Застосування обмеження на обсяг коштів на обслуговування місцевого боргу220
Країна |
Рівень обмеження |
Польща |
15% загального обсягу доходів |
Хорватія |
20 загального обсягу доходів минулого року |
Італія |
25% поточних доходів |
Чехія |
Скорочують обсяг трансфертів бюджету, якщо його видатки на обслуговування боргу перевищують 15% доходів бюджету |
В Німеччині та Австрії муніципалітети подають свої бюджети на затвердження до урядів земель. Вони можуть бути відхилені, якщо не дотримані параметри запозичень. В Норвегії та Італії органи місцевого самоврядування повинні підтримувати профіцит поточного бюджету, достатній для обслуговування боргу та погашення його основної частини.
У Франції не застосовують законодавчого обмеження на обсяг боргу як частки доходів бюджету або ВВП, проте діє обмеження на обсяг дефіциту бюджету на рівні 5% поточних доходів. При цьому облік виконання бюджету здійснюють методом нарахувань, який визнає видатками всі зобов’язання бюджету. Якщо обмеження не дотримується, тоді префект переводить управління місцевими фінансами регіональних і місцевих органів влади під патронаж регіональної рахункової палати, яка розробляє трьохрічний план корегуючих заходів. План передбачає заходи по скороченню дефіциту бюджету, за рахунок підвищення доходів або скорочення видатків (припинення певних видів видатків). Якщо органи самоврядування не дотримуються рекомендацій самостійно, то зобов’язує їх це робити суд. Слід зазначити, що на практиці трапляється таке дуже рідко.221
Крім того на законодавчому рівні передбачено, що органи місцевого самоврядування в бюджетному процесі повинні дотримуватися двох умов:
погашення боргу повинно відбуватися за рахунок власних доходів (без рефінансування);
позичені кошти можуть використовуватися тільки для фінансування інвестиційних проектів.
Органи місцевого самоврядування зазвичай самостійно встановлюють власні обмеження на обсяг боргу (його відношення до поточних доходів або кількість років, на протязі яких повинен бути повністю погашений борг). Можуть використовуватися також обмеження на витрати по обслуговуванню боргу.
В Японії для того щоб здійснити емісію боргових цінних паперів місцева влада повинна звернутися за дозволом до центрального уряду. Для цього вона повинна дотримуватися певних умов – відсутність поточного дефіциту бюджету, обмежений обсяг заборгованості, рівень ставок податків не нижче встановлених урядом, хороші показники сплати податків. У випадку дотримання цих умов, місцеві запозичення включаються в державний бюджет, після цього відбувається коригування показників трансфертів для місцевих бюджетів, з метою забезпечення гарантії виконання зобов’язань місцевою владою. Завдяки такій системі контролю, з 1947 року в країні не трапилося жодного дефолту по муніципальних облігаціях.222
В багатьох зарубіжних країнах при здійсненні місцевих запозичень прийнято дотримуватись „золотого правила”, яке передбачає використання позичених коштів лише на капітальні видатки. Такі обмеження закріплені в законодавстві Бразилії, Південної Африки, Індії. Принципи цього правила діють також в Канаді, США та багатьох європейських країнах, зокрема, Австрії, Німеччині, Голландії, Франції, Швейцарії, Швеції, де дозволено витрачати запозичені кошти на інвестиційні цілі, а також на рефінансування боргу223. В окремих випадках дозволяється застосовувати запозичення для поточних потреб, в тому числі для покриття тимчасових касових розривів бюджетів, але в такому разі позики повинні бути погашені протягом бюджетного року. Як видно з рис. 10.6.3, частка запозичень з терміном погашення до одного року в більшості країн Європейського Союзу не перевищує 5-10% загальної суми місцевого боргу. Тільки в окремих країнах, зокрема, Литві, Швеції, Угорщині, частка короткострокових позичок суттєво вища ніж в інших державах і становить відповідно 47,6%, 32,7% та 32,5% загальної заборгованості.
Завдяки своїй надійності, розвиненості, ролі в соціально-економічному розвиту територій, система місцевих запозичень яка функціонує в Нідерландах вважається зразковою. В цій країні запозичення муніципалітетів строго контролюються центральним урядом. Для органів місцевого самоврядування існує заборона на прямі позики в іноземній валюті, а також на позики із змінним процентом224. Встановлено також обмеження на цілі, для яких здійснюються запозичення – дозволено брати позики на рефінансування боргу, купівлю основних засобів, а також для отримання капіталу для муніципальних компаній. Завдяки надійній системі законодавчих гарантій і забезпечення муніципальних запозичень, центральний банк встановив для облігації нульовий ризик. Рейтинг таких цінних паперів, як і цінних паперів спеціальних інститутів, які обслуговують місцеві запозичення досягає найвищих показників і дорівнює рейтингу цінних паперів країни.
Рис. 10.6.3. Структура місцевого боргу країн Європейського Союзу
станом на 1 січня 2004 року225.
Схожа практика здійснення муніципальних запозичень існує в скандинавських країнах. Там створені спеціалізовані фінансові установи, колективними власниками яких є місцеві та регіональні органи влади. Ці установи забезпечують доступ до запозичень практично для всіх муніципалітетів. Добре відпрацьована система використання залучених коштів, гарантій повернення кредитів, а також чітке нормативно-правове врегулювання місцевих запозичень практично унеможливлюють виникнення випадків неповернення позичених коштів.
В Норвегії держава здійснює суворий контроль за запозиченнями муніципалітетів. Уряд складає так званий „чорний список” місцевих органів влади, дії яких суперечили чинному законодавству. Цей список розміщують в Інтернеті226. Органи, які потрапили в цей список суттєво обмежені у самостійності. Для того, щоб здійснювати запозичення вони повинні отримати спеціальний дозвіл центральної влади227.
У Швеції дозволено брати позики тільки для фінансування проектів капітального будівництва. Такі проекти найчастіше реалізуються в сфері освіти, охорони здоров’я, енергопостачання228.
У Данії місцеві запозичення можуть залучатися органами місцевого самоврядування тільки на схвалені урядом категорії капітальних проектів (передусім на розвиток електростанцій, газопостачання, водопостачання, придбання землі, реконструкцію міст, покращення навколишнього середовища і будівництво будинків для престарілих)229.
