Порівняльний аналіз методик навчання

	Лекції	Ситуаційні вправи	Симуляції
1	2	3	4
Зміст та акценти	 теорія  принципи  концепції  аналітичні інструменти	 аналіз ситуації  комплексні проблеми та їх діагностика  різні альтернативи та сценарії розв’язання проблеми  стратегічне мислення  робота в команді	 бізнес-процеси впровадження стратегії  прийняття тактичних та стратегічних рішень  стратегічне мислення  робота в команді  впливи, поведінка, динаміка бізнес-системи
Методи	 пасивне: мислення; слухання; читання; засвоєння;  добре структуровані заняття	 критичне мислення  аналіз важливих рішень (альтернатив)  прийняття рішень  активні: аналіз; дискусії; дебати;  середньострукту­ровані заняття	 системне мислення  динаміка прийняття рішень (тактичних та стратегічних) емоційно-активні: рішення; ризики; обговорення та дебати; неструктуровані заняття

Продовження таблиці 1.1

1	2	3	4
Переваги	 багато учасників  велика кількість ідей  мінімальна підготовка для викладача  звичні форми проведення занять  відпрацьовані навчальні технології та методика  багато джерел інформації	 реальні ситуації (ситуаційні вправи з життя)  ідентифікація та розв’язання проблем  міждисциплі­нарна інтеграція  розвиток лідерських здібностей  аналіз проблеми  робота в команді  делегування обов’язків	 симуляція (моделювання системної динаміки середовища)  фокусування навиків виконання  відповідаль­ність за дії та припущення  робота з бюджетом та грошовими потоками  інтеграційний характер навчального процесу (поліпшення кривої навчання – Iearning curve)  робота в команді, розподіл та делегування функцій

Закінчення таблиці 1.1

1	2	3	4
Недоліки	 обмежені можливості: інтеграції знань; системного (критичного) мислення; креативності (творчості); інтерперсональних взаємовідносин; розв’язання проблем; ризиків та прийняття рішень; розвитку управлінських компетенцій;  нудно для викладача (повторення)	 відсутність відповідальності за прийняття рішень  немає відчуття ризику  відсутність екстриму та адреналіну  неструктуро­вана увага до деталей  відсутність правильних рішень  мала кількість якісно підготовлених ситуацій для аналізу  неможливо перевірити ефективність прийнятого рішення  відсутність впливу ухвалених рішень на поведінку конкурентів	 обмеження сценарію розвитку подій  розробка якісних широкомасштабних симуляцій потребує великих капіталовкладень  мала кількість якісних симуляцій  відсутність симуляцій українською мовою  будь-які дрібниці потребують уваги  потрібна ініціатива викладача  потрібно “жити” з помилками впродовж гри  займає багато часу на підготовку до гри (симуляції): вивчення середовища та правил гри тощо

Таким чином, впровадження у навчальний процес концепції бізнес-симуляції дозволяє студентам ефективно відпрацьовувати навички прийняття стратегічних рішень з можливістю бачити миттєвий результат та вплив цих рішень на віртуальну реальність бізнес-середовища. За оцінками американських спеціалістів використання бізнес-симуляцій у викладанні навіть 20-ти відсотків дисциплін дозволяє досягнути найвищих позицій рейтингів з ефективності навчання.

Дистанційне навчання як інтерактивна форма навчання на відстані

Відтепер розвиток дистанційного навчання визнано одним із ключових напрямів головних освітніх програм ЮНЕСКО. За оцінками міжнародної Ради із дистанційного навчання зараз нараховується більше 10 млн студентів, які навчаються дистанційно.

Дистанційне навчання (ДН) є формою отримання освіти, поряд з очною та заочною, за якої у навчальному процесі використовуються кращі традиційні і інноваційні методи, засоби і форми навчання, які базуються на комп’ютерних та телекомунікаційних технологіях.

