Глава 24 Злочини проти життя та здоров’я особи

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття та кримінально-правова характеристика вбивства.

2. Види вбивств та їх характерні ознаки.

3. Поняття та кримінально-правова характеристика тілесно­го ушкодження.

4. Види тілесних ушкоджень та їх характерні ознаки.

5. Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбив­ства через необережність.

6. Відмежування залишення в небезпеці від ненадання допо­моги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

7. Кримінально-правова характеристика незаконного прове­дення аборту.

8. Аналіз юридичних складів злочину «ненадання допомоги хворому медичним працівником».

9. Аналіз юридичних складів злочину «порушення встанов­леного законом порядку трансплантації органів або тканин лю­дини».

ЗАДАЧІ:

1. Ревнуючи дружину, Корнієнко вирішив з нею розправитись. У себе на квартирі він облив її окропом, що спричинило опіки І— ІІ ступеня, після чого завдав численних ударів гайковим ключем по голові. Від крику потерпілої прокинулись діти. Коли 15-річний Олег намагався умовити батька, той завдав йому кілька ударів тим самим ключем по голові, заподіявши поранення, від яких Олег помер у лікарні. Не бажаючи мати свідка, Корнієнко клю­чем завдав також кілька ударів по голові Миколі, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент запо­діяння. Побачивши, що дружина ворухнулася, Корнієнко завдав їй ще три удари гайковим ключем. Потерпілій були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вважаючи всіх трьох убитими, Корнієнко викликав швидку допомогу, порізавши собі вену і симулюючи психічне захворювання.

335

2. Оленюк мав відомості, що у Верченко, яка проживає одна, є багато грошей, що їх вона виграла в лотерею. Він запропону­вав Іванчуку обікрасти Верченко. Вночі вони через вікно про­никли до її хати і почали шукати гроші. Коли Верченко проки­нулась і закричала, Оленюк двома ударами ножа в шию і груди вбив її. У приміщенні злочинці знайшли лише 580 грн., які й забрали.

3. З метою розпиття спиртних напоїв Пустовіт і Радосюк пізно ввечері зайшли до будинку Степанова, де крім останнього знаходилися також Макогон та Федоров. На ґрунті ревнощів до Макогон, сожительки Пустовіта, яка прийшла в дім до Сте­панова зі своїм знайомим Федоровим, Пустовіт прогнав остан­нього і здійняв сварку з Макогон. Наніс їй побої, а потім вирі­шив убити. Реалізуючи свій намір, Пустовіт, нібито проводячи її додому, разом із Радосюк довів Макогон до водойми, з допо­могою Радосюк зв’язав їй руки і почав завдавати ударів кухон­ним ножем у різні частини тіла. Всього він завдав 24 ножових поранення черевної порожнини та грудної клітки. Потім ніж узяла Радосюк і з помсти за образу, заподіяну їй Макогон під час сварки в будинку Степанова, завдала ним удар у серце. Від одержаних поранень Макогон померла. З висновку судово-ме­дичної експертизи видно, що кожне із 9 проникаючих поранень, завданих потерпілій Пустовітом, саме по собі призвело б до на­стання смерті.

4. Дудник разом з Качковським, який мав допомагати йому у виконанні будівельних робіт, розпивав спиртні напої. Коли Дудник відлучився, Качковський сам випив горілку, що зали­шилася, після чого заснув на подвір’ї. Дудник намагався розбу­дити Качковського, але той нецензурно вилаявся на його адре­су і продовжував дрімати. Обурившись і згадавши, що Качковсь-кий сам випив частину горілки, а, крім того, не повернув йому давній борг, Дудник вирішив розправитися з ним. Він вилив на одяг Качковського бачок гасу і підпалив, а сам втік з місця вчи­нення злочину. Потерпілий від одержаних опіків через два тижні помер.

5. Ілясов, Романченко і Воронецький на квартирі останнього розпивали спиртні напої. Між Ілясовим та Романченком виник- 336

ла сварка, а далі — бійка, під час якої Романченко спричинив Іля-сову легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я. Бійку було припинено Воронецьким. Випивка тривала. Збираючись йти до­дому, Ілясов не знайшов свого шкіряного пальта і запідозрив, що його сховав Романченко, щоб потім забрати собі. Обурений та­кою підозрою, Романченко накинувся з кулаками на Ілясова. Щоб заспокоїти Романченка, Воронецький та Ілясов зв’язали йому руки і ноги. Озлоблений на Романченка, Ілясов затяг його на кухню, де протягом тривалого часу завдавав у різні частини тіла ударів руками, ногами, а також ременем з металевою пряж­кою, душив його цим ременем. Ілясов спричинив Романченку численні двосторонні переломи ребер, крововиливи в ділянці грудної клітки, на серцевій сумці, гіпофізі, сонячному сплетінні, оболонках і тканинах головного мозку та внутрішній оболонці серця. Від одержаних ушкоджень, що потягли за собою тяжкий травматичний шок і жирову емболію малого кола обігу, Роман-ченко на місці вчинення злочину помер.

6. Гольцев, звільнившись із місць позбавлення волі, де він відбував покарання за замах на вбивство із хуліганських спону­кань, зійшовся з Пановою. Вони обоє зловживали спиртними напоями, сварилися, при цьому Гольцев неодноразово погрожу­вав Пановій вбивством. Під час чергової сварки Гольцев збив Панову на підлогу і завдав їй ногою, взутою у черевик, удару в груди в ділянку серця, спричинивши тупу травму грудної клітки з розривом лівого шлуночка серця. Від одержаного ушкоджен­ня Панова померла на місці.

7. Кримський з метою заволодіння автомашиною ГАЗ-24 «Волга», що належала львівській геологорозвідувальній експе­диції, вчинив напад на водія цієї машини Титла, в процесі якого мисливським ножем (він постійно носив його з собою, хоч і не був мисливцем) завдав сім ударів у шию і спину. Від одержаних ушкоджень Титло через кілька днів помер. Підробивши дорож­нього листа, Кримський намагався перегнати автомашину в іншу область, але був затриманий.

8. Повертаючись з весілля вночі додому, п’яний Ватрич по­ бачив ще більш п’яного односельця Лукашука, що ледве три­ мався на ногах, вчепившись за паркан. У відповідь на пропози- 337

цію Ватрича йти додому разом Лукашук висловився нецензур­но. Тоді Ватрич витяг з кишені пляшку горілки і завдав нею Лукашуку удару по голові, збивши його з ніг, а коли той нама­гався звестись на ноги, повторив удар. Пляшка розбилася. Тоді Ватрич почав завдавати Лукашуку ударів у різні частини тіла ногами й гострою шийкою пляшки, а також підібраним з землі каменем. Після цього Ватрич волоком потяг Лукашука до мос­ту. Коли Лукашук застогнав, Ватрич каменем ще кілька разів ударив його по голові та скинув у річку. Потерпілому було за­подіяно смертельні тілесні ушкодження, зокрема закриту трав­му черепа з крововиливом у мозок. Смерть Лукашука настала від утоплення.

9. Кочегар Швидко через неприязні стосунки зіштовхнув троюрідного брата Кизю в дренажний колодязь 18 м завглибш­ ки, де той утопився. Коли дружина загиблого через 3 дні прий­ шла до котельної спитати про свого чоловіка, Швидко вбив її молотком і труп кинув у той самий колодязь. Потерпіла була на 8-му місяці вагітності близнюками.

10. Чехун, керуючи закріпленою за ним вантажною автома­шиною у стані сп’яніння, зупинив її біля легкової автомашини, що стояла збоку проїжджої частини сільської вулиці, і почав не­цензурно лаяти Гуйбу, Вербного і Троян, які сиділи в цій автома­шині, за те, що вони зупинилися на дорозі. Він витягнув з авто­машини Гуйду і вдарив кулаком в обличчя. Троян повела Гуйду до себе у двір, а Чехун із залізним бруском підбіг до Вербного і замахнувся на нього. Підбіг Ткаченко, забрав брусок і поклав у кабіну вантажівки. Чехун знову схопив брусок і намагався вда­рити Вербного, але цьому завадив Ткаченко. Тоді Чехун схопив свій «дипломат» і все ж наніс удар по голові Вербному, після чого поїхав. Невдовзі він повернувся з мисливською рушницею, лаючись та погрожуючи («Застрелю!»), підбіг до Вербного і Тка-ченка та вистрілив у їхньому напрямку. Ткаченко почав тікати. Чехун з близької відстані вистрілив у Вербного, тяжко поранив­ши його в живіт, від чого потерпілий помер.

11. У сім’ї Руденка на ґрунті пияцтва глави сім’ї часто вини­кали сварки. Він ображав дружину, бив її. Під час чергової свар­ки Руденко завдав потерпілій удар ногою в живіт, що потягло

338

переривання вагітності, про яку він знав. Перебуваючи у стані сп’яніння, невдовзі він знову вчинив з дружиною сварку і зав­дав їй кілька ударів по обличчю і в груди. Потерпіла заявила, що піде зі скаргою до дільничного уповноваженого, взяла на руки малолітню дочку Галю і вийшла на подвір’я. Руденко схо­пив мисливську рушницю, прицілився в голову дружини і ви­стрілив. Пострілом було вбито Галю, а її мати одержала легке дробове поранення лівої кисті. Тримаючи на руках убиту доч­ку, потерпіла крикнула «Що ти наробив?» і вибігла на вулицю. Руденко наздогнав її і вбив пострілом у голову. Коли на постріл прийшла сусідка Євтушенко і побачила два трупи, Руденко, на­магаючись позбавитися свідка, вистрілив і в неї, спричинивши численні поранення шиї та обличчя, а сам утік. Євтушенко було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

12. У сім’ї Попових часто виникали сварки. При цьому По­пов бив дружину, погрожував убити її й сина. Під час чергової сварки Попов, перебуваючи у стані сп’яніння, схопив пістолет і почав його перезаряджати. Злякавшись, дружина забігла до ту­алету та покликала туди сина. Попов вирішив убити їх обох. Він зробив спочатку два постріли в дружину і один у сина, а потім намагався покінчити життя самогубством, вистріливши в ліву частину грудей. Дружина була вбита, сину — заподіяно тяжке тілесне ушкодження, сам Попов одержав середньої тяжкості тілесне ушкодження.

13. Гураль, проводжаючи після кіносеансу Вакулову додо­му, в лісопарку намагався вступити з нею в статевий зв’язок. Вакулова вчинила опір. Тоді він вийняв ножа і почав погрожу­вати. Вакулова закричала, намагалася втекти. Гураль наздогнав її і зґвалтував, а потім завдав три ножові поранення у груди, від яких потерпіла померла. Для того щоб приховати заподіяне, Гураль розчленував труп Вакулової і частини його сховав у різних місцях під хмизом.

