Глава 29 Злочини у сфері господарської діяльності

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності.

2. Критерії визначення розмірів отриманого доходу, заподі­яної шкоди та інших наслідків у злочинах у сфері господарсь­кої діяльності.

3. Характеристика предметів та ознак об’єктивної сторони злочинів, що посягають на встановлений порядок виготовлен­ня і використання документів у господарській діяльності (стат­ті 199, 200, 215, 216, 223 і 224 КК України).

4. Аналіз складу злочину «контрабанда».

5. Аналіз складу злочину «порушення порядку зайняття гос­подарською та банківською діяльністю».

6. Особливості ознак об’єктивної сторони спеціальних видів порушення порядку зайняття господарською діяльністю (стат­ті 203, 203¹, 204, 213 і 214 КК України).

7. Аналіз складу злочину «фіктивне підприємництво».

8. Аналіз складу злочину «легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

9. Аналіз складу злочину «ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

10. Особливості предмета злочинів «незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків» та «при­ховування валютної виручки».

11. Характеристика об’єктивної сторони злочинів, що пося­гають на встановлений порядок формування та витрачання бюд­жетних коштів.

12. Особливості об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з банкрутством (статті 218, 219, 220 і 221 КК України).

13. Відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності.

14. Аналіз складу злочину «обман покупців та замовників».

15. Особливості предмета та ознак об’єктивної сторони ви­пуску недоброякісної продукції.

432

16. Поняття комерційної таємниці як предмета злочинів, пе­редбачених статтями 231 та 232 КК України.

17. Характеристика об’єктивної сторони злочинів, що пося­гають на свободу господарської діяльності (статті 206, 228 КК України).

18. Аналіз складу злочину «незаконна приватизація держав­ного, комунального майна».

ЗАДАЧІ:

1. Учень художнього технікуму Зоренко намалював два бан­ ківських білети вартістю 100 грн. кожний. При спробі збути один з них його було затримано.

Варіант 1. Не сказавши про підробку, Зоренко дав одну ку­пюру Ковалю в оплату боргу. Підробку було викрито, коли Ко­валь подав купюру до каси магазину.

Варіант 2. Зоренко виготовив банківський білет, щоб пока­зати товаришам свою художню майстерність.

2. Чепас з допомогою виготовленого ним шрифту підробляв номери на білетах лотореї «Лото-забава», по яких одержував виграші — всього в сумі 10 тис. грн.

Варіант 1. Чепас одержав виграші на цю суму за підробле­ними ним казначейськими зобов’язаннями.

Варіант 2. Він одержав ці гроші за підробленим акредитивом.

3. Рокитянський купив у Львові діамант без оправи, який таємно вивіз до Німеччини, де продав його за 15 тис. євро.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Рокитянського.

4. Машиніст Малінін у подвійній підлозі тепловоза кілька разів провозив з-за кордону диски для лазерних систем зчиту­вання із записами порнографічного характеру, які продавав потім своїм знайомим та передавав на реалізацію приватному підприємцю Акулову. Усього Малініним було контрабандно ввезено в Україну дисків на суму 80 тис. грн., з них Акулов реа­лізував їх на суму 21 тис. грн.

5. При митному огляді прибулого з-за кордону в Одесу ри­боловецького траулера було виявлено 1237 головних хусток на суму 60 тис. грн., а також помпову рушницю вартістю 6 тис. грн.

433

Їх привіз, сховавши в машинному відділенні, матрос Краковний, маючи намір продати на ринках Одеси.

Чи є в діях Краковного ознаки (і які саме) складу злочину «контрабанда»?

6. Під час митного огляду в Царенка в мішечку, що висів на шиї, було виявлено золоті вироби (каблучки, персні тощо) на суму 87200 грн.

Варіант 1. Вироби містились у гніздах, видовбаних у підбо­рах черевиків.

Варіант 2. Вироби містились у валізі Царенка.

7. Іноземець Фрідлянд, повертаючись із туристичної подо­рожі Україною, намагався незаконно вивезти за кордон дві ста­ровинні ікони на суму 16 тис. грн., поклавши їх у валізу з под­війним дном.

8. Керівник філії банку Власов від окремих громадян прий­мав начебто на депозит великі суми іноземної валюти з випла­тою відсотків, удвічі більших, ніж за депозитними договорами виплачував банк. Договори оформлялися від імені банку, на них проставлялась печатка філії банку. Одержання грошей ніяки­ми документами, крім договорів, не підтверджувалося, депозитні рахунки не відкривались. Отримані кошти Власов надавав у кредит тіньовим структурам під більш високі відсотки, ніж вип­лачував «вкладникам». На кредитних договорах також простав­лялася печатка банку. Усього від своєї діяльності Власов про­тягом двох років одержав дохід у сумі 400 тис. доларів США. Громадяни, які «вкладали» кошти на депозитні рахунки, і гро­мадяни, які брали кошти в кредит, усвідомлювали, що кошти через касу філії банку не оприбутковувалися.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Власова.

9. Гришин і Федоров за вкраденими паспортами на ім’я їх власників зареєстрували кілька приватних підприємств, через які здійснювали незаконні конвертаційні операції. З легально діючими суб’єктами господарської діяльності від імені створе­ них підприємств укладались удавані угоди на поставки товарів чи надання послуг, за якими такі суб’єкти перераховували без­ готівкові кошти на рахунки створених приватних підприємств,

434

а взамін їх керівники отримували готівкові кошти в національній чи іноземній валюті. Безготівкові кошти за удаваними угодами перераховувалися на рахунки інших суб’єктів господарської діяльності, від яких Гришин і Федоров отримували готівкові кошти, отримані цими суб’єктами від незаконної реалізації кон­трабандно ввезених чи виготовлених підпільно товарів.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Гришина, Федорова та їх клієнтів.

10. Без державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності зубні техніки медичних установ Швець і Ніколаєв за змовою між собою, а також самостійно систематично протягом чотирьох років за місцем своєї роботи виготовляли і там же або на квартирах клієнтів ставили за плату зубні коронки. Разом вони виготовили 428 зубних коронок (в тому числі 346 із золо­ та клієнтів). Швець виготовив 280 коронок (у тому числі із зо­ лота клієнтів 220), а Ніколаєв — 148 (всі з золота клієнтів). Вартість кожної коронки становила 750 грн.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Швеця і Ніколаєва.

