Глава 40 Злочини проти правосуддя

ОСНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Загальна характеристика та види злочинів проти право­суддя.

2. Коли затримання, привід або арешт є незаконними?

3. Кримінально-правова характеристика притягнення завідо-мо невинного до кримінальної відповідальності.

4. Кримінально-правова характеристика втручання в діяльність судових органів (ст. 376), відмежування цього зло­чину від погрози або насильства щодо судді, народного засіда­теля чи присяжного (ст. 377 КК України).

5. Кримінально-правова характеристика злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи.

6. Аналіз юридичного складу злочину «порушення правил адміністративного нагляду».

7. Кримінально-правова характеристика приховування зло­чину; відмінність цього злочину від співучасті у злочині.

8. Аналіз юридичного складу злочину «посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’я­заною з наданням правової допомоги».

ЗАДАЧІ:

1. Оперативний інспектор карного розшуку Тимоня, прова­ дячи дізнання за фактом розкрадання запасних частин зі скла­ ду графітного комбінату, допустив перевищення влади. Він не­ законно, без відповідного оформлення документів, затримав Мусіяку за підозрою в розкраданні запасних частин, а через день при допиті застосував до нього насильство. Тимоню було засуд­ жено за ч. 2 ст. 365 КК України.

Чи правильно кваліфіковані дії Тимоні?

2. Дружинники Поліщук, Созінов та міліціонер Походня під час патрулювання о 23-й годині 30 хвилин зустріли на вулиці Паксянову та Петренка. На запитання про причину такого пізнього перебування на вулиці останні відповіли, що це патру­ ля не стосується, оскільки вони ніяких правопорушень не до- 560

пускали. Вони були доставлені в штаб ДНД, де Походня обшу­кав їх у присутності Поліщука і Созінова, після чого відпустив, не дозволивши подзвонити додому і повідомити рідних про їх місцеперебування.

3. У Хутряника з двору вночі зник електронасос. Запідозрив­ши в крадіжці невідомого йому чоловіка, який перед тим з’я­вився в садибі сусідки Криштопи, Хутряник звернувся до се­лищного голови Криворучка зі скаргою на нього. Разом із Хут­ряником Криворучко пішов до Криштопи, в якої в хаті справді був невідомий. Криворучко запропонував останньому пройти з ним, а потім у приміщенні виконкому селищної ради зачинив його в одній з кімнат до прибуття дільничного інспектора міліції. Той з’явився через шість годин і з’ясував, що Крицький (прізви­ще невідомого) приїхав з іншої області до Криштопи, яку про­сив вийти за нього заміж.

4. Зайчук подала в прокуратуру заяву про те, що Пишний вступив у статеві зносини з її 13-річною дочкою Катрею. Про­курор порушив кримінальну справу проти Пишного за ч. 1 ст. 155 КК України. Слідчий Москалюк, якому було передано справу для розслідування, відчуваючи особисту неприязнь до Пишного, умовив потерпілу дати показання про те, що Пиш­ний її зґвалтував. Одержавши такі показання, Москалюк пред’я­вив Пишному обвинувачення у вчиненні злочину, передбаче­ного ч. 4 ст. 152 КК України.

Дайте кримінально-правову оцінку дій Пишного, Зайчук Катрі та Москалюка.

5. Кропив’янський вчинив крадіжку майна з квартири Давидо­ вої і під час розслідування справи зізнався у вчиненні цього злочи­ ну. Щоб поліпшити показники роботи, слідчий районного відділу внутрішніх справ Синиця, погрожуючи позбавленням їжі і пере­ веденням у карцер, домігся того, що Кропив’янський «зізнався» у вчиненні двох квартирних крадіжок, яких він не вчиняв.

Варіант. «Зізнання» Кропив’янського було одержано після обіцянки слідчого передати його на поруки.

6. У магазині ліспромгоспу вночі виникла пожежа, збитки від якої оцінено у 277,6 тис. грн. У ході досудового слідства було вста- 561

новлено, що перед закриттям магазину продавець Бурих палив цигарку. Вважаючи, що недопалок був причиною пожежі, слідчий пред’явив Бурих обвинувачення. Той винним себе не визнав, ска­завши, що недопалок він загасив, магазин перед закриттям пере­вірив, а пожежа могла виникнути через несправність електро­проводки, про стан якої він за тиждень до пожежі подавав доповід­ну записку керівництву ліспромгоспу. Слідчий і суд розцінили ці доводи як намагання уникнути відповідальності, хоча Бурих характеризувався як добросовісний, акуратний працівник. Поста­новлений щодо Бурих вирок, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 270 КК України до одного року позбавлення волі, пізніше було скасовано як такий, що ґрунтувався на здогадах.