В деяких країнах поширене так зване проектне фінансування, яке полягає у встановленні чіткого зв’язку між запозиченням та використанням отриманих коштів у певний інвестиційний проект. Цей елемент ринку запозичень останніми роками розвивається найбільш динамічно. У Великобританії та Франції законодавчо передбачене закріплення конкретних позик за певними об’єктами. В Японії поряд із практикою залучення коштів для загальних інвестиційних цілей, окремі позики беруть для фінансування конкретних проектів. Проектне фінансування вважають обґрунтованим тоді, коли існує можливість адміністративного встановлення плати за користування спорудженими об’єктами. Проте часто більшої ефективності або меншої вартості проектів, які реалізовуються можна досягнути завдяки загальному управлінню боргом в цілому. Проектне фінансування можливо застосовувати тільки щодо комерційних проектів, тобто таких проектів, які забезпечуватимуть в подальшій їхній експлуатації отримання доходів, що будуть покривати витрати для реалізації. Існуюча в багатьох зарубіжних країнах практика свідчить, що комерційні проекти в цілому слід виводити із залежності від бюджетного фінансування230.
Практика проектного фінансування поширена в США, де муніципалітети поряд з емісією облігацій для залучення коштів на загальні інвестиційні проекти, випускають доходні облігації під конкретні проекти. Проектне фінансування здійснюють в галузі транспорту (спорудження автошляхів, портів, аеропортів) і житлово-комунального господарства (водопостачання і водовідведення, постачання природного газу і електроенергії). Муніципалітети мають право використовувати у якості забезпечення податок з продажу або податок на паливо, якщо виявляється що доходів від експлуатації проекту недостатньо для обслуговування та погашення боргу. У США доходні облігації є переважною формою місцевих запозичень231.
Уряди зарубіжних країн здійснюють комплекс заходів, метою яких є зниження ризиків кредиторів, стабілізація роботи органів місцевого самоврядування та зменшення вартості запозичень. Важливою передумовою досягнення вказаних цілей є використання застави. Нормативні документи визначають види застави, які можуть бути застосовані органами місцевого самоврядування при здійсненні запозичень – доходи від реалізації прибуткових проектів, сукупні доходи місцевого бюджету, певні типи активів муніципалітетів та місцевих урядів. Якщо одночасно використовуються декілька різних видів застави, то інвестори надають позику більш охоче.
Чітко визначена процедура дефолту місцевого бюджету дозволяє з одного боку визначити порядок сплати коштів по позичці, а з іншого - гарантувати населенню надання обов’язкових соціальних послуг. Система врегулювання дефолту чітко визначає дії як кредитора, так і позичальника.
Комплекс заходів, пов’язаних з неплатіжеспроможністю позичальника, як правило, передбачає: попередження дефолтів місцевих та регіональних органів влади; розробку чітких адміністративних та правових процедур для кредиторів, які зазнали втрат; визначення порядку реорганізації і врегулювання боргових вимог кредиторів; мінімізацію ризиків для центрального уряду; підтримання належного рівня фінансування суспільних благ232.
В США реорганізація боргу у випадку дефолту ґрунтується на продовженні строку погашення, зменшенні обсягів боргових виплат у найближчі періоди, рефінансуванні боргу через надання нових позик, покращенні фіскальної спроможності муніципалітетів та скороченні бюджетних видатків. Законодавство не передбачає можливості продажу активів позичальника. Ініціатором банкрутства може виступати лише позичальник. У випадку дефолту муніципалітету, уряди штатів інтенсивно втручаються у їх фіскальні справи і забезпечують врегулювання найбільш проблемних питань.
Процедуру банкрутства для місцевих позичальників Угорщина запровадила у 1995 році. Відповідно до передбаченого порядку, у випадку дефолту мер міста повинен подати до суду спеціальне подання протягом восьми днів після невиконання зобов’язання. Якщо за оцінкою суду зобов’язання могли бути виконані за рахунок власних доходів й активів, то він може відхилити подання про банкрутство. Якщо подання прийняте, то суд оголошує про початок процедури банкрутства і призначає довірену особу, яка повинна перевіряти законність рішень місцевої влади, що призвели до банкрутства і рекомендувати суду відкрити кримінальні або цивільні справи у випадку наявності підстав. Протягом восьми днів після оголошення початку процедури банкрутства місцева влада формує кризовий комітет і протягом 30 днів – бюджет надзвичайного стану, який би передбачав фінансування тільки необхідних видатків.233
За допомогою місцевих позик зарубіжні країни вирішують надзвичайно важливі соціально-економічні завдання. В умовах обмеженості можливостей органів місцевого самоврядування у розширенні дохідної частини бюджету та складності зниження поточних зобов’язань бюджету, кошти отримані від розміщення місцевих позик використовують, як правило, на реалізацію інвестиційних проектів. Розвиток системи місцевих запозичень тісно пов’язаний з ефективною системою обмежень, яка повинна забезпечити неможливість виникнення кризових ситуацій в сфері місцевих фінансів. У випадку виникнення ситуації неспроможності здійснювати виплати по зобов’язаннях, законодавчо передбачений порядок дій як кредиторів, так і позичальників.
Досвід застосування кожного з вищеописаних елементів є надзвичайно корисний для України, зважаючи на обмежений період здійснення запозичень. Уважне вивчення зарубіжного досвіду, екстраполяція його на вітчизняні умови, дозволить уникнути ускладнень пов’язаних із залученням коштів на тимчасовій основі до бюджету, розробити дієву систему раціонального використання залучених ресурсів.
1 Політологія: Кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І.Семківа. - Львів: Світ, 1996. – С. 222.
2 Крип’якевич І.П. Історія України / Відп. редактори Ф.П.Шевченко, Б.З.Якимович - Львів: Світ, 1990. – С. 94.
3 Грушевський М. Ілюстрована історія України / Репринтне відтворення видання 1913 року. - К., 1913. – С. 103.
4 Сиринов М.А. Местные финансы. - М-Л, ГИЗ, 1926. – С. 13.
5 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – С. 25-34.
6 Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. – С. 178.
7 Бабич А.М., Павлова Л.Н. Государственные и муниципальные финансы: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. – С. 459.
8 Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Редкол.: ...С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – С. 804.
9 Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Гапонюк, В.П.Яцюта, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова. - К.: КНЕУ, 2002. – С. 12.