14. Мірочник, Жариков і Геурков зібралися на квартирі у Некрач у зв’язку з днем народження Геуркова. Іменинник по­ водив себе непристойно: викинув подаровані йому квіти, бив посуд, лаявся. Виник конфлікт. В один із моментів, коли Геур- ков і Жариков залишилися на кухні самі, продовжуючи кон- 339

фліктувати, Геурков схопив кухонну сокирку і замахнувся нею на Жарикова. Останній вихопив сокирку і завдав нею кілька ударів у голову Геуркову, спричинивши забиті рани. Геурков пішов до ванної, Жариков ножем ударив його в шию, після чого перетяг до кімнати, де завдав численні удари в різні частини тіла взятими на кухні шампурами, а також ножицями. Всього Жа­риков завдав понад 60 ударів різними предметами. Від числен­них поранень Геурков помер на місці вчинення злочину. Під час цих подій Мірочник і Некрач були в іншій кімнаті, але все чули й усвідомлювали, що відбувається. Залишивши труп Геуркова в квартирі Некрач, всі пішли і повернулися через два дні. Жа­риков приніс із собою теслярську сокиру, якою розчленував труп Геуркова. Частину тіла вони втрьох викинули у водойму, а час­тину — сховали в лісопосадці. Некрач вимила сліди крові у своїй квартирі.

15. У Дніпрі утопився мешканець Києва. Батько загиблого Пунько, помилково вважаючи винним у смерті сина Борисен-ка, неодноразово говорив Шпаку, що готовий заплатити будь-яку винагороду тому, хто вб’є Борисенка. Про ці розмови Шпак розповів Долженку, а той — Ворогу. Долженко і Ворог, діючи узгоджено, вирішили організувати вбивство Борисенка. За до­помогою Шпака вони зустрілися з Пуньком, одержали від ньо­го завдаток — 100 доларів. Пунько пообіцяв після вбивства за­платити ще 400 доларів. Сума обіцяної винагороди не дуже влаштовувала Долженка і Ворога. Пунько, намагаючись їх зао­хотити, повідомив, що Борисенко володіє значними матеріаль­ними цінностями. Реалізуючи намічений план, Долженко з ме­тою вбивства і розбійного нападу повідомив ці дані та адресу Борисенка Сивоволову і Колеснику, які вночі вбили Борисенка у його квартирі, завдавши кілька ножових ударів у груди. При цьому вони взяли гроші, вироби із золота, інші цінні речі — всьо­го на суму 380 тис. грн., частину яких передали Долженку.

16. Чабан сільськогосподарського кооперативу Максимов самовільно залишив роботу і, взявши без дозволу коня, в осо­бистих справах поїхав до сусіднього села. Лише наступного дня він з’явився на роботу, причому був у стані сп’яніння. У зв’язку з останньою обставиною бригадир сільськогосподарського коо­перативу Семенов відсторонив Максимова від роботи. Взявши

340

вдома мисливську рушницю 16-го калібру і зарядивши її патро­ном з крупним дробом, Максимов повернувся на ферму і з відстані 2 м вистрілив у Семенова. Від одержаного проникаю­чого поранення черевної порожнини Семенов через кілька го­дин помер у лікарні.

У момент пострілу Семенов розмовляв у тамбурі ферми з Матушкіним, що стояв з ним поруч. Всередині приміщення зна­ходились інші люди.

17. На двох човнах Куницин, Толстов і Пузанов увечері з двома сітками прибули на протоку річки для лову риби, знаю­ чи, що це заборонено. Коли Куницин почав ставити сітку, у про­ току для затримання браконьєрів прибув інспектор рибнагляду Крилов на човні, керованому Петеньовим, якого він попросив допомогти в затриманні браконьєрів. Крилов пред’явив Куни- цину службове посвідчення і вилучив поставлену ним сітку. У цей час Толстов і Пузанов у прибережних хащах сховали іншу сітку. Крилов і Петеньов почали на човні прочісувати протоку в пошуках інших сіток. Коли вони почали витягувати сітку, що намоталася на мотор човна, Куницин на великій швидкості вчи­ нив наїзд на човен рибінспектора. Внаслідок наїзду Крилов і Петеньов упали у воду. Глибина річки в тому місці сягала 2 м. Розвернувши свого човна, Куницин попрямував на Петеньова, але той устиг пірнути під човен. Потім Куницин спрямував сво­ го човна на Крилова, який тримався за напівзатонулий човен. Проїхавши по цьому човну і зовсім утопивши його, Куницин намагався своїм човном наїхати на Петеньова, однак тому зно­ ву вдалося пірнути під човен і залишитися неушкодженим. Кри- лов у цей час уже стояв на мілкому місці, по пояс у воді, і з руш­ ниці вистрілив у мотор човна Куницина, щоб зупинити його, але не поцілив. Куницин спрямував свого човна на Крилова, не впорався з керуванням, внаслідок чого його човен, не зачепив­ ши Крилова, винесло на берег.

Визнаючи себе винним частково, Куницин твердив, що не хотів позбавляти життя потерпілих.

18. Увечері Давидов зайшов на садову ділянку Шароніна і почав збирати в кошик полуниці. Шаронін його прогнав, зав­ давши кілька ударів. Щоб помститися, п’яний Давидов уночі підійшов до садового будиночка Шароніна і, переконавшись, що

341

той спить, облив бензином двері й підпалив. Пожежею було зни­щено садовий будиночок з усім наявним у ньому майном. Ша-ронін одержав сильні опіки, зумів вибратися з палаючого буди­ночка, але невдовзі помер у лікарні. Давидов пояснив, що хотів «підсмажити» Шароніна.

19. Маркович і Баришев разом з Вяхірєвим на квартирі ос­ таннього розпили три пляшки вина. Маркович зажадав від Вя- хірєва, щоб він віддав свою частину грошей за вино. Той відмо­ вився, між ними виникли сварка і бійка, в ході якої Маркович кілька разів ударив Вяхірєва в обличчя та інші частини тіла. Коли Вяхірєв упав, Маркович сильно ударив його ногою в гру­ ди і двічі в живіт, спричинивши поперечний перелом грудини, переломи ребер, розрив правої легені, печінки, селезінки. Від одержаних тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.

З висновку судово-медичної експертизи видно, що тяжкі тілесні ушкодження виникли від трьох ударів у груди і живіт, синці та садна на обличчі й правій руці потерпілого утворилися від шести ударів.

20. На вулиці Акілін розмовляв з Гмизіним. До них підійшов п’яний Положієнко і без будь-якого приводу завдав два удари в обличчя Акіліну. Той відштовхнув його від себе і покликав сво­го знайомого Олійника. Положієнко забіг додому, схопив мис­ливську рушницю, заряджену дробом, і вистрілив в Акіліна. Однак заряд дробу попав у живіт Олійнику, заподіявши тяжке тілесне ушкодження. Життя його вдалося врятувати завдяки своєчасному хірургічному втручанню.

21. Надвечір Жгунтій на закріпленій за ним автомашині ЗІЛ-555 разом з Ткаченком під’їхав до закусочної. Ткаченко познайомив його зі Скупієм та Бойком. Бажаючи пригостити їх пивом, Жгунтій намагався взяти його поза чергою. Буфетниця відмовила йому в цьому. Жгунтій образив її нецензурними сло­вами в присутності багатьох відвідувачів, вчинив бешкет. Скубій і Бойко, яким не вдалося вгамувати Жгунтія, виштовхали його на вулицю і стояли біля входу, розмовляючи між собою. Жгунтій сів за кермо автомашини і з відстані 20—22 м спрямував її на них. Вони встигли відскочити. Трирічній Наталі Кабуловій, яка

342

стояла поряд з ними і не встигла забігти до приміщення, внаслі­док наїзду були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці.

22. У стані сп’яніння Антонов о 24-й годині проник до квар­тири, де проживала колишня його дружина, її сестра Єрмолає-ва, а також їхні дві малолітні дочки. Скориставшися тим, що всі вони спали, Антонов відкрив усі чотири крани газової плити, зняв їх ручки, а також ручку контрольного крана і сховав. Щоб з квартири, розташованої на 8-му поверсі, ніхто не зміг вийти, Антонов зачинив двері. Антонова, почувши шум, прокинулася, вийшла на кухню і, побачивши відкриті крани газової плити, почала просити Антонова закрити їх. Він відмовився. Тоді вони разом з Єрмолаєвою почали кликати на допомогу. До дверей підійшла сусідка Брюханова, яку Єрмолаєва намагалася впус­тити до квартири. Антонов перешкоджав цьому, але Єрмолаєвій і Антоновій вдалося відімкнути двері і впустити Брюханову. Вимогу трьох жінок перекрити газ Антонов ігнорував. Тоді Єрмолаєва піднесла до конфорки запаленого сірника. Полум’я обпалило їй волосся. Прибулий наряд міліції затримав Антоно­ва, який ніякого опору не чинив.

23. У приміщенні диспетчерської гаража між Поповим і Щипіним у присутності Кибаліна виникла сварка, під час якої вони ображали один одного. Коли Щипін ударив Попова кула­ком, той металевою болванкою (7 кг) завдав Щипіну удар по голові. Удар прийшовся дотично, але потерпілий знепритомнів і впав на підлогу. Бажаючи приховати сліди злочину, Попов підбіг до лавки, з якої вставав Кибалін, і двічі ударив його по голові, спричинивши перелом склепіння та основи черепа, внас­лідок чого потерпілий помер на місці.

24. Між подружжям Тирникових склалися неприязні стосун­ки. Тирникова після чергової сварки вирішила вбити чоловіка. Для виконання задуманого вона залучила Шальнева, пообіцяв­ши йому заплатити 9 тис. грн. Прийшовши додому з Шальне-вим пізно ввечері, Тирникова пригостила його вином і дала йому сокиру. Нею Шальнев убив Тирникова, який спав.

25. Гайтан у стані сп’яніння зайшов до квартири Довгої і, зла­мавши її опір, зґвалтував. Довга кричала, що таких як він треба

343

знищувати і що вона його «посадить». Злякавшись погрози й того, що на крик можуть прийти люди із сусідніх квартир, Гай­тан кинув Довгу на ліжко, сильно надавив коліном на груди і кількома ударами сокирою по голові вбив її.

26. Насіруллаєв у зв’язку з неправильною поведінкою брата вирішив його вбити. Він підійшов до будинку брата і викликав його на веранду. Коли брат увімкнув світло, Насіруллаєв з відстані 1 м двома пострілами з рушниці вбив його. Дружина брата в цей час залишалась у кімнаті й на веранду не виходила.

27. Образившись на Хазалія за несправедливий докір, Чіквітія озброївся пістолетом системи «Браунінг» і поїхав до нього. По дорозі він зустрів знайомого Ратія з дружиною і те­ щею, показав їм пістолет і повідомив, що їде з’ясовувати сто­ сунки з Хазалія. Ратія розвернув свою автомашину і поїхав за автомашиною Чіквітія. Коли останній хотів зайти у двір Хаза- лія, Ратія та його дружина намагалися затримати його. Зустрів­ ши активний опір, Чіквітія вистрілив у землю, вимагаючи його пропустити. Ратія не підкорився. Чіквітія пострілом з близької відстані вбив його.

28. Інформований про подружню невірність дружини, Гирич почав проживати окремо і порушив справу про розлучення. Суд дав піврічний строк на примирення і виніс рішення про стяг­нення аліментів на утримання дочки. Він просив дружину не направляти виконавчий лист за місцем його навчання, обіцяю­чи платити гроші добровільно. Під час однієї з бесід дружина зізналася Гиричу в інтимних стосунках з Жуковим. Заради доч­ки Гирич простив їй, вони помирились. Однак невдовзі дружи­на категорично відмовилася продовжувати подружнє життя. О 3-й годині ночі Гирич з рушницею прийшов до гуртожитку, де проживала його дружина з дочкою, викликав її в коридор і вистрілив у неї. З метою самогубства другий постріл зробив у себе, але в момент падіння смертельно поранена дружина заче­пила ствол рушниці й заряд дробу пройшов мимо. Пострілами були розбуджені мешканці гуртожитку, які забрали у Гирича рушницю і повідомили про подію в міліцію.