11. Квітко та Дідовець вирішили проявити підприємницьку ініціативу і досягти добробуту за рахунок придбання товарів за кордоном і вигідного збуту їх в Україні. Вони кілька разів літали туристичними авіарейсами в Абу-Дабі. Там купували відеоапа-ратуру, предмети одягу, галантерею, які продавали на речовому ринку. Один політ приносив кожній з компаньйонок прибуток у розмірі 1500—2500 грн. Усього від продажу зазначених товарів Квітко і Дідовець спільно отримали доход у сумі 62 тис. грн.

12. Художник-оформлювач Горбулько у вільний від роботи на комбінаті монументально-декоративного мистецтва час удо­ма займався на замовлення клієнтів виготовленням з їхніх ма­теріалів виробів із золота, срібла, а також виготовленням і ре­монтом виробів із застосуванням топазів, александритів, перлів і бурштину. Протягом року він одержав від своїх клієнтів 240 тис. грн. Свою діяльність Горбулько не реєстрував і податків не сплачував.

13. Карпенко з плодів свого саду та плодів, куплених у сусідів- садоводів, виробляв вино, яке продавав за цінами, що не пере- 435

вищували роздрібних цін на аналогічний товар. Він же перево­зив за плату пасажирів на власному автомобілі, який придбав за гроші, одержані від продажу вина. Спеціального дозволу на заняття такими видами діяльності Карпенко не брав. Усього Карпенком було реалізовано вина на 49 тис. грн., а від переве­зення пасажирів він протягом року одержав 17 тис. грн.

14. Глось у власному гаражі встановив обладнання для ви­ робництва фальсифікованої горілки шляхом розбавлення спир­ ту етилового водопровідною водою. «Допомагали» Глосю най­ няті ним громадяни Кошель і Литвин, яким він за кожну пляш­ ку виготовленої горілки платив по 20 коп. Скляні пляшки Глось купував у пункті приймання склотари. На пляшки наклеюва­ лись етикетки та контретикетки відомих виробників горілчаних виробів, на яких містилися зображення їх торговельних марок, які на замовлення Глося незаконно виготовляв працівник по­ ліграфічного підприємства Чобіт, а також справжні марки ак­ цизного збору з голографічними захисними елементами, які Глось купував у начальника цеху лікеро-горілчаного заводу Кравця.

Спирт Глось купував в Оськіна, який його контрабандно за­возив з Республіки Молдова. Реалізовувались виготовлені горіл­чані вироби через кіоски приватних підприємців Ігумнова та Шкіля на дрібнооптовому ринку, які мали ліцензії на реаліза­цію алкогольних напоїв.

Усього за 3 місяці було виготовлено 60 тис. пляшок горілки, які Глось передав для реалізації Ігумнову та Шкілю за 240 тис. грн. Реалізація горілчаних виробів, виготовлених Глосьом, Ігум-новим і Шкілем здійснювалася без відображення у бухгалтерсь­кому обліку.

Якою має бути кримінально-правова оцінка дій усіх цих осіб?

15. Сторожук у себе вдома обладнав майстерню з ремонту ра­ діотелевізійної апаратури, в якій тривалий час надавав послуги клієнтам за договірними цінами. Пізніше він почав також широ­ ко практикувати записи пісень у виконанні популярних зарубіж­ них і вітчизняних співаків (не питаючи в них дозволу): чисті ка­ сети купував у магазинах, а, записавши з допомогою наявної у нього апаратури пісні, продавав касети на речовому ринку.

Чи є дії Сторожука кримінально караними?

436

16. Кортюков і його дружина виготовляли килими шляхом штампування різних малюнків на тканинах, які купували в ма­ газинах. Вони ж займалися виготовленням віників із сорго, ви­ рощуваного на присадибній ділянці, а також воскових свічок перед релігійними святами. Килими Кортюкови продавали на речовому ринку, свічки — в церкві, а віники у них партіями за­ купляли різні установи за договірними цінами. Свою діяльність вони не реєстрували і доходи в податковій інспекції не деклару­ вали. Від своєї діяльності Кортюков з дружиною протягом 2003 року отримали доход у сумі 21 тис. грн.

Дайте кримінально-правову оцінку дій подружжя Кортюкових.

17. Шкілюк тривалий час займався вичинкою шкіри на замов­ лення громадян і для продажу, для чого обладнав підвальне при­ міщення свого будинку під майстерню. Шкури він скуповував по селах у приватних господарствах. За 2002—2004 роки Шкілюк від здійснюваної діяльності отримав доход у сумі 160 тис. грн. Про­ тягом 2002—2003 років у нього в майстерні працював далекий родич Шматоваленко, якому Шкілюк виплатив за це 19 тис. грн.

Чи є дії Шкілюка і Шматоваленка кримінально караними?

18. Лікар-стоматолог Соловей, займаючись стоматологічною практикою на підставі ліцензії, здійснював її з порушенням ліцен­ зійних умов. Крім того, не маючи спеціальної медичної освіти, Соловей займався проведенням абортів та лікуванням інфекцій­ них (венеричних) хвороб, за що одержував кошти, які не відобра­ жав у звітності. Усього від такої діяльності Соловей за рік одержав 65 тис. грн. Від надання стоматологічних послуг Соловей за рік одержав 22 тис. грн., які задекларував і сплатив із них податки.

Внаслідок проведення одного з абортів потерпіла стала без­плідною. Інша жінка стала безплідною внаслідок неналежного лікування Соловеєм наявної у неї венеричної хвороби.

19. Приватний підприємець Нікітін придбав у невстановле- ної особи 20 тонн спирту етилового, з якого у власному гаражі протягом 3 місяців виготовив разом із сином 50 тис. пляшок фальсифікованої горілки шляхом розбавлення спирту водопро­ відною водою. На пляшки він наклеював етикетки відомих ви­ робників горілчаних виробів та підроблені марки акцизного збо­ ру. Виготовлена горілка Нікітіним реалізовувалась:

437

1. особисто Нікітіним — 10 тис. пляшок через кіоск, що йому належав;

2. через приватного підприємця Гарніка — 10 тис. пляшок;

3. 10 тис. пляшок — через п’ятьох громадян похилого віку, які з кожної проданої пляшки отримували по 1 грн.;

4. 10 тис. пляшок — через продовольчий магазин, директо­ром якого був Басенко. 10 тис. пляшок горілки Нікітін реалізу­вати не встиг.

Ліцензії на виробництво та реалізацію алкогольних напоїв Нікітін і громадяни похилого віку не мали.

20. Кіндрась підмовив студента Наумова зареєструвати на своє ім’я і за своєю домашньою адресою приватне підприємство і призначити Кіндрася директором цього підприємства, за що заплатив Наумову 600 грн. Наміру здійснювати статутну діяльність Кіндрась не мав, а підприємство йому було потрібне для прикриття реалізації товарів, що контрабандно ввозилися ним в Україну, і легалізації (відмивання) одержаних від їх реа­ лізації коштів. Дійсної мети створення підприємства Наумов не знав і вважав, що воно здійснюватиме статутну діяльність.

Після реєстрації підприємства Кіндрась уклав від його імені договори з рядом підприємств на поставку цитрусових за вигід­ними цінами всього на суму 1 млн 600 тис. грн. Після отриман­ня коштів від цих підприємств Кіндрась здійснив їм поставки контрабандно ввезених ним цитрусових, уклавши перед цим удаваний договір з «фіктивною» фірмою на придбання цитру­сових, перерахував на рахунок фірми 1 млн грн. на умовах пере­дачі йому готівкою перерахованих коштів за вирахуванням 5 відсотків від суми «проконвертованих» коштів. Крім того, за фіктивним договором Кіндрась на міжбанківському валютно­му ринку купив за отримані безготівкові кошти 180 тис. доларів США і перерахував їх на валютний рахунок відкритої ним у офшорній зоні фірми.

Варіант. Кіндрась повідомив Наумова про те, з якою метою створюється підприємство.

21. Гончар, маючи намір зайнятися незаконним виготовлен­ ням і реалізацією горілчаних виробів, підбурив безробітного громадянина Швеця зареєструвати на його ім’я приватне підприємство, предметом діяльності якого була зазначена

438

діяльність з виробництва парфумерних виробів. Від імені зареє­строваного підприємства був укладений контракт зі спиртовим заводом на придбання 60 тонн спирту для виготовлення парфу­мерних виробів. Приватне підприємство уклало договір оренди підвального приміщення, в якому Гончар встановив обладнан­ня, що забезпечувало масове виробництво горілчаних виробів, найняв трьох робітників, які здійснювали розливання розбав­леного пом’якшеною водою спирту в пляшки. На пляшки на­клеювали фальшиві марки акцизного збору та етикетки вироб­ників горілчаних виробів. Виготовлені горілчані вироби пере­давали на реалізацію приватному підприємцю Яцині. Із 60 тонн спирту 59 було використано на виготовлення горілчаних виробів і лише 500 літрів — на виготовлення парфумерних виробів. Підприємство мало ліцензію лише на виготовлення парфумер­но-косметичної продукції з використанням спирту етилового. Виготовлення горілчаних виробів у звітності не відображалося. Податки сплачувалися лише з діяльності по виготовленню пар­фумерно-косметичних виробів. Безробітний Швець не цікавив­ся, з якою метою створене підприємство.

Довідка: ставка акцизного збору з 1 л спирту для виготовлен­ня горілчаних виробів в період їх виготовлення Гончаром, була 16 грн., а для вироблення парфумерних виробів — 1,2 гривні.

22. Власник і директор приватного підприємства Воробей, який мав кілька магазинів у центрі обласного центру, вирішив «розширити» свою діяльність за рахунок придбання у центрі міста чотирьох магазинів приватного підприємця Бабкіна. Від пропозиції продати магазини Бабкін відмовився, після чого Воробей пригрозив Бабкіну, що він його «знищить». Воробей доручив двом своїм охоронцям Ярошу і Тихому примусити Баб-кіна припинити торгівлю у центрі міста, пообіцявши їм за це віддати по одному магазину Бабкіна. Ярош і Тихий спочатку в двох магазинах Бабкіна побили вікна, а потім уночі підпалили два інші магазини, в яких під час пожежі згоріло товарів на 300 тис. грн. Зазнавши таких збитків, Бабкін змушений був про­дати свої магазини за зниженою ціною Вороб’ю і припинити тор­гівлю у центрі міста. Ярош і Тихий також примусили Бабкіна під погрозою вбивства виплатити їм 10 тис. доларів США як «відкупні» за те, що вони не чинитимуть перепон для торговель­ної діяльності Бабкіна на околицях міста.

439

Значна кількість товарів, що реалізовувалась у магазинах Вороб’я, були або контрабандно ввезеними, або «лівими» (підпільно виробленими) і їх реалізація не відображалась в об­ліку. Усього протягом року таких товарів було реалізовано на 800 тис. гривень. Крім того, на складі одного з магазинів Воро­бей організував підпільний цех з виготовлення фальсифікова­ної горілки шляхом розбавлення етилового спирту водопровід­ною водою. На пляшки з фальсифікованою горілкою наклею­валися підроблені марки акцизного збору та етикетки відомих виробників горілки. Реалізовували горілку через магазини Во-роб’я. Такої горілки було реалізовано на 500 тис. гривень.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Вороб’я, Яроша і Тихого.

23. Приватний підприємець Гараєв уклав усний договір з директором лікеро-горілчаного заводу Кужелем, за яким взяв на реалізацію на 2 місяці вироблені підприємством горілчані вироби, не відображені в обліку, на суму 200 тис. грн., маючи намір одержати від їх реалізації прибуток у сумі 80 тис. грн. Протягом тижня Гараєв устиг реалізувати товару на 78 тис. грн., а решту було знищено під час пожежі на складі магазину Гарає-ва. Через 2 місяці Кужель став вимагати у Гараєва повернення боргу, але грошей у Гараєва не було. Кужель запропонував охо­ронцям Маркову і Старкову за винагороду в 10 відсотків від суми боргу Гараєва «вибити» у того борг. Марков і Старков погоди­лись, зустрілися з Гараєвим у нього вдома, стали вимагати по­вернути борг та сплатити їм додатково 20 тис. грн. за їх «робо­ту», погрожували його вбити, побили Гараєва, спричинивши йому легке тілесне ушкодження. Оскільки ні грошей, ні цінно­го майна у Гараєва не було, Марков і Старков на пропозицію Кужеля примусили Гараєва взяти кредит у банку, пообіцявши домовитися з банком про надання кредиту. Голова правління банку Попов на пропозицію Кужеля погодився надати кредит Гараєву за 20 відсотків «комісійних» готівкою. Гараєв взяв кре­дит у сумі 240 тис. грн. начебто для закупівлі обладнання, роз­рахувався з Кужелем, Старковим, Марковим та Поповим. Об’єк­тивної можливості повернути кредит у Гараєва не було, що усві­домлювали Кужель, Старков, Марков та Попов.