10 Розразховано за даними: Ходский Л.В. Основы государственного хозяйства. Курс финансовой науки. - 4-ое изд., перераб. и доп. - СПб, 1913. - С. 569.
11 Местный бюджет Союза ССР в 1924-25 году. Исполнение бюджетов. - М.: Финансовое издательство Н.К.Ф. С.С.С.Р., 1927. - С. ХV.
12 Местные бюджеты СССР за 1926-27 гг. - М.: Госфиниздат, 1929. - С. 5.
13 Местные бюджеты СССР за 1934 год. - М.: Госфиниздат, 1935. - С. Х.
14 Народне господарство України у 1992 році: Стат. щорічник / Міністерство статистики України; Відповідальний за випуск В.В.Самченко. - К.: Техніка, 1993. - С. 20.
15 Складено на основі: Статистичний щорічник України за 2003 рік. Державний комітет статистики України. – К., 2004. – С.55; Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 56.
16 Складено на основі: Бюджет України за 2003 рік: Статистичний збірник. Міністерство фінансів України. – К., 2004. – С. 16; Бюджет України за 2004 рік: Статистичний збірник. Міністерство фінансів України. – К., 2005. – С. 11.
17 Складено на основі: Статистичний щорічник України за 2004 рік. Держкомстат України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 57.
18 Складено на основі даних Державного казначейства України.
19 Складено на основі даних Державного казначейства України.
20 Складено на основі даних Державного казначейства України.
21 Черник Д.Г. Налоги в рыночной экономике. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 282-283; Сутормина В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава податки бізнес: (Із світового досвіду регулювання ринкової економіки). - К.: Либідь, 1992. – С. 122; Павлова Л.П. Местные бюджеты капиталистических государств. - М.: Финансы, 1972. – С. 51-52.
22 Сутормина В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава податки бізнес: (Із світового досвіду регулювання ринкової економіки). - К.: Либідь, 1992. – С. 121.
23 Складено на основі даних Державного казначейства України.
24 Складено на основі: Фінансовий стан міст. 2004 р./Асоціація міст України та громад. Асоціація фінансистів України – К., 2005. – С. 44-45.
25 Складено на основі: Фінансовий стан міст. 2004 р./Асоціація міст України та громад. Асоціація фінансистів України – К., 2005. – С. 44-45.
26 Местное финансирование в Европе. Документ, подготовленный под авторитетом Координационного Комитета по местным и региональным органам власти (CDLR) Советы Европы. – Издание Совета Европы, 1997. – С. 65-71.
27 Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. Ю.Немец (ред.). – К.: Основи, 1998. – С. 506-507; Реформа местных финансов в Центральной и Восточной Европе. – 2-е изд. доп. – М.: ИПЦ «Финпол», 1995. – С. 30.
28 Складено на основі: Фінансовий стан міст. 2003 р./Асоціація міст України та громад. Асоціація фінансистів України – К., 2003. – С. 14.
29 Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 85.
30 Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). – Львів: Каменяр, 2000. – С.– 200.
31 Стігліц, Джозеф Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський.– К.: Основи, 1998.– С.– 803.
32 Макуха В.О., Татарчук В.П., Глен Райт. Методичні основи організації випуску муніципальних позик в Україні // Фінанси України. - 1996. - № 1 - С. 50.
33 Безсмертная Е.Р. Выпуск облигационных местных займов в дореволюционной России // Финансы. – 2000. – №8. – С.63.
34 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С.210.
35 Історія Києва. У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: Ю.Ю.Кондуфор (гол. ред.) та ін. – К: Наукова думка, 1986. – С. 305.
36 Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – Вып. ІІ. – 3-е изд., доп. – М., 1910. – С. 205-207.
37 Історія Києва. У трьох томах. Т.2/Редкол.: Ю.Ю.Кондуфор (гол. ред.) та ін. – К: Наукова думка, 1986. – 305 с.
38 Брокгауз-Ефрон. Энциклопедический словарь. В 86 томах с ил. – М.: Мультимедиа-издательство „Адепт”, 2002. – www.iddk.ru.
39 Черник Д.Г. Бюджет дореволюционной Москвы // Финансы СССР. – 1991. – №2. – С.55-59.
40 Котлобулатова І.П. Львівські скарбниці. – Львів: ЛА „Піраміда”, 2002. – С. 22, 65 .
41Циммерманн Х. Муниципальные финансы: Учебник / Пер. с нем. – М.: Издательство “Дело и Сервис”. – 2003. – С. 192-194, 196.
42 Пронина Л.И. О разграничении налоговых полномочий и увеличении налоговых доходов местных бюджетов // Финансы. – 2001. – № 5. – С. 30-33; Салов О.А. Местное самоуправление сегодня. – М, 2001. – С.125-134; Анализ доходных источников и расходных обязательств муниципальных образований / Автор. коллектив: Стародубровская И. М. (руков. автор. колл.) и др. – М.: Проект CEPRA, 2003. – С. 143.
43 Шестоперов О.М. Распределение налоговых доходов от малого предпринимательства по уровням бюджета и роль налоговых поступлений от малого бизнеса в муниципальных бюджетах. – [Цит. 2004, 24 декабря]. – Доступный из: http://www.smb.ru/analitics.html?id=distribution_incomes; Шестоперов О.М., Смирнов Н.В. Распределение налогов на совокупный доход (единого налога, взимаемого по упрощенной системе налогообложения, и единого налога на вмененный доход для отдельных видов деятельности) по уровням бюджета и роль налоговых поступлений от этих налогов в муниципальных бюджетах в 2003 г. – [Цит. 2004, 24 декабря]. – Доступный из: <http://www.smb.ru/analitics.html?id=distribution_incomes>.
44 А. Макрушин, Е. Журавская, И. Слинько. Причины и следствия слабости бюджетных стимулов в России на местном уровне – М.: ЦЭФИР, 2002. – С.2. – [Цит. 2004, 24 декабря]. – Доступный из: // http://www.cefir.org.
45 Складено на основі даних ДПА України.
46 Складено на основі даних ДПА України.
47 Сидорук С. Фіксований податок: подарували і відібрали // Галицькі контракти. – 1998. – № 8. – С. 49.
48 Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 334.
