План семінарсько-практичного заняття

Трудові ресурси (персонал) –

це частина працездатного населення, що володіє необхідними фізичними і розумовими здібностями та практичними навичками для участі у трудовій діяльності. Або це населення у працездатному віці, тобто чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років (крім інвалідів, які не працюють), а також населення старше і молодше працездатного віку, яке зайняте в економіці країни. Поняття трудових ресурсів більш широке, ніж робоча сила. Характеризує потенційні та фактичні ресурси праці.

Робоча сила –

основна, найбільш активна частина трудових ресурсів, яка фактично зайнята працею в економіці країни.

Кваліфікація –

сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Професія –

вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність –

різновид трудової діяльності у межах професії.

Постійні працівники –

працівники, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення [2].

Тимчасові працівники –

працівники, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

Сезонні працівники –

працівники, яких зараховують до складу трудового колективу на термін до 6 місяців для виконання сезонних робіт.

Облікова (спискова) кількість працівників –

кількість усіх працівників, які є на обліку підприємства чи організації. Сюди включають працівників, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу строком не менше як на один день, причому враховуються як працівники, які фактично працювали, так і ті, які були відсутні на роботі з різних причин (відрядження, хвороба, відпустка, прогули тощо). Не включаються працівники, які прийняті на роботу за сумісництвом, працівники, залучені до виконання разових робіт і які тимчасово відряджені на інші підприємства та організації та отримують там заробітну плату, а також практиканти учбових закладів, не зараховані на робочі місця.

Середньооблікова чисельність працівників –

за місяць визначається діленням суми облікової кількості працівників за кожний календарний день місяця, включаючи вихідні та святкові дні, на кількість днів у місяці. Облікова кількість працівників за вихідний або святковий день прирів­нюється до облікової кількості за попередній робочий день.

Середньорічна кількість працівників –

визначається діленням загальної суми кількості працівників за всі календарні дні року на кількість цих днів у році або діленням суми середньооблікової чисель­ності працівників за кожний місяць на кількість місяців у році.

Середньорічна кіль­кість працівників, зайнятих у сільсь­кому господарстві –

середньооблікова чисельність працівників за рік множиться на питому вагу затрат живої праці в сільському господарстві в усіх затратах живої праці підприємства [2].

Трудозабезпеченість виробництва –

частка від ділення середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, на площу сільськогосподарських угідь підприємства [2].

Помісячний розподіл затрат живої праці –

показник сезонності, що визначається діленням затрат живої праці в кожному місяці на річні затрати праці з наступним множенням одержаного результату на 100 [2].

Розмах сезонності –

показник, що розраховується діленням від­працьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на відпрацьовані лю­дино-дні у місяці мінімальних затрат [2].

Сезонне навантаження –

показник сезонності, що визначається як частка від ділення відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин [2].

Коефіцієнт використання запасу праці –

частка від ділення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на запас праці, що визна­чається множенням чисельності постійних працівників на ефективний річний фонд робочого часу одного працівника. Якщо ефективно використовуються трудові ресурси, то коефіцієнт використання запасу праці дорівнює 1 [2].

Ступінь виконання норм виробітку –

частка від ділення фактичного обсягу виконаних робіт (виробленої продукції) на змінну норму виробітку [2].

Коефіцієнт викори­стання робочого часу зміни –

частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на її нормативну тривалість [2].

Продуктивність праці –

здатність конкретної праці за одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи.

Рівень продуктивності праці –

показник, що визначається діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції у співставних цінах на серед­ньорічну кількість працівників, зайня­тих у сільськогосподарському виробництві.

Погодинна (денна) продуктивність праці –

показник, визначений діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції, оціненої у співставних цінах, на кількість відпрацьованих людино-годин (людино-днів) у сільськогосподарському вироб­ництві [2].

Трудомісткість продукції –

обернений показник продуктивності праці, що визначається діленням прямих затрат людино-годин на обсяг виробленої продукції у фізичному вимірі (в ц, т тощо).

Трудомісткість виробництва –

затрати живої праці на 1 га відповідної культури або на 1 голову тварин.

Ринок робочої сили (ринок праці) –

обмін здатності людини до праці на фонд життєвих благ (заробітну плату) в результаті взаємодії попиту та пропозиції.

Попит на ринку робочої сили –

це суспільна платоспроможна потреба у робочій силі. Визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон’юнк­турою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили тощо.

Пропозиція на ринку праці та ринку робочої сили –

контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. Визначається демогра­фічною ситуацією, характером та змістом праці, інтенсивністю системи підготовки і перепідготовки кадрів, кон’юнктурою ринків землі, капіталу, товарів та послуг тощо.

Зайнятість населення –

діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі, у вигляді заробітної плати, додаткової допомоги та виплати натурою.

Безробіття –

відсутність заробітку (трудового доходу) у працездатних громадян працездатного віку з незалежних від них причин через відсутність підходящої роботи, які зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Явочний фонд робочого часу –

показник ефективності використання персоналу підприємства, визначають: наприклад, 365 днів – 60 вихідних і святкових днів – 29 днів відпустки і невиходів через хворобу = 276 днів.

Ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника –

показник ефективності використання персоналу підприємства визначається: явочний фонд робочого часу (276 днів) помножити на середню тривалість робочого дня (6,83 год) = 1885 год.

Запас праці –

показник ефективності використання персоналу підприємства визначається: ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника помножити на чисельність постійних працівників підприємства.

Трудова активність працівників –

показник ефективності використання персоналу підприємства, визначається як частка від ділення відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на їх кількість.

Коефіцієнт вико­ристання робочого часу зміни –

показник ефективності використання персоналу підприємства, визначається як частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 год.).

Рівень виконання норм виробітку (Рвнв) –

показник ефективності використання персоналу підприємства, розраховується за окремими технологічними операціями як частка від ділення фактичного обсягу (виробленої продукції, виконаних робіт, об’єму наданих послуг) на змінну норму виробітку. В цілому по підприємству визначається як частка від ділення відпрацьованих на всіх технологічних операціях нормо-змін на відпрацьовані людино-зміни. Останній показник виз­начається діленням фактично відпрацьо­ваних людино-годин, які пішли на виконання технологічних операцій, на тривалість зміни в годинах. Якщо Рвнв = 1, або > 1, то трудові ресурси використовуються ефективно. Якщо Рвнв´100 %, то видно на скільки відсотків виконується норма виробітку.