Дайте кримінально-правову характеристику дій слідчого, прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, а та­кож судді, який постановляв вирок.

7. Суддя Сидорчук одержав матеріали про дрібне хуліганство, вчинене Васильєвим. Ретельно вивчивши матеріали, він дійшов висновку про наявність у діях Васильєва складу злочину, пе­редбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і сказав про це Васильєву. Той почав просити суддю не порушувати кримінальної справи, пообіцяв віддячити його матеріально. Сидорчук не порушив проти Васильєва кримінальної справи, а обмежився винесенням постанови про його арешт на 15 діб. Звільнившись з-під ареш­ту, Васильєв передав Сидорчуку 2 тис. грн.

8. Справа щодо обвинувачення Рощенка за ч. 2 ст. 189 КК України надійшла до суду і була прийнята до провадження суд­дею Баранчиковою. Під час розгляду справи Баранчикова у своїй поштовій скриньці знайшла анонімного листа з порадою не ви­являти завзяття при розгляді справи Рощенка, пам’ятаючи, що в неї є донька, яка повертається зі школи пізно і може бути зґвал­тована. Було встановлено, що записку написав спільник Рощен-ка зі злочинної діяльності Брайловський.

9. Капітан теплоплава Троян був обраний народним засіда­телем. Розглядаючи в складі суду справу колеги по роботі Суш­ка, який обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства жінки, яка була в стані вагітності (про що знав винний), Троян став адресатом звернень з боку Гулого та Карпенка, теж капітанів.

562

Йому пропонували не прискіпуватися до деталей, виявити ка­пітанську солідарність і взагалі зробити все можливе для по­м’якшення покарання. Відкидаючи такий підхід до здійснення правосуддя, Троян виявляв у судовому засіданні активність у встановленні істини. Вироком суду Сушка було визнано вин­ним і засуджено за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до 12 років поз­бавлення волі. Після суду Гулий назвав Трояна прислужником владних структур.

10. За підозрою у вчиненні розбійного нападу був заарешто­ ваний Дишлюк. На допиті у слідчого Ларіна він категорично заперечував вчинення ним злочину. Тоді Ларін звернувся зі сло­ вами: «Виведіть його і розстріляйте там же, де звичайно розст­ рілюєте». Злякавшись за своє життя, Дишлюк «зізнався» у вчи­ ненні розбійного нападу. Однак під час слухання справи в суді він винуватим себе не визнав і розповів про обставини, за яких він «зізнався» у вчиненні злочину.

Варіант. Дишлюк дійсно вчинив розбійний напад.

11. Суддя Бояров одержав матеріали про факт дрібного хулі­ ганства, вчиненого Лященком, з яким перебував у неприязних стосунках. З почуття помсти він виніс постанову про притяг­ нення Лященка до кримінальної відповідальності. Вироком суду (суддя Власенко) Лященко за ч. 1 ст. 296 КК України був засуд­ жений до арешту строком три місяці.

Варіант. Після суду Лященко покінчив життя самогубством.

12. Мати підсудного Муравенко через захисника Пронька передала судді Козярчуку, який розглядав справу про обвину­ вачення її сина за ч. 3 ст. 296 КК України, 5 тис. грн. за те, щоб сину було призначене мінімальне покарання, передбачене за­ коном. Козярчук призначив два роки позбавлення волі, хоча фактичні обставини справи і особа винного свідчили на користь призначення більш суворого покарання.

Варіант. Суддя Козярчук виніс виправдувальний вирок.

13. Климчук, перебуваючи у стані сп’яніння і внаслідок цьо­ го не впоравшись з керуванням закріпленим за ним по роботі автомобілем, виїхав на хідник, спричинивши середньої тяжкості тілесне ушкодження пішоходу Федорчуку, після чого втік з

563

місця наїзду. Він відігнав автомобіль до лісу, а сам написав зая­ву до районного відділу внутрішніх справ про те, що хтось ук­рав закріплений за ним автомобіль у той час, коли він зайшов до їдальні пообідати, залишивши його на вулиці.

14. П’яний Федорчук забув в електричці піджак, в кишені якого лежала одержана у цей день його заробітна плата. Щоб уникнути в сім’ї неприємних ускладнень, він заявив у РВВС, що був пограбований двома невідомими.

Чи є в діях Федорчука склад злочину?

Варіант. Викладене в заяві Федорчук підтвердив під час до­питу його після порушення кримінальної справи за фактом по­грабування.