49 Охорона довкілля чекати не може: Прес-служба Рахункової палати. – 06.12.2005 р.
50 Узаконена “заначка”, або Як деякі органи влади створюють власні “кишенькові фонди” // Фінансовий контроль. – 2005. - № 1 (24). – С. 9-11.
51 Нитти Ф. Основные начала финансовой науки: Пер. с итал. И. Шрейдера. Под ред. и с дополн. А. Свирщавского. – М.: Изд-во М. и С. Сабашниковых, 1904. – С. 101.
52 Якобсон Л. И. Государственный сектор экономики: экономическая теория и политика: Учебник для вузов. – М.: ГУВШЭ, 2000. – С. 275.
53 Стігліц Джозеф Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. – К.: Основи, 1998. – С. 114.
54 Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй. – К.: Port-Royal, 2001. – С. 499.
55 Б’юкенен Джеймс М., Масґрейв Річард А. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави: Пер. з англ. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2004. – С. 105.
56 Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – С. 609
57 Проблемы реформы местного самоуправления: структурные и финансовые аспекты. – М.: ИЭПП, 2005. – С. 363.
58 Циммерманн Х. Муниципальные финансы: Учебник / Пер. с нем. – М.: Издательство “Дело и сервис». – 2003. – С. – 21.
59 Сміт Адам. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй. – К.: Port-Royal, 2001. – С. 449.
60 Бакша Н. В., Гамукин В. В., Свинцова А. П., Аспекты бюджета: императивный, экономический, финансовый, налоговый, расходный, социальный. – М.: Издательство ИПО “Профиздат”, 2001. – С. 367.
61 Мітіліно М. І. Основи фінансової науки. К.: Державне видавництво України, 1929. – С. 27.
62 Якобсон Л. И. Государственный сектор экономики: экономическая теория и политика. Учебник для вузов. – М.: ГУВШЭ, 2000. – С. 290.
63 Бакша Н. В., Гамукин В. В., Свинцова А. П., Аспекты бюджета: императивный, экономический, финансовый, налоговый, расходный, социальный. – М.: Издательство ИПО Профиздат, 2001. – С. 285.
64 Б’юкенен Джеймс М., Масґрейв Річард А. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави: Пер. з англ. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2004. – С. 68.
65 Бакша Н. В., Гамукин В. В., Свинцова А. П., Аспекты бюджета: императивный, экономический, финансовый, налоговый, расходный, социальный. – М.: Издательство ИПО Профиздат, 2001. – С. 288.
66 Становлення ефективної системи регулювання видатків місцевих бюджетів. Консультативний матеріал Т 20.– К.: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій в Україні та Німецька консультативна група, 2004. – С. 4.
67 Буковинський С.А. Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад // Фінанси України. - 1999. - № 5. - С. 81.
68 Хурсевич С.Н. Использование нормативного подхода при организации бюджетного выравнивания // Финансы. - 1996. - № 11. - С. 11.
69 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – С. 386.
70 Луніна І. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні // Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. - 1999. - №3(6). - С. 101.
71 Улюкаев А.В. Проблемы государственной бюджетной политики: Науч.-практич. пособие. – М.: Дело, 2004. – С. 314.
72 Штурм Р. Бюджет. Пер. с франц. А. С. Изгоева с прилож. доц. М. И. Фридмана. – СПб.: Типография т-ва „Общественная польза”. – 1907. – С. 163.
73 Руководство по статистике государственных финансов 2001 года. / Международный валютный фонд. – 2001. – С. 4.
74 Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 365.
75 Складено на основі: Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” // Вісник Верховної Ради України. – 19.05.2000. – № 20.
76 Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 56.
77 Сиринов М.А. Местные финансы. - М-Л, ГИЗ, 1926. – С. 23.
78 Буковинський С.А. Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад // Фінанси України. - 1999. - № 5. - С. 84; Бюджетний і Податковий Огляд. Четвертий квартал 1998 р. Річний звіт 1998р.: Аналітичні статті, коментарі, таблиці /І.Шпак, Р.Лаліберте, П.Рікой та ін.; Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради України з питань бюджету. - К., 1999. – С. 78; Игудин А.Г. Почему не снижается острота противоречий в межбюджетных отношениях // Финансы. - 1998. - № 2. - С. 12; Кобанько П.Л. Содержание и сущность бюджетного права. - К., 1910. – С. 7; Птицын В.И. Бюджетный федерализм и совершенствование межбюджетных отношений // Финансы. - 1996. - № 6. - С. 9.
79 Бюджетний і Податковий Огляд. Четвертий квартал 1998 р. Річний звіт 1998 р.: Аналітичні статті, коментарі, таблиці /І.Шпак, Р.Лаліберте, П.Рікой та ін.; Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради України з питань бюджету. - К., 1999. – С. 78.
80 Там само, С. 74-78.
81 Сиринов М.А. Местные финансы. - М-Л, ГИЗ, 1926. – С. 23.
82 Там само, С. 30-31.
83 Твердохлебов В. Местные финансы. – Одесса, 1919. – С. 274-275.
84 Бюджет України за 1999 рік: Статистичний збірник. Міністерство фінансів України. - К., 2000. – С. 166; Бюджет України - 2004: Статистичний збірник. Міністерство фінансів України. – К., 2005. - С. 32.
85 Складено на основі: Фінансовий стан міст. 2004 р./Асоціація міст України та громад. Асоціація фінансистів України – К., 2005. – С. 87-88, 101, 106, 110.
86 Демченков В.С. Регулирование местных бюджетов: (Распределение доходов между бюджетами) / В.С.Демченков, М.Ф.Ужвенко. - М.: Финансы, 1975. – С. 36-37; Кудряшов Р.А. Распределение доходов между бюджетами. - М.: Госфиниздат, 1962. – С. 29; Местные финансы СССР. Бригада под рук. проф. Н.Н.Ровинского. - М., Госфиниздат, 1936. – С.335; Хесин Я.Б. Пути повышения устойчивости доходной базы местных бюджетов. - М.: Финансы, 1976. – С.68; Шаврин В.А. Местные бюджеты СССР / Учебн. пособие для финансовых техникумов / 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Госфиниздат, 1946. – С. 27.
87 Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення реформ // Економіка України. - 1998. - № 3. - С. 41; Чумаченко Н.Г. Региональная политика в Украине / Академия наук Украины. Институт экономики промышленности. - Донецк, 1993. – С.16.