24. Жаровецький і Трясун, працюючи відповідно генераль­ним директором та головним бухгалтером приватної страхової

440

компанії, у період з 7 грудня 1999 р. по 11 січня 2001 р. при здійсненні страхування життя та здоров’я громадян, не маючи індивідуальної ліцензії Національного банку України на про­ведення операцій з валютними цінностями, приймали від гро­мадян страхові внески та здійснювали виплати (видачу відсотків за укладеними договорами страхування, повернення початково внесених сум, виплати за листками непрацездатності, надання кредитів тощо) в іноземній валюті. Усього ними було прийнято страхових платежів на суму 166295 доларів США, 13264 марки ФРН та 157 тис. рублів Російської Федерації, а видано 66888 до­ларів США, 6144 марки ФРН та 83 тис. рублів Російської Федерації. Залишкова сума (99407 доларів США, 7120 марок ФРН та 74 тис. рублів Російської Федерації) склала, як визнав суд у вироку, дохід страхової компанії. Податок на вказаний дохід Жаровецький і Трясун до державного бюджету не спла­тили.

Внаслідок бездокументного і необґрунтованого витрачання валютних цінностей, прийнятих від страхувальників, на день покладення краю незаконній діяльності Жаровецького і Трясун залишилися невиплаченими і неповерненими страхувальникам 102863 долари США, 71200 марок ФРН та 74 тис. рублів Ро­сійської Федерації.

Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому Жаровецьким і Трясун. Які зміни в кримінальному законодавстві мають бути при цьому враховані?

25. ЗАТ «Ітер» уклало котракт з іноземною фірмою, згідно з яким продало їй металургійну продукцію на суму 2 млн доларів США. Після поставки продукції зазначені грошові кошти згідно з контрактом, підписаним головою правління ЗАТ Ілюхіним, були перераховані не на рахунок ЗАТ в уповноваженому банку України, а на рахунок іншої іноземної фірми як оплата за тех­ нологічне обладнання вартістю 2 млн доларів США, яке ця фірма поставила ЗАТ «Ітер».

Чи є дії Ілюхіна злочином, відповідальність за який перед­бачена ст. 207 КК?

26. Директор приватного підприємства Поліщук уклав фіктивний імпортний контракт з латвійською фірмою на постав­ ку в Україну продуктів харчування на суму 300 тис. доларів

441

США. Перераховані Поліщуком латвійській фірмі кошти були нею перераховані на валютний рахунок Поліщука в швейцарсь­кому банку, який був Поліщуком відкритий без дозволу На­ціонального банку України під час його перебування в Швей­царії. Обумовлені контрактом продукти харчування в Україну не поставлялись. Аналогічно за фіктивними контрактами ще з трьома іноземними фірмами грошові кошти у сумі 2 млн доларів США були перераховані на рахунок Поліщука у швейцарсько­му банку. Частину коштів, що знаходились на рахунку, Поліщук використав на придбання нерухомості за кордоном. Дайте кримінально-правову оцінку дій Поліщука.

27. Цуркан, виїжджаючи у грудні 2003 р. до Бельгії, на про­ хання Сударікова за плату перемістив через митний кордон без декларування 100 тис. доларів США, які лежали у валізі з подвій­ ним дном, відкрив у бельгійському банку валютний рахунок на ім’я Сударікова і вніс на нього переміщені грошові кошти. За свої послуги Цуркан отримав від Сударікова 4 тис. доларів США.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Цуркана і Сударікова. Варіант. Аналогічні дії Цуркан вчинив у 2003 та 2004 р.р. ще кілька разів на прохання інших громадян.

28. Родіонов, перебуваючи в одній з іноземних країн, відкрив на своє ім’я валютний рахунок, на якій вніс грошові кошти у сумі 50 тис. доларів США, отримані ним як гонорари за читан­ня лекцій та видання шести його художніх творів за кордоном. Після повернення в Україну Родіонов тричі робив розпоряджен­ня про перерахування частини грошових коштів, які знаходи­лися на рахунку, на рахунки інших осіб, а еквівалент цих сум отримував готівкою в Україні від осіб, за домовленістю з якими він здійснював перерахування за кордоном.

29. Директор ТОВ «Пегас» Карташов та його головний бух­галтер Крячко занизили вартість робіт, виконаних товариством, на 500 тис. грн., ухилившись від сплати податку на додану вартість на 100 тис. грн. Одержані невраховані кошти вони при­власнили. Органами досудового слідства їх дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 та ч. 3 ст. 212 КК.

Чи правильно кваліфіковано дії Карташова і Крячка? Яке рішення у справі має прийняти суд?

442

30. Семенов украв у тролейбусі у громадянина Шишка гама­ нець із 2 тис. грн. та 200 доларами США. Частину викрадених грошових коштів Семенов витратив на придбання спиртних напоїв і продуктів харчування, а іншу програв у карти.

Варіант 1. Викрадені кошти Семенов потратив на придбан­ня наркотичних засобів.

Варіант 2. Викрадені кошти Семенов передав у банк для по­гашення кредиту.

Варіант 3. На викрадені кошти Семенов взяв в «оренду» на 1 рік у іншого громадянина автомобіль.

Варіант 4. Частину викрадених коштів Семенов витратив на погашення заборгованості по комунальних послугах.

31. Ректор державного інституту Сотниченко всупереч бюд­ жетним призначенням, визначеним кошторисом доходів і ви­ датків інституту, кошти, призначені для ремонту приміщень у сумі 750 тис. грн., використав для придбання для інституту двох автомобілів.

Варіант 1. Зазначені кошти були внесені на депозитний ра­хунок для отримання доходу.

