Тема 11. Оборотний капітал та нематеріальні ресурси аграрного підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Значне місце серед чинників зростання ефективності функціонування підприємств в ринкових умовах посідає ефективне використання оборотного капіталу, або, як звично називали його раніше, оборотних засобів. Слід дати визначення оборотного капіталу та його складових. Доцільно скористатись рисунком 11.1.

Рис. 11.1. Оборотний капітал аграрного підприємства

Рекомендується також навести структуру оборотного капіталу за середніми даними аграрних підприємств України та методи оцінки виробничих запасів, які застосовуються у сучасних умовах господарювання при їх вибутті, ідентифі­кованою та середньозваженою собівартістю, методами ФІФО та ЛІФО, за нормативними витратами та цінами реалізації.

Рівень забезпеченості підприємства оборотним капіталом має бути достатнім для гарантування неперервної діяльності підприємства. На нього впливають:

• спеціалізація підприємства;

• об’єм валової продукції сільського господарства та інших галузей;

• умови реалізації;

• умови розрахунків;

• умови матеріально-технічного постачання;

• виробнича собівартість власних та куплених сировини і матеріалів та ін.

Далі слід навести показники рівня забезпеченості та ефективності використання оборотного капіталу, розкрити методику їх визначення (рис. 11.2)

Рис. 11.2. Показники забезпеченості оборотним капіталом

Важливо враховувати, що наведені показники доцільно використовувати за умови стабільності економіки (інфляція має становити 3–5 % на рік, тобто рівень розвинутих країн). В умовах нестабільності та високої інфляції замість вартісних краще використовувати натуральні показники (кількість поголів’я тварин, насіння, кормів, пального тощо).

В аграрних підприємствах кругообіг оборотного капіталу має свої особливості:

• не всі оборотні засоби здійснюють повний кругообіг, частина з них споживається та використовується на відновлення, наприклад, насіння, корми, сировина і матеріали тощо;

• організаційний фактор – строки збирання та підготовки продукції до реалізації, система розрахунків за реалізовану продукцію;

• авансування виробничої діяльності на значний термін, сезонність виробництва, що зумовлено особливостями аграрного виробництва та інші.

Показники ефективності використання оборотного капіталу наведені на рисунку 11.3.

Рис. 11.3. Показники економічної ефективності використання оборотного капіталу

Важливо сформувати шляхи зростання економічної ефективності оборотного капіталу. До головних належать:

• підвищення швидкості обороту оборотного капіталу (наприклад, за рахунок зростання середньодобових приростів тварин на відгодівлі);

• використання більш продуктивних тварин і сільськогосподарських рослин;

• впровадження ресурсо-, еколого-, енергозберігаючих технологій, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, режиму економії щодо оборотних фондів підприємства;

• оптимізація власних і позичкових джерел формування оборотних засобів та інші.

У сучасній економічній літературі усе частіше починає використовуватись новий термін «авансований капітал».

Однією із важливих для розуміння подальших тем залишається проблема більш широкого, порівняно з класичним, трактування капіталу, а саме: авансованого капіталу. Це пояснюється тією обставиною, що в ринкових умовах частина капіталу (основних і оборотних засобів виробництва, землі, праці) може авансуватися у придбання цінних паперів, на кредитування, на внески до статутних фондів підприємств тощо.

Слід звернути увагу слухачів, що авансований капітал підприємства представлений його активами (форма 1 «Баланс») у трьох розділах:

1. необоротні активи;

2. оборотні активи;

3. витрати майбутніх періодів.

Розглядаючи джерела формування авансованого капіталу в умовах ринкової економіки, необхідно приділити увагу наступним:

• власні кошти;

• позичковий капітал ( кредити банків, власні облігації тощо);

• пайові внески засновників;

• благодійні внески;

• акціонерний капітал;

• оренда майна, землі тощо;

• додаткові гроші, отримані внаслідок інфляції.

