бухоблік

40. Залучені ресурси, що надходять до банку, поділяються на:

грошові кошти, що зберігаються на розрахункових і поточ- них рахунках клієнтів;

грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичними й фізичними особами;

одержані міжбанківські кредити;

зобов'язання банку по сумах нарахованих, але несплачених, заборгованість бюджетові (податки та інші платежі). Заборгова- ність органам соціального страхування і забезпечення (відрахуван- ня до Пенсійного фонду), заборгованість по заробітній платі спрів- робітникам, борг постачальникам послуг та матеріалів тощо.

Усі види ресурсів банку становлять його пасив.

Докладніше розглянемо депозитні операції банків.

Депозити — це грошові кошти, які внесені в банк клієнтами, зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно з укладеною угодою та банківським законодавством.

Депозити, що застосовуються в практиці сучасних банків, відрі- зняються залежно від строку, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків, а також можливостей отримання пільг за актив- ними операціями з банками та деяких інших характеристик.

При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги такі ознаки: строк депозиту до вилучення; категорію вкладника.

З точки зору вилучення депозити поділяються на: депозити до запитання; строкові депозити.

Депозити до запитання, або платіжні депозити, — це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власни- ками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки, або розрахункових інструментів. За цими депозитами банки або зовсім не сплачують відсотків, або за- проваджують за ними низькі відсоткові ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи платіжні рахунки, за якими обліковуються ці депозити.

Строкові депозити, чи депозити на визначений строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику відсотковий дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.

У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депози- ти) і власне строкові депозити. В сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:

оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійсню- ються записи за кожною операцією;

вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Типи таких вкладів, що пропонуються населенню, досить різнома- нітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно. Власне строкові депозити мають такі особливості:

чітко фіксований строк зберігання;

оформляються депозитною угодою;

при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції.

Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим орга- нам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам.

Бухгалтерський облік депозитних операцій грунтується на зага- льноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; дати операції; окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над фор- мою; оцінювання активів і пасивів.

За Планом рахунків виокремлюються групи рахунків для обліку операцій з депозитами до запитання, коротко- і довгостроковими, гарантійними депозитами та ощадними (депозитними) сертифіка- тами. За економічним змістом і термінами використання коштів депозити поділяються на такі види:

депозити до запитання;

депозити на термін.

Депозитами до запитання є також залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на кореспондентських і поточних рахунках, а також кошти бюджету та позабюджетних фондів. Зазначені рахун- ки відкриваються згідно з вимогами Інструкції Національного бан- ку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іно- земній валюті».

Як і за обліком кредитних операцій, депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунка до моменту пога- шення.

Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати відсотків:

за період;

на період.

У разі застосування методу «за період», відсотки можуть випла- чуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.

Якщо застосовується метод «на період», то відсотки виплачу- ються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Отже, номінал депозиту перевищуватиме суму, отриману від депонента (власника депозиту). За цим методом сума, що перераховується з рахунка контрагента банку або вноситься готівкою до його каси, дорівнює сумі номіналу депозиту за вирахуванням відсотків, спла- чених на період. За цими умовами окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом відсотки (табл. 4).

Таблиця 4

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З НАРАХУВАННЯ НОМІНАЛУ ДЕПОЗИТУ ТА СПЛАЧЕНИХ АВАНСОМ ВІДСОТКІВ

Дебет	Кредит	Сума
100 «Банкноти та моне- ти» (2600 «Поточний рахунок», 1200 «Корес- пондентський рахунок»)	260 «Кошти на вимогу суб'єктів господарю- вання»	На суму отриманих ко- штів
3600 Витрати майбутніх періодів	260 «Кошти на вимогу суб'єктів господарю- вання»	На суму нарахованих відсотків авансом

Кошти на депозит залучаються за відсотковою ставкою, яка зазна- чається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих відсот- ків комерційні банки використовують, як правило, номінальну або фа- ктичну відсоткову ставку. За номінальною відсотковою ставкою сума депозиту, що капіталізується (прирощується), обчислюється за допо- могою простого відсотка. За фактичною відсотковою ставкою визна- чається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за пе- вний період з урахуванням отриманих раніше відсотків.

Під час розгляду питання про нарахування відсотків за кредит- ними операціями зазначалося, що цю роботу виконують працівни- ки кредитного або фінансового підрозділів банку. Ця практика по- ширюється і на операції з нарахування відсотків за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інфор- мації, що включена до фінансової звітності, працівники мають во- лодіти методикою нарахування відсотків, принаймні із суто прак- тичного боку. Застосування методу нарахування, що є основопо- ложним при підготовці фінансової звітності, діє в межах принципів відповідності та збережності. Це означає, що в наказі банку про за- твердження облікової політики на відповідний фінансовий рік має передбачатися перевірка нарахування відсотків за депозитами та достовірності записів за рахунками бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов'язками яких не передбачено нарахування відсотків.

42. Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальновживаних у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; датування операції; окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над формою; оцінювання активів і пасивів. Він здійснюється за правилами, викладеними в «Інструкції бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України», що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 за № 418. Як і в обліку кредитних операцій, депозит ураховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення.  Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати процентів: за період; на період (авансом). У разі застосування методу «за період» проценти можуть сплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою. За умовами договору під час сплати процентів методом «за період» на дату залучення коштів здійснюється таке бухгалтерське проведення: Д-т поточного рахунка, кореспондентського рахунка, каси  К-т рахунка «Депозити». Коли застосовується метод «на період», проценти виплачуються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Отже, номінал депозиту перевищуватиме суму, отриману від депонента (власника депозиту) на суму сплачених авансом процентів. У такому разі окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом проценти: Д-т рахунка 1001 (2600, 1200) каси (поточного рахунка, кореспондентського рахунка) — на суму отриманих коштів, тобто на суму номіналу депозиту з відрахуванням процентів  Д-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» (на суму сплачених авансом процентів)  К-т рахунка «Депозити» (на суму номіналу). Кошти на депозит залучаються за процентною ставкою, яка зазначається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих процентів банки використовують, як правило, номінальну або фактичну процентну ставку. За номінальною процентною ставкою сума депозиту, що капіталізується (нарощується), обчислюється за допомогою простого процента. За фактичною процентною ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з урахуванням отриманих раніше процентів. Отже, сума процентів визначається застосуванням номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів. Незалежно від методу нагромадження процентів їх загальна сума на дату закінчення дії депозитного договору не змінюється. Банк може залучати депозит також за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. Плаваюча процентна ставка передбачає застосування середньозваженої або процентної ставки, що діяла на дату нарахування. Підрахунок процентів за середньозваженою ставкою здійснюється з урахуванням ставок, що діяли протягом строку чинності депозитної угоди. Облік процентів за депозитами здійснюється на засадах нарахування та відповідності. Для їх обліку використовуються відповідні рахунки «Нараховані витрати», на яких нагромаджуються нараховані проценти до настання строку їх сплати, тобто виконується бухгалтерське проведення: Д-т рахунка «Процентні витрати»  К-т рахунка «Нараховані витрати». Коли дати нарахування і сплати процентів збігаються, банк може, передбачивши це внутрішньою обліковою політикою, відносити відповідну суму процентів безпосередньо на рахунки витрат у кореспонденції із поточним рахунком вкладника. В обліку ця ситуація фіксується бухгалтерським проведенням: Д-т рахунка «Процентні витрати»  К-т поточного рахунка клієнта. Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом строку депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати, тобто виконується бухгалтерське проведення: Д-т рахунка «Процентні витрати»  К-т рахунка «Витрати майбутніх періодів». Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує процентів, їх сума приєднується до депозиту або враховується на рахунках нарахованих витрат. Під час розгляду питання про нарахування процентів за кредитними операціями зазначалося, що дану роботу виконують працівники кредитного або фінансового підрозділу банку. Така практика поширюється і на операції з нарахування процентів за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інформації, що її включено до фінансової звітності, працівники мають знати методику нарахування процентів, принаймні із суто практичного боку. Застосування методу нарахування, що є засадним для підготовки фінансової звітності, має виконуватися в межах принципів відповідності та обережності. Це означає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на відповідний фінансовий рік треба передбачити перевірку нарахування процентів за депозитами та достовірність записів на рахунках бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов’язками яких не передбачене нараховування процентів.

43. Бланки ощадних (депозитних) сертифікатів зберігаються в грошових сховищах або у вогнетривких шафах. Корінці сертифікатів після відображення вкладних (депозитних) операцій за балансовими рахунками вміщуються в окремі теки та зберігаються в грошових сховищах або вогнетривких шафах. Реєстраційні журнали (за умови ведення їх у документарній формі) та інформація на паперових носі­ях щодо розміщення іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, яка виписана з реєстраційного журналу, що ведеться в електронній формі, зберігаються в грошових сховищах або вогнетривких шафах.

Бланки ощадних (депозитних) сертифікатів обліковуються за позабалансовим рахунком 9820 А «Бланки цінних паперів» в умов­ній одиниці 1 гривня.

Видані під звіт бланки сертифікатів обліковуються за позабалансовим рахунком 9890 А «Бланки цінних паперів у підзвіті», а відіслані — за позабалансовим рахунком 9891 А «Бланки цінних паперів у дорозі».

Погашені сертифікати та купони до них обліковуються за поза­балансовим рахунком 9812 А «Погашені цінності». Бланки погашених ощадних (депозитних) сертифікатів зберігаються в банку п’ять років, якщо інше не передбачено законодавством України.

Залучення депозитів може здійснюватися способом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів.

У разі розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів з дисконтом у бухгалтерському обліку здійснюються такі проведення:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку», 1101 А «Банківські метали в банку», 1102 А «Банківські метали у відділенні банку», 1200 А «Кореспондент­ський рахунок банку в Національному банку Украї­ни», 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарю­вання», 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» — рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів — на суму номіналу сертифіката за мінусом дисконту; Дебет рахунків 3326 КП «Неамортизований дисконт за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком», 3336 КП «Неамортизований дисконт за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком», 3346 КП «Неамортизований дисконт за ощадними (депозитними) сертифіка­тами на вимогу, емітованими банком» — рахунки для обліку неамортизованого дисконту за ощадними (депозитними) сертифікатами — на суму дисконту; Кредит рахунків 3320 П «Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком», 3330 П «Довгостро­кові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком», 3340 П «Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком» — на суму номіналу сертифіката.

