Глава 19 Звільнення від покарання та його відбування

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Звільнення від покарання та його відбування як окремий інститут кримінального права: юридична природа, основний кримінально-правовий зміст, відмінність від звільнення від кри­мінальної відповідальності.

2. Проблеми систематизації окремих різновидів звільнення від покарання та його відбування в КК України і в теорії кримі­нального права.

3. Звільнення від покарання: специфічний кримінально-пра­вовий зміст, основні різновиди, передбачені КК України.

4. Звільнення від подальшого відбування покарання: специ­фічний кримінально-правовий зміст, основні різновиди, перед­бачені КК України.

5. Заміна покарання більш м’яким: специфічний кримі­нально-правовий зміст, основні різновиди, передбачені КК України.

6. Пом’якшення призначеного покарання: специфічний кри­мінально-правовий зміст, основні різновиди, передбачені КК України.

7. Особливості звільнення від покарання та його відбування на підставі закону України про амністію та акта про помилу­вання.

ЗАДАЧІ:

1. Шлапак був засуджений за ст. 86¹ КК 1960 р. за розкрадан­ня колективного майна в особливо великих розмірах шляхом шахрайства до позбавлення волі на строк 12 років з конфіска­цією всього майна, яке є його власністю. До початку відбування ним покарання набрав чинності КК 2001 р. Згідно з п. 3 при­мітки до ст. 185 КК 2001 р. тепер злочин Шлапака визнається вчиненим у великих розмірах.

Варіант. Згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК 2001 р. злочин Шлапака також визнається вчиненим в особливо великих роз­мірах.

306

Ознайомтеся зі ст. 86¹ КК 1960 р., ст. 190 та п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р.

Чи повинна бути знижена призначена Шлапаку міра пока­рання?

2. 15-річний Рудик у 2000 році вчинив злісне хуліганство (хуліганські дії, що відзначалися за своїм змістом особливою зух­ валістю) та вбивство з необережності. За ч. 2 ст. 206 КК 1960 р. він був засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 98 КК 1960 р. — до позбавлення волі на строк 2 роки і за су­ купністю злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років. Че­ рез 8 місяців після початку відбування покарання Рудиком на­ брав чинності КК 2001 р.

Варіант. За сукупністю злочинів Рудик був засуджений до позбавлення волі на строк 4 роки.

Ознайомтеся зі статтями 98, 206 КК 1960 р., ч. 1 ст. 296 та п/п r) п. 1 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р.

Яке рішення щодо Рудика має прийняти суд у зв’язку з на­бранням чинності КК 2001 р.?

3. У 1999 році Рябошапка, перебуваючи в залі судового засі­ дання, висловив погрозу вбивством судді та образив прокуро­ ра. За ст. 176² КК 1960 р. його було засуджено до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, за ст. 189¹ КК 1960 р. — до позбав­ лення волі на строк 1 рік 6 місяців і за сукупністю злочинів — до позбавлення волі на строк 3 роки. Через 1 рік 2 місяці після по­ чатку відбування покарання Рябошапкою набрав чинності КК 2001 р.

Варіант. За ст. 176² КК 1960 р. і за сукупністю злочинів Ря-бошапка був засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки.

Яке рішення щодо Рябошапки має прийняти суд у зв’язку з набранням чинності КК 2001 р.?

4. Гунько, припиняючи спробу Камова і Міщенка незаконно заволодіти його автомобілем, пострілами з мисливської рушниці заподіяв обом тяжкі тілесні ушкодження. Була порушена кримі­ нальна справа за ст. 124 КК. На досудовому слідстві і під час судового розгляду Гунько давав правдиві показання стосовно фактичної сторони скоєного ним, але вини своєї не визнавав і у вчиненому не розкаювався. Заперечував він і проти звільнення

307

від кримінальної відповідальності з будь-яких підстав, вважаю­чи, що діяв в межах необхідної оборони. Матеріалами справи встановлено, що Гунько позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, понад 15 років утримує хвору дружину, допомагає старим батькам.

Чи може Гунько у випадку його засудження за ст. 124 КК бути звільнений від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК?