29. Близько 22-ї години п’яний Курганов прийшов на тери­торію парку, підійшов до стола, біля якого стояв Жемальдинов,

344

і з словами «Рашид, тобі» завдав йому удару ножем у спину, за­лишивши ніж у спині. Жемальдинов, знепритомнівши, упав на землю і невдовзі помер. Лезо ножа проникло в серце. Курга­нов був відданий до суду за умисне вбивство з хуліганських мотивів. Під час розгляду справи в суді він почав твердити, що в день події під час конфлікту Жемальдинов завдав йому побоїв. Ці доводи перевірялися судом і не знайшли підтвердження. Очевидці вчинення злочину показали, що ніякого конфлікту не було: Курганов, підійшовши до Жемальдинова, раптово наніс йому удар ножем у спину.

30. На квартирі Зайця відбувалася вечірка, учасниками якої були Гридасов та його фактична дружина Краузе. У стані сп’я­ніння Гридасов пішов додому і приніс без відома Краузе магні­толу, що їй належала. З цього приводу Краузе висловила неза­доволення. Виникла сварка. Розмахуючи руками, Гридасов за­чепив рукою обличчя Краузе. Вона відійшла від Гридасова. Учасник вечірки Целіхін, який перебував у стані сильного сп’я­ніння, зі словами «Досить, заспокойся» ударив Гридасова ру­кою в обличчя. Тоді Гридасов взяв кухонного ножа і двома уда­рами в живіт убив Целіхіна.

31. Запідозривши в зґвалтуванні своєї малолітньої дочки Ген-діна, Татарчук вирішив його вбити. В стані сп’яніння він уночі прийшов до котельної, де Гендін працював кочегаром, лівою рукою схопив його за комір, а правою ударив у шию принесе­ним з собою фінським ножем. У боротьбі вони впали на підло­гу, і Татарчук тричі ударив Гендіна в голову. У ході подальшої боротьби Татарчук упустив ніж і завдав Гендіну удару в голову підібраною цеглиною. Гендін перестав чинити опір. Підібрав­ши ніж, Татарчук тричі вдарив ним Гендіна в шию, а потім зав­дав смертельного поранення в живіт.

32. Колпаков у стані сп’яніння у квартирі своїх батьків під час сварки і бійки в присутності Кокшина та Агаркова вчинив умисне вбивство свого батька, ударивши його ножем в груди. Після цього Колпаков викинув ніж і сів на стілець, схлипуючи. П’яний Кокшин почав висловлювати на його адресу погрози. Колпаков зажадав, щоб Кокшин вийшов з хати, але той не вихо­див. Тоді Колпаков виштовхав Кокшина в сіни, де взяв зі столу

345

молоток і завдав ним йому кілька ударів по голові, від яких Кок-шин помер у лікарні на третій день.

33. Проходячи вулицею селища, п’яні Довгань і Шуріпа зу­стріли Гринчука, теж п’яного. Останній почав нацьковувати на них собаку. Тоді Довгань і Шуріпа виламали з паркана по шта­хеті, якими вбили собаку, а потім стали бити Гринчука по го­лові й животу. Гринчук втратив свідомість. Не змовляючись, Шуріпа зняв з нього офіцерський ремінь, а Довгань — годинни­ка. У лікарні Гринчук помер.

34. Подружжя Сулименки двічі розлучались, але потім зно­ву реєстрували шлюб. Між ними часто відбувалися сварки: він дорікав їй за подружню невірність, а вона йому — за пияцтво. Часто Сулименко бив дружину, завдаючи легких тілесних уш­коджень та погрожуючи вбивством. Коли в черговий раз виникла сварка, дружина кілька разів назвала чоловіка «аліком». Той ударив її кулаком у груди. Падаючи, дружина головою вдари­лась об мармурове підвіконня. Сулименко заніс її у ванну під душ. Зрозумівши, що дружина мертва, він розчленував її труп, частини якого притопив у річці. Потерпіла померла від крово­виливу в мозок.

35. Під час з’ясування стосунків між Ковалем і Бульбою, яко­му Коваль дорікав за надмірну цікавість до його дружини, ви­никла бійка. Коваль кухонним ножем ударив Бульбу, спричи­нивши проникаюче поранення грудної клітки і м’язів серця з масивною внутрішньою кровотечею, внаслідок чого потерпілий помер. Коваль був засуджений за вбивство через необережність.

36. Алтинюк під час сварки у себе вдома вдарив дружину гіта­рою по голові, спричинивши легке тілесне ушкодження без роз­ладу здоров’я, закривав їй рукою рота, душив, погрожуючи вбив­ством. Дружина вирвалась і покликала на допомогу сусідів. Вона пояснила слідчому, що після удару гітарою почала кричати і чоловік закрив їй рота рукою, щоб не чули сусіди. Душив її він не сильно, що й дало змогу вирватись.

37. Манчилін і Прудько у сквері грали в шахи. До них підійшов Москвін, який був напідпитку, запропонувавши при- 346

гостити їх вином. Коли вони відмовилися, Москвін випив пляш­ку вина сам, після чого почав вимагати, щоб з ним грали в шахи на гроші, заважав грі, поводив себе нахабно, чіплявся до гравців. Коли Манчилін внаслідок цього вирішив припинити гру і йти додому, Прудько сказав, щоб той заспокоївся і не боявся Моск-віна. Але останній підійшов до Прудька і вдарив його кулаком в обличчя. Прудько завдав удару у відповідь. Виникла сварка, після припинення якої Прудько почав збирати шахи. Скорис­тавшись цим, Москвін ударив Прудька пляшкою по голові, а потім уламком розбитої пляшки в шию. Від великої втрати крові Прудько помер на місці.

38. Під час пиятики, що відбувалася на території дитячого садка, між Демидовим і Афанасьєвим виникла сварка. Демидов ударив Афанасьєва, а той ударом у груди збив Демидова з ніг. Назаренко, бажаючи допомогти Афанасьєву й одночасно по-мститись Демидову за те, що той ображав його сестру, з ножем кинувся на Демидова. Коли останній піднявся з землі, Назаренко ножем завдав йому два удари у груди, два в лопатку і один у плече, чим спричинив, зокрема, поранення серцевої сумки, на­скрізне поранення серця, правої легені. Назаренко з місця зло­чину втік, а життя Демидова було врятоване своєчасно прове­деною операцією.

39. Навчаючись у вузі, Романюк протягом двох років жив на приватній квартирі у Спориша похилого віку, якому допомагав по господарству. Спориш після того, як Романюк одружився і перейшов жити на квартиру до дружини, вносив розлад у моло­ду сім’ю, твердячи, що дружина йому зраджує. Він радив Рома-нюку залишити дружину і повернутися до нього. Романюк за­лишив дружину і навчання, повернувся жити до Спориша, але на роботу влаштуватися не зміг. Через якийсь час він хотів по­миритися з дружиною, але та відмовилася. Опинившись у скрутній життєвій ситуації, Романюк вирішив помститися Спо­ришу. Він одягнув рукавиці й під час розмови, схопивши пляш­ку з олією, сильно ударив нею Спориша по голові, поранивши його. Зіскочивши з ліжка, Спориш схопив Романюка за горло, але той продовжував бити його пляшкою по голові, а потім схо­пив ножа з довжиною леза 8,4 см і завдав Споришу 15 колото-різаних ран, з них 14 — в задню, а одну — в передню частину

347

грудної клітки. Він також завдав йому три різані рани правої кисті. Романюк, визнаючи себе винним у вбивстві Спориша, пояснив, що вчинив його в стані сильного душевного хвилю­вання, спричиненого тим, що Спориш брутально образив його дружину, а також душив його.

40. Зіятдінов проник до будинку, де спала Гавриш, яка пере­бувала в стані сильного алкогольного сп’яніння. Скориставши­ся цим, Зіятдінов зґвалтував її, а потім убив, ударивши кухон­ним ножем в груди. Убивство було зумовлене тим, що місяць тому за заявою дочки Гавриш Зіятдінова було оштрафовано за дрібне хуліганство.

41. Долганов оточив грядку з цибулею оголеним дротом і підключив його до електромережі напругою 220 вольт. Підліток Сергеєв підійшов до дроту, торкнувся його рукою і був смертель­но травмований електрострумом. Долганов працював механіком електростанції, вчився на курсах підвищення кваліфікації.

42. Народивши в себе вдома доношену дитину, Рулько не надала їй ніякої допомоги. Вона завернула її в простирадло і поклала в шафу, де дитина невдовзі померла внаслідок закрит­тя верхніх дихальних шляхів. Рулько пояснила, що вчинила це через те, що батько дитини не захотів з нею укласти шлюб.

43. Равлюк завагітніла від Прокопчука. Останній радив їй зробити аборт або позбавити життя дитину, яка народиться, інакше він її покине. Одразу ж після пологів Равлюк разом зі своєю подругою Пронюк задушила дитину.

44. Кубін у себе вдома разом з дружиною і тещею розпивав спиртні напої. Під час сварки, що виникла, він табуреткою вда­рив дружину по голові, спричинивши тяжке тілесне ушкоджен­ня, небезпечне для життя в момент заподіяння. Потім він хотів викликати швидку допомогу, але потерпіла відмовилася.

45. Кеворкян, дізнавшись, що Тишля зустрічається з її ко­ханцем Скутнєвим, вирішила їм помститись. Уночі вона підійшла до будинку Чулкової, в якої квартирував Скутнєв і де в ту ніч ночувала Тишля, розбила вікно, зламала раму і кинула

348

в кімнату скляний балон з бензином і факел. У кімнаті виникла пожежа, при гасінні якої Скутнєв і Тишля одержали середньої тяжкості тілесні ушкодження. Пожежею було частково знище­но, а частково пошкоджено майно Скутнєва, Тишлі й Чулкової.

46. Роєнко на ґрунті особистих неприязних стосунків з На-лимчуком непристойно висловлювалася на його адресу, вдари­ла та подряпала йому обличчя. У відповідь Налимчук кілька разів ударив Роєнко каменем по голові. Одна із ран виявилася смертельною. Очевидці засвідчили, що Налимчука трясло, він плакав. Цьому сприяла його емоційно-вольова нестійкість, по­в’язана з черепно-мозковою травмою.

47. Шилов почав помічати, що його дружина перебуває в близьких стосунках з Бірманом, з яким працює в одному мага­зині. Бажаючи зберегти сім’ю, Шилов просив свою дружину, а також Бірмана припинити ці стосунки. Побачивши їх на вулиці разом, Шилов знову попросив припинити зустрічі. Наступного дня після роботи Шилов приготував вечерю, нагодував дітей і пішов прогулятися. Повертаючись, він почув, що з квартири Латилової долинає сміх і голоси дружини та Бірмана. Він кілька разів телефонував дружині та просив повернутися додому, од­нак вона прийшла тільки тоді, коли їй сказали, що захворів мо­лодший син. Зайшовши в квартиру і переконавшись, що діти сплять, Шилова почала ображати чоловіка, заявивши, що жити з ним не буде, і намагалася повернутись до Латилової. Тоді Шилов схопив кухонного ножа і завдав вісім ран, від яких Ши­лова тут же померла. Після цього Шилов одразу ж з’явився з повинною у відділення міліції. Він був блідий, в одних шкар­петках і тренувальних штанях, говорив нескладно, трусився.