У разі випуску ощадних (депозитних) сертифікатів з премією здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Дебет рахунків 1001 А «Банкноти та монети в касі банку», 1002 А «Банкноти та монети в касі відділень банку», 1101 А «Банківські метали в банку», 1102 А «Банківські метали у відділенні банку», 1200 А «Кореспондент­ський рахунок банку в Національному банку України», 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарю­вання», 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» — рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів — на суму номіналу сертифіката плюс премія; Кредит рахунків 3320 П «Короткострокові ощадні (депозит­ні) сертифікати, емітовані банком», 3330 П «Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком», 3340 П «Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком» — на суму номіналу серти­фіката; Кредит рахунків 3327 П «Неамортизована премія за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком», 3337 П «Неамортизована премія за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком», 3347 П «Неамор­тизована премія за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком» — рахунки для обліку неамортизованої премії за ощадними (депо­зитними) сертифікатами — на суму премії.

Суми дисконту та премії амортизуються щомісяця протягом періоду від дати видачі сертифіката до його погашення з віднесенням нарахованих сум на процентні витрати. У цьому разі здій­снюються такі проведення:

Під час амортизації дисконту:

Дебет рахунків 7052 АП «Процентні витрати за короткостро­ковими ощадними (депозитними) сертифікатами влас­ного боргу, емітованими банком», 7053 АП «Процентні витрати за довгостроковими ощадними (депозитни­ми) сертифікатами власного боргу, емітованими банком», 7054 АП «Процентні витрати за ощадними (депо­зитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком» — рахунки для обліку процентних витрат за кош­тами, залученими за ощадними (депозитними) серти­фікатами; Кредит рахунків 3326 КП «Неамортизований дисконт за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифі­катами, емітованими банком», 3336 КП «Неамортизований дисконт за довгостроковими ощадними (депозит­ними) сертифікатами, емітованими банком», 3346 КП «Неамортизований дисконт за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком».

Під час амортизації премії:

Дебет рахунків 3327 П «Неамортизована премія за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком», 3337 П «Неамортизована премія за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифі­катами, емітованими банком», 3347 П «Неамортизована премія за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком». Кредит рахунків 7052 АП «Процентні витрати за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами власного боргу, емітованими банком», 7053 АП «Про­центні витрати за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами власного боргу, емітованими банком», 7054 АП «Процентні витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком» — рахунки для обліку процентних витрат  за коштами, залученими за ощадними (депозитними) сертифікатами.

У разі настання строку погашення або дострокового погашення ощадного (депозитного) сертифіката банк здійснює платіж проти його пред’явлення та відображає цю операцію в бухгалтерському обліку аналогічно операціям з повернення вкладів (депозитів).

44. Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або позичкові відносини, визначають взаємини між особою, яка випустила їх, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

У країнах з розвинутою ринковою економікою поряд з наявним оформленням цінних паперів широко використовується оформлення їх шляхом запису в книгах обліку або рахунках, які ведуться на магнітних та інших носіях інформації, тобто в безготівковій (безпаперовій) формі.

Різноманітність цінних паперів викликає необхідність поділу їх за певними ознаками на види. Найдетальніша класифікація цінних паперів наведена О.Н. Мозговим у книзі "Фондовий ринок України" [49, с. 33-42]. В основу класифікації покладено такі ознаки, як економічна природа цінних паперів, мета, роль, відмінність емітентів, тип передачі майнових прав, строк погашення і спосіб виплати доходу, надійність тощо. Розглянемо ознаки деяких видів цінних паперів.

За ознакою економічної природи цінні папери поділяються на пайові папери, боргові папери і похідні фінансові інструменти. Пайові папери фіксують відносини співволодіння або пайової участі у формуванні статутного капіталу і розподілу прибутку (акції1). Боргові папери є інструментами кредиту (облігації, векселі, ощадні та депозитні сертифікати) - письмові свідчення банку про депонування (вміщення) грошових коштів, котрі засвідчують право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Сертифікати можуть бути строковими і на вимогу, іменні та на пред'явника. Похідні фінансові інструменти (опціони, ф'ючерси, варанти тощо) засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів (найчастіше акцій).

Залежно від мети цінні папери поділяються на фондові та комерційні. Фондові цінні папери (акції, облігації) є інструментами інвестування капіталу, обертаються на фондовому ринку; вони, як правило, є безстроковими або діють понад один рік. Комерційні папери (вексель, акредитив та ін.) - це кредитні інструменти; вони опосередковують торговельні операції і обертаються на грошовому ринку. Ці папери переважно короткострокові і лише частково використовуються для інвестування капіталу.

За емітентами цінні папери поділяються на випущені фірмами, акціонерними товариствами, урядом, державними установами, банками, місцевими органами влади.

За типом передачі майнових прав цінні папери поділяються на іменні цінні папери, на пред'явника та перевідні. Перехід прав за іменним цінним папером потребує ідентