можна назвати роботи М.Вебера та Е.Дюркгейма, у яких приділялась увага навчальним закладам і процесу навчання, соціальним функціям освіти, її зв’язкам з економічними та політичними процесами.

З 60-70-х років ХХ століття соціологія освіти переживає своєрідний ренесанс. Багатопланові та всебічні дослідження проблем освіти почали проводити соціологи різних країн. На думку американського соціолога М.Троу, це було пов’язане з кількома причинами.

1. Став швидко зростати престиж вищої освіти як джерела розвитку промисловості та військової могутності. Це спонукало соціологів зайнятися аналізом способів залучення обдарованих молодих людей до поглибленого вивчення науково-технічних дисциплін.

2. Різко зросла кількість студентів, які навчались у вузах. Вища освіта стала масовою, що також ставило багато питань, які цікавили соціологів (причини збільшення кількості студентів, вплив вищої освіти на людей, організація та управління вузами).

3. Збільшилося число теоретично підготовлених і практично працюючих соціологів, що було зумовлено спеціалізацією науки, яка супроводжувалась підвищенням знань та кількості наукових працівників.

Соціологія освіти, на думку М.Троу, вивчає формальні заклади − школи, коледжі, університети тощо, процеси навчання в них і зв’язок між ними та іншими частинами суспільства, у якому вони існують. У нашій літературі соціологія освіти розглядається як спеціальна соціологічна теорія, предметом якої є система освіти як соціальний інститут, взаємодія її підсистем, а також взаємодія системи освіти з суспільством і перш за все з його соціальною структурою.

Поняття „освіта” трактується неоднозначно. Деякі зводять освіту до навчання. Але, на наш погляд, терміни освіта та навчання не однакові за значенням, хоча навчання і становить ядро освіти або хоча б його початковий етап. Правильніше розглядати освіту як постійний процес нагромадження знань, який пов’язаний як із навчанням, так і з вихованням, і з процесами соціалізації, про які йтиметься в наступній лекції.

У нашій літературі освіта розглядається трояко:

1. Як цілеспрямований процес засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, цінностей культури і досвіду минулих поколінь.

2. Як результати цього процесу, що виражаються в опануванні та засвоєнні цих знань, умінь, навичок, цінностей і досвіду.

3. Як система організацій і закладів, де здійснюється процес оволодіння знаннями, уміннями, навичками, цінностями та досвідом.

Ця неоднозначність трактування поняття освіти привела до появи в соціології освіти кількох основних напрямів її вивчення. Можна виділити принаймні три основних підходи в дослідженні освіти:

• інституціональний − пов’язаний із вивченням закладів системи освіти, їх структури, особливостей функціонування та розвитку;

• внутрішньоінституціональний − передбачає вивчення соціальних проблем навчальних закладів, тих, хто навчає, і тих, кого навчають, а також методів і форм викладання;

• функціональний − акцентує увагу на соціальних функціях освіти, виявляє аспекти взаємодії освіти та інших суспільних інститутів (виробництва, культури, науки, політики).