5. Через 4 роки 6 місяців після вчинення Беровою привлас­ нення чужого майна проти неї була порушена кримінальна спра­ ва за ч. 4 ст. 191 КК. Ще через 3 місяці справу було передано до суду. У ході судового слідства не знайшли підтвердження два епізоди вчиненого Беровою привласнення, у зв’язку з чим її дії кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 191 КК. Обвинувальний вирок суд постановив через 3 місяці 12 днів після початку розгляду справи.

Яке рішення щодо покарання Берової мав прийняти суд, по­становляючи обвинувальний вирок?

6. Пилипенка засуджено місцевим судом за необережне тяжке тілесне ушкодження до обмеження волі на строк 2 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Ухва­ лою апеляційного суду вирок змінено. Із застосуванням ст. 69 КК Пилипенку призначене покарання у виді штрафу.

Чи відповідає вимогам закону таке рішення апеляційного суду?

7. Місцевим судом Худієва засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК за пособництво в шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах. Йому призначено покарання у виді позбав­ лення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Розглянувши справу за апеляцією засуджено­ го, апеляційний суд встановив, що Худієв уперше вчинив зло­ чин, виконував у ньому як співучасник не основну роль, є інва­ лідом ІІ групи, у вчиненому щиро покаявся. Такі обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про можливість виправлен­ ня засудженого без відбування покарання. На підставі цього апе­ ляційний суд вирок місцевого суду змінив, застосувавши щодо Худієва на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування пока­ рання з випробуванням.

308

Дайте оцінку рішенню апеляційного суду.

8. Вербило і Носов приїхали до сусіднього села, купили вина та горілки і цілий день пиячили. Повертаючись додому і наздог­ навши Носова, Вербило вдарив його по голові малокаліберною гвинтівкою за те, що той поїхав, не почекавши його. Коли Но­ сов упав, Вербило спробував вдарити ще раз, але йому зашко­ див Соловйов. У результаті нанесеного удару Носову було за­ подіяно тяжке тілесне ушкодження і його визнано інвалідом ІІ групи.

Місцевим судом Вербила було засуджено: за ч. 1 ст. 263 КК — до позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 296 КК — до об­меження волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 121 КК і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК до нього застосоване звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням. Застосовуючи таке звільнення, місцевий суд послався на те, що Вербило раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, щиро покаявся, звільнений від раніше займаної посади і що колектив за місцем роботи просив не позбавляти його волі.

Чи обґрунтований висновок місцевого суду про застосуван­ня звільнення від відбування покарання з випробуванням?

9. Шофер Ласковець допустив грубе порушення правил без­ пеки дорожнього руху. Перебуваючи у нетверезому стані та ру­ хаючись по лівому боці дороги зі швидкістю, яка набагато пере­ вищувала дозволену, він збив Білика, котрий від завданих йому численних травм помер на місці події.

За ч. 2 ст. 286 КК Ласковця засуджено до позбавлення волі на строк 4 роки із звільненням від відбування покарання з вип­робуванням та заборонено керувати транспортними засобами протягом 2 років. Застосування ст. 75 КК суд обґрунтував тим, що Ласковець раніше не був судимий, дії його не мали злісного характеру, а потерпілий переходив дорогу, не переконавшись у безпечності руху.

Дайте оцінку рішенню суду.

10. Логінова було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до позбавлення волі на строк 2 роки із звільненням від відбування покарання з

309

випробуванням. Йому був встановлений іспитовий строк 2 роки. У період іспитового строку стало відомо, що після вчинення крадіжки, але до постановлення вироку за неї Логінов вчинив грабіж. Суд засудив Логінова за ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 5 років і, частково приєднавши покарання, при­значене за попереднім вироком, остаточне покарання призна­чив у виді позбавлення волі на строк 6 років. Чи правильно вирішив суд?

11. Соківця було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. У період іспитового строку він вчинив крадіж­ ку і був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки.

Яку мінімальну та максимальну міру остаточного покаран­ня може призначити суд за сукупністю вироків? В яких межах мало б призначатись остаточне покарання, коли б за крадіжку Соківця було засуджено до штрафу?