48. У квартирі, де проживав Кравченко, відбувалася вечірка з випивкою. Коли о 21-й годині у двері подзвонив його знайо­ мий Павлов, який теж був напідпитку, Кравченко того не впус­ тив. Тоді Павлов ударив Кравченка. Почалася бійка, яка трива­ ла 15—20 хвилин. Присутні намагались її припинити. При цьо­ му сусіда Чугунов, який був на милицях, упав. Його підняли і повели до квартири, Кравченко також пішов туди, бійка припи­ нилася. Повернувшися до своєї квартири, Кравченко змив з об­ личчя кров, озброївся перочинним ножем і повернувся на схо- 349

довий майданчик. Бійка з Павловим поновилася. Кравченко ударив Павлова ножем у груди. Рана виявилася смертельною.

49. Між подружжям Пуршаєвих відбувалися сварки, під час яких Пуршаєв бив дружину. Вона не раз переселялася на при­ ватну квартиру, але потім на прохання чоловіка поверталася до нього. Приводом для конфліктів були обґрунтовані підозри Пуршаєва про подружню невірність дружини. Він говорив про це тестю, своїй сестрі. 9 травня Пуршаєв знов побив дружину. Вона забрала дітей і пішла від нього, незважаючи на неоднора­ зові прохання, відмовилася повернутись. Увечері 2 червня, коли Пуршаєва уже лягла спати, Пуршаєв прийшов до неї у стані сп’я­ ніння і знов почав умовляти продовжити спільне життя. Вона відмовилась.

У розмові Пуршаєв спитав, звідки у неї нові меблі й газова плита. Вона відповіла, що їх допоміг придбати директор моло­козаводу Магаткін. Тоді Пуршаєв почав кричати, ображати дру­жину, схопив кухонний ніж і в присутності дітей завдав їй сім поранень, у тому числі два з пошкодженням легенів і серця, від яких вона на місці померла.

50. Богатов проживав на квартирі з коханкою Юдіною. Уве­чері туди прийшли його знайомі Петраков і Кургаєв. Усі пили спиртне. Богатов вийшов з квартири, щоб подзвонити, а коли повернувся, то в спальні побачив Юдіну, яка лежала на ліжку поруч з оголеним Кургаєвим. Богатов крикнув: «Падлюки, тва­рюки!». Вони скочили з ліжка. Богатов ударив Юдіну кулаком, а Кургаєва почав бити руками, ногами та стільцем. Від числен­них ударів у голову, що спричинили черепно-мозкову травму, Кургаєв наступного дня помер.

51. Медведєв і Тищенко чотири роки дружили, домовилися про одруження. У зв’язку з наступним від’їздом Тищенко на екзаменаційну сесію вони провели вечір разом, розпили пляш­ку вина. Тищенко зізналася, що вона раніше була у близьких стосунках з іншим. Медведєв нецензурно вилаявся на її адресу. Виникла сварка, під час якої Тищенко вдарила його ножем у ліву половину грудної клітки, спричинивши тяжкі тілесні ушкоджен­ня. Вирвавши ніж із рани, Медведєв руками задушив її, а сам знепритомнів. Медведєв показав, що не хотів позбавляти Ти­щенко життя. Те, що вона мертва, виявив, коли отямився.

350

52. Нестеренко прийшов додому до своєї колишньої дружини Челомбицької, щоб побачити малолітню дочку і взяти свої доку­менти. Челомбицький, тесть Нестеренка, зайшовши до кімнати, почав настійно вимагати, щоб зять залишив приміщення, прога­няв його. Нестеренко відповів, що побачить дочку і піде. Однак Челомбицький, який був у стані сп’яніння, не заспокоївся. Тоді Нестеренко двічі ударив Челомбицького кулаком в обличчя. Че-ломбицький схопив ніж і ударом у шию вбив Нестеренка.

53. Познайомившись з жителями селища Кутьком та Лан­тух, Горовенко в їхньому будинку разом з ними та іншими осо­бами вживав спиртні напої, на придбання яких давав гроші. Він запрошував господарів на роботу до сільськогосподарського кооперативу, обіцяв допомогти у працевлаштуванні. Коли Го-ровенко хотів залишити своїх нових знайомих, Кутько почав вимагати 3 тис. грн. і у відповідь на відмову пожбурив у бік Го-ровенка пляшку, заявивши, що не випустить із дому доти, поки не одержить вказану суму, після чого кинувся на нього, щоб заб­рати гроші силою. Тоді Горовенко схопив зі столу ножа і кілька разів ударив Кутька. У цей самий час Лантух ударила Горовен-ка сковородою по голові, а той у відповідь поранив її ножем у груди. Внаслідок цього Лантух померла на місці події, а Кутько — через місяць.

54. Кравченко зі своєю сестрою, її подругою Чернегою та їхніми друзями Бойчуком і Палчинським сиділи на лавці в пар­ку села. Коли на вулиці біля парку виникла бійка між Турієм і Глибчуком, Бойчук та Кравченко припинили її, а потім знову пішли до парку. Через якийсь час туди повернувся Турій, при­вівши з собою Филиповича, Матіоса, Кукурбу і Білоусова, щоб побити тих, хто його «образив». Коли компанія Турія підійшла до лавки, де сиділи Кравченко та інші, Турій крикнув: «Це вони, бийте їх!». У цей момент Білоусов схопив Кравченка за чуба і став гнути голову до землі, інші прибулі почали завдавати йому ударів. Захищаючись, Кравченко вдарив Білоусова в груди, спричинивши поранення серця, від чого той помер.

55. Шістка відпочивав у себе на подвір’ї. Почувши, як рип­нули двері, він пішов до хати і побачив на кухні невідомого, який стояв до нього спиною. На запитання, що він тут робить, той

351

обернувся (це був сусіда Ушаков) і, не говорячи ні слова, силь­но вдарив хазяїна в обличчя. Шістка схопив з плити кухонного ножа і вдарив ним у груди Ушакова, який через чотири години помер у лікарні. Шістку було засуджено за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

56. Кисельов у гастрономі зробив правомірне зауваження раніше незнайомим йому Трояновському, Грінбергу, Піотровсь-кому і Щербакову, які намагалися купити рибу поза чергою. У відповідь на зауваження вони почали ображати Кисельова, а потім тричі викидали з черги, загрожуючи з ним «розібратися». Коли Кисельов вийшов з магазину, на нього вже чекали, про­звучала вимога підійти. Тоді Кисельов вийняв з кишені напи­лок і, попередивши, щоб не підходили, а то вб’є, сам почав відсту­пати. До нього підбігли Трояновський, Грінберг і Щербаков, які, висловлюючись нецензурно, намагалися відібрати напилок. Відбиваючись, Кисельов виставив напилка і розмахував ним, відступаючи до зупинки трамваю. Трояновський і Щербаков накинулись на Кисельова. Той наніс Щербакову напилком удар, спричинивши проникаюче поранення грудної клітки з ушкод­женням серця. Щербаков помер.

57. Перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках з Яровою, Парнюк проживав з нею в будинку її батька, з яким у нього скла­лися неприязні стосунки. Між ними відбувалися сварки, а інко­ли й бійки. Прийшовши з роботи напідпитку, Парнюк ліг спати. Дещо пізніше додому повернувся в стані сп’яніння Яровий, який вигнав з кімнати дочку, погрожуючи їй садовими ножицями. Після цього він ударив сплячого Парнюка саперною лопаткою по спині й у процесі бійки, що виникла внаслідок цього, кілька разів — по руці. Коли Парнюк підняв лопатку, виніс її у двір і повернувся, то Яровий намагався його вдарити садовими ножи­цями, які Парнюк також відібрав і сховав. Тоді Яровий сильно ударив кулаком в обличчя Парнюка, від чого той ударився пле­чем об стіну. Завдавши ударів у відповідь і збивши Ярового з ніг, Парнюк натиснув коліном на груди, бив кулаками в різні части­ни тіла, душив за шию. Від закритої травми шиї Яровий помер на місці. Місцевим судом дії Парнюка було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, апеляційна інстанція перекваліфікувала їх на ст. 116 КК України. У поданні заступника Голови Верховного

352

Суду України поставлено питання про зміну всіх судових рішень у справі й кваліфікацію дій засудженого за ст. 118 КК України. Чи підлягає подання задоволенню?

58. Сажин працював сторожем позавідомчої охорони і вико­нував обов’язки з охорони м’ясокомбінату. Охороняючи об’єкт, він побачив на території комбінату, біля дверей ковбасного цеху, двох невідомих, які поралися біля дверей. Намагаючись затри­мати їх, Сажин зажадав, щоб вони зупинились, і зробив попе­реджувальний постріл. Невідомі не зупинились, а побігли в на­прямку паркану. Коли вони були біля лазу в паркані, Сажин вистрілив у них. Цим пострілом Полєва було вбито, а Караба-нову спричинено легке тілесне ушкодження.

59. Клинков, що був напідпитку, присікався в клубі до Лебе-дєва, кілька разів починав бити його. Лебедєв, у свою чергу, вда­рив Клинкова. Присутні завадили подальшому розвитку конф­лікту, але Клинков, не заспокоївшись, покликав Лебедєва в тем­не місце за клубом і знову вдарив кулаком в обличчя. Коли Клинков ще раз розмахнувся для удару, Лебедєв завдав йому ногою удару в живіт. Удар спричинив травматичний шок, від якого Клинков помер.

60. Пізно ввечері Кучеренко разом із дружиною знаходився в будці для охорони магазину в селі. Біля магазину зупинилась автомашина ГАЗ-51. Це Бірюков на прохання п’яного Ляховен-ка відвіз його до провулка біля магазину. Ляховенко сказав Бірю-кову, що дійде додому сам. Бірюков поїхав, а Ляховенко зупи­нився на узбіччі дороги навпроти магазину. Побачивши авто­машину і людину, яка з неї вийшла, Кучеренко кілька разів окликнув її. Ніхто не відповідав. Кучеренко зробив попереджу­вальний постріл. П’яний Ляховенко, тримаючи праву руку в кишені, мовчки наближався до магазину. Кучеренко вистрілив з близької відстані. Від одержаних поранень дробом у голову й груди та сильного внутрішнього крововиливу Ляховенко помер. Незадовго до події завідуюча магазином попередила, що у неї вкрали ключі від магазину і складу й просила сторожів бути особливо пильними.

61. Кожедуб у легкій стадії сп’яніння на шосе Київ—Жито-мир зустрів незнайомого йому Венедиктова, який був сильно

353

п’яний. На прохання запалити Кожедуб відповів, що цигарок у нього немає. Тоді Венедиктов витягнув з кишені ніж і, погро­жуючи вбивством, ударив Кожедуба. Оскільки той ухилився, удар прийшовся в коліно. Кожедуб побіг, Венедиктов — слідом. Бажаючи обеззброїти нападника, Кожедуб вирвав кілок і вда­рив ним Венедиктова тричі, а сам утік. Розповів про подію пра­цівнику міліції. Доставлений у лікарню Венедиктов помер.

62. У двір до Гудима зайшов сусіда Деушев, який був напідпит­ку. Жартуючи, Деушев потягнув Гудима за сорочку. Намагаючись звільнитися, Гудима вдарив його ногою в капці. Удар прийшовся в живіт. Побачивши, що Деушеву зле, Гудима відвів його додому. Від розриву печінки і внутрішнього крововиливу Деушев невдовзі помер. За показаннями свідків встановлено, що стосунки між Де-ушевим і Гудимою були добрими. З висновку судово-медичної експертизи видно, що Деушев страждав на гостру дистрофію пе­чінки — хворобу, що знижує стійкість до різних чинників впли­ву, в тому числі й до ударів. Гудим про це захворювання не знав.

63. П’яний Бебко образив незнайомого йому Губаря. Той на­магався з’ясувати, за що, але Бебко вдарив його долонею в об­личчя. У відповідь Губар ударив Бебка один раз рукою в облич­чя. Бебко упав на бетонні сходинки, потім, покотившись, упав з висоти 75 см на асфальт і вдарився головою. Від одержаної трав­ми Бебко через три дні помер.

64. Чинков, працюючи бригадиром будівельників, наказав робітникам Петляю і Гаркуші наглушити риби в річці за допо­могою електроструму, давши їм моток дроту. Під час глушіння риби струмом напругою 380 вольт був смертельно травмований Латиш, який приєднався до браконьєрів.

65. Проходячи повз п’яного Снітка, Протас хотів допомогти йому піднятись і відправити його додому. Коли він підняв Снітка, той нецензурно вилаявся і намагався вдарити. У відповідь на це обурений Протас ударив Снітка, який при падінні вдарився головою об асфальт і від одержаних при цьому тілес­них ушкоджень помер.

66. Між підлітками Білим і Потапкіним виникла сварка, під час якої Білий ударив Потапкіна по щоці. Той відкликав Білого

354

з подвір’я за сарай, де вони побилися. Потапкін кулаком 2—3 рази ударив Білого в обличчя, голову. Один із цих ударів прий-шовся в ліву скроню і потягнув за собою, як потім з’ясувалося, перелом скроневої кістки, що супроводжувався внутрішньою кровотечею. Наступного дня стан здоров’я Білого різко по­гіршився, невдовзі він помер. Потапкін і Білий були в дружніх стосунках, конфлікт між ними виник випадково. Після бійки вони одразу помирились.

67. Давидов систематично знущався над своєю дружиною, неодноразово погрожував вбивством. Перебуваючи у стані сп’я­ніння, він у черговий раз почав її бити і, погрожуючи скинути з балкона, вимагав, щоб вона сама стрибнула з нього. Коли він заявив, що візьме ножа, дружина не витримала напруження і стрибнула з балкона другого поверху, наслідком чого були тяжкі тілесні ушкодження. Потерпіла показала, що, стрибаючи з бал­кона, хотіла покінчити життя самогубством.

68. Черешук погано ставився до своєї дружини: дорікав їй хворобливим станом, несмачними обідами, ображав, бив. Всту­пивши у зв’язок з Габіною, Черешук все частіше знущався з дру­жини, називав лихими словами маленьку дочку, виганяв їх обох із дому. Не знаходячи виходу зі становища, потерпіла разом із дочкою стрибнула в ополонку. Дочка загинула. Її маму вряту­вали перехожі.

69. Хоменко п’яним часто влаштовував вдома сварки, бив дружину, виганяв з немовлям із дому. Під час чергової сварки він погрожував дружині розправою, з малокаліберної гвинтів­ки цілився їй у голову, спускав курок. Дружина розповіла, що вона дуже перелякалась і просила не вбивати її. Хоменко ж по­яснив, що він патрона у гвинтівку не закладав, а лише відкри-вав-закривав затвор, цілився і спускав курок, щоб налякати дру­жину.

70. Після чергової пиятики Родін Микола, підбурюваний своєю матір’ю Родіною Зінаїдою, почав бити дружину. Втікаю­чи, потерпіла вистрибнула у вікно з другого поверху. На землі під вікном стояло ліжко з металевими прутами, що стирчали догори. Потерпіла вдарилась об них, діставши тяжку травму. Не

355

зупинившись на вчинених діях, Родін також вистрибнув у вікно, догнав потерпілу і продовжував її бити. Родіна Зінаїда заважа­ла спробам інших людей припинити це. За висновком судово-медичної експертизи, завдані потерпілій ушкодження погірши­ли її тяжкий стан і прискорили настання смерті, що сталася на другий день.

Варіант. Родін припинив свої дії після того, як потерпіла вистрибнула у вікно.

71. З перших днів подружнього життя Климов приходив до­дому в стані сп’яніння, вчиняв сварки, бив дружину. Останній раз він ударив її кулаком у спину, заламував руки, затикав рота, щоб не кричала, а потім повалив на ліжко і двічі вдарив ножем у спину, заподіявши тілесне ушкодження, небезпечне для життя. Щоб уникнути відповідальності, він запропонував потерпілій заявити, що ножові поранення в спину вона спричинила собі сама. При цьому він погрожував убивством, якщо вона скаже інакше.

72. Розслідуванням у справі встановлено, що смерть дружи­ни Козака сталася внаслідок отруєння. Відомо, що подружжя часто сварилося, Козак раніше неодноразово бив дружину, вона двічі залишала його. Встановлено також, що раніше дружина працювала в аптеці, при обшуку на квартирі були виявлені ме­дикаменти, що містять отруту. Вона страждала на безсоння й іноді вночі приймала якісь порошки. Лікар, який прибув на квар­тиру за викликом, знайшов її в непритомному стані на ліжку під бавовняною ковдрою, поверх якої була пов’язана бавовняна хустка. Від хворої пахло м’ятою. Свідки показали, що в день отруєння у неї був грип. Козак пояснив, що, бажаючи вилікува­тися, дружина одягнулася тепліше та випила різні настої і ліки. Проти Козака було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 120 КК України.

Варіант. Козак свідомо дав дружині медикаменти, що містять отруту.

73. Коли Ісаєнко познайомилася з Дмитруком, він розповів їй, що був одружений, але дружина його залишила, що це було для нього трагедією, що почав він повертатися до життя лише тепер, зустрівши її. Через певний час вони домовились одружи- 356

тися. Він ходив до неї додому, обідав за сімейним столом, інко­ли залишався ночувати. Невдовзі Ісаєнко завагітніла. Перед са­мим весіллям Дмитрук зник, взявши на роботі відпустку. До Ісаєнко прийшла жінка з маленькою дівчинкою і почала соро­мити її за те, що та всіма правдами й неправдами відбирає у ди­тини батька. З’ясувалося, що не було у Дмитрука невірної дру­жини, що він перебував у шлюбі, мав дитину, а Ісаєнко була не першою, з ким Дмитрук «прикрашав» будні сімейного життя. Він не розраховував, що на цей раз все зайде так далеко, і дедалі глибше в’язнув у ролі нареченого, поки не «зізнався» дружині, що оплутаний «нахабною дівицею», від якої не знає як відчепи­тися. Коли дружина Дмитрука пішла, Ісаєнко наклала на себе руки.

74. Кирненко після розпиття спиртних напоїв з Жиланом та Сенчуковою, з якою він дружив, вийшов на сходовий майдан­чик покурити. Повернувшись до кімнати, він побачив, що Жи-лан намагається обняти Сенчукову. Обурившись, Кирненко ударив Жилана перочинним ножем. Удар прийшовся в ліву по­ловину грудної клітки. Потерпілому було спричинене тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя. Побачивши на со­рочці кров, Кирненко подбав про надання пораненому медич­ної допомоги. Він твердив, що не мав наміру вбивати Жилана.

75. Під час сварки п’яний Панченко побив свою дружину, яка мала 7-місячну вагітність, завдавши їй кілька ударів у груди та живіт. Потерпілу було доставлено до лікарні, де вона народила мертву дитину.

Варіант. У потерпілої було перервано 3-місячну вагітність, про яку Панченко не знав.

76. Прийшовши напідпитку на квартиру своєї колишньої коханки Голуб, Поркуян умовляв її поновити попередні стосун­ ки. Голуб відповіла, що зустрічається з Шустом, а Поркуяна більше не хоче бачити. Глибоко вражений такою відповіддю, Поркуян вихопив з кишені ніж і зі словами «Не будеш ти ним милуватись!» замахнувся, щоб нанести удар в око. Оскільки Голуб встигла відхилити голову, удар прийшовся у вухо, спри­ чинивши легке тілесне ушкодження. Поркуян пояснив, що об­ ражений словами Голуб, «зірвався з гальм».

357

77. Приїхавши в село працювати, Марченко познайомився з Гузенюк, приставши до неї в прийми без реєстрації шлюбу. Гу-зенюк полюбляла спиртне, через що у них виникали сварки. 24 червня вона прийшла додому лише під ранок у стані сильно­го сп’яніння. На запитання, де вона «шлялась», Гузенюк вдари­ла Марченка товкачкою. Вихопивши товкачку, Марченко по­чав бити її, припинивши свої дії лише тоді, коли на крик потер­пілої до хати зайшов їх сусіда Улещенко. З акта судово-медичної експертизи видно, що у потерпілої виявлені забиті місця на го­лові, синці на тулубі, кінцівках, животі, стегнах, а також ушкод­ження голови, що супроводжувалося крововиливом під оболон­ку мозку з наступним органічним ураженням центральної нер­вової системи і вираженим недоумством. Це ушкодження визнане небезпечним для життя і віднесене до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Марченко пояснив, що хотів «відучити» її від спиртного.

78. Донець і Вовчук зайшли до під’їзду одного з будинків, де Донець на ґрунті особистих неприязних стосунків почав бити Вовчука кулаками та руків’ям ножа, внаслідок чого заподіяв йому забиту рану голови. Боячись, що Вовчук повідомить про вчинене ним міліцію, Донець шляхом обману привів потерпі­лого до свого будинку, де протягом трьох днів за участю Іванова та Бурмила утримував його під замком у льосі та гаражі. Протя­гом цього часу вдень і вночі Донець, Іванов і Бурмило заводили потерпілого до літньої кухні і били його, завдаючи удари в різні частини тіла руками й ногами, а також молотком, стільцем, рукі­в’ям ножа. Внаслідок багаторазового побиття Вовчук одержав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх за­подіяння. На пропозицію Донця і за його участю з метою прихо­вання вчинених щодо Вовчука дій, накинувши на шию потерпі­лому пасок від штанів та електричний провід, душили його, а потім повісили на гілці яблуні біля будинку. Внаслідок механічної асфіксії від здавлювання шиї настала смерть потерпілого.

79. Алюнін і Тишко у дворі багатоквартирного будинку вчи­нили хуліганство, побивши Друніна Микиту, якому заподіяли середньої тяжкості тілесне ушкодження. На крик потерпілого у вікно виглянув його старший брат Друнін Володимир. Він зірвав зі стіни мисливську рушницю, зарядив її і збіг з 5-го поверху

358

вниз. Микита показав, куди пішли його кривдники. Догнавши їх, Друнін Володимир прикладом рушниці двічі ударив Алюні-на в голову і пострілом з рушниці поранив Тишка. Алюніну було заподіяно ушкодження середньої тяжкості, а Тишку — тяжкі тілесні ушкодження. Тишко був поранений у нижню третину лівого стегна з відстані 4—5 м.