88 Бурда М., Виплош Ч. Макроэкономика: Учебник - 2-е изд. / Пер. с англ. Г.В.Борисова, И.В.Розмаинского, А.А.Фофонова, К.А.Холодилина. Под ред. канд. экон. наук В.В.Лукашевича, К.А.Холодилина. - СПб.: Судостроение, 1998. - 536 с.
89 Бурда М., Виплош Ч. Макроэкономика: Учебник - 2-е изд. / Пер. с англ. Г.В.Борисова, И.В.Розмаинского, А.А.Фофонова, К.А.Холодилина. Под ред. канд. экон. наук В.В.Лукашевича, К.А.Холодилина. - СПб.: Судостроение, 1998. – С. 536; Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Частина 1. Макроекономіка. Тринадцяте видання. - Львів.: Просвіта, 1997. – С. 663.
90 Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. Ю.Немец (ред.). - К.: Основи, 1998. – С. 500; Павлова Л.П., Черник Д.Г. Местные финансы капиталистических государств // Финансы. - 1990. - № 7 - С. 71; Політика субсидування органів місцевого самоврядування. Доповідь Експертної комісії з проблем мсцевих та регіональних фінансів // Рада Європи. Експертний комітет з проблем місцевих та регіональних фінансів Керівного комітету з регіональних та муніципальних питань. Упоряд. К Лотцом. - м. Страсбург, 1986 р. – С. 2-3.
91 Реформа местных финансов в Центральной и Восточной Европе. - 2-е изд. доп. - М.: ИПЦ «Финпол», 1995. – С. 50.
92 Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. Ю.Немец (ред.). - К.: Основи, 1998. – С. 126.
93 Ходский Л.В. Основы государственного хозяйства. Курс финансовой науки. - 4-ое изд., перераб. и доп. - СПб, 1913. – С. 541.
94 Финансовая энциклопедия / Под ред. И.А.Блинова и А.И.Буковецкого. - М.: Государственное издательство. 1924. – С. 324.
95 Крынская Б. Проблема регулирования местных бюджетов в районированных областях. На опыте Урала и Северного Кавказа. Предисловие Д.Боголепова. - М., 1929. – С. 14; Озеров И.Х. Основы финансовой науки: Курс лекций. - М.: Тип. Товарищества Сытина, 1914. - Вып ІІ. - Изд. 4-е, доп. – С. 124; Проблемы местного бюджета. Сборник статей / Под ред. М. Л. Леонтьева и проф. Б. Б. Веселовского. - М.: Госфиниздат, 1929. – С. 92; Сиринов М.А. Местные финансы. - М-Л, ГИЗ, 1926. – С. 31; Твердохлебов В. Местные финансы. - Одесса, 1919. – С. 283.
96 Финансово-кредитный словарь. Т.І. А-Й / Гл. редактор В.Ф.Гарбузов. - М.: Финансы и статистика, 1984. – С. 392-393.
97 Финансово-кредитный словарь. Т.ІІІ. Р - Я / Гл. редактор Н.В.Гаретовский. - М.: Финансы и статистика, 1988. – С. 215- 216.
98 Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 2-ге видання, виправлене та доповнене. - Львів: Вид-во «Центр Європи», 1997. – С. 139-140, 442-443.
99 Проблемы местного бюджета. Сборник статей / Под ред. М. Л. Леонтьева и проф. Б. Б. Веселовского. - М.: Госфиниздат, 1929. – С. 90.
100 Твердохлебов В. Местные финансы. - Одесса, 1919. – С. 293.
101 Богачева О. Бюджетная политика: проблемы России и зарубежный опыт // Мировая экономика и международные отношения. - 1994. - № 4. - С. 40; Демченков В.С. Регулирование местных бюджетов: (Распределение доходов между бюджетами) / В.С.Демченков, М.Ф.Ужвенко. - М.: Финансы, 1975. – С. 37; Местные финансы СССР. Бригада под рук. проф. Н.Н.Ровинского. - М., Госфиниздат, 1936. – С. 334; Поляк Г.Б. Финансы местных Советов. - М.: Финансы и статистика, 1991. - С. 49; Финансово-кредитный словарь. Т.І. А-Й / Гл. редактор В.Ф.Гарбузов. - М.: Финансы и статистика, 1984. – С. 393; Ширкевич Н.А. Местные бюджеты СССР. - М.: Финансы, 1965. – С. 117.
102 Финансово-кредитный словарь. Т.І. А-Й / Гл. редактор В.Ф.Гарбузов. - М.: Финансы и статистика, 1984. – С. 392; Шаврин В.А. Местные бюджеты СССР / Учебн. пособие для финансовых техникумов / 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Госфиниздат, 1946. – С. 29.
103 Местное финансирование в Европе. Документ, подготовленный под авторитетом Координационного Комитета по местным и региональным органам власти (CDLR) Советы Европы. - Издание Совета Европы, 1997. – С. 29-30.
104 Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу у ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). - Львів: Каменяр, 2000. – С. 53.
105 Розраховано на основі щорічних законів Про Державний бюджет України за 1992-2005 рр.
106 Кравченко В.І. Місцеві фінанси все ще співають романси // Українське місто. 1999. №1. С. 17; Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування // Фінанси України. - 1998. - № 2. - С. 40; Лісовська Л.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 1996. - № 7. - С. 13; Чуприна О.В. Місцеві податки справа державна // Фінанси України. №10. - С. 95.
107 Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. Ю.Немец (ред.). - К.: Основи, 1998. - 507 с.
108 Там само, С. 505.
109 Шах А. Реформування міжурядових бюджетно-фінансових стосунків у країнах, де зароджується й розвивається ринкова економіка / Програма сприяння парламентові України. За фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. - К., 2000. – С. 4.
110 Финансово-бюджетная политика в 1995 г. (с заседания коллегии Минфина РФ)/ Финансы. - 1994. - № 12. - С.10.
111 Ebel R., Yilmaz S. On the Measurement and Impact of Fiscal Decentralization. World Bank Institute, Washington, D.C., 2001.
112 Prud’homme R. The Dangers of Decentralization. – The World Bank Research Observer, 1995, vol. 10, No 2, p. 201-220; De Mello L. Fiscal Decentralization and Intergovernmental Fiscal Relations: A Cross-Country Analysis. – World Development, 2000, vol. 28, No 2, p. 365-380; Blanchard O., Shleifer A. Federalism with and without Political Centralization. China versus Russia. – IMF Staff Papers, 2001, vol. 48, p. 171-179. Special Issue; Treisman D. State Corroding Federalism. – Journal of Public Economics, 2004, vol. 88, p. 819-843.
113 Organization for Economic Cooperation and Development. Fiscal Design across Levels of Government Framework and Survey Findings. – OECD Tax Policy Series, 2001, No 6.
114 Бюджетний процес і міжбюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів району: Навчальний посібник / С. І. Мельник, В. Серск, С. Б. Ільїних, З. М. Луценко, С. М. Медвідь, Л. А. Біляк, В. М. Терес, О. І. Романюк, З. В. Перун. – К.: Міленіум, 2003. – С. 57-58.
115 Виконання місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України: Навчальний посібник / С. І. Мельник, С. Б. Ільїних, І. Ф. Щербина, Н. І. Сушко, А. Н. Анісімова, З. М. Луценко, Дж. Гес, Дж. Хансен, У. Тріск, С. Лідс, В. М. Терес, О. І. Лісниченко. – К.: Міленіум, 2002. – С. 15.
116 Див., наприклад: Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 357; Теорія фінансів: Навчальний посібник / Леоненко П. М., Юхименко П. І., Ільєнко А. А. та ін.; За заг. ред. О. Д. Василика. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 207-208.
117 Кириленко О. П. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2004. – С. 99.
118 Адміністративно-територіальний устрій України: Бюлетень Верховної Ради України. – Київ, 2005. – [Цит. 2005, 15 вересня]. – Доступний з: <http://www.rada.gov.ua/zakon/new/ADM/zmist.html>.
119 Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 357.
120 Див., наприклад: Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 277; Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – С. 745; Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – (Вища освіта XXI століття). – С. 400; Чечетов М. В., Чечетова Н. Ф., Бережна А. Ю. Бюджетний менеджмент: Навчальний посібник. В 2-х ч. Ч. 2. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2004. – С. 60.
121 У 2002 р. рахунки для зарахування надходжень місцевих бюджетів відкривалися в органах казначейства вперше; в 2004 р. вони перевідкривалися під тими ж самими номерами, що використовувались у попередньому бюджетному періоді; в 2003 р. і 2005 р. рахунки відкривалися під новими номерами.
122 В науково-енциклопедичній літературі під касовим обслуговуванням, як правило, розуміється діяльність щодо приймання, зберігання та видачі готівкових грошей. Див., наприклад: Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – С. 745-746; Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. – К.: Ельтон, 1993. – С. 131-133.
123 Розраховано на основі даних Міністерства фінансів України і Державного казначейства України.
124 Наказ Державного казначейства України від 22.06.2005 № 116 “Про визначення шляхів вирішення проблемних питань казначейського обслуговування бюджетів”.
125 Про результати аналізу формування і надання з Державного бюджету України місцевим бюджетам трансфертів та стану міжбюджетних розрахунків у 2003-2004 роках: Затв. постановою Колегії Рахункової палати від 27.08.2004 № 17-2. – К.: Рахункова палата України, 2004. – Випуск 16.
126 Джерело даних: Державне казначейство України.
127 Гок К. Государственное хозяйство. Налоги и государственные долги: Пер. с нем. профессора Н. Бунге. – К.: Университетская типография, 1865. – 324 с.
128 Озеров И. Х. Основы финансовой науки. Вып. ІІ. Бюджет. Формы взымания. Местные финансы. Государственный кредит. 4-е изд., доп. – М.: Типография т-ва И. Д. Сытина, 1914. – 364 с.
129 Омельченко О. Демократія не визнає надмірної централізації: Промова на засіданні секції середніх і малих міст Асоціації міст України та громад // Столичний регіон. – 2004. – № 3. – С. 7.
130 Чечуліна О. Контроль органів Державного казначейства при обслуговуванні бюджетів як складова фінансового контролю у бюджетній сфері // Казна. – 2004. – № 9. – С. 9.
131 Звіт про візит-відрядження фахівців Державного казначейства України до Міністерства економіки, фінансів і промисловості Франції в період з 29 травня по 5 червня 2005 року. – К.: Державне казначейство України, 2005. – С. 11-12, 38.
132 Тарасов М. А. Кассовое обслуживание бюджетов, от конфликта к дискуссии // Бюджет. – 2004. – № 2. – С. 4.
133 Улюкаев А.В. Проблемы государственной бюджетной политики: Науч.-практич. пособие. – М.: Дело, 2004. – С. 317.
134 Звіт про результати контрольно-ревізійної служби за 2004 рік. // http://www.dkrs.gov.ua/control/uk/publish
135 Варавенко О. В. Нема належного обліку – є передумови для злочину. // Фінансовий контроль. – № 6 (23). – 2004. – С. 20-21.
136 Звіт про результати контрольно-ревізійної служби за 2004 рік. / http://www.dkrs.gov.ua/control/uk/publish
137 Відомості про виявлені порушення при використанні комунальних ресурсів за січень-вересень 2005 року / http://www.dkrs.gov.ua/control/uk/publish/.
138 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. № 158-р “Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – Стаття 1224.
139 Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 319-320,
140 Розраховано за даними Державного казначейства України
141 Фінансовий стан міст. 2002 р. / Асоціація міст України та громад. – К., 2003. – С. 43; Фінансовий стан міст. 2004 р. / Асоціація міст України та громад. Асоціація фінансистів України – К., 2005. – С. 34.
142 Комітет статистики Європейського Союзу / http://www.europa.eu.int/ comm/eurostat/newcronos.
143 Основні засоби України. Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2004. – С. 40, 42.
144 Розраховано і складено за даними: Бюджет України за 1999 рік: Статистичний збірник. Міністерство фінансів України. - К., 2000. – С. 158; Звітні матеріали Державного казначейства України.
145 Розробка стратегії економічного розвитку: Навч. посібник для місцевих рад в Україні / Програма сприяння парламентові України. Проект, фінансований АМР США. Інститу штату Індіана та Фундація Україна - США. За фінансової підтримки Агентства з Міжнародного Розвитку США - С. 7-8.