Варіант 2. Зазначені кошти були призначені для придбання меблів і були витрачені на придбання меблів не українського, а іноземного виробництва.

32. Головний лікар лікарні Ярцев витратив на придбання необхідних для лікування лікарських засобів 40 тис. грн., які згідно з бюджетним призначенням мали бути витрачені на хар­ чування хворих, оскільки лікарських засобів не вистачало. Внаслідок цього калорійність харчування хворих протягом міся­ ця була значно знижена порівняно з нормами.

Чи є дії Ярцева кримінально караними?

33. Сапунов, директор приватної фірми «Па-Го», уклав з Куз- нєцовим, директором малого приватного підприємства «Ароніт», договір на поставку 30 тис. тонн цукру, якого в наявності насправді не було. Для одержання кредиту в Київській обласній дирекції Укрсоцбанку в розмірі 60 млн грн. Кузнєцов і Сапунов підготу­ вали фальшиві документи: техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту для МПП «Ароніт», перелік основних видів майна та баланс МПП «Ароніт», а також протокол-договір на по- 443

ставку цукру, які подали до установи банку. У наданні кредиту було відмовлено, оскільки банк не кредитував посередницьку діяльність між двома комерційними структурами.

Тоді Кузнєцов і Сапунов крім названих «документів» пода­ли до установи банку складені ними ж фіктивний договір між МПП «Ароніт» і Київською облспоживспілкою про поставку останній 5 тис. т цукру, договір-поручительство за кредит з боку Промінвестбанку, який містив підписи від імені керівництва останнього і печатку, але не був повністю заповнений. Одержав­ши відмову в наданні кредиту через неповне оформлення пору­чительства, Кузнецов і Сапунов через місяць знову подали до установи Укрсоцбанку вказані фіктивні документи, внісши в поручительство Промінвестбанку записи, яких раніше не вис­тачало.

Кредит вони не одержали у зв’язку із затриманням їх праці­вниками міліції. Кузнєцов і Сапунов під час їх допитів визнали, що створені ними фірми «Па-Го» та «Ароніт» господарською діяльністю не займалися, статутного капіталу не мали. Оформ­люваний ними в Укрсоцбанку за фіктивними документами кре­дит у розмірі 60 млн грн. призначався для розподілу між ними, витрачання його на власні побутові потреби.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Кузнєцова і Сапуно­ва. Чи зміниться така оцінка, якщо буде встановлено, що Куз-нєцов діяв не під своїм прізвищем, а використовуючи підробле­ний паспорт на ім’я Перебайла?

34. Фельцман, один із співзасновників ТОВ «Іріс», який во­лодів 62 відсотками його статутного фонду, надав товариству без-відсоткову поворотну фінансову допомогу (позику) у липні 2000 р. терміном на 4 роки у розмірі 1 700 тис. грн. Виконавчий директор товариства Сольц та його головний бухгалтер Миронова у податковій декларації за 2001 р. не віднесли одержану позику до валового прибутку товариства, чим на думку податкової міліції, товариство ухилилося від сплати податків на прибуток підпри­ємств за 2000 р. на суму 510 тис. грн. Слідчим податкової міліції дії Сольца та Миронової були кваліфіковані за ч. 3 ст. 212 КК як виконавців умисного ухилення від сплати податків, а Фельцма-на — за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК як організатора цього злочину, оскільки, як констатується в обвинувальному висновку, Фельц-ман дав Сольцу та Мироновій вказівку не включати одержану

444

позику до валового доходу товариства в бухгалтерській звітності за 2000 р. Вироком суду Фельцман був засуджений до 5 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК.

В апеляції Фельцман просив апеляційний суд закрити кри­мінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки, згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. поворотна фінан­сова допомога, одержана підприємством від фізичної особи, не повинна включатися до його валового доходу, а, отже, не є об’єк­том оподаткування.

Як повинен вирішити справу апеляційний суд?

35. Голова КСП Трубніков, майно якого знаходилось у по­ датковій заставі, у липні 2000 р. обміняв 200 тонн зібраної пше­ ниці вартістю 106 тис. грн. на пально-мастильні матеріали без письмового узгодження з районною податковою інспекцією. Місцевим судом Трубніков був засуджений за ч. 3 ст. 212 КК. Трубніков оскаржив вирок суду, вважаючи, що він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки у противному разі КСП не змог­ ло б закінчити збирання врожаю через відсутність пального.

Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд? Варіант. Зазначені дії Трубніковим були вчинені у липні 2002 р.

36. Січкар і Цвігун придбали обладнання, на якому виготов­ляли високоякісні проїзні квитки на міський транспорт, які пе­редавали по ціні вдвічі меншій на реалізацію кіоскерам. Усього за шість місяців ними було виготовлено фальшивих проїзних квитків на суму 40 тис. грн., від продажу яких кіоскерами вони отримали 20 тис. грн.

37. Працівник поліграфічного підприємства Степовий у «вільний від роботи час» неодноразово виготовляв підроблені марки акцизного збору, а також етикетки та контретикетки го­рілчаних виробів відомих виробників таких виробів, які прода­вав особам, що займалися незаконним виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Степового.

Варіант. Степовий виготовляв зазначені предмети на замов­лення осіб, які займалися незаконним виготовленням алкоголь­них напоїв.

445

38. Масько займався виготовленням ювелірних виробів із зо­лота, скупленого у населення, які клеймував підробленим про­бірним клеймом, виготовленим на його замовлення громадянином Гревцовим. Ліцензії на діяльність, пов’язану з виготовленням і реа­лізацією ювелірних виробів, Масько не мав. За рік Масько вигото­вив і реалізував ювелірних виробів на 200 тис. гривень.

39. Директор підприємства товариства сліпих Сичов та голов­ний бухгалтер цього підприємства Шульга подали до податкової інспекції довідку, що кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить понад 50 відсотків, а фонд їх заробітної пла­ти — 30 відсотків від загального фонду оплати праці (у той час як інвалідів працювало менше 40 відсотків), внаслідок чого підприєм­ство отримало пільги з податків. Протягом 2003 р. підприємство ухилилося від сплати податків на суму 348 тис. грн.