Найважливішою частиною авансованого капіталу є власний капітал, який представлений у розрізі його складових (статутного, пайового, додаткового, резервного тощо) у формі 1 «Баланс» річного фінансового звіту підприємства. Розмір власного капіталу показує, скільки коштів залишилося б у підприємства за умови реалізації ним усіх своїх активів (за балансовою вартістю на кінець звітного року) та сплати усіх зобов’язань. Наприклад, активи підприємства становлять 50 млн грн, загальні зобов’язання – 40 млн грн. Значить власний капітал становитиме: 50-40=10 млн грн, тобто це ті реальні кошти, які матиме підприємство (у вигляді основних і оборотних фондів, грошових коштів і коштів у розрахунках) за умови реалізації усіх своїх активів та сплати усіх зобов’язань.

Ефективність використання авансованого капіталу визначається наступними показниками:

1. Абсолютною ефективністю виробництва, яка обрахо­вується діленням валової, чистої, товарної продукції, прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

2.  Відносною ефективністю використання ресурсів: фондовіддачі ОВФ, фондовіддачі оборотного капіталу, рівня продуктивності праці, землевіддачі.

3. Ефективністю спожитих виробничих ресурсів: зарпла­товіддачі, матеріаловіддачі, коефіцієнта прибутковості.

4. Ефективністю додаткових вкладень у виробничі ресурси. Це коефіцієнти ефективності: додаткових вкладень в авансований капітал, додаткових поточних виробничих витрат, окупністю додаткових вкладень.

5. Узагальнюючими показниками ефективності: нормою прибутку на авансований капітал (або рентабельністю авансованого капіталу), нормою прибутку на власний капітал.

Далі доцільно навести визначення та види нематеріальних ресурсів підприємства. Не дивлячись на те, що нематеріальні ресурси не мають фізичної форми і є недотичними, безтілесими, вони мають ряд спільних рис, а саме: використовуються тривалий час, не втрачаючи при цьому своєї форми, та можуть приносити прибуток [2].

Розрізняють наступні джерела придбання нематеріальних ресурсів:

• власні або позичені (кредити) кошти: програмне за без­печення ЕОМ, право на винахід, ноу-хау, товарний знак;

• у результаті об’єднання або поглинання інших підприємств: гудвіл, ноу-хау, право на промислові зразки, товарні знаки;

• внески учасників до статутного фонду підприємства: право користування землею, іншими природними ресурсами, технології, ноу-хау, право на винахід та інші;

• благодійні внески інших юридичних та фізичних осіб.

Слід звернути увагу слухачів, що за останній період лише окремі аграрні підприємства мали на своєму балансі нематеріальні активи (ресурси). Але в розвинутих країнах це явище широко розповсюджене і практика їх використання представляє інтерес для України. Так, наприклад, строк амортизації нематеріальних активів у США і Канаді складає до 40 років, Японії – до 5 років, у Швеції та Голландії – до 10 років. Негайне списання вартості ділової репутації фірми забороняється законодавством США, Канади та Японії.

У нашій країні підприємства самостійно встановлюють строк використання нематеріальних ресурсів із врахуванням морального зносу та інших чинників, який становить не більше 20 років.

Доцільно зупинитися також на особливостях комерціалізації інтелектуальної власності, що особливо чітко проявляється у ринковій економіці (ліцензування). Розглянути сутність та види ліцензій (звичайна, виключна, повна), методи визначення ціни ліцензії.

Важливо з’ясувати, що від використання або надання дозволу на використання нематеріальних активів підприємство отримує доход, який у ринковій економіці має назву роялті. Наприклад, це доход за патент або ліцензію, ноу-хау, авторські права, право на використання земельної ділянки, виробничих приміщень, інших природних ресурсів тощо.

За умови внесення нематеріального активу (наприклад, права володіння земельною ділянкою) у статутний фонд при створенні підприємства роялті набуває форми дивідендів.

В цілому ж нематеріальні ресурси (активи) підприємства за характером функціонування та дією на результативність виробництва є аналогом основних виробничих засобів.

План семінарсько-практичного заняття

1. Економічна суть та склад оборотного капіталу.

2. Рівень забезпеченості підприємства оборотним капіталом.

3. Показники ефективності використання оборотного капіталу.

4. Шляхи покращення використання оборотного капіталу.

5. Поняття, значення та види нематеріальних ресурсів.

6. Способи та джерела придбання нематеріальних активів.

7. Досвід використання нематеріальних активів у розвинутих країнах.