146 Складено на основі: Лисенко Н.М. Облік майна комунальних унітарних підприємств // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – №7. – С. 28.
147 Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 06.03.2002 р. № 47 // Інформаційний бюлетень Держбуду. – 2002. – № 4 (квітень).
148 Лист ДПА України від 25.05.2005 р. № 10194/7/15-1117.
149 Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Гапонюк, В.П. Яцюта, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 78-80.
150 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92
151 Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО; Львів: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ, 2002. – С. 236.
152 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2005 р. № 95-р. “Про складання фінансових планів підприємств”.
153 Лист Міністерства фінансів України від 19.04.2005 р. № 31-04200-10-5/6957 “Про заповнення форми фінансового звіту”.
154 Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 р. № 784-ХІV // Господарське судочинство в Україні. Судова практика. Застосування законодавства про банкрутство. / Упоряд. Б.М. Поляков, відп. ред. Д.М. Притика. – К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре”, 2004.
155 Міжнародні та національні стандарти корпоративного управління: збірник кодексів та принципів. – К.: Міжнародна фінансова корпорація, 2002. – С. 57.
156 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 225.
157 Історія Києва. У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: Ю.Ю.Кондуфор (гол. ред.) та ін. – К: Наукова думка, 1986. – С. 196, 305.
158 Міжнародні та національні стандарти корпоративного управління: збірник кодексів та принципів. – К.: Міжнародна фінансова корпорація, 2002. – С. 55.
159 Новости российской экономики // РИА-Новости. – 2004. – 28 сентября.
160 Семчук Г. Якісний побут – коли його не помічаєш // Урядовий кур’єр. – 2003. - №120. – С. 6.
161 Інформація про хід приватизації державного майна в Україні за 2004 р. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 3. – С. 7.
162 Орлова Р.И. и др. Экономика жилищно-коммунального хозяйства: Учеб. для техникумов / Р.И. Орлова, Л.К.Зайцев, А.З. Пронин. – М.: Стройиздат, 1988. – С. 6-8.
163 Мельник А.Ф., Монастирський Г.Л., Дудкіна О.П. Муніципальний менеджмент: Навч. посібник / За ред. А.Ф.Мельник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 278 с.
164 Жнякін Б.О. і др. Економіка підприємств соціальної інфраструктури: Навчальний посібник / Б.О. Жнякін, В.В. Краснова, О.В. Бичкова. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 37.
165 Мельник А.Ф., Монастирський Г.Л., Дудкіна О.П. Муніципальний менеджмент: Навч. посібник / За ред. А.Ф.Мельник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 278 с.
166 Мельник А.Ф., Монастирський Г.Л., Дудкіна О.П. Муніципальний менеджмент: Навч. посібник / За ред. А.Ф.Мельник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 279-282 с.
167 Орлова Р.И. и др. Экономика жилищно-коммунального хозяйства: Учеб. для техникумов / Р.И. Орлова, Л.К.Зайцев, А.З. Пронин. – М.: Стройиздат, 1988. – С. 54.
168 Моляков Д. С. Финансы отраслей народного хозяйства: Учеб. Пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С.190.
169 „Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства”, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 06.03.2002 р. № 47 // Інформаційний бюлетень Держбуду. – 2002. – № 4 (квітень).
170 „Методичні рекомендації щодо розрахунків економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги”, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29.03.1999 р. № 78 // Міське господарство України. – 1999. – № 49.
171 Наказ Держбуду України, Міністерства економіки України, Міністерства палива і енергетики України, НАК “Нафтогаз України ”Про затвердження Порядку розподілу виручки, що надходить на рахунки комунальних підприємств теплоенергетики, водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту” від 08.09.2000 р. №192 /195/396/274, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2000 р. за № 676/4897.
172 Гаєвий М.В. Фінанси житлового господарства // Фінанси України. – 2002. – № 5. – С.113.
173 Проект Житлового кодексу України 7 липня 2005 року № 2776IV // [Цит. 2006, 07 лютого]. – Доступний з: <http://www.rada.gov.ua.
174 Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 215 від 30.09.98 р. „Про затвердження Єдиного класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання”.
175 Ардемасов Е.Б. Методология современной маркетинговой деятельности на рынке недвижимости: Монография / Под ред. д.э.н., проф. А.А. Горбунова. – СПб.: Изд-во МФИН, 2004. – С.136.
176 У житловому господарстві нарахування амортизаційних відрахувань на повну реновацію житлових будівель з метою віднесення їх на експлуатаційні витрати не проводиться, тому вказані норми використовуються виключно для визначення фізичного зносу об’єктів житлового фонду.
177 Орлова Р.И. и др. Экономика жилищно-коммунального хозяйства: Учеб. для техникумов / Р.И. Орлова, Л.К.Зайцев, А.З. Пронин. – М.: Стройиздат, 1988. – С. 242-243.
178 Жнякін Б.О. і др. Економіка підприємств соціальної інфраструктури: Навчальний посібник / Б.О. Жнякін, В.В. Краснова, О.В. Бичкова. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 39-40.
179 Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31.12.91 р. № 135 „Про затвердження Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України”.
180 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 „Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій”.
181 Моляков Д. С. Финансы отраслей народного хозяйства: Учеб. Пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 181-182.
182 Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – С. 129.
183 Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560 „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”.
184 „Методичні рекомендації щодо розрахунків економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги”, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29.03.1999 р. № 78 // Міське господарство України. – 1999. – № 49.
185 Закон України „Про оренду державного і комунального майна” від 10 квітня 1992 року № 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями).
186 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного і комунального майна” від 25.05.2000 р. № 02-5/237 (зі змінами, внесеними роз’ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609).
187 Відповідно до абзацу 1 розділу 7 „Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства”, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 06.03.2002 р. № 47, та пункту 13 „Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560.
188 Відповідно до пунктів 3.4-3.5 „Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення”, затвердженого наказом Державної акціонерної холдингової компанії „Укргаз” від 30 липня 1997 р. № 35.
189 „Порядок проведення розрахунку житлових організацій та підприємств Міненерго за обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання”, затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.09.99 р. № 235.
190 „Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. № 1050) (з наступними змінами).
191 „Методика надання населенню житлових субсидій”, затверджена Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерства енергетики України, Державної акціонерної холдингової компанії „Укргаз” від 15.04.98 р. № 58/45/91/73/51/23/10-538 (з наступними змінами).