15. Салата подав письмову заяву до РВВС про те, що його сусіда Суржан займається контрабандою історичних цінностей. Салату було попереджено про відповідальність за неправдивий донос, про це взято підписку. При перевірці було встановлено, що Суржан їздив до Туреччини, закупав там шкіряні вироби, які з вигодою продавав на ринках Києва.

Варіант. Салата зробив усну заяву, що Суржан займається контрабандою, причому згадана підписка у нього не відбиралась.

16. Порошина заявила усно, а потім і написала на ім’я началь­ ника РВВС заяву про те, що її намагався зґвалтувати Волинець. При цьому вона пред’явила порвану сукню і просила притягти Волинця до відповідальності. У ході розслідування з’ясувалось, що Порошина обмовила Волинця через те, що той не виконав обіцянку одружитися з нею після інтимних стосунків між ними. Зміст заяви вона підтвердила на допитах її як потерпілої.

17. Сарабун заявив до РВВС, що, зібравшись йти на роботу, він о 7-й годині відчинив вхідні двері своєї квартири і в цей мо­ мент невідомий заштовхав його у квартиру, вдарив кулаком в обличчя, приставив до горла ніж і зажадав 5 тис. грн. та ключі від квартири. Одержавши гроші й ключі, невідомий зник. Вжи­ тими оперативними заходами було встановлено, що напад на квартиру вчинив Гольцев. Останній був засуджений за ч. 3 ст. 187 КК. Допитаний як потерпілий під час судового слідства і попереджений про кримінальну відповідальність за дачу заві- 564

домо неправдивих показань Сарабун почав твердити, що Голь-цев кулаком його не бив і ножа до горла не приставляв, а гроші та ключі він віддав йому добровільно.

18. Бочарову, Галкіну і Тараришкіну було пред’явлено обви­ нувачення за ч. 3 ст. 185 КК у тому, що вони за попередньою домовленістю вчинили дві квартирні крадіжки. У зв’язку з тим­ часовим розладом душевної діяльності Тараришкіна суд спра­ ву щодо нього виділив в окреме провадження і направив його на примусове лікування, а щодо Бочарова і Галкіна виніс обви­ нувальний вирок. Розглядаючи справу стосовно Тараришкіна після його одужання, суд допитав як свідків засуджених Боча­ рова і Галкіна. Попереджені про відповідальність за дачу заві- домо неправдивих показань, Бочаров і Галкін показали, що Та- раришкін не брав участі у вчиненні квартирних крадіжок, що не відповідало дійсності.

Чи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань Бочаров і Галкін?

19. Чугунов був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК за те, що уда­ром ногою в живіт спричинив Гордовському тяжке тілесне уш­кодження, внаслідок якого потерпілий помер. Серед очевидців злочину був Іванов, який на досудовому слідстві розповів про всі обставини вчинення злочину. Під час судового слідства Іва­нов почав твердити, що у цій справі він нічого не знає. Як з’ясу­валося, Чугунов обіцяв виколоти Іванову очі й відрізати язика, якщо він не буде його «тримати за зубами».

20. У процесі розслідування справи щодо обвинувачення Кап-люка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, було при­значено судово-медичну експертизу. Експерт Напалков дав заві-домо неправдивий висновок про причину смерті потерпілого. Повторна експертиза спростувала його висновок. Як було з’ясо­вано в процесі слідства, Напалкова підкупив родич обвинуваче­ного — Лопата. Останній також підмовляв свідка Савенка (оче­видця вчинення злочину) давати неправдиві показання. Савен-ко на допиті заявив слідчому, що йому у справі нічого не відомо.

21. Працюючи охоронцем фірми, Кримчак вступив у змову з Мамчуром та Нетребою з метою вчинити викрадення майна. Для

565

цього Кримчак впустив до приміщення, яке він охороняв, Мам-чура та Нетребу, котрі викрали майна на суму 12500 грн., яким пізніше з ним поділились. Щоб імітувати розбійний напад на нього, Кримчак розбив вікно, а потім за телефоном повідомив чергову частину міліції про нібито вчинений на нього розбій­ний напад і викрадення майна фірми.

