Тема 2. Попит і пропозиція на аграрну продукцію в умовах ринку

Методичні поради до вивчення теми

Питання цієї теми тісно пов’язані з макро- та мікроекономікою. Необхідно розглянути поняття ринку, ринкових відносин. Навести основні положення теорії ринку та умови його ефективного функціонування. Нагадати, що означає ринковий механізм і що він функціонує завдяки вирішенню трьох проблем:

• які товари виробляти і в якій кількості,

• як виробляти,

• для кого виробляти?

Далі навести види ринків, які обслуговують сільсько­господарське виробництво: засобів виробництва, робочої сили, основних видів сільськогосподарської продукції, послуг, цінних паперів, землі, інформації. Ринок визначає суспільні потреби, стимулює зниження витрат виробництва, розподіляє ресурси між покупцями і продавцями.

Оскільки дана тема досліджує поставлені проблеми з врахуванням особливостей аграрного виробництва, доцільно розглянути особливості становлення ринкових відносин в АПК, а саме:

• проведення земельної реформи і створення умов для ефективного функціонування різних форм власності;

• забезпечення цінового паритету між сільським господарством і іншими галузями;

• підвищення престижності і посилення мотивації праці селянина;

• розробка і запровадження цільових програм розвитку інфраструктури на селі за фінансової підтримки держави та ін.

Реалізується ринковий механізм через закон попиту (навести криву попиту і пропозиції, вказати чинники, що їх визначають).

Розкриваючи проблеми попиту і пропозиції на сільсько­господарську продукцію, важливо відобразити особливості галузі. Так, для сільськогосподарських підприємств характерні умови ризику та невизначеності, що зумовлено в основному рядом об’єктивних факторів, зокрема особливостями ведення самої галузі. Це призводить до порушення рівноваги на ринку сільськогосподарської продукції. Окремо доцільно розглянути проблему зростання попиту на екологічно чисту продукцію, особливо в розвинутих країнах.

Слід детально дослідити проблему нееластичності попиту на продукцію сільського господарства. Можна навести відомий приклад Адама Сміта, який ще задовго до того, як в економічну літературу було введено поняття еластичності попиту і пропозиції, так характеризував це явище: “Багата людина вживає не більше їжі, ніж її бідний сусід... Порівняйте просторий палац та великий гардероб одного з хатиною і нечисленними лахміттями іншого і ви побачите, що різниця в їх одязі, житлі й у домашній обстановці майже однаково велика як в кількості, так і в якості. Потяг до їжі обмежується у кожної людини невеликою місткістю шлунка, але прагнення до комфорту..., одягу,... посуду не має, очевидно, межі, або певних границь” [6].

На відносну цінову нееластичність попиту на сільсько­господарську продукцію у значній мірі впливає заміщення на продовольчі товари, що пояснюється біологічними особливостями людського організму.

Коефіцієнт еластичності, розрахований для розвинутих країн, становить 0,2–0,25. Якщо коефіцієнт еластичності 1, то ціновий попит є відносно нееластичним, якщо 1 – одиничним, якщо 1 – відносно еластичним. Поряд з цим коефіцієнт еластичності на деякі види сільськогосподарської продукції має значення 1, наприклад, на баранину 2,65. Тобто ціновий попит на цю продукцію відносно еластичний.

Розглядаючи довгострокову проблему нестабільності доходів виробництва сільськогосподарської продукції, пов’язану із нижчим рівнем доходності сільськогосподарських виробників порівняно із іншими галузями, важливо проаналізувати її у двох напрямках, а саме: за дефіциту сільськогосподарської продукції та за умови насиченості ринку продуктами харчування.

Короткостроковою проблемою, яку необхідно розкрити, є значні річні коливання цін на продукцію сільського господарства, а значить і значні річні коливання доходів виробників цієї продукції, що є результатом поєднання нееластичності попиту на сільськогосподарську продукцію з коливанням її виробництва та зрушенням самої кривої попиту.

Слід звернути увагу слухачів на те, що у розвинутих країнах для вирішення поставлених проблем головне – не зростання, а стабілізація доходів сільськогосподарських товаровиробників, тобто зменшення різких міжрічних коливань цін і доходів. Значна роль для вирішення поставлених завдань відводиться інтервенції держави стосовно продовольчих товарів та прийняття цільових програм розвитку окремих галузей сільськогосподарського виробництва.