8. Особливості нарахування амортизації нематерільних ресурсів.

9. Ефективність використання нематеріальних ресурсів.

Терміни і поняття

Оборотний капітал (оборотні засоби) –	сукупність оборотних фондів та фондів обігу.
Оборотні фонди –	предмети праці, які беруть участь у процесі виробництва одноразово та повністю переносять свою вартість на створюваний продукт, наприклад, насіння, корми, посадковий матеріал, сировина, матеріали, добрива, запа­сні частини, паливно-мастильні матеріали тощо.
Виробничі запаси –	предмети праці, які ще не вступили у процес виробничого споживання. Можуть бути сільськогосподарського (корми, насіння, посадковий мате­ріал, підстилка, органічні добрива) та промислового походження (мінеральні добрива, отрутохімікати, запасні частини, паливно-мастильні матеріали).
Незавершене виробництво –	виробничо спожита частина оборотних фондів, але яка ще не перетворилась на готову продукцію.
Незавершене виробництво у рослинництві –	це витрати на лущення стерні, підняття зябу, на насіння та посів озимих, вартість доставки та внесення добрив восени під урожай майбутнього року тощо.
Незавершене виробництво у тваринництві –	витрати незакінченої інкубації яєць, вартість перехідних запасів меду у вуликах.
Незавершене виробництво пере­робних виробництв –	витрати та вартість переробки спожитої сировини, що знаходиться у процесі виробництва.
Незавершене виробництво підсобних виробництв –	вартість незакінченого ремонту техніки, незакінченого випалювання цегли.
Тварини на вирощуванні та відгодівлі –	оборотні активи, які відображені вартістю дорослих тварин на нагулі, молодняка на вирощуванні, вибрако­ваного з основного стада, та птиці, звірів і кролів.
Фонди обігу –	предмети праці, які не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва, а лише обслуговують його. Це готова до реалізації продукція, грошові кошти в касі і на рахунках у банку, а також кошти у розрахунках та інші оборотні активи.
Готова продукція –	продукція, яка призначена для продажу за різними каналами реалізації: переробним підприємствам, на продовольчих ринках, біржах, в рахунок оплати праці працівникам, у фірмових магазинах, для внутріш­нього споживання на підприємстві.
Дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) –	кошти, які повинні надійти підприємству за продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) як оплата за одержані векселі і т. д.
Дебіторська заборгованість за розрахунками –	заборгованість за бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів. Наприклад, суми авансів, які надані іншим підприємствам у рахунок наступних платежів, забор­гованість та переплати податкових органів тощо.
Авансований капітал аграрного підприємства –	сукупність авансованих органічно взаємопов’язаних ресурсів, взятих на усіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування під­приємства за всіма напрямами його діяльності [2]. Складається з необоротних активів (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби тощо), оборотних активів ( оборотні фонди, фонди обігу, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції тощо), витрат майбутніх періодів (витрати, що понесені у поточному або у попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів).
Власний капітал аграрного підприємства –	частина авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел (статутного, пайового, додатково вкладеного, іншого додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталів та нерозподі­леного прибут­ку), є власністю підприємства. Визна­чається відні­манням від активів підприємства його зобов’язань (позичкового капіталу).
Землевіддача –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням вартості валової продукції (у співставних цінах) на вартість землі, на якій вироблена продукція.
Зарплатовіддача –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням вартості валової продукції (у співставних цінах) на фактичний фонд оплати праці.
Матеріаловіддача –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням вартості валової продукції (у співставних цінах) на матеріальні витрати, сформовані за рахунок спожитих оборотних фондів.
Коефіцієнт прибутковості –	показник ефективності використання авансованого капіталу. Визначається діленням прибутку на суми всіх поточних витрат, що віднесені на реалізовану продукцію.