80. 16-річні Хашковський, Фінюк і 18-річний Супруненко розпивали спиртні напої в парку селища. Коли Хашковський почав нецензурно лаятись, Супруненко зажадав це припинити. Тоді Хашковський спрямував лайку на Супруненка. Той уда­рив Хашковського кулаком в обличчя. Останній витяг з кишені ножа, а Супруненко — викрутку. Махаючи викруткою, Супру-ненко наступав, намагаючись вибити ножа, крикнув: «Кинь ножа!», бив Хашковського ногами. Хашковський розмахував ножем, кричав: «Відійди!», ударив Супруненка ножем і втік. Супруненку було спричинене проникаюче поранення лівої ле­гені й серцевої сумки, небезпечне для життя в момент заподіян­ня. Хашковський і Супруненко були друзями.

81. Калістратов разом із друзями вийшов з кафе на вулицю. Коли він на якийсь час відлучився, до його подруги Силенко підійшов п’яний Нікущенко, взяв її в обійми і намагався поцілу­вати. Побачивши це, Калістратов однією рукою відсторонив Ніку-щенка від Силенко, а другою зі словами «Я тебе перевиховаю» завдав йому боксерського удару в обличчя. Від цього удару Ніку-щенко, знепритомнівши, упав на землю і невдовзі помер. Смерть сталася внаслідок закритої травми голови. Травма належить до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. За висновком експертизи, вона могла бути спричи­нена внаслідок одного сильного удару кулаком. Калістратов — боксер важкої вагової категорії, має І спортивний розряд.

82. Під час сварки, що переросла в бійку, Гонтар взутою в туристичний черевик ногою ударив Хадкевича в нижню части­ну живота, спричинивши розрив сечового міхура. Експертизою дане тілесне ушкодження віднесене до розряду тяжких.

83. Розмова між п’яним Харитюком і Чернієм переросла в сварку та бійку, під час якої Черній відкусив Харитюку верхню

359

частину вуха. Це ушкодження залишило після себе непоправ­ний дефект, зробивши обличчя потерпілого асиметричним. Де­фект може бути усунений лише шляхом пластичної операції.

84. П’яні Гаман і Мамченко сварилися, а потім почали штов­хати один одного. Від сильного поштовху Мамченка Гаман упав на бетонований майданчик, ударився потилицею і невдовзі по­мер від одержаних ушкоджень кістки, а також м’яких тканин мозку. Після падіння Гамана Мамченко його не бив, викликав швидку допомогу.

85. Працівники позавідомчої охорони Чанько і Лісовий близько першої години ночі зустріли Мейнаровича і зупинили його. Чанько зробив зауваження з приводу пізнього перебуван­ня на вулиці та обшукав. Вважаючи дії Чанька неправомірни­ми, Мейнарович, який раніше займався боксом, ударив його кулаком у щелепу. Падаючи, Чанько ударився головою об ас­фальт і через дев’ять днів помер у лікарні. В акті судово-медич­ної експертизи сказано, що безпосередньо від удару Мейнаро-вича потерпілому спричинено забиту рану нижньої губи спра­ва, а решта ушкоджень утворилася при падінні та ударі потиличною частиною голови об асфальт, що і стало причиною смерті. Лісовий показав, що Мейнарович ударив Чанька один раз, якихось погроз на його адресу не висловлював.

86. На квартирі Коцюби відбулася вечірка, під час якої було випито чимало спиртного. Коли сусіди розійшлись, Коцюба ліг відпочити, заснув, а прокинувшись на крик дружини, побачив учасника вечірки сусіда Фуртата. Дружина пояснила, що той чіплявся до неї, домагаючись інтимної близькості. Коцюба по­чав виштовхувати Фуртата з квартири. Той, чинячи опір, уда­рив Коцюбу. Знаючи, що на полиці лежать інструменти, Коцю­ба дістав звідти ніж, який потрапив під руки, і ударив ним Фур-тата в живіт. Через три дні Фуртат помер. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть сталася внаслідок прони­каючого колото-різаного поранення живота, ускладненого гнійно-фіброзним перитонітом.

87. У процесі сварки і бійки між Артюхом та Нахаєвим, яка виникла через те, що Нахаєв забороняв своїй сестрі зустрічати- 360

ся з Артюхом, останній двічі ударив ножем Нахаєва, що призве­ло до його смерті. Артюх пояснив, що коли вони обидва впали, він, бажаючи звільнитися від Нахаєва, який навалився на ньо­го, двічі вдарив того ножем, відштовхнув і втік. З акта судово-медичної експертизи видно, що смерть Нахаєва сталася внаслі­док малокрів’я внутрішніх органів, яке розвинулось у резуль­таті перерізання низхідної клубової артерії. Нахаєву заподіяно дві колото-різані рани, одна з яких розташована на правому стегні, а друга — на лівій сідниці.

88. Семенов, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, уда­рив ножем у живіт Михайлова, спричинивши тяжкі тілесні ушко­дження. Через три дні той помер у лікарні. Семенов твердив, що вбивати Михайлова не хотів. Згідно з висновком судово-медич­ної експертизи, Михайлову було заподіяно проникаюче пора­нення живота з ушкодженням тонкого кишечника і сечового міхура. Ушкодження було небезпечним для життя в момент за­подіяння, смерть же потерпілого настала від загального захво­рювання — гострого інфаркту міокарда. Ушкодження живота не було безпосередньою причиною смерті потерпілого.

89. Уночі Коротких, Гришко та Афонін у нетверезому стані прийшли до своїх знайомих у кафе, де в кабінеті завідуючої ви­робництвом Фролової разом із нею і буфетницею Золотухіною продовжували вживати спиртні напої. Невдовзі сюди напідпит­ку прийшов Золотухін, який зажадав, щоб його дружина йшла додому. Та відмовилася, між подружжям виникла сварка. Не­знайомий раніше із Золотухіним Коротких заступився за Золо-тухіну. Вони побилися. Коли Золотухіну сказали, що дружина поїхала, він заспокоївся. Не знайшовши вдома дружини, Золо-тухін повернувся і на автобусній зупинці зустрів усю компанію. Золотухін зажадав, щоб дружина негайно повернулася додому, лаявся, тягнув її за руки, бив ногою. Тоді Коротких, Гришко та Афонін напали на Золотухіна, били його кулаками, а коли зби­ли з ніг, то ногами в голову, обличчя й тіло. Спричинені ушкод­ження спричинили крововилив у ствол мозку, від чого Золо-тухін у лікарні помер.

90. Асадуліни проживали в зареєстрованому шлюбі. Протя­ гом останніх 10 років Асадуліна зловживала спиртними напоя- 361

ми, не ночувала вдома, продавала домашні речі, а гроші пропива­ла, ображала дітей. Це викликало сварки, скандали. 16 квітня о 23-й годині Асадулін знайшов на квартирі Малишевих свою дру­жину, яка була п’яною і спала на ліжку. Стягнувши з ліжка, Аса-дулін почав бити її ногами і руками, продовжуючи бити і по до­розі додому, а також удома. Після цього він ліг спати, а проки­нувшись о 5-й годині, почав будити Асадуліну. Вона була мертвою. В Асадуліної було виявлено численні синці, садна і рани на голові, тулубі та кінцівках, перелом 6 ребер справа і контузію головного мозку. Смерть настала від травматичного шоку.

91. Демузенко у стані сп’яніння під час сварки ножем пора­нив тещу та дружину. Внаслідок удару в ногу теща лікувалась чотири тижні. Дружині удар прийшовся в живіт. Суд у вироку визначив, що, завдаючи проникаючого ножового поранення у живіт, Демузенко передбачав і свідомо припускав можливість настання смерті потерпілої.

92. О 22-й годині Довготько повертався додому і проходив повз будинок, де жили його син та дружина, з якою він у той час не проживав, оскільки вона, порушуючи подружню вірність, зустрічалася з односельцем Товстухою. Почувши сварку дру­жини з сином, він зайшов у двір і прислухався. Розібравши, що син не пускає матір кудись іти, бо вже пізно, Довготько хотів уже піти з двору, але почув шурхіт листя. Обернувшись, поба­чив Товстуху з піднятим металевим прутом. Він встиг відхили­тися, тому удар прийшовся йому в плече. Довготько вихопив з рук Товстухи прута і викинув його в бур’ян. Товстуха вп’явся руками в обличчя Довготька, подряпавши його. Довготько підняв дерев’яну палицю і двічі вдарив нею Товстуху в голову. Товстуха впав, а Довготько навалився на нього і покликав сина та сусідів, щоб ті побачили, кого він спіймав на своєму подвір’ї. У Товстухи спричинився крововилив в око, внаслідок чого ста­лася часткова втрата зору, що призвело до стійкої втрати пра­цездатності на 30 відсотків.

93. Коли Шухрай розмовляв на вулиці з Єчиним, до них підійшов Мигун, втрутився в розмову й розпочав сварку. Під час сварки Мигун ударив Шухрая. Той упав, а коли підвівся, Мигун збив його з ніг. Підвівшись після третього удару, Шух- 362

рай ножем ударив Мигуна у поперек, спричинивши тяжке тілес­не ушкодження, внаслідок якого Мигун через шість днів помер. Шухрай пояснив, що від ударів Мигуна у нього з носа пішла кров, було боляче і соромно перед односельцями, на очах яких його били. Він «страшенно розхвилювався» й не зовсім розумів, що робить.

94. Удень до приміщення корівника, де дояркою працювала Мартинюк, зайшла п’яна Дубець. Вона без будь-якого приводу з боку Мартинюк почала ображати її, а потім раптово накину­лася, повалила в кормушку і, закриваючи хусткою рота, почала бити руками. На крик Мартинюк про допомогу прибігли дояр­ки Дмитренко та Ратушинська, які припинили дії Дубець, вивів­ши її з корівника. Через якийсь час Дубець повернулася. Вона всіляко ображала Мартинюк і, схопивши сапу, почала держа­ком завдавати численних ударів Мартинюк у різні частини тіла. Схопивши лопату, Мартинюк гостряком нанесла Дубець удар у голову. Через п’ять днів Дубець від одержаного тяжкого тілес­ного ушкодження померла. Місцевим судом Мартинюк було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України. Апеляційний суд переква­ліфікував її дії на ст. 123 КК України, врахувавши ту обставину, що Мартинюк перебувала в стані сильного душевного хвилю­вання. На попередні судові рішення в касаційну інстанцію було внесено подання, в якому поставлено питання про виправдан­ня Мартинюк у зв’язку з тим, що вона перебувала в стані необ­хідної оборони, меж якої не перевищила.

95. Зінчук зловживав спиртними напоями, вчиняв у сім’ї сварки, примусив дружину проживати у літній кухні, погрожу­ючи їй розправою. 1 червня п’яний Зінчук погрожував дружині ножем, і вона, побоюючись розправи, прибігла до будинку Сав-ченка, Зінчук за нею. Він кинувся на Савченка, ганявся за ним, побив його та намагався вдарити шилом. Савченко відібрав шило, і, у свою чергу, ударив Зінчука кілька разів, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких Зінчук через чотири дні помер. Швидку допомогу викликав сам Савченко. Він дуже хви­лювався і весь час твердив, що Зінчук буде жити.