Дистанційне навчання – процес розповсюдження і доставки освітніх послуг або можливостей використання освітніх ресурсів у місця, розміщені за межами навчального приміщення, споруди чи центру або в інше навчальне приміщення, споруду чи центр, використовуючи відео, -аудіо-, комп’ютерні, мультимедіа-комунікації (визначення американської Асоціації муніципальних коледжів).

Дистанційне навчання називають ще кореспондентсько-заочною формою навчання. Реєстрація на навчання відбувається у навчальному закладі, який надає навчальні матеріали, призначені для самостійного вивчення студентом. Після завершення кожного уроку студент факсом, поштою або через електронну пошту пересилає кваліфікованим викладачам контрольну роботу для атестації. Виправлені контрольні роботи повертаються студенту, встановлюється взаємообмін, який забезпечує міжособистісні відносини «викладач–студент» (визначення американської Ради дистанційної освіти і навчання).

У кожному випадку, коли кажуть про дистанційне навчання, мають на увазі наступне:

• Студент географічно віддалений від навчального закладу і, можливо, ніколи не приїде туди особисто.

• Студент не спілкується безпосередньо з педагогами, а лише через доступні йому комунікаційні системи.

• Студент має необхідні засоби і матеріали (окрім тих, що йому висилаються навчальним закладом) для вивчення учбових дисциплін.

Окрім цього, залишається завдання виховання (формування певного ставлення до життя, його цінностей і т. д.). Студентам ХХІ сторіччя необхідно допомогти вчитися і змінюватися таким чином, щоб вони могли приймати рішення на основі розуміння свого місця у світі і власного уявлення про нього. Дистанційне навчання необхідне для забезпечення широкого доступу населення до освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання упродовж усього життя на основі новітніх педагогічних, інформаційних та телекомунікаційних технологій, підвищення конкурентоздатності вітчизняних навчальних закладів на українському та світовому ринку освітніх послуг.

Дистанційне навчання дозволить створити для громадян додаткові робочі місця за рахунок підвищення їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, у т. ч. у сфері високих технологій дистанційного навчання.

Дистанційне навчання дасть змогу:

• збільшити кількість споживачів освітніх послуг будь-якого рівня незалежно від місця їх проживання;

• підвищити якість освітніх послуг шляхом залучення до підготовки та проведення дистанційного навчання висококвалі­фікованих викладачів, фахівців-практиків з різних галузей.

Згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» від 21.01.04, № 40 система дистанційного навчання є складовою системи освіти України. Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно комунікативних технологій.

З певним досвідом роботи надання послуг у форматі (дистанційному, он-лайн, віртуальному навчанні тощо), як правило, виникає цілий ряд проблем, яких не існувало раніше. А саме:

• Пов’язані із професорсько-викладацькими кадрами – викладачі можуть висловлюватися проти запровадження методів дистанційного навчання через втрату якості навчання, збільшення навантаження на викладача, проблеми з контролем змісту курсів, браку відповідної підготовки, втрати роботи.

• Організаційні – для управління дистанційним навчанням потрібно створювати окрему адміністративну одиницю з дистанційного навчання або організовувати адміністрування програм у межах існуючих підрозділів.

• Пов’язані з технологією – потрібно враховувати відповідність технології потребам студентів, витрати на інфраструктуру, наявність персоналу для підтримки та розширення користувачів систем.

• Розробка курсів – викладачі звикли розробляти свої курси самі. Для дистанційного навчання потрібно залучати інших фахівців, таких як методисти-розробники та медіа експерти.

• Пов’язані з фінансуванням – доволі поширена думка, що витрати, пов’язані з дистанційною освітою є меншими у порівнянні з традиційними формами навчання. Це можливо, але на практиці не завжди так.

• Підтримка студента – слухачі, які здобувають освіту в дистанційному форматі, як правило поєднують навчання з роботою, сімейними та громадськими обов’язками. Їх навчання більш спрямоване на самостійну роботу порівняно із традиційними студентами. Таким чином, студенти дистанційної форми навчання потребують доступу до систем, комп’ютерних мереж.