Якою має бути кримінально-правова оцінка дій Сичова і Шульги? Чи зміниться кваліфікація дій вказаних осіб, якщо сума несплачених податків становила 90 тис. грн.? Якою має бути оцінка дій Сичова та Шульги у разі їх вчинення в 2004 р.?

40. Каменєв, працюючи два роки технічним керівником за­ воду з випуску трубчастих електронагрівачів, недбало ставився до виконання своїх обов’язків. Він не організував дієвого конт­ ролю за випуском продукції. На порушення технічних умов ви­ роблялися трубки укороченого розміру, зі зниженою потужні­ стю, укороченими стержнями тощо. Готову продукцію не мар­ кували й упаковували в ящики не обгорнутою спеціальним папером, що впливало на її якість. Ставши головним інженером заводу, Каменєв не слідкував за якістю продукції, вона, як і ра­ ніше, випускалася з порушеннями стандартів. На заводі не було відділу технічного контролю. Продукцію, що випускали, не пе­ ревіряли. Лише за один рік замовнику було відправлено 17650 виробів на 2,9 млн грн., що не відповідали технічним умовам, тобто були бракованими. Організація і технічне керівництво випуском саме трубчастих електронагрівачів покладалися на Каменєва, якого звільнили від інших робіт.

Чи є в діях Каменєва склад злочину?

41. Абрамов працював директором харчокомбінату районного споживчого товариства. Протягом двох років комбінат вироб- 446

ляв і поставляв у торговельну мережу хлібобулочні вироби з відступом від стандартів. Усього було поставлено таких виробів на 300 тис. грн. Встановлено численні факти, коли визнана дер-жторгінспекцією непридатною для реалізації і направлена на переробку продукція за вказівкою директора реалізовувалася.

Абрамова було засуджено за ст. 227 КК. В апеляції він про­сив вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину, посилаючись на те, що всі забраковані хлібобулочні вироби реалізовані населенню або перероблені, на якість про­дукції впливало неналежне обладнання харчокомбінату.

Чи підлягає апеляція Абрамова задоволенню?

42. Протягом 14 місяців маслосирзавод випустив 9 т нестан­ дартного плавленого сиру (з невластивими запахами, пліснявою та іншими відступами від стандартів) на 900 тис. грн. Його було забраковано одержувачами-холодильниками в різних містах, про що складено акти з участю представників маслосирзаводу. Обвинувачення за ст. 227 КК України пред’явлене завідувачці лабораторії, що виконувала функції відділу технічного контро­ лю, Запоровій та головному інженеру заводу Ізранцеву, які не забезпечили належного контролю за якістю сировини, а також продукції, яка випускалася базою, допускали порушення тех­ нологічної дисципліни, не вживали необхідних заходів для по­ ліпшення якості продукції.

Чи правильно пред’явлене обвинувачення?

43. Протягом 13 місяців пивоварним заводом випущено різних сортів пива з відступами від вимог стандартів на 200 тис. грн. Дер- жторгінспекція неодноразово ставила вимоги про припинення випуску бракованої продукції і застосовувала до заводу економічні санкції. Особами, відповідальними за якість продукції заводу, були директор Коптєлов і завідуюча лабораторією Кашина.

44. Целюлозно-паперовий комбінат виробив 200 т целюлози підвищеної вологості. Державна контрольна лабораторія нагля­ ду за стандартами і вимірювальною технікою встановила цей дефект і заборонила її відвантаження. Однак за згодою спожи­ вача ця партія целюлози була йому відправлена. Прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи у зв’язку з фактом випуску нестандартної продукції, пославшись на те, що спожи- 447

вач знав про дефект виробу і погодився прийняти його. У по­станові слідчого зазначається також, що підвищена вологість не впливає на якість паперу.

Чи правомірні доводи прокуратури?

45. Директор взуттєвої фабрики Малко та її технічний керів­ ник Трало були притягнуті до відповідальності за ст. 227 КК України у зв’язку з випуском 900 пар взуття вартістю 18 тис. гривень, з яких через виявлені вже в магазині дефекти 300 пар були переведені з першого сорту в другий, 400 — з другого в третій, а 50 пар забраковані. Обвинувачені посилалися на недо­ броякісність сировини, яку вони одержували.

Чи правильно притягнуті до кримінальної відповідальності Малко і Трало?

46. Будівельний трест одержав від одного з цементних заводів 674 т бракованого цементу. Розслідуванням встановлено, що за ініціативою головного інженера заводу Горбачевського було зап­ роваджено практику відвантаження цементу споживачам без лабораторного аналізу. Горбачевський умовив директора заво­ ду Суського та завідувача лабораторії Кондратьєва не затриму­ вати відвантаження цементу до одержання результатів лабора­ торних аналізів. На цемент складали фіктивні паспорти. Керів­ ники заводу пояснили свої дії прагненням достроково виконати замовлення.

Чи є в діях Горбачевського ознаки злочину?

47. Один із промкомбінатів випустив кілька тисяч нестан­ дартних медичних косинок на загальну суму 14 тис. грн. Розслі­ дуванням встановлено, що вся технічна документація на це за­ мовлення була зосереджена у головного інженера Буцька. Той грубо порушив технічні умови виготовлення косинок, встано­ вивши їх занижені розміри. Директор промкомбінату Мухін не знав про нестандартність продукції, яку випускало очолюване ним підприємство.

48. Директор заводу Усов, головний інженер Остапюк і на­ чальник відділу технічного контролю Ходченко були віддані до суду за ст. 227 КК України за випуск металевих фотоштативів (350 штук на 9 тис. грн.) низької якості. При постановленні ви- 448

року суд, який розглядав справу по першій інстанції, змінив ква­ліфікацію злочину: підсудні були визнані винними у службовій недбалості й засуджені за ч. 2 ст. 367 КК України. Зміну квалі­фікації вчиненого Усовим, Остапюком і Ходченком суд моти­вував тим, що завод випускав фотоштативи без державного стан­дарту (наявними були лише тимчасові технічні умови), база «Укропткультторгу» прийняла продукцію без жодних претензій, дії винних не були умисними, а випливали із злочинно-недба­лого ставлення до своїх обов’язків. На вирок суду прокурор по­дав апеляцію з мотивів неправильної кваліфікації злочину. Чи є підстави для задоволення апеляції?