12. За ч. 2 ст. 185 КК Чижа і Сірика було засуджено за крадіж­ ку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до позбавлен­ ня волі на строк 2 роки кожного зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. У період іспитового строку стало відомо, що до постановлення вироку вони здійснили викраден­ ня шляхом демонтажу електричних мереж.

За цей злочин суд засудив їх за ч. 1 ст. 188 КК до позбавлен­ня волі на строк 2 роки кожного, а за сукупністю злочинів до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Варіант. Викрадення шляхом демонтажу електричних ме­реж Чиж та Сірик вчинили у період іспитового строку і були засуджені до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців кож­ний за сукупністю вироків.

Чи може суд застосувати звільнення від відбування покаран­ня з випробуванням за другим вироком?

13. Гаркавенка було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до позбав­ лення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування пока­ рання з випробуванням. У період іспитового строку стало відо­ мо, що він до постановлення вироку вчинив ще дві крадіжки з проникненням у житло. Розглянувши справу, суд засудив Гар- 310

кавенка за ці крадіжки за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 5 років.

Яким чином слід вирішувати питання про остаточне пока­рання Гаркавенка?

14. Комашова було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до позбав­ лення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування пока­ рання з випробуванням. Після закінчення іспитового строку він при затриманні за дрібне хуліганство вчинив опір члену гро­ мадського формування з охорони громадського порядку. На час розгляду справи щодо цього злочину питання про звільнення Комашова від покарання або його направлення для відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного за попереднім вироком, розглянуто не було. Виходячи з того, що іспитовий строк, встановлений попереднім вироком, закінчився, суд засу­ див Комашова за ч. 2 ст. 342 КК до обмеження волі на строк 3 роки.

Чи правильно вирішив суд?

15. Колесникова, мати 5-річної дитини, вчинила привласнен­ ня чужого майна в особливо великих розмірах і була засуджена за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням товарно-матеріаль­ них цінностей, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Варіант. Колесникова була засуджена за ч. 4 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 3 ст. 358 КК до обме­ження волі на строк 2 роки, а за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Чи може бути Колесникова звільнена від відбування пока­рання з випробуванням на підставі ст. 79 КК?

16. Сисоєв був засуджений за ст. 116 КК до обмеження волі на строк 5 років. Через 1 рік після початку відбування покаран­ ня він захворів на психічну хворобу, що позбавляла його мож­ ливості усвідомлювати свої дії. У зв’язку з цим до Сисоєва були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом. Через 2 роки Сисоєв одужав.

311

Варіант. Сисоєв був засуджений за ст. 116 КК до позбав­лення волі на строк 3 роки.

Яке рішення щодо Сисоєва має прийняти суд після його оду­жання?

17. Білова було засуджено за ч. 3 ст. 189 КК до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Повністю відбувши основне покарання, Білов дізнав­ ся, що один з його вкладів в банку «Надра» не конфісковано. Він спробував зняти частину грошей, але банк запропонував йому звернутися до суду, тому що на вклад накладено арешт. Білов звернувся до суду із заявою, в якій просив дозволити роз­ поряджатися вкладом.

Варіант. До такого ж покарання Білова було засуджено за ч. 4 ст. 190 КК.

Яке рішення повинен прийняти суд?

18. Відмовивши в умовно-достроковому звільненні від відбу­ вання покарання Гуденку, засудженому за ч. 2 ст. 121 КК за умис­ не тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпі­ лого, до позбавлення волі на строк 7 років, суд у постанові за­ значив, що той вчинив умисний тяжкий злочин, а строк, який він відбув, не є достатнім для його виправлення. З матеріалів справи видно, що Гуденко відбув 4 роки 9 місяців, має позитивні характеристики, до роботи ставиться сумлінно, є членом гуртка художньої самодіяльності.

Чи правильно вирішив цю справу суд?

19. Постановою місцевого суду відмовлено в умовно-дост­ роковому звільненні від відбування покарання Фоміна, засуд­ женого за ч. 5 ст. 191 КК за розтрату в особливо великих розмі­ рах до основного покарання у виді 12 років позбавлення волі. Суд мотивував це тим, що засуджений вчинив умисний особли­ во тяжкий злочин і не вживав достатніх заходів для відшкоду­ вання збитків, а це свідчить, що він не довів своє виправлення. З матеріалів справи видно, що Фомін відбув 9 років 26 днів поз­ бавлення волі, незважаючи на інвалідність, сумлінно ставиться до праці, має неодноразові заохочення за активну участь у са­ модіяльних організаціях колонії.