На теренах СНД широко використовується російська система дистанційного навчання «Прометей». Так, при Національній академії державного управління при президентові України та за участю Світового банку створений Центр дистанційного навчання «Навчальної мережі глобального розвитку», який є дилером інформаційної системи забезпечення дистанційного навчання «Прометей». Центр входить до найсучаснішої інформаційно-комунікаційної мережі, яка поєднує понад 50 подібних центрів дистанційного навчання Європи, Америки, Африки та Азії. Користувачами Центру є урядові, міжнародні, громадські, освітні та науково-дослідні організації, державні та приватні установи.

Центр дистанційного навчання:

• надає унікальну можливість фахівцям різних професійних сфер залучитися до всесвітнього обміну знаннями та досвідом шляхом участі у навчальних курсах, семінарах і дискусіях з ключових питань розвитку суспільства (дистанційні курси – «Управління проектами», «Маркетинг», «Фінанси бізнесу», «Макроекономічна політика», «Мікроекономіка для аналізу державної політики», «Аналітичні методи» та ін.);

• розробляє дистанційні курси та проводить телемости на замовлення організацій;

• здійснює підготовку спеціалістів з дистанційного навчання та інше.

Нині у світі широко відомі так звані бізнес-школи підготовки підприємців, фахівців з менеджменту. Найвищий, визнаний у світі рівень менеджерської кваліфікації – МВА (Master of Business Administration). Перша програма МВА виникла у 1901 році у Дартмонському коледжі. В європейських країнах МВА масово починає з’являтися у 60-ті роки у більш стислому, порівняно з американським, варіанті.

МВА є програмою навчання заради кар’єри, заради зростання ефективності організації. Ця програма має загальний, базовий курс дисциплін – фінанси, менеджмент виробництва та розподілу продукції, організаційна поведінка плюс навички уміння. Додатково вводяться дисципліни, які враховують специфіку країни, де МВА викладають.

МВА є програмою додаткової освіти і розрахована на студентів відповідного рівня підготовки. Вона розробляється для тих, хто займає або згодом має зайняти положення лідера у стратегічному управлінні своїх організацій.

Як правило, навчання за МВА передбачає самостійну роботу студента, наприклад, над проектом, який має спиратися на практику і давати можливість студентові продемонструвати знання теорії й уміння використовувати її на практиці. Передбачається стаціонарна та заочна форми навчання, їх комбінування. Тривалість програми має бути еквівалентна не менше ніж одному повному навчальному року.

Прикладний характер більшості програм МВА передбачає певні вимоги до методів викладання і навчання, до яких належать лекції, наукові робочі семінари, навчання на практиці, так зване читання, індивідуальні та групові проекти, дистанційне навчання, навчання за допомогою комп’ютера і на робочому місці. Передбачається, що навчання в основному має бути орієнтованим на практику. Схвалюється співробітництво з роботодавцями.

Навчання за програмою МВА дозволяє розвинути універсальні інтелектуальні здібності у студентів, здатність правильно спілкуватися у будь-якому середовищі, сформувати навички роботи з людьми і командою.

Література:

1. Гарматний О. Національна МВА: чому її не варто створювати // Синергія. – 2003. – № 3 (7). – С. 22–24.

2. Бакли Р., Кейпл Дж. Теория и практика тренинга. – СП б.: Питер, 2002. – 352 с.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: психология человеческой судьбы. М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 480 с.

4. Канингхейм Р. Проэкт "Лидер": канадские специалисты делятся управленческим опытом // Проблемы теории и практики управления. – 1992. – № 4. – С. 118–120.

5. Келлерман П.Ф. Психодрама крупным планом. – М.: Класс, 1998. – 240 с.