22. Син міського голови Потапенка побив неповнолітнього Цвіркуна, котрого було госпіталізовано. За наполяганням бать­ка Потапенка завідувач відділення лікарні виписав Цвіркуна на 20-й день перебування його в лікарні, хоча він потребував ліку­вання протягом ще принаймні тижня. Судово-медичний експерт Іванчук, якому також дзвонив батько обвинуваченого, дав вис­новок, що потерпілому було заподіяно легке тілесне ушкоджен­ня, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, хоча це явно не відповідало дійсності. Повторна експертиза, призначена слідчим, дала висновок, що неповнолітньому Цвіркуну було за­подіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

23. Реп’ях біля свого будинку зустрів Чубченка, який попро­сив приділити йому кілька хвилин. Чубченко пояснив, що він є родичем Павлюка, який чотири місяці тому завдав Реп’яху тяж­кого тілесного ушкодження. Він також пояснив, що старі бать­ки Павлюка у разі засудження сина залишаться одні, оскільки у них інших дітей немає. Чубченко просив Реп’яха бути поблаж­ливим і дати в суді показання, які б полегшили долю Павлюка. При цьому Чубченко передав Реп’яху 3 тис. гривень. Реп’ях у судовому засідання давав показання, що свідчили про менший ступінь суспільної небезпечності дій Павлюка.

24. Набедрик, допитаний як свідок під час досудового слідства, дав вичерпні показання про вчинення найтяжчого виду хуліганства Нечитайлом, які підтвердив на очній ставці з ос­ таннім. У судовому засіданні Набедрик почав твердити, що Не- читайло вчинив хуліганство без застосування ножа для завдан­ ня потерпілому тілесних ушкоджень. Нечитайла все-таки було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України.

Варіант 1. Набедрик ухилився від явки в судове засідання. Варіант 2. У судовому засіданні Набедрик заявив, що він відмовляється давати показання.

566

Варіант 3. В судовому засіданні Набедрик заявив, що йому в справі нічого не відомо, а показання, що викривають Нечитай-ла, щодо вчинення тим хуліганства він дав під час досудового слідства через те, що слідчий погрожував йому розправою.

25. Під час сварки Сердюк А. заподіяв своїй дружині Сер­дюк Д. кухонним ножем середньої тяжкості тілесне ушкоджен­ня. Проти нього було порушено справу за ч. 1 ст. 122 КК. На неодноразові виклики слідчого РВВС для дачі показань потер­піла не з’являлась, відмовлялась приймати повістки. У зв’язку з цим слідчий Слиньков виніс постанову про привід Сердюк Д. Постанова була виконана. Слідчому Сердюк Д. заявила, що вона відмовляється від дачі показань. На спробу слідчого усовістити Сердюк Д. остання сказала, що Сердюк А. є її чоловіком і вона не бажає його засудження, а слідчому треба займатися справж­німи злочинцями, а не бути «дурнем», витрачаючи зусилля на з’ясування обставин сімейних чвар.

26. Андрійчук і Соловйов зі своїми знайомими Завражною та Дурдяєвою допізна засиділись у ресторані. До них підсів Коп-телов. Після закриття ресторану всі пішли на квартиру Дурдяє-вої, де розпили принесені ними спиртні напої. Вночі Коптелов виявився зайвим, між ним і Андрійчуком виникла сварка, під час якої Коптелов ударив Андрійчука ножем у живіт. Потерпі­лий був доставлений до лікарні, звідки сигнал про його пора­нення надійшов у міліцію. Допитані у справі Андрійчук, Солов-йов, Завражна і Дурдяєва правдиво розповіли про всі обстави­ни нанесення тяжкого тілесного ушкодження Андрійчуку Коптеловим, який кудись зник. Однак через якийсь час з ними зустрівся Коптелов, який умовив Андрійчука, Соловйова і Дур-дяєву дати слідчому показання, нібито по дорозі на них напав невідомий і саме він поранив Андрійчука. Вони погодились і дали такі свідчення, причому Андрійчук за зміну свідчень і як компенсацію за поранення одержав від Коптелова 8 тис. грн. Не захотіла змінювати показання лише Завражна. Не допомогло й те, що Коптелов погрожував розповісти її чоловіку про подруж­ню невірність.

27. У ході досудового слідства по справі, порушеної за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, Каравайко під час допиту його як свідка повідомив

567

ряд обставин, підтвердження яких іншими доказами могло при­вести до встановлення вбивці. Після допиту слідчий взяв у Ка-равайка підписку про те, щоб він про свої показання нікому не говорив. Однак Каравайко розповів про них своєму знайомому, а той — вбивці. Останньому на якийсь час вдалося приховати сліди злочину, але зрештою його було викрито.

Варіант 1. Каравайко зазначеної підписки слідчому не да­вав, а був попереджений усно.

Варіант 2. До вбивці не доходили відомості про зміст пока­зань Каравайка слідчому і він не вживав додаткових заходів щодо приховання слідів свого злочину.

