Тема 5. Витрати виробництва і собівартість продукції аграрного підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Розпочати засвоєння даної теми доцільно з визначення суті та значення таких економічних категорій, як витрати виробництва та собівартість. Розкрити, яке значення у зростанні ефективності аграрного виробництва мають такі види собівартості, як індивідуальна, суспільна, виробнича, повна, планова, фактична та очікувана.

Опираючись на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (2000 р.) звернути увагу, що не всі витрати підприємства у процесі господарської діяльності включаються у собівартість продукції. Визначити види витрат: операційні; фінансові; ті, що виникають у процесі звичайної діяльності і не є операційними чи фінансовими та надзвичайні витрати. Доцільно більш детально розглянути склад операційних витрат підприємства, які виникають у процесі операційної діяльності.

Важливе значення для розуміння даної теми і економіки взагалі має засвоєння інформації про елементи витрат (матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати). Стандарт бухгалтерського обліку 16 “Витрати” та “Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств” (затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р., № 132) дають чітку відповідь на питання, що конкретно відноситься до того чи іншого елементу витрат [2].

Важливо звернути увагу на відносно нове в Україні поняття валових витрат та їх склад. Для цього окрім вищенаведених актів доцільно скористатись також Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства” (від 22.05.1997 р.)

Одним із найважливіших питань теми є вивчення класифікації витрат:

• основні і неосновні;

• прямі і непрямі;

• поточного року та минулих років;

• готівкові та безготівкові;

• контрольовані та неконтрольовані;

• додаткові;

• постійні та змінні.

Розуміння економічної суті поділу витрат підприємства на постійні і змінні відіграє значну роль в оцінці та аналізі ефективності виробництва та обґрунтованому прийнятті управлінських рішень.

Особливу увагу слід звернути на неоднаковий характер залежності витрат від обсягу виробництва продукції або неоднакове співвідношення “фактор-продукт” [2].

Надзвичайно важливим для розуміння даної теми і взагалі економіки аграрних підприємств є питання щодо методів та методики визначення собівартості. Важливо дати поняття собівартості усієї продукції та собівартості одиниці продукції (або рівня собівартості). Навести методи його визначення:

• пряме віднесення витрат на відповідні види продукції, вираженої у грошовій формі;

• розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції;

• коефіцієнтний;

• пропорційний;

• комбінований.

Розглянути особливості визначення собівартості рослинництва та тваринництва. Звернути увагу, що в товарному зерновому господарстві розраховується собівартість 1 ц зерна, зерновідходів і нормативна собівартість 1 ц соломи, у товарному буряківництві – собівартість 1 ц коренів та нормативна собівартість побічної продукції – гички тощо [1, 2].

У скотарстві визначають собівартість кожного виду продукції окремо, а саме: живої маси молодняку та дорослої худоби на відгодівлі, а також визначають нормативну собівартість гною. У свинарстві та птахівництві також є свої особливості, які стосуються, в першу чергу, собівартості приросту різних вікових груп [1, 2].

Важливим для розуміння резервів росту ефективності аграрного виробництва є конкретизація основних чинників зниження собівартості продукції аграрних підприємств, серед яких:

• впровадження ресурсо-, енерго-, екологозберігаючих технологій виробництва;

• використання прогресивних систем землеробства і тваринництва;

• широке впровадження новітніх досягнень науки і техніки;

• матеріальне стимулювання і організація праці;

• підготовка висококваліфікованих кадрів тощо.