6. Макаренко А.С. Про мій досвід. Твори: в 7 т., – К.: Академія педагогічних наук, 1954 – Т. 5. – С. 247.

7. Психогимнастика в тренинге. / Под ред. Н.Ю. Хрящевой. – СПб.: Речь, институт тренинга, 2000. – 256 с.

8. Психотерапевтическая энциклопедия. / Под ред. Б.Д. Карва сарского. СПб.: Питер, 2002. – 1024 с.

9. Рудестам К. Групповая психотерапия. – СПб.: Питер, 2001. -384 с.

10. Стоун К. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. – М., 1984.

11. Сухомлинский В.А. Избранные произведения: Т. 3. – К., 1989.

12. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978. – 318 с.

Розділ 2. Робоча програма дисципліни “Економіка підприємства” для студентів спеціальності 6.050100 “Економіка підприємства”, “Облік і аудит” та 6.050200 “Менеджмент ЗЕД”, “Менеджмент організацій” за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”

Робочу програму розроблено на основі типової програми “Економіка підприємства”, затвердженої департаментом кадро­вої політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України 6.09.2002 року, типової програми “Економіка сільського господарства”, затвердженої департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України 19.06.2003 року та на основі програми дисципліни “Економіка аграрних підприємств” для студентів спеціальності 6201/3 “Аграрний менеджмент”, розробленої доктором економічних наук, професором В.Г. Андрійчуком 2.

Мета курсу “Економіка підприємства” – вивчення і пошук шляхів вирішення проблеми ефективного використання обмежених матеріальних і людських ресурсів підприємства для максимального задоволення потреб людини.

Завдання дисципліни включає вивчення:

• специфіки дії об’єктивних економічних законів стосовно сучасних підприємств в умовах формування сталого розвитку;

• предмета і методів науки, питання попиту і пропозиції на продукцію підприємств, теоретичні і практичні аспекти конкуренції, поняття та види підприємств, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів; питання інвестиційної діяльності підприємства, інфраструктури, інтенсивності та витрат виробництва, цін;

• оборотного капіталу та нематеріальних ресурсів підприємств та оцінку їх ринкової позиції, якість продукції, розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва, державного регулювання і підтримки розвитку аграрних підприємств.

Завдяки вивченню дисципліни слухачі повинні знати:

• основні поняття, терміни і показники, що використовуються у науково-економічній літературі і практичній діяльності підприємства;

• екологічні аспекти досліджуваних проблем;

• специфіку, проблеми діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання та шляхи їх ефективного вирішення.

Вивчення дисципліни дає можливість економісту, менеджеру, бухгалтеру вміти вільно володіти економічними поняттями та самостійно застосовувати їх на практиці, проявляти підприємливість і вміння використовувати ринкову ситуацію на користь ділу. В сучасних умовах важливо бачити перспективу, а для цього потрібно вміти аналізувати економічний стан підприємства і прогнозувати ефективність (прибутковість) розпочатої справи, використання обмежених матеріальних і людських ресурсів, застосуваня прогресивних технологій, проводити оцінку ефективності інвестиційних проектів.

Для спеціалістів даного профілю це одна з головних дисциплін серед тих, що вивчаються в університеті. Саме економіці підприємства належить провідне місце у формуванні економіста, менеджера, бухгалтера. Вивчення цієї дисципліни дозволить вільно використовувати у своїй практичній діяльності такі важелі ринкової економіки, як прибуток, ціни, підприємливість тощо.

Дана дисципліна вивчається після засвоєння студентами політекономії, макро- та мікроекономіки, бухгалтерського обліку, статистики, інформатики та комп’ютерної техніки, розміщення продуктивних сил.

Економіка підприємства передує вивченню таких дисциплін, як менеджмент, маркетинг, інвестування, економічний аналіз, аудит, державне регулювання, ціни та ціноутворення, економіка сільського господарства, податкова система, організація агробізнесу і підприємництва.

Таблиця 2.1