28. Сірий і Буренко взяли участь як поняті при впізнанні. Вони детально розповіли своїм сусідам про всі обставини проведеної при них слідчої дії, а також показання учасників впізнання.

Варіант 1. Слідчий усно попереджав понятих про неприпу­стимість розголошення даних впізнання.

Варіант 2. Слідчий попереджав понятих письмово.

29. Проти Гринь Т., яка працювала завідувачкою овочевого складу, було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 4 ст. 191 КК. З метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майно Гринів було описане слідчим, який передав його на відповідальне зберігання Гриню М., попередивши про відповідальність за його розтрату або утаювання. Незважаючи на попередження, Гринь М. описаний автомобіль «Москвич» перегнав у гараж знайомого по роботі — Кокоші, пославшись на те, що в його гаражі йдуть ремонтні роботи.

Варіант. Кокоша знав про справжні причини перегону авто­мобіля.

30. Митрохін вчинив замах на вбивство товариша по чарці, в зв’язку з чим був взятий під варту. Доставлений зі слідчого ізо­ лятора УВС області до кімнати для затриманих РВВС Митрохін попросився в туалет і, скориставшись неуважністю працівника міліції, втік.

31. Заклунний, відбуваючи покарання у виправній колонії, на робочому об’єкті напав на вільнонайманого майстра Пиля- кіна і вбив його ударом сокири по голові. Убивство було вчине- 568

не через те, що майстер на законній підставі не виписував бри­гаді, в якій працював Заклунний, додаткового пайка, оскільки та не виконувала норм виробітку.

32. Засуджені за ч. 2 ст. 296 КК України Григор’єв і Капустін побили члена ради колективу ув’язненого Гасанова за його ак­тивну роботу зі зміцнення дисципліни. Вони неодноразово по­грожували розправитися з іншими членами ради колективу ко­лонії за участь у підтриманні порядку.

33. Відбуваючи покарання за вчинення вбивства з ревнощів, Дручок організував злочинну групу для нападу на адміністра­цію виправної колонії. Для здійснення цієї мети він підмовив Чуракова виготовити фінку. Той виготовив її і передав Дручку. Останній зв’язав солдата охорони і втік, але був затриманий в 5 км від колонії.

34. Ув’язнений Орляк, відбуваючи покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, побив іншого ув’язнено­го Савіна, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Злочин було вчинено через те, що Савін сумлінно ставився до праці, брав активну участь у громадському житті колонії, допомагав адмі­ністрації боротися з порушниками режиму. Крім того, Орляк вимагав частину продуктів від тих, хто одержував посилку. Хто не погоджувався, він того жорстоко бив.

35. Відбуваючи покарання у виправній колонії, Парамон ча­сто звертався до лікаря з проханням про звільнення від роботи. Оглянувши того на його чергове прохання, лікар сказав, що він здоровий і звільнення не одержить. Тоді Парамон схопив стільця і вдарив ним лікаря по голові, заподіявши легке тілесне ушкод­ження.

36. Рядовий зі складу охорони виправної колонії Кульков зро­бив зауваження ув’язненому Петренку, який ухилявся від робо­ти, на що той не зреагував. Кульков повторно попросив присту­пити до роботи. Петренко у відповідь у грубій формі відмовився виконати цю вимогу. Скориставшись ситуацією і шумом, що ви­ник, ув’язнений Моторний підійшов ззаду і вдарив Кулькова ка­менем по голові, після чого разом з Петренком учинив втечу.

569

37. Засуджені Чулаков та Безух, відбуваючи покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, вирішили вчинити втечу. Під час повернення з прогулянкового дворика вони на­пали на контролера і стали його бити кулаками і ногами. Чула-ков та Безух завдали потерпілому поранення в голову і обличчя лезом від безпечної бритви. На крик контролера була піднята тривога. Зрозумівши, що вчинити втечу не вдасться, засуджені перестали бити контролера.

38. Кузьмук, відбуваючи строк покарання у виді позбавлення волі (це була виправна колонія мінімального рівня безпеки із за­гальними умовами тримання), зарекомендував себе з позитивного боку. Будинок його матері згорів під час пожежі. У зв’язку з цим зібрання жителів села просило адміністрацію колонії дозволити Кузьмуку короткотерміновий виїзд до села для допомоги матері. Дозвіл йому було дано. Приїхавши в село, Кузьмук застав матір помираючою. Поховавши її, він поїхав на південь України, де влаштувався працювати сторожем баштану.

