План семінарсько-практичного заняття

Матеріальні ресурси аграрного підприємства –

це сільськогосподарські машини, обладнання, виробничі будівлі і споруди, транспортні засоби, продук­тивна худоба, багаторічні насадження, насіння, корми, нафтопродукти, добрива, отрутохімікати та інші засоби виробництва.

Енергетичні ресурси (потужності) аграрного підприємства –

характеризуються потужністю меха­нічних двигунів (тракторів, комбайнів, автомобілів), електричних двигунів та електроустановок а також живої тяглової сили. Визначаються у механічних кінських силах за наступними коефіцієнтами: робочих коней – 0,75, електромоторів та електроустановок – 1 кВт = 1,36 м.к.с.

Енергозабезпеченість –

показник забезпеченості енергетичними ресурсами, визначається діленням середньорічних енергетичних потуж­ностей на посівну площу (як правило, на 100 га посівної площі). За останні роки знижується. Якщо у 1990 р. у середньому в Україні становив 442 м.к.с. на 100 га посівної площі, то за останні роки менше 430 м.к.с.

Енергоозброєність –

показник забезпеченості енергетичними ресурсами, визначається діленням середньорічних енергетичних потуж­ностей на середньорічну кількість працюючих. За потреби 90–100 м.к.с. на 1 працівника в Україні за останні роки – менше 35 м.к.с. тоді, як у 1990  р. було до 50 м.к.с.

Енергонасиченість –

показник забезпеченості енергетичними ресурсами, визначається по району, області, країні в цілому діленням середньорічних енергетичних потуж­ностей на кількість підприємств регіону.

Енергомісткість –

показник ефективності використання енергетичних ресурсів, визначається по підприємству та окремих галузях діленням середньорічних енергетичних потужностей на обсяг валової продукції (якщо по підприємству, то на ВП у співставних цінах; якщо по окремій галузі – на ВП у центнерах). Чим нижчий цей показник, тим ефективніше працює підприємство.

Електроозброєність –

показник забезпеченості електричною енергією, визначається діленням кількості спожитої на виробничі потреби електроенергії на середньо­річну кількість працюючих.

Електрооснащеність –

показник забезпеченості електричною енергією, визначається діленням кіль­кості спожитої на виробничі потреби електроенергії на посівну площу.

Механізація –

це процес заміни ручної праці машинною. Розрізняють три стадії механізації: 1) часткова, коли механізовані лише окремі процеси виробництва;

2) комплексна, коли усі процеси виконуються механічними засобами потоковим способом;

3) автоматизована система машин, коли виробництво здійснюється за допомогою комп’ютерів за умови регулювання та контролю людиною.

Рівень механізації праці –

визначається в рослинництві діленням об’єму механізованих робіт на весь об’єм робіт та множенням на 100 %; в тваринництві: 1) кількістю ското-місць, обладнаних засобами механі­зації; 2) процентним співвідношенням продукції, отриманої за допомогою механізмів, до загальної кількості продукції даного виду.

Система машин –

сукупність різної техніки, необхідної для послідовного і неперервного виконання виробничого процесу.

Інжиніринг –

доведення науково-дослідних та конструкторських розробок до впровадження. Передбачає: техніко-економічне обґрунтування та експери­ментальну доробку технологій; розро­бку детальних структур проектів, рекомендацій з організації виробни­цтва і управління, технічного і технологічного обслуговування, їх експлуатації, випробування, сертифі­кації та реалізації готової продукції.

Технічні засоби

Роки

Техноло­гічний попит, шт.

Факти­чно, шт.

Рівень задоволення технологіч­ного попиту,  %

1

2

3

4

5=4:3100

Силові тракторні агрегати, всього

1991

15,6

13,10

2002

15,6

12,10

Плуги тракторні

1991

7,3

5,00

2002

7,3

3,70

Лущильники

1991

1,4

0,66

2002

1,4

0,18

Сівалки зернові

1991

11,4

9,21

2002

11,4

5,6