Порядок заповнення ф.6 «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності

№ з/п	Показники, що зіставляються	Порівняльні показники
1	Рядок 100, графи 3 і 4	Форма №1, рядок 150, графи 3 і 4
2	Рядок 100, графа 4	Форма N«6, рядок 100, графа 3 плюс рядок 200, графа 3 мінус рядок 300, графа 3
3	Рядок 200, графа 3	Форма №6, сума рядків 210, 220, 230, 240, 250, графа 3
4	Рядок 300, графа 3	Форма №6, сума рядків 310, 320, 330, 340, 350, 360, графа 3
5	Рядок 100, графа 5	Форма N96, рядок 310, графа 3
6	У зведених звітах розпорядників бюджетних коштів рядок 230, графа 3	У зведених звітах розпорядників бюджетних коштів форма №6, рядок 330, графа 3

Додаток З

Порядок заповнення Форма №7д, №7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» Рекомендації щодо звірки показників форм фінансової звітності

№з/п	Показники, що зіставляються	Порівняльні показники
1	2	3
1	Форма №7д, №7м, графа 9, за всіма рядками, крім рядка 010	Форма №7д, №7м, графа 10 плюс графа 11, за всіма рядками, крім рядка 010

Додаток К

Форма №7д.1, №7м.1 «Звіт про заборгованість за окремими програмами»

1	2	3
1	Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 4 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)	Форма №1, рядок 200, графа 3
2	Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 5 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)	Форма №1, рядок 200, графа 4
3	Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 6 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)	Форма №1, рядок 440, графа 3
4	Форма №7д.1, №7м.1, рядок 010, графа 7 (крім форм одержувачів бюджетних коштів)	Форма №1, рядок 440, графа 4

Тема 14.

НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

§ 1. Сутність та структура місцевих бюджетів.

§ 2. Доходи місцевих бюджетів.

§ 3. Видатки місцевих бюджетів.

§ 4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів.

§ 5. Дефіцит та профіцит місцевих бюджетів.

§ 6. Позики місцевим бюджетам та місцеві запозичення

§ 1. Сутність та структура місцевих бюджетів

Однією з важливих умов побудови демократичної держави є самостійність і не­залежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве само­врядування, прийнята 15 жовтня 1985 року, передбачала відокремлення місцевих ор­ганів самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на них функцій у межах їх компетенції. Конституція та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантують місцевому самовряду­ванню права, пов'язані з їх фінансовим забезпеченням, а саме:

• затвердження місцевих бюджетів;

• контроль за виконанням місцевих бюджетів;

• запровадження місцевих податків і зборів.

При розкритті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що місцеві бюдже­ти, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого — складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формуван­ня доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони — носії розподільних відносин і мають однакове призначення — найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тобто особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чіт­ко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.

Сукупність особливостей розподільчих відносин, які виникають у процесі форму­вання та використання місцевих бюджетів, дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи країни в окрему економічну категорію. Місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб'єктами розподілу створеної вартості в процесі форму­вання територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально- економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Бюджетні відносини матеріалізуються у формі грошових коштів тієї чи іншої те­риторії та оформлюються у вигляді плану. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевий бюджет — це план утворення і викори­стання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Як фінансовий план місцевий бюджет являє собою сис­тему організованих органами місцевого самоврядування заходів щодо соціального й економічного розвитку регіону і складається з двох частин — доходів і видатків. Міс­цеві бюджети є основними фінансовими планами кожної адміністративно-територі­альної одиниці, це пов'язано ще й з тим, що через місцеві бюджети перерозподіля­ється майже п'ята частина валового внутрішнього продукту країни.

Структура місцевих бюджетів складається відповідно Бюджетного кодексу України, де до місцевих бюджетів віднесено: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі — районів у містах) (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Структура місцевих бюджетів України

Сільські та селищні бюджети, а також бюджети міст районного підпорядкування і бюджети районів у містах є базовими бюджетами; бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, та районні бюджети, а також міські бюджети з районним поділом на­лежать до централізованих місцевих бюджетів. Бюджети різних рівнів складаються із загального і спеціального фондів.

Місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих дер­жавних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які в обов'язковому порядку, спираючись на основні принципи бюджетної системи України, повинні бу­ти збалансованими. Це означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу його надходжень на відповідній території.

Надходження місцевого бюджету включають доходи бюджету, повернення креди­тів до бюджету, кошти від місцевих запозичень, повернення бюджетних коштів з де­позитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до­ходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, дже­рел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначаєть­ся Бюджетним кодексом України (ст. 64, 66, 69 Кодексу) та законом про Державний бюджет України. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеці­ального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 13 Кодексу) та закону про Державний бюджет України. У складі надходжень спе­ціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 71 Кодексу). Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затвер­джуються у законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місце­вого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 97, 98, 99 Кодексу).

У Бюджетному кодексі встановлено, що всі надходження, які визначені норма­тивно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, підлягають включенню до відповідних бюджетів. Заборона органам державної влади, органам місцевого самоврядування та іншим бюджетним установам створю­вати відповідні фонди за межами бюджетів (п. 9 ст. 13 Бюджетного кодексу) реалі­зує принцип повноти бюджетної системи України (п. 4 ст. 7 Бюджетного кодексу).

Витрати місцевого бюджету включають видатки бюджету, надання кредитів з бюдже­ту, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України (ст. 88, 89, 90 Кодексу).

Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 13 Кодек­су) та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку (ст. 71 Кодексу). Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних з розширеним відтворенням, а також на пога­шення місцевого боргу.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюд­жетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, ко­ли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок віль­ного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за за­хищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату (ст. 85 Кодексу).

На рис. 14.2 показано ключові чинники залучення доходів, контролю за видатка­ми та забезпечення збалансування місцевого бюджету. Основними джерелами доходів

Доходи Видатки

Рис. 14.2. Збалансування місцевих бюджетів

місцевих бюджетів є закріплені за бюджетами місцевого самоврядування податки і збо­ри, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також до­ходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Зовніш­ні джерела включають дотації, субвенції та запозичення.

Джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких затверджує ор­ган місцевого самоврядування в межах, встановлених державою. «Адміністрування збору доходів" — другий основний елемент схеми у частині "Доходи". Зазвичай, ад­міністрування ніколи не буває стовідсотково ефективними, оскільки, навіть при най­кращій організації збору податків можлива недоїмка. Рівень недоїмки — основний критерій ефективності процедур збирання.

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. В першу чергу необ­хідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим чинником є заборгова­ність бюджету та її динаміка.