Норма прибутку на авансований капітал (рентабельність активів) –	узагальнюючий показник ефективності авансованого капіталу. Визначається діленням чистого прибутку підпри­ємства на авансований капітал та множенням на 100  %: НАК =ЧП : АК х 100 %.
Норма прибутку на власний капітал –	узагальнюючий показник ефективності власного капіталу. Визначається діленням чистого прибутку на власний капітал та множенням на 100 %: Нвк = ЧП : ВК х 100 %.
Нематеріальні ресурси (активи) –	засоби праці, що не мають фізичної, речової форми, визнаються об’єктом права власності юридичної чи фізичної особи, мають вартість завдяки можливості їх використання та одержання доходу. Наприклад, ліцензії, орендні, авторські та інші права, ноу-хау (know-how), гудвіл (Good will), товарні знаки і промислові зразки, технологічні і технічні нововведення тощо.
Роялті –	винагорода підприємства за викорис­тання або надання дозволу на використання нематеріальних активів (прав інтелектуальної власності). Наприклад, це доход за авторські права на наукові розробки, предмети культури та мистецтва, на копіювання чи розповсюдження патенту чи ліце­нзії, ноу-хау, промислові або наукові зразки, права на винаходи тощо.
Право на винахід –	це вид нематеріальних ресурсів, право на користування технічним, технологічним та іншим рішенням, закріплене за власником та оформлене патентом.
Право користування природними ресурсами –	вид нематеріальних ресурсів, право користуватися надрами, іншими ресурсами природного середовища.
Право користування земельною ділянкою –	вид нематеріальних ресурсів, право власника земельної ділянки на її використання, яке може бути пере­дане іншим юридичним та фізичним особам або у статутний фонд під­приємства за відповідну винагороду.
Авторські та суміжні з ним права –	вид нематеріальних ресурсів, право на літературні і музичні твори, наукові публікації, програми для ЕОМ, на бази даних тощо.
Право на промислові або наукові зразки –	вид нематеріальних ресурсів, право на використання художньо-констру­кторських, наукових рішень, які надають товарам специфічний зовнішній вигляд, що сприяє підвищенню попиту.
Право на використання товарних знаків –	вид нематеріальних ресурсів, виключне право використання їх власником для позначення (у вигляді слів, малюнків тощо) влас­них товарів з метою визначення їх розрізнення від однорідних товарів інших підприємств. Реєструються у патентних органах.
Ноу-хау (Know-how) –	вид нематеріальних ресурсів, це право на набутий виробничий і організаційно-господарський досвід, технічну інформацію, технологічні рішення, які сприяють зростанню прибутковості підприємства. Є комерційною таємницею підприєм­ства і на відміну від права на винахід, як правило, не патентується.
Гудвіл (Good will) –	вид нематеріальних ресурсів, ділова репутація або ціна підприємства, визначається як різниця між балансовою вартістю підприємства і ринковою вартістю його активів. Різниця залежить від місця розташування, конкурентоздатності, технологій, іміджу підприємства.
Ліцензування –	право використання суб’єктом гос­подарювання нематеріального активу (винаходів, ноу-хау, товарних і промислових знаків тощо), який є власністю іншого суб’єкта господа­рювання.
Ліцензія –	сума коштів, яку виплачує ліцензіант (покупець ліцензії) ліцензіару (продавцю ліцензії).

?

Запитання до поглибленого вивчення теми

1. Дайте визначення оборотного капіталу (оборотних засобів) підприємства.

2. Що означають поняття “оборотні фонди”, “фонди обігу”?

3. Поясність суть складових оборотних фондів та фондів обігу.

4. Які чинники визначають забезпеченість підприєм­ства оборотним капіталом?

5. Вкажіть показники рівня забезпеченості підприєм­ства оборотним капіталом. Яка методика їх визначення?

6. Вкажіть показники ефективності використання оборотного капіталу. Яка методика їх визначення?

7. Які особливості кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах?

8. Які із чинників зростання ефективності оборотного капіталу є визначальними для аграрних підприємств?

9. Що означає поняття “нематеріальні ресурси (активи)” підприємства?

10. Назвіть складові нематеріальних активів підприємства.

11. Вкажіть способи та джерела придбання нематеріальних активів.

12. Дайте визначення поняттю “роялті”, наведіть приклад, коли роялті набуває форми дивідендів.

13. Доведіть, що нематеріальні ресурси за характером функціонування та дією на кінцеві результати виробництва ідентичні основним виробничим засобам.

14. Як відбувається амортизація нематеріальних активів?