Варіант. Фомін був засуджений за ч. 5 ст. 191 КК до основ­ного покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, за ч. 2

312

ст. 358 КК до позбавлення волі на строк 2 роки і за сукупністю злочинів — до позбавлення волі на строк 13 років. Чи правильне рішення прийняв місцевий суд?

20. Харламов був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Відбуваю­ чи це покарання, він став на шлях виправлення, і через 5 років 2 місяці невідбута частина позбавлення волі була замінена йому обмеженням волі на строк 5 років.

Чи дотримані в цьому випадку правила заміни невідбутої частини покарання більш м’яким? Який строк обмеження волі має відбути Харламов, щоб бути умовно-достроково звільненим і від цього покарання?

Варіант. Відбувши 1 рік обмеження волі, Харламов вчинив умисне вбивство і був засуджений за ч. 1 ст. 115 КК до позбав­лення волі на строк 13 років 6 місяців.

Яке максимальне покарання може бути призначене Харла­мову за сукупністю вироків?

21. Прядко була засуджена за ч. 2 ст. 119 КК до позбавлення волі на строк 7 років. Через 2 роки після початку відбування покарання вона завагітніла і через 6 місяців після цього була звільнена від відбування покарання на підставі ст. 83 КК. Наро­ дивши дитину, Прядко разом з батьками забезпечувала належні умови для її виховання, однак через рік дитина померла.

Яке рішення може прийняти суд щодо Прядко після смерті дитини? Якщо суд замінить невідбуту частину позбавлення волі обмеженням волі, чи може він зарахувати у строк відбування обмеження волі час, протягом якого Прядко не відбувала пока­рання?

Варіант 1. Через рік після народження дитини Прядко пере­дала її до дитячого будинку, у зв’язку з чим контролюючий орган вніс подання до суду про направлення Прядко для відбування покарання, призначеного за вироком.

Який строк позбавлення волі має відбувати Прядко, якщо суд прийме таке рішення?

Варіант 2. Через рік після народження дитини Прядко вчи­нила розбещення неповнолітньої і була засуджена за ч. 1 ст. 156 КК до обмеження волі на строк 3 роки.

Яке максимальне покарання може бути призначене Прядко за сукупністю вироків?

313

22. Шустов був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК до обмеження волі на строк 4 роки. Через рік після початку відбування пока­ рання він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджала подаль­ шому його відбуванню. У зв’язку з цим суд звільнив Шустова від подальшого відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК. Через 2 роки Шустов одужав.

Варіант. Шустов був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК до поз­бавлення волі на строк 2 роки, а одужав через 3 роки.

Яке рішення має прийняти суд щодо Шустова після його одужання?

23. У червні 2001 року проти Степанюка була порушена кри­ мінальна справа за ст. 97 КК 1960 р. Винним себе він не визна­ вав, вважаючи, що діяв у межах необхідної оборони. 25 липня 2001 року набрав чинності Закон України «Про амністію» від 5 липня 2001 р., який поширювався на Степанюка як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і передбачав звільнення його від кримінальної відповідальності. Однак Сте- панюк заперечував проти застосування щодо нього амністії і наполягав на розгляді справи по суті в суді. Під час судового розгляду набрав чинності КК 2001 р.

Яке рішення щодо Степанюка має прийняти суд у випадку визнання його винним в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони?

24. У травні 2001 року 31-річна Ковшова вчинила крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому. Щодо неї була поруше­ на кримінальна справа за ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. У серпні 2001 року справу було передано до суду і призначено до розгляду на початок вересня 2001 року. З 1 вересня набрав чинності КК 2001 р.

Ознайомтеся зі ст. 8 Закону України «Про амністію» від 5 липня 2001 р.

Чи може бути Ковшова звільнена від кримінальної відпові­дальності на підставі зазначеного Закону? Яке рішення мав би прийняти суд, якщо КК 2001 р. набрав чинності під час судово­го розгляду цієї кримінальної справи?

314