96. 6 березня Воробйов проник на подвір’я Фарафонова, де на очах у дружини останнього викрав із клітки двох кролів.

363

Фарафонов з метою затримання Воробйова і доставлення в міліцію почав переслідувати його. Утримуючи викрадене, Во-робйов намагався втекти, висловлюючи погрози на адресу Фа-рафонова. Останній зробив два прицільних постріли в ноги втікача і вбив його на місці. Судово-медичною експертизою вста­новлено, що смерть Воробйова сталася від гострої втрати крові внаслідок вогнепального поранення лівого стегна з ушкоджен­ням артерії і вени.

97. Приблизно о 2-й годині ночі Коваленка розбудила дру­ жина і сказала, що у флігелі їхнього будинку знаходяться не­ відомі люди. Коли він прибіг до флігеля, то переконався, що за­ мок кимсь відкритий, а всередині є двоє невідомих. На питан­ ня, хто вони такі, один з них — Гуртовенко — відповів, що вони працівники міліції. На пропозицію пред’явити документи вони почали погрожувати розправою. При цьому Коростильов уда­ рив Коваленка у груди. Зрозумівши, що це не працівники міліції, Коваленко вирішив їх затримати. Схопивши сокиру, він закрив хвіртку, перегородивши шлях до втечі. Гуртовенко ударив Ко­ валенка рукою в живіт, а Коростильов почав бити його ногою. Коваленко обухом сокири двічі ударив Гуртовенка в голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я. Гуртовенко після цього переліз через паркан і втік. Коростильов також з портфелем Коваленка намагався перелізти через пар­ кан. З метою затримання Коваленко ударив його лезом сокири по нозі, ушкодивши при цьому стегнову артерію. Відбігши від паркану, Коростильов упав. Виявивши кровотечу, Коваленко вжив заходів до її зупинення, викликав швидку допомогу і міліцію. Від великої втрати крові Коростильов помер на місці. Коваленко працював сторожем, йому на інструктажах, врахо­ вуючи особливості прикордонної зони, неодноразово говорили про необхідність посилення пильності, в першу чергу, щодо не­ відомих осіб.

98. Гомона засуджено місцевим судом за ст. 124 КК України за те, що під час захисту від Масика і Карабута, які безпричинно почали його бити, він перевищив межі необхідної оборони, вда­ ривши Карабута ножем і заподіявши йому тяжкі тілесні ушкод­ ження. В апеляційному порядку справа не розглядалась. У ка­ саційному порядку на вирок внесено подання, в якому звертаєть- 364

ся увага на те, що у вироку суду не вказано, у чому саме вияви­лося перевищення меж необхідної оборони. Масик і Карабут безпричинно побили Гомона, незважаючи на те, що він попере­див їх, що захищатиметься з допомогою ножа. Напад було вчи­нено на безлюдній вулиці й раптово. Нападали двоє молодих фізично здорових людей, сам же Гомон фізично слабкий, переніс інфаркт та операцію на нозі. Крім ножа, він не мав інших пред­метів для відбиття нападу. В поданні поставлено питання про скасування вироку і закриття провадження у справі.

99. Мироничев і Зотов за ініціативою останнього разом із підлітками в підвалі будинку розпивали спиртні напої. Після ви­ пивки Зотов почав чіплятися до Мироничева, ударив його ногою в коліно, схопив за шию і душив, а іншою рукою бив по обличчю. Підлітки почали відтягувати Зотова від Мироничева. Скористав­ шись цим, Мироничев двічі ударив Зотова ногою, а коли той упав, ще двічі ногою в живіт. Останніми двома ударами потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він невдовзі помер. При освідуванні у Мироничева виявлені садна на шиї, кисті руки і колінному суглобі, а також крововилив під оком. Зо­ тов був неповнолітнім, але зріст мав 182 см, вагу 105 кг, займався важкою атлетикою і був фізично добре розвиненим.

100. Сьомін зайшов до Данилова. Той попередив, що в квар­ тирі знаходиться Митюхін, який раніше неодноразово вимагав у нього та в інших підлітків гроші, а при відмові — бив. Сьомін не зайшов до квартири, а спустився вниз. Згадавши, що в нього є ніж і, вважаючи, що в разі присікувань Митюхіна він зможе захистити себе, вирішив повернутися. Митюхін дійсно почав чіплятись, ударив Сьоміна в коридорі, вимагаючи 5 тис. грн. Коли Сьомін пройшов на кухню, туди ж попрямував і Митюхін, погрожуючи і вимагаючи гроші, вдарив Сьоміна ногою по ру­ ках, кулаком у скроню. Прохання Данилова й Ожигіна припи­ нити побиття Сьоміна залишились без відповіді. Митюхін одяг­ нув рукавиці та сказав, що коли Сьомін не дістане гроші, то по­ жалкує, що народився, і з загрозливим виглядом посунув на нього. Не чекаючи нових ударів, Сьомін вихопив з кишені ніж і ударив ним Митюхіна в живіт, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, що викликали смерть. Митюхін був значно силь­ нішим за Сьоміна.

365

101. Габідуллін і Вавілов, які раніше були знайомими, обидва в стані сп’яніння, їхали в автобусі з міста до села. Габідуллін ви­падково штовхнув Вавілова, а той висловився на адресу Габідул-ліна зневажливо. Тоді Габідуллін ударив Вавілова ножем у живіт, спричинивши проникаюче поранення черевної порожнини з уш­кодженням печінки, і намагався повалити Вавілова. Останній витягнув з рани ножа, яким ударив Габідулліна один раз у живіт і другий — у спину, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

102. Мирний увечері сидів у приміщенні кочегарки. Туди зайшов п’яний Тихоненко, який ображав Мирного, погрожував і замахнувся на нього. Захищаючись і не бажаючи заподіяти тілесні ушкодження Тихоненку, Мирний обхопив його руками. Обидва вони упали на цементну підлогу. Тихоненко виявився під Мирним. У Тихоненка було поламане ребро.

103. П’яний Баєв учинив у магазині скандал, вимагав прода­ти йому спиртне, вдарив завідувачку магазину, висловлювався на адресу працівників магазину і покупців нецензурними сло­вами. На зауваження не реагував, а коли Литвинов почав умов­ляти його, намагався ударити, супроводжуючи свої дії погроза­ми. Спільними зусиллями його вивели з магазину. Побачивши на вулиці Біленького і Сальникова, Баєв безпричинно присікав­ся до них, почав ображати нецензурно. Сальникова він штовх­нув, а Біленького ударив кулаком в обличчя, пошкодивши носа. У відповідь на ці дії Біленький вихопив з кишені ножа і завдав ним Баєву удару в шию, пошкодивши яремну вену.

104. Новрузов, Бахшієв та їхні знайомі Зіганшина та Явріян увечері розмовляли на вулиці. Повз них пройшли Намазов, його дружина Алієва і Зейналов, які перебували у стані сп’яніння. Намазов привітався із Зіганшиною, пройшов трохи вперед, потім повернувся, образив Новрузова і Бахшієва нецензурними сло­вами за те, що вони розмовляли з його знайомою Зіганшиною, двічі ударив в обличчя Бахшієва. Останній відбіг, а Намазов ударив в обличчя Новрузова. Потім Намазов вихопив із кишені ножа і замахнувся ним на Новрузова, але не попав, оскільки ос­танній устиг відскочити. Коли Намазов знову намагався вдари­ти Новрузова, той, у свою чергу, дістав з кишені ножа, яким зав­дав Намазову проникаючого поранення живота.

366

105. Смирний викинув із вікна 3-го поверху гуртожитку елек­тролампочку на тротуар біля входу до гуртожитку. Федюк зро­бив йому зауваження з приводу негідної поведінки. Спустив­шись униз, Смирний намагався вдарити Федюка, але той при­тримав його. Тоді Задорожний, який теж вийшов із гуртожитку, ударив Федюка кулаком в обличчя і штовхнув плечем у груди, від чого Федюк упав на асфальт і вдарився головою. Коли Фе-дюк намагався підвестися, Смирний ударив його ногою в голо­ву. Федюк знепритомнів. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у Федюка виявлено ушкодження у вигляді струсу мозку, перелому потиличної кістки. Вони віднесені до тяжких, могли утворитися як при падінні та ударі головою об асфальт, так і при ударі взутою ногою в голову. Дії Задорожного (удар кулаком в обличчя, поштовх плечем) не спричинили потерпі­лому тілесних ушкоджень.

106. Поліщук Василь дізнався від Борисенко Федори про те, що її чоловік Борисенко Семен разом з його дружиною Поліщук Ларисою в сараї біля лісу за селом розпивають спиртні напої. Прибігши до сараю, Поліщук дійсно застав свою дружину в то­варистві Борисенка Семена. Обоє були у стані сп’яніння. Це привело Поліщука в стан сильного душевного хвилювання. Він прутом і ногами побив Борисенка, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а потім пру­том побив свою дружину, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкод­ження, від яких вона невдовзі померла.

107. Під час бійки Ананченко ударив Шаповалова палицею по голові. Той знепритомнів і був доставлений до лікарні. Ліку­вався стаціонарно 10 днів з приводу струсу головного мозку. Був виписаний за своїм наполяганням у задовільному стані та ще протягом трьох тижнів продовжував лікуватись амбулаторно. Тривале перебування Шаповалова на стаціонарному й амбула­торному лікуванні пояснюється його основним захворюванням — травматичною енцефалопатією, — яке виникло кілька років тому внаслідок черепно-мозкової травми і лише загострилось у ре­зультаті удару, нанесеного Ананченком, але не було ним спри­чинене. Раніше Ананченко Шаповалова не знав.

108. Рогозянський у стані сп’яніння зайшов до будинку под­ ружжя Пасюрів, де почав демонструвати Пасюрі пістолет кус- 367

тарного виготовлення, знайдений ним у цей день. Раптово для Рогозянського стався постріл, яким було смертельно поранено в живіт Пасюру Наталку, яка в цей час зайшла в кімнату. По­терпіла одразу ж була доставлена до лікарні. В історії хвороби зазначено: стан тяжкий (шок ІІ—ІІІ ступеня), пульс на перифе­рійних артеріях не визначається, артеріальний тиск 40/0 мм ртутного стовпчика. У ході операції в черевній порожнині по­терпілої було виявлено близько 700 мл крові. Незважаючи на кваліфіковану медичну допомогу, потерпіла на п’ятий день по­мерла. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть сталася від вогнепального кульового поранення черевної порож­нини; спричинені потерпілій тілесні ушкодження належать до тяжких, оскільки були небезпечними для життя в момент запо­діяння і призвели до смерті.

Варіант. Після поранення Рогозянським дружини Пасюра в стані сильного душевного хвилювання завдав Рогозянському численних ударів кулаками і ногами, внаслідок чого тому було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

109. Алімов, Науменко і Недвецький, які були у стані сп’янін­ ня, затягли неповнолітню Давидчук у сад школи-інтернату і, незважаючи на опір, розіграли в карти черговість і насильно вступили з нею в статевий зв’язок. Встигли це зробити Алімов та Науменко. Недвецький тримав за руки і закривав рота. Зло­ чин було припинено працівниками міліції. Алімов під час ста­ тевого акту заразив Давидчук гонореєю. Він знав про те, що хво­ рий. Сам він заразився під час згвалтування Семенченко два тижні тому.