192 Закон України “Про транспорт” від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР (із змінами і доповненнями).
193 Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 06.03.2002 р. № 47 // Інформаційний бюлетень Держбуду. – 2002. – № 4 (квітень).
194 Методичні рекомендації щодо розрахунків економіко-обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29.03.1999 р. № 78 // Міське господарство України. – 1999. – № 49.
195 Правила надання послуг міським електричним транспортом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1735.
196 Каменева Е.А., Барулин С.В. Финансы жилищно-коммунального хозяйства. – М.: Ось-89, 2003. – С.18.
197 Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Гапонюк, В.П. Яцюта, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 82.
198 Статистичні таблиці з послання Президента України „Про внутрішнє і зовнішнє становище в Україні у 2003 році” // Економіст. – 2004. – № 7. – С.56.
199 Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки.// Урядовий кур’єр. – 2004. – №154. – С.11; Данилишин Б. Ілюзії та реалії комунальної сфери // Урядовий кур’єр. – 2003. – №225. – С.7; Ефективність державного управління / Ю. Бажал, О. Кілієвич, Мертенс О. та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка. – К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. – С. 336-337.
200 Зайчикова В. В. Формула фінансового вирівнювання: досвід зарубіжних країн та можливості його використання в Україні // Наукові праці НДФІ. – 1999. – № 7. – С. 40.
201 Хэггрут С., Кронваль К., Рибердаль К., Рюдебек К. Местное самоуправление в Швеции: традиции и реформы. – Шведский институт, 1996. – С. 80.
202 Руководство по статистике государственных финансов. Изд. 2-е, пересмотренное / Пер. с англ. Службой переводов МВФ. – Международный валютный фонд, 2001. – С. 49.
203 Там же. – С. 49, 70.
204 Політика субсидування органів місцевого самоврядування // Програма сприяння парламентові України. – № 90. – С. 2.
205 Політика субсидування органів місцевого самоврядування // Програма сприяння парламентові України. – № 90. – С. 2-4.
206 Шток В. Вплив державних фінансових потоків на вирівнювання та зростання економіки регіонів // Міжбюджетні відносини центру та регіонів: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 29 черв. 2004 р. / Редкол.: П. І. Гайдуцький та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – С. 26.
207 Бюджетний процес і міжбюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів району: Навчальний посібник / С. І. Мельник, В. Серск, С. Б. Ільїних, З. М. Луценко, С. М. Медвідь, Л. А. Біляк, В. М. Терес, О. І. Романюк, З. В. Перун. – К.: Міленіум, 2003. – С. 138.
208 Там же. – С. 139.
209 Політика субсидування органів місцевого самоврядування // Програма сприяння парламентові України. – № 90. – С. 17-25.
210 Там же. – С. 8.
211 Там же. – С. 9.
212 Recommendation No. R (91) 4 of the Committee of Ministers to Member States ‘On the Equalization of Resources Between Local Authorities’: adopted by the Committee of Ministers on 22 March 1991 at the 455th meeting of the Ministers’ Deputies / Council of Europe, 1991.
213 Становлення системи регулювання місцевих запозичень і місцевого боргу в Україні. Консультаційний матеріал Т39. – К.: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій в Україні, Німецька консультативна група, 2004.– С.– 2.
214 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – (Вища освіта XXI століття). – C.215.
215Комітет статистики Європейського Союзу // http://europa.eu.int/comm/eurostat/newcronos/reference
216 Пахомов С. Из западноевропейской практики управления муниципальным долгом // Российский экономический журнал.– 2000.– №10.– С.93.
217Аналитический обзор международного опыта применения принципов кодекса лучшей практики. Возможности их использования в Российской Федерации.– M.: 2002.– C.81 // http://www.minfin.ru
218Там само, C.82 // http://www.minfin.ru
219 Становлення системи регулювання місцевих запозичень і місцевого боргу в Україні.– Консультативний матеріал Т39, Інститут економічних досліджень, Німецька консультативна група, 2004, С. 6
220Аналитический обзор международного опыта применения принципов кодекса лучшей практики. Возможности их использования в Российской Федерации.– M.: 2002.– C. 82 // http://www.minfin.ru
221Там само, C.84.
222 Аналитический обзор международного опыта применения принципов кодекса лучшей практики. Возможности их использования в Российской Федерации.– M.: 2002.– C. 84 // http://www.minfin.ru
223 Становлення системи регулювання місцевих запозичень і місцевого боргу в Україні.– Консультативний матеріал Т39, Інститут економічних досліджень, Німецька консультативна група, 2004, С.7.
224 Пахомов С. Из западноевропейской практики управления муниципальным долгом // Российский экономический журнал.– 2000.– № 10.– С. 93.
225 Комітет статистики Європейського Союзу // http://europa.eu.int/comm/eurostat/newcronos/reference/display.do? screen=welcomeref&open=/economy/gov/gen_govt/sgd&language=de&product=EU_MAIN_TREE&root=EU_MAIN_TREE&scrollto=248
226 http://odin.dep.no/krd/engelsk/p10002454/p10002455/index-b-n-a.html
227 Аналитический обзор международного опыта применения принципов кодекса лучшей практики. Возможности их использования в Российской Федерации.– M.: 2002.– C. 82 // http://www.minfin.ru
228 Становлення системи регулювання місцевих запозичень і місцевого боргу в Україні. – Консультативний матеріал Т39, Інститут економічних досліджень, Німецька консультативна група, 2004, С. 7.
229 Пахомов С. Из западноевропейской практики управления муниципальным долгом // Российский экономический журнал.– 2000.– №10.– С. 95.
230 Эндрю Добсон. Долг и инвестиции для субъектов Российской Федерации. Институт Экономики переходного периода. Научные труды №22Р Апрель 2000 года // http://www.iet.ru C. 55.
231 Становлення системи регулювання місцевих запозичень і місцевого боргу в Україні. – Консультативний матеріал Т39, Інститут економічних досліджень, Німецька консультативна група, 2004, С. 7.
232 Становлення системи регулювання місцевих запозичень і місцевого боргу в Україні. – Консультативний матеріал Т39, Інститут економічних досліджень, Німецька консультативна група, 2004, С. 8.
233 Там само.