39. Адміністрацією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Гребенюку була на­дана можливість короткочасного виїзду (п’ять діб та дві доби на дорогу) за межі колонії у зв’язку зі смертю його родички. Гребе-нюк вирішив до колонії не повертатись, вважаючи, що його було засуджено безпідставно. На адресу слідчого, прокурора, а також судді, який розглядав його справу, Гребенюк написав листи, в яких називав їх «унтер-пришибєєвими», «лакузами».

40. Горянчук був засуджений до позбавлення волі строком на три роки за шахрайство за ч. 2 ст. 190 КК. Вирок був залише­ний у силі апеляційним та касаційним судами, куди Горянчук писав скарги, не вважаючи себе винним в інкримінованому йому злочині. На судові рішення було внесено подання п’яти суддів касаційного суду про перегляд судових рішень у порядку вик­лючного провадження (ч. 2 ст. 400⁷ КПК) про неправильне зас­тосування кримінального закону. При розгляді справи за цим поданням дії Горянчука були перекваліфіковані на ч. 1 ст. 190 КК. Йому було призначено покарання у виді виправних робіт строком на один рік. На момент втечі Горянчук знаходився під вартою і в місцях позбавлення волі чотири місяці й три дні.

570

41. Домовившись утекти з виправної колонії максимального рівня безпеки, де вони відбували покарання, Сарич і Зернюк виготовили фінські ножі, вбили ними конвоїра, заволоділи його автоматом і вибігли за межі колонії. При затриманні вони вчи­нили збройний опір, поранивши двох наглядачів.

42. Відбуваючи покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, Савенко пору­шував встановлений порядок відбування покарання і за це нео­дноразово піддавався стягненням. Одного разу він зайшов до санчастини і зажадав від днювального, щоб той видав йому його медичну картку. Коли днювальний відмовився це зробити, Са-венко вдарив його кулаком по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я.

Варіант 1. Савенко вдарив лікаря. Варіант 2. Савенко вдарив контролера ВТК.

43. Штира було засуджено за вчинення тяжкого злочину. До відправлення до виправної колонії він перебував у слідчому ізо­ ляторі. Знаходячись на виробничому об’єкті, він підійшов до дверей, що вели на головний вихід, і через щілину почав диви­ тися на ув’язнених жінок, виведених на прогулянку. Черговий інспектор Гавлюк запропонував йому взятися до роботи. У відповідь на це Штир ударив Гавлюка кулаком в обличчя. Че­ рез день, йдучи на прогулянку, він вступив у недозволену роз­ мову з ув’язненим слідчого ізолятора Петровим, що знаходився у камері, вікна якої виходили у двір для прогулянок. На вимогу припинити розмову Штир двічі кулаком вдарив інспектора Ко- тирла в обличчя, заподіявши легке тілесне ушкодження.

Чи є в діях Штира склад злочину?

44. Відбуваючи покарання у виправній колонії за вчинення тяжкого злочину, Самодуров 27 травня був підданий стягнен­ ню у вигляді переведення до приміщення камерного типу на три місяці за порушення порядку відбування покарання. Після звільнення з приміщення камерного типу Самодуров 19 жовт­ ня без поважної причини відмовився піти на роботу, не вико­ навши вимоги начальника загону.

Варіант. Самодуров неодноразово порушував порядок відбу­вання покарання, за що піддавався стягненням. 1 жовтня — по-571

переджений за те, що палив в неналежному місці, 9 жовтня — йому оголошено догану за те, що палив у цеху, 16 грудня — при­значений на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колоній за вживання наркотичних засобів. 24 грудня адміністрація перевела Самодурова до приміщення камерного типу строком на три місяці, пославшись на те, що це стягнення застосовується за згадані порушення.

Чи є за таких умов відмова Самодурова йти на роботу кримі­нально караною?

45. Після звільнення Колесникова з місць позбавлення волі, де він відбував покарання за вчинення контрабанди і мав 36 стяг­ нень за порушення порядку відбування покарання, 25 квітня постановою начальника РВВС щодо нього було встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців. 20 липня і 10 листопада того самого року Колесников без дозволу органів внутрішніх справ на кілька днів виїздив за межі району, де проживав, за що судом штрафувався.

Крім того, його кілька разів затримували у нетверезому стані на вулиці й доставляли додому, в зв’язку з чим строк адміністра­тивного нагляду постановою начальника РВВС 24 квітня наступ­ного року був продовжений на 6 місяців. 19 червня Колесников знову виїхав за межі району без дозволу органів внутрішніх справ. Його було засуджено за ст. 395 КК України. Колесников подав апеляцію, посилаючись на те, що продовження строку адмініст­ративного нагляду незаконне, оскільки не було санкціоноване прокурором.