49. Олізаров і Лисенко, працюючи зубними техніками в зу­ бопротезній лабораторії заводу від міської лікарні, скуповува­ ли у громадян зубні протези із золота, які були у користуванні, переплавляли їх у зливки, з яких виготовляли золоті зубні про­ тези і за плату ставили їх громадянам. Олізаров і Лисенко ра­ зом за місцем своєї роботи прийняли і виконали шість замов­ лень на виготовлення із золота, що їм належало, і встановлення 26 зубних протезів. Олізаров прийняв і виготовив за місцем ро­ боти із золота, що йому належало, 63, а з білого металу і пласт­ маси — 18 зубних протезів. Крім того, він на роботі прийняв за­ мовлення, а вдома виготовив із золота, що йому належало, і ре­ алізував 23 зубних протези.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Олізарова і Лисенка.

50. Фотолаборант кольорового фотоательє міськпобутком-бінату Рогозинський протягом року з метою одержання прибут­ку, використовуючи приміщення ательє, а також одержані у підзвіт фотообладнання, фотопапір і фотохімікати, як з оформ­ленням, так і без оформлення замовлень виготовляв для грома­дян, які звертались до фотоательє, кольорові світлини, а гроші за виконання замовлень привласнював. Усього Рогозинський за оформленими замовленнями обернув на свою користь 5 тис. грн. і за неоформленими — 10 тис. грн., а також завдав міськпобут-комбінату збитків на 20 тис. грн. (фотопапір, фотохімікати, ви­трачені на виконання неоформлених замовлень).

51. Майстер державного телерадіоательє Іванюк приймав у ремонт від громадян радіоприймачі, не виписуючи квитанцій. Гроші за виконану роботу він обертав на свою користь.

449

Варіант 1. Виписавши квитанцію у двох примірниках, Іва-нюк один примірник видавав замовнику, а другий — знищував, обертаючи оплату на свою користь.

Варіант 2. Обманюючи замовників, Іванюк брав від них гроші в підвищеному розмірі, для бухгалтерії виписував кви­танції із зазначенням справжньої вартості виконаних робіт, а різницю обертав на свою користь.

52. Подружжя Корнієнків, жителі Харкова, уклало з чотир­ма сільськогосподарськими кооперативами Автономної Респуб­ліки Крим договори на реалізацію сільськогосподарської про­дукції за 2 відсотки вартості реалізованого. Усього за два роки вони реалізували продукції на 5 млн грн., одержавши визначе­ну винагороду — 100 тис. грн. Крім того, звітуючи перед коопе­ративами, вони занижували суми виручки, збагатившись у та­кий спосіб на 68 тис. грн. Усі одержані доходи подружжя витра­чало на власні потреби.

53. Контролер пасажирських потягів Крутинін на 130 відібра­них ним у пасажирів використаних проїзних квитках підробив дати видачі й номер потягу і передав касирові Денисенко. Та продала їх через касу. Вирученими грошима вони поділились.

Як кваліфікувати дії Крутиніна та Денисенко?

54. Борисенко, працюючи продавцем кіоску СП «Десі», роз­ташованого на вокзалі станції Київ-пасажирський в залі «Кон-корс», при відпуску морозива покупцям завищувала ціну кож­ної пачки на 30 коп., одержавши за п’ять днів прибуток у сумі 200 грн.

55. Продавець магазину Пакінова в його підсобному при­міщенні розкрила 34 пляшки горілки «Старокиївська», відлила з кожної по 100 г, доливши відповідну кількість води, і встигла продати сім пляшок.

56. Продавець парфюмерного відділу універмагу Корнєва разом із завідувачкою відділу Герасимовою за ініціативою ос­танньої з 14 березня і до кінця місяця продавали товари за підви­щеними цінами, одержавши прибуток у сумі 10 тис. грн.

450

57. Сендеров, працюючи завідувачем відділу продовольчого магазину, запропонував продавцям Желєзняку, Старченку та Широкову продавати м’ясо другого сорту по ціні першого, на­вчивши їх, як краще робити пересортицю, а грішми ділитися. Протягом двох років у такий спосіб було одержано 563 тис. грн. Сендеров щомісячно виділяв продавцям (за винятком часу їх перебування у відпустках) певні суми. Половину «навару» він обернув на свою користь.

58. Фролова, працюючи кіоскером магазину «Південний», одержала 26 грудня для роздрібної торгівлі 500 поліетиленових кульків по 0,3 грн. кожний і 200 кг цукру по 2,5 грн. за 1 кг. Куль­ки вона продала по 0,4 грн. за штуку, а цукор — по 2 грн. 70 коп. за 1 кг. Протягом січня вона щоденно одержувала приблизно таку саму партію кульків і цукру, обманувши покупців на за­гальну суму 210 грн.

59. Зінько і Вустич, працюючи механіками в майстерні дрібного ремонту автомобілів, при виконанні різних робіт до­пускали завищення їх прейскурантної вартості. Так, здійснюю­чи ремонт автомобіля, що належав Нишпорку, при загальній прейскурантній вартості робіт 4 тис. грн. вони зажадали від нього й одержали 6 тис. грн. Іншого разу, при визначенні обсягу робіт по ремонту автомобіля Бущенка вони оцінили вартість послуг у 4 тис. грн. при їх прейскурантній вартості 1 тис. грн. Запідоз­ривши обман, Бущенко від послуг відмовився.

60. Оператор студії «Побутрадіотехніка» Караєв при на­данні 2369 громадянам послуги із запису музичних творів на касети з кожного з них одержав на 1 грн. більше її прейскуран­тної вартості. Маючи потребу на кілька днів відлучитися з ро­боти, Караєв попросив попрацювати замість нього свого знайо­мого Мансурова, який встиг обслужити 200 громадян, з кож­ного з яких шляхом завищення вартості послуги безпідставно одержав по 1 грн.

61. Телемеханік ательє з ремонту телерадіотехніки Мазур, приймаючи замовлення від Динника, сказав останньому, що для ремонту його телевізора треба замінити деталі, яких немає на

451

складі, пообіцявши за 300 грн. дістати їх. Насправді Мазур зро­бив ремонт без заміни деталей і одержав 300 грн. прибутку.

