Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Павловська 1.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
17.08.2019
Размер:
2.78 Mб
Скачать

План семінарсько-практичного заняття

1. Поняття, значення та склад трудових ресурсів аграрних підприємств.

2. Показники використання трудових ресурсів.

3. Ринок робочої сили та соціальний захист працівників АПК.

4. Поняття та значення продуктивності праці, методика визначення.

5. Резерви підвищення продуктивності праці аграрних підприємств.

6. Поняття продуктивності у розвинутих країнах, рух за продуктивність.

Терміни і поняття

Трудові ресурси (персонал) –

це частина працездатного населення, що володіє необхідними фізичними і розумовими здібностями та практичними навичками для участі у трудовій діяльності. Або це населення у працездатному віці, тобто чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років (крім інвалідів, які не працюють), а також населення старше і молодше працездатного віку, яке зайняте в економіці країни. Поняття трудових ресурсів більш широке, ніж робоча сила. Характеризує потенційні та фактичні ресурси праці.

Робоча сила –

основна, найбільш активна частина трудових ресурсів, яка фактично зайнята працею в економіці країни.

Кваліфікація –

сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Професія –

вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність –

різновид трудової діяльності у межах професії.

Постійні працівники –

працівники, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення [2].

Тимчасові працівники –

працівники, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

Сезонні працівники –

працівники, яких зараховують до складу трудового колективу на термін до 6 місяців для виконання сезонних робіт.

Облікова (спискова) кількість працівників –

кількість усіх працівників, які є на обліку підприємства чи організації. Сюди включають працівників, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу строком не менше як на один день, причому враховуються як працівники, які фактично працювали, так і ті, які були відсутні на роботі з різних причин (відрядження, хвороба, відпустка, прогули тощо). Не включаються працівники, які прийняті на роботу за сумісництвом, працівники, залучені до виконання разових робіт і які тимчасово відряджені на інші підприємства та організації та отримують там заробітну плату, а також практиканти учбових закладів, не зараховані на робочі місця.

Середньооблікова чисельність працівників –

за місяць визначається діленням суми облікової кількості працівників за кожний календарний день місяця, включаючи вихідні та святкові дні, на кількість днів у місяці. Облікова кількість працівників за вихідний або святковий день прирів­нюється до облікової кількості за попередній робочий день.

Середньорічна кількість працівників –

визначається діленням загальної суми кількості працівників за всі календарні дні року на кількість цих днів у році або діленням суми середньооблікової чисель­ності працівників за кожний місяць на кількість місяців у році.

Середньорічна кіль­кість працівників, зайнятих у сільсь­кому господарстві –

середньооблікова чисельність працівників за рік множиться на питому вагу затрат живої праці в сільському господарстві в усіх затратах живої праці підприємства [2].

Трудозабезпеченість виробництва –

частка від ділення середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, на площу сільськогосподарських угідь підприємства [2].

Помісячний розподіл затрат живої праці –

показник сезонності, що визначається діленням затрат живої праці в кожному місяці на річні затрати праці з наступним множенням одержаного результату на 100 [2].

Розмах сезонності –

показник, що розраховується діленням від­працьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на відпрацьовані лю­дино-дні у місяці мінімальних затрат [2].

Сезонне навантаження –

показник сезонності, що визначається як частка від ділення відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин [2].

Коефіцієнт використання запасу праці –

частка від ділення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на запас праці, що визна­чається множенням чисельності постійних працівників на ефективний річний фонд робочого часу одного працівника. Якщо ефективно використовуються трудові ресурси, то коефіцієнт використання запасу праці дорівнює 1 [2].

Ступінь виконання норм виробітку –

частка від ділення фактичного обсягу виконаних робіт (виробленої продукції) на змінну норму виробітку [2].

Коефіцієнт викори­стання робочого часу зміни –

частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на її нормативну тривалість [2].

Продуктивність праці –

здатність конкретної праці за одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи.

Рівень продуктивності праці –

показник, що визначається діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції у співставних цінах на серед­ньорічну кількість працівників, зайня­тих у сільськогосподарському виробництві.