110. Сухарєва, захворівши на сифіліс, пройшла місячний курс стаціонарного лікування і була письмово попереджена про те, що протягом 5 років повинна стояти на обліку і з’являтися на контрольні перевірки до повного одужання, не вступати у ста­ теві зв’язки, а також про кримінальну відповідальність за зара­ ження венеричними захворюваннями інших. Однак Сухарєва на облік не стала, на контрольну перевірку не з’явилася, ліку­ ванням не займалася. Вона пішла з дому, почала вступати в не- впорядковані статеві контакти з Контушем, який колись сам лікувався від вензахворювання, а також з Гуріним і Мазурен- 368

ком, яких заразила сифілісом. Мазуренко, не знаючи про на­явність у нього цієї хвороби, заразив нею свою дружину.

111. Під час медичного освідування неповнолітньої Бормо- тенко у неї було виявлено захворювання на сифіліс, у зв’язку з чим її помістили на лікування в шкірвендиспансер. Однак Бор- мотенко порушувала режим лікування, самовільно відлучалася з диспансеру, вживала спиртні напої. Вона вступила в статевий зв’язок з Алфімовим та Сиротенком, які теж лікувалися від си­ філісу в тому самому диспансері.

Варіант. Алфімов і Сиротенко лікувалися від гонореї, якою Бормотенко заразилася від Алфімова.

112. Якущенко повернувся з тривалого відрядження з-за кор­дону. При перевірці стану здоров’я було виявлено, що він хво­рий на СНІД. Якущенко почав проходити курс лікування. По­знайомившись з Акулінчевою, він про своє захворювання їй не сказав. Невдовзі вони одружилися. Дізнавшись від лікарів про хворобу чоловіка, Акулінчева пішла від нього. Обстеження по­казало, що вона не є носієм вірусу СНІД.

113. Дідиченко, не закінчивши курси медсестер, працювала у школі прибиральницею, одночасно за гроші робила аборти у себе вдома. Встановлено, що вона двічі переривала вагітність Прокопович, вводячи в порожнину матки новокаїн за допомо­гою шприца і катетера. У такий самий спосіб вона зробила аборт Стадниченко, яка через якийсь час померла. Судово-гістологіч­ним дослідженням були виявлені гнійні запалювальні процеси у стінці матки померлої, некротичні зміни і крововиливи в над-нирниках, гнійний лептоменінгіт. Вхідними воротами сепсису, що став безпосередньою причиною смерті, була матка.

114. Івченко в себе вдома за гроші зробила аборти кільком жінкам. Після проведення аборту Дмитриченко, яка мала строк вагітності 18—20 тижнів, їй стало погано. Дмитриченко було доставлено в лікарню, де їй надали кваліфіковану допомогу, однак врятувати не змогли. Відразу після проведення аборту в Дмитриченко розвинулася повітряна емболія судин головного мозку, септикопіємія, що й стало безпосередньою причиною смерті.

369

115. Лікар-гінеколог Левченко у себе вдома на прохання Та­ бірної робила аборт. Умертвити плід в лоні матері їй не вдало­ ся. Тоді вона на прохання Табірної умертвила новонароджену дитину.

Варіант. Левченко була лікарем-урологом.

116. За допомогою терапевта Дідух акушерка Ларіна вико­нала аборт Кульбаченко при вагітності в 20 тижнів. Під час опе­рації було перфоровано матку. Ларіна і Дідух порадили Куль-баченко звернутися до найближчого лікувального закладу. Внас­лідок цього час для ефективного надання медичної допомоги було згаяно. Незважаючи на вжиті в подальшому лікувальні заходи, врятувати життя Кульбаченко не вдалося.

117. Гулевич зустрічалася з Комаренком, від якого завагітні­ла. Коли постало питання про шлюб, Комаренко умовою його укладання поставив вимогу зробити аборт. На прохання Гуле-вич аборт їй зробила лікар-офтальмолог Пузик.

118. Не бажаючи мати дітей, Тумак категорично зажадав від дружини зробити аборт, погрожуючи їй побиттям. Коли дружи­на відмовилася, Тумак дійсно побив її, завдаючи ударів ногою в живіт, що спричинило переривання вагітності.

119. Підлісний та його родич Половко на квартирі останньо­го ввечері розпивали спиртні напої. Між ними виникла сварка і бійка, під час якої Половко завдав Підлісному численних різа­них ран ножем у голову і грудну клітку, одна з яких була прони­каючою у грудну порожнину. Підлісний не зміг вибратися з хати, оскільки двері були зачинені, ключ був у Половка. Підлісний без сил звалився в сінях, а Половко ліг спати в кімнаті. Лише на ранок дружина Підлісного знайшла останнього у Половка в ка­люжі крові. Потерпілого було доставлено до лікарні, де його вдалося врятувати. Половко страждав на епілепсію, але щодо вчиненого ним судово-психіатричною експертизою був визна­ний осудним. Його було звинувачено за ч. 1 ст. 121 і ч. 1 ст. 135 КК України.

120. Кричко на закріпленій за ним легковій автомашині з пасажиром-попутником Цюрою на польовій дорозі порушив

370

правила дорожнього руху, внаслідок чого автомашина зіткну­лась з мотоциклом. Мотоцикліст загинув, а Кричко одержав травму голови. Цюра лишився неушкодженим. Оцінивши си­туацію, він не став допомагати Кричку, не повідомив про те, що сталося, ні в медпункт, ні в сільраду. Кричка знайшли лише на другий день, але врятувати його життя вже не вдалося.

121. Майстренко під час сварки бив Куцевола коцюбою по голові й руках, заподіявши переломи кісток черепа, численні рани голови та переломи фаланг пальців рук, потім зв’язав по­терпілого і розв’язав лише через якийсь час. Судом Майстренка було засуджено за ч. 2 ст. 121 і ч. 3 ст. 135 КК України. У своїй апеляції захисник просив перекваліфікувати ч. 2 на ч. 1 ст. 121 та виключити з вироку ч. 3 ст. 135 КК України.

122. Лазарєв і Парфенов після одержання заробітної плати пиячили на березі річки. Під час сварки і бійки, яка між ними виникла, Парфенов упав. Лазарєв почав бити його кулаками в обличчя і тусати ногами. Це призвело до закритої травми голо­ви, що супроводжувалася масивним крововиливом у шлуночки і речовину головного мозку. Лазарєв залишив побитого Парфе­нова в кущах, а сам пішов додому. Невдовзі Парфенов помер. Лазарєва було віддано до суду за ч. 2 ст. 121 і ч. 3 ст. 135 КК України.

123. Ярмусевич на своїй автомашині їхав вулицею села. Рап­том з-за паркану вибіг 8-річний Кожухаров і побіг через дорогу. Ярмусевич загальмував, але завадити наїздові на Кожухарова вже не було технічної можливості. Від зіткнення з автомобілем Кожухаров одержав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення. Вийшовши з автомашини й оцінивши стан пораненого, Ярмусевич поїхав, нікому не сказав­ши про пригоду. Кожухарова доставила в лікарню швидка до­помога, яка приїздила на виклик до тяжкохворого Медникова. Ярмусевича було віддано до суду за ч. 3 ст. 135 КК України.

124. Шудриков удень пішов на берег річки за травою для ху­доби. Разом з ним пішли два його малолітніх онуки і без дозво­лу батьків четверо дітей односельців у віці від 2,5 до 4 років. Біля річки Шудриков у пошуках свіжої трави разом з дітьми

371

переліз за дротяну огорожу зони підвищеної небезпеки (крутий берег). Залишивши дітей на безпечній відстані від берега — за 10—11 м, він попередив, щоб вони не підходили до річки. Діти його послухались. Коли ж Шудриков, нарвавши трави, сказав дітям, що час іти додому, Химченко раптово побіг за жабою і впав у річку. Шудриков кинувся за ним у річку, але врятувати дитину не зміг. Шудрикова було віддано до суду за ч. 1 ст. 119 КК України.

125. Після робочої зміни в шахті Зуєв, Щепкін і Тулін випили спиртного і поїхали до міста. У дорозі й на зупинці автобуса Зуєв і Тулін сварилися з приводу виробничих питань. На слова Тулі- на «Ну і неуч же ти, якщо так говориш» Зуєв ножем ударив Тулі- на у груди. Щепкін підхопив його, але, побачивши кров і бою- чись бути запідозреним у вчиненні злочину, втік слідом за Зує- вим. Туліну було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він через кілька годин помер. Експерт зробив висновок, що своє­ часна медична допомога врятувала б життя потерпілого.

Дайте кримінально-правову оцінку дій названих осіб.

126. Група досвідчених туристів — Крупник, Захарченко, Кравець та Крутикова — йшли складним маршрутом у Кримсь­ких горах. До них приєдналися новачки — мати й дочка Рибкі-ни. Переконавшись, що новачки не мають навичок ходіння в горах і будуть затримувати їх, туристи після ночівлі пішли не попередивши їх. На намет Рибкіних вийшов Горлач, що пере­ховувався в горах від органів правопорядку. Він намагався зґвал­тувати дочку Рибкіної.

127. Медична сестра хірургічного відділення лікарні Меду-нець помилково ввела хворій замість гіпертонічного розчину розчин формаліну. Виявивши помилку, вона не повідомила лікарів про те, що трапилося. Через якийсь час хвора померла. При своєчасному наданні кваліфікованої допомоги життя по­терпілої могло бути врятоване.

Як кваліфікувати вчинене Медунець?

Варіант. Життя потерпілої врятувати було неможливо.

128. До фельдшера станції швидкої допомоги Савлук звернув­ ся перехожий і сповістив, що у сквері лежить громадянин, в яко- 372

го через одяг просочується кров, та сказав, що, мабуть, його підрізали. Савлук не оглянула хворого, не вжила заходів до його госпіталізації, не повідомила про сигнал чергового лікаря. У хво­рого виявилося проникаюче поранення черевної порожнини.

129. Храпченко випадково прийняла отруту для сарани. Її бать­ ко звернувся за допомогою до фельдшера Піскуна. Тільки-но повернувшись з віддаленої дільниці втомленим, Піскун відмо­ вився йти до хворої, порадивши дати їй склянку рослинної олії. Батько повернувся додому і напоїв потерпілу олією. Однак стан її погіршився. Батько знову пішов до Піскуна і вмовив його прийти до хворої. Однак уже було пізно: хвора померла.

130. Істраїлов, маючи 5-класну освіту, брався лікувати від неврозів, заїкання, паралічу, епілепсії та ряду інших захворю­вань. Усім хворим за плату в сумі від 50 до 150 грн. він припису­вав пити просту воду, в яку класти виписаний ним нерозбірли­вим почерком «рецепт».

131. Одержавши пропозицію від Чешка продати нирку, па­тологоанатом лікарні Кичук погодився на це. Кичук вилучив нирку у померлого Кащеєва і передав її Чешку, який заплатив за неї 5 тис. доларів.

373