Чи підлягає апеляція задоволенню?

Варіант. Колесников відбував покарання за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

46. При звільненні Бєлогурової з місць позбавлення волі, де вона відбувала покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, за подан­ ням начальника виправної колонії суддею щодо неї було вста­ новлено адміністративний нагляд строком на 18 місяців. Крім виконання обов’язків, передбачених ст. 9 Закону «Про адміні­ стративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлен­ ня волі», стосовно Бєлогурової були встановлені такі обмежен­ ня: чотири рази на місяць по середах вона мала з’являтися для реєстрації в РВВС, їй було заборонено відлучатися з дому з 22 до 6 години, а також відвідувати відділи магазинів з продажу

572

спиртних напоїв. 21 липня наступного року адміністративний нагляд було продовжено на 6 місяців. Правила нагляду і вста­новлені обмеження Бєлогурова порушувала: в жовтні не з’яви­лася на реєстрацію, 23 грудня о 23 годині 30 хвилин і 22 березня наступного року о 23 годині була відсутня вдома. На неї за по­рушення правил адміністративного нагляду судом двічі — 3 ли­стопада і 10 січня наступного року накладались адміністративні стягнення.

Варіант. При вирішенні питання про встановлення щодо Бєлогурової адміністративного нагляду було взято до уваги вис­новок адміністрації виправної установи, що вона «залишається небезпечною для суспільства». Адвокат подав апеляцію на по­станову судді про встановлення адміністративного нагляду, ос­кільки в матеріалах виправної установи відсутні докази того, що Бєлогурова «вперто не бажає стати на шлях виправлення».

47. Єршов відбував покарання в місцях позбавлення волі за хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296 КК. Після звільнення з вип­равної установи в жовтні постановою судді за поданням началь­ника органу внутрішніх справ над ним було встановлено адмі­ністративний нагляд строком на 12 місяців. Єршов тричі злісно порушував правила адміністративного нагляду, за що на нього двічі накладались адміністративні стягнення. 17 березня наступ­ного року Єршов потайки виїхав на постійне проживання до іншої області України.

48. Після звільнення з місць позбавлення волі, де він відбу­вав покарання, призначене за ч. 2 ст. 186 КК України, Лисенко тривалий час не працював, пиячив, порушував громадський по­рядок, у зв’язку з чим щодо нього було встановлено адміністра­тивний нагляд строком на 12 місяців із забороною виходити з дому з 23 до 5-ї години ранку, а також виїздити за межі району без дозволу органів внутрішніх справ. За порушення заборони виходити з дому з 23 до 5-ї години до Лисенка двічі застосову­вались заходи адміністративного стягнення. Коли він без доз­волу виїхав за межі району проживання, проти Лисенка була порушена кримінальна справа за ст. 395 КК.

49. Чамрін, маючи при собі обріз, попросив свого приятеля Баранова відвезти його мотоциклом у двір будинку, де можуть

573

бути хлопці, які його цікавлять. При цьому він сказав, що в разі виникнення конфлікту треба швидко виїхати з двору. Коли вони заїхали у двір і до них почав наближатися невідомий хлопець (ним виявився Салахітдінов), Чамрін раптово зробив у нього прицільний постріл і крикнув: «Поїхали!» Після повернення до свого двору Баранов спитав у Чамріна, чому він застрелив не­відомого. Чамрін відповів, що той йому «не сподобався». Сала-хітдінов був поранений у груди, йому було заподіяне тяжке тілесне ушкодження.

50. Робітник Гордієнко 5 лютого ввечері з території заводу мон­тажних заготовок виніс 88 листів сталі масою 545,6 кг і склав їх за парканом заводу, вкривши снігом. Наступного вечора Гордієнко разом із Капліним на закріпленому за останнім автомобілі перевіз викрадене в сарай Голубцової, яка 4 лютого дала на це згоду.

51. Крива визнана винною в тому, що на прохання свого ро­дича Жилана взяла на схов цінні речі, викрадені ним з проник­ненням у магазин. Ці речі вона склала в ящик і закопала в хліві, де вони були знайдені й вилучені під час обшуку. Як пояснила Крива, вона знала, що речі крадені, але вважала, що їх Жилан таємно вкрав під час розвантаження автомобіля, яким крам було привезено до магазину, як про це розповідав Жилан.

52. Ребенок бачив, як два підлітки вночі виносили радіоапа­ратуру з магазину ССТ. Одного з них він упізнав — це був його троюрідний брат Костяниця, якому виповнилося 15 років. Ре­бенок вирішив про побачене мовчати.