Погодинна (денна) продуктивність праці –

показник, визначений діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції, оціненої у співставних цінах, на кількість відпрацьованих людино-годин (людино-днів) у сільськогосподарському вироб­ництві [2].

Трудомісткість продукції –

обернений показник продуктивності праці, що визначається діленням прямих затрат людино-годин на обсяг виробленої продукції у фізичному вимірі (в ц, т тощо).

Трудомісткість виробництва –

затрати живої праці на 1 га відповідної культури або на 1 голову тварин.

Ринок робочої сили (ринок праці) –

обмін здатності людини до праці на фонд життєвих благ (заробітну плату) в результаті взаємодії попиту та пропозиції.

Попит на ринку робочої сили –

це суспільна платоспроможна потреба у робочій силі. Визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон’юнк­турою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили тощо.

Пропозиція на ринку праці та ринку робочої сили –

контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. Визначається демогра­фічною ситуацією, характером та змістом праці, інтенсивністю системи підготовки і перепідготовки кадрів, кон’юнктурою ринків землі, капіталу, товарів та послуг тощо.

Зайнятість населення –

діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі, у вигляді заробітної плати, додаткової допомоги та виплати натурою.

Безробіття –

відсутність заробітку (трудового доходу) у працездатних громадян працездатного віку з незалежних від них причин через відсутність підходящої роботи, які зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Явочний фонд робочого часу –

показник ефективності використання персоналу підприємства, визначають: наприклад, 365 днів – 60 вихідних і святкових днів – 29 днів відпустки і невиходів через хворобу = 276 днів.

Ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника –

показник ефективності використання персоналу підприємства визначається: явочний фонд робочого часу (276 днів) помножити на середню тривалість робочого дня (6,83 год) = 1885 год.

Запас праці –

показник ефективності використання персоналу підприємства визначається: ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника помножити на чисельність постійних працівників підприємства.

Трудова активність працівників –

показник ефективності використання персоналу підприємства, визначається як частка від ділення відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на їх кількість.

Коефіцієнт вико­ристання робочого часу зміни –

показник ефективності використання персоналу підприємства, визначається як частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 год.).

Рівень виконання норм виробітку (Рвнв) –

показник ефективності використання персоналу підприємства, розраховується за окремими технологічними операціями як частка від ділення фактичного обсягу (виробленої продукції, виконаних робіт, об’єму наданих послуг) на змінну норму виробітку. В цілому по підприємству визначається як частка від ділення відпрацьованих на всіх технологічних операціях нормо-змін на відпрацьовані людино-зміни. Останній показник виз­начається діленням фактично відпрацьо­ваних людино-годин, які пішли на виконання технологічних операцій, на тривалість зміни в годинах. Якщо Рвнв = 1, або > 1, то трудові ресурси використовуються ефективно. Якщо Рвнв´100 %, то видно на скільки відсотків виконується норма виробітку.

З

?

апитання для поглибленого вивчення теми

1.  Дайте визначення та вкажіть структуру трудових ресурсів.

2.  Якими показниками визначається використання трудових ресурсів аграрних підприємств?

3.  Назвіть складові ринку робочої сили (ринку праці).

4.  Що включає соціальний захист селян?

5.  Як краще в сучасних умовах використовувати трудові ресурси аграрних підприємств?

6. Доведіть, чому зростанню продуктивності праці в аграрних підприємствах на сучасному етапі відводиться значне місце у покращенні добробуту всього населення?

7.  Охарактеризуйте темпи зростання (зниження) продуктивності праці у порівнянні з темпами зростання оплати праці. Чому це має таке значення?

8.  Доведіть, що значний вплив на зростання продуктивності праці підприємств має впровадження еколого-, ресурсо-, енергозберігаючих технологій.

9.  Як впливає дисципліна праці на зростання її продуктивності?

10. Що розуміють під продуктивністю у розвинутих країнах?

11. Мета та складові руху за продуктивність?

12. На прикладі Японії поясніть суть руху за продуктивність.