62. Громадянин Німеччини Шульц при виїзді з України у митній декларації зазначив, що він вивозить 2000 євро, які він ввіз при в’їзді в Україну, але при проведенні огляду ручної по­ клажі Шульца у ній було виявлено незадекларовані ним 10000 доларів США та ікону XVІІІ ст., яку йому подарував родич його дружини, колишньої громадянки України. За висновком екс­ пертизи вартість ікони еквівалентна сумі 8000 євро.

Чи підлягає Шульц кримінальній відповідальності за ст. 201 КК. Якщо так, то які ознаки кримінально-караної контрабанди є в його діях?

63. Балабанов у тролейбусі викрав у Возіонова гаманця, в якому було 50 грн., 120 доларів США та паспорт Возіонова. Вийшовши із тролейбуса, Балабанов купив на викрадені гроші у жінки, яка продавала цигарки, блок цигарок за 24 грн., а в ма­ газині — дві пляшки горілки. Пізніше Балабанов обміняв 100 доларів США на 530 грн., з яких 300 грн. використав на оплату заборгованості за комунальні послуги, а решту — на придбання алкогольних напоїв та продуктів харчування.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Балабанова.

64. Громадянин Греції Онакіс, який з 1994 р. проживав в Ук­ раїні щорічно понад 190 днів і займався підприємницькою діяль­ ністю, на початку 1995 р. придбав у місті Києві чотири суміжні квартири в одному будинку за суму, еквівалентну 200 тис. до­ ларів США. 20 лютого 1997 р. Онакіс продав усі квартири одній з німецьких фірм за 600 тис. доларів США для використання їх під офіс. Договір купівлі-продажу квартир був посвідчений при­ ватним нотаріусом, а гроші в сумі 600 тис. доларів США німець­ кою фірмою були перераховані в один із швейцарських банків на рахунок Онакіса, який за його дорученням був відкритий представником німецької фірми. У червні 2000 р. проти Онакі- са була порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 148² КК 1960 р., а після набрання чинності КК 2001 р. дії Онакіса слідчим по­ даткової міліції були перекваліфіковані на ч. 3 ст. 212 КК 2001 р. Органи досудового слідства вважали, що Онакіс від продажу квартир отримав дохід у сумі, еквівалентній 400 тис. доларів

452

США, який він повинен був зазначити у декларації про сукуп­ний оподатковуваний доход за 1997 р. і сплатити прибутковий податок у сумі 290 тис. грн. Онакіс заперечував проти того, що повинен був сплатити податок, оскільки він заплатив за нота­ріальне посвідчення відчуження належних йому на праві влас­ності квартир, а згідно з підпунктом «е» п. 1 ст. 5 Декрету Ка­бінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. в редакції Закону від 23 березня 1999 р., дія положень якого, згідно зі ст. 2 Прикінцевих положень цього За­кону, була поширена на правовідносини, що виникли з момен­ту набрання чинності зазначеним Декретом, до сукупного опо­датковуваного доходу громадян не включаються суми, одержані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на праві власності, за нотаріальне посвідчення відчуження якого сплачується плата за вчинення нотаріальних дій, а дії з купівлі та подальшого продажу ним квартир не можна вважати здійснен­ням ним підприємницької діяльності. Органи досудового слідства спростовували заперечення Онакіса посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. № 3-рп/2001 по справі № 1-16/2001, яким визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст. 2 роз­ділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесен­ня змін до деяких законодавчих актів України» від 23 березня 1999 р. щодо поширення дії положень підпункту «е» п. 1 ст. 5 Декрету КМ «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції цього Закону) на правовідносини, що виникли з дня набрання чинності зазначеним Декретом.

Ознайомтеся з положеннями зазначених законодавчих актів та рішенням Конституційного Суду України.

Яке рішення по цій справі повинен прийняти суд?

65. Барка у власному будинку протягом трьох місяців виго­товила 120 л самогону, який продавала мешканцям селища по 3 грн. за півлітрову пляшку. Вироком місцевого суду Барка була засуджена за ч. 2 ст. 204 за ознакою незаконного виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільних цехів та з ви­користанням обладнання, що забезпечує масове виробництво алкогольних напоїв. Суд у вироку послався на те, що при виго­товленні самогону Барка використовувала обладнання, яке за­безпечує масове виробництво алкогольних напоїв, а саме — са-453

могонний апарат. Захисник Барки оскаржив вирок районного суду до апеляційного суду.

Яким має бути рішення апеляційного суду?

66. Між засновниками товариства з обмеженою відповідаль­ністю «Енос» Зінкевич, Орлюком (громадяни України) та Лур’є (громадянин Франції), частка яких у статутному фонді товари­ства становила відповідно 25, 24 та 51 його відсоток, склалися неприязні стосунки. Під час перебування Лур’є, який згідно з рішенням загальних зборів учасників товариства був обраний директором товариства, у тривалому відрядженні, Зінкевич та Орлюк провели загальні збори учасників товариства, рішенням яких Лур’є був виключений з числа учасників товариства і звільнений з посади директора товариства, а директором това­риства призначили Зінкевич. Після цього Зінкевич уклала до­говір з естонською фірмою «Алкас», одним із співзасновників якої був її син, на поставку товарів на суму 2 млн доларів США. Отримані від фірми кошти перерахували за фіктивним догово­ром фіктивному підприємству ПП «Шлях», що здійснювало конвертацію грошових коштів, як оплату за товари, які ПП «Шлях» начебто повинно було поставити фірмі «Алкас», а з отриманих готівкою від ПП «Шлях» 1 млн 900 тис. доларів США 1 млн передала сину, а решту привласнила. Оскільки фірмі «Ал-кас» товари не були поставлені, вона через три місяці після за­кінчення терміну поставки товарів звернулася до господарсь­кого суду м. Києва із заявою про порушення справи про банк­рутство ТОВ «Енос», оскільки повернути отримані від фірми «Алкас» кошти як оплату товарів і сплатити штрафні санкції у розмірі 400 тис. доларів США ТОВ «Енос» не мало можливості.

Дайте кримінально-правову характеристику дій зазначе­них осіб.

Варіант. Метою дій Зінкевич, її сина та Орлюка було при­пинення господарської діяльності ТОВ «Енос», визнання його банкрутом з подальшим отриманням у власність нерухомого майна у м. Києві, що є власністю ТОВ «Енос», балансова вартість якого становила 11 млн грн.

454