Варіант. Костяниця був онуком Ребенка. Останній порадив онуку сховати його частину викраденого у себе на горищі, що й було зроблено.

53. Павлючик, дізнавшись про вчинення її сином Анатолієм під час сварки і бійки умисного вбивства однокласника Крама­ ря, змила кров з одягу сина, а закривавлену хустку спалила.

Варіант. Убивство потерпілого було вчинено через необе­режність.

54. Дадаш та Фірсенко запропонували Жерновому взяти участь у розбійному нападі на Сакірка, щоб відібрати в нього

574

переносну магнітолу. Жерновий відмовився. Через день він ба­чив у Фірсенка магнітолу, що належала Сакірку. Впевнений, що магнітола потрапила до Фірсенка внаслідок вчинення ним та Дадашем злочину, Жерновий не став ні з ким ділитися своєю таємницею.

55. Робітники Андрусяк і Заровний викрали з трикотажної фабрики, що належала державі, сім мішків вовняної пряжі, яку винесли з цеху, перекинули через паркан фабрики і сховали в новобудові поруч з фабрикою. Щоб забрати пряжу, Андрусяк найняв таксі, але водій відмовився перевозити такий вантаж. Тоді Андрусяк зупинив «Москвич», за кермом якого сидів Шуцький, і запропонував йому за високу винагороду перевезти вантаж, з чим Шуцький погодився. Дорогою він не зупинив ма­шину на вимогу автоінспектора, а на прохання Андрусяка збільшив швидкість.

56. Остапець, знаючи про вчинений Хатнім розбійний напад, взяв від нього на зберігання речі, відібрані у потерпілої. Пізніше він ці речі продав, поділившись вирученими від їх продажу грішми з Хатнім.

Варіант. Хатній пояснив Остапцю, що речами він заволодів під час кишенькової крадіжки.

57. Буряк увечері сидів на ґанку свого будинку. У цей час у кінці вулиці почувся крик «Держи вбивцю!», дорогою біг чо­ловік. Останній, побачивши напіввідкриті двері в будинку Бу­ряка, пробіг повз Буряка і сховався в будинку. Буряк на це ніяк не зреагував і нічого не сказав працівникам міліції, які бігли дорогою.

58. Суддя Кротюк виніс постанову про притягнення Журав­ля до адміністративної відповідальності та призначив йому стяг­нення у виді арешту строком на 15 діб, хоча знав, що Журавель не винуватий. Його дії стали відомі прокурору, який порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 375 КК.

59. Проходячи ввечері парком, Озерян побачив, як два не­знайомці ґвалтують сильно побиту Шикову, з якою у нього до цього склалися неприязні стосунки. Помітивши, що до місця

575

події наближається група сторонніх осіб, Озерян порадив ґвал­тівникам тікати.

60. Заворотній, викликаний на допит до слідчого як свідок з приводу вбивства, знаючи, що таке вчинив його друг Круглий і бажаючи відвести від нього підозру, заявив слідчому, що злочин вчинив Вакулюк, який насправді не був до нього причетний.

Варіант. Заворотній заявив, що про особу вбивці йому нічо­го не відомо.

61. Рижук перебував з дружиною і дитиною у квартирі свого двоюрідного брата Харченка. Під час сварки і бійки Харченко ударив Рижука, заподіявши йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Рижук, перебуваючи в лікарні, дав пояснення, що його побили двоє невідомих. Такі самі пояснення він дав у міліції, внаслідок чого було порушено кри­мінальну справу за ч. 2 ст. 296 КК України.

62. Карлюк, батько обвинуваченого, звернувся до Дашенка з проханням промовчати під час допиту про відомі йому обстави­ни вчинення злочину сином, попередивши, що невиконання прохання потягне для нього дуже неприємні наслідки. Побою­ючись розправи, Дашенко на допиті не повідомив про відомі йому факти.

63. Горбатюк був засуджений за кваліфікований грабіж до позбавлення волі на чотири роки. Не вважаючи себе винуватим, Горбатюк писав заяви в різні інстанції, а потім вчинив втечу з місць ув’язнення. Через шість місяців його затримали, однак до цього часу вирок по справі був скасований і справа закрита за недоведеністю участі Горбатюка у вчиненні кваліфікованого грабежу.

64. Білоконь і Чорновіл проникли в магазин і викрали з ньо­го товарів на 4 тис. гривень. Вони принесли викрадене до Усен-ка і попросили його сховати «здобич». Усенко сховав речі на горищі.

Варіант. Усенко до цього вже не один раз переховував ви­крадені Білоконем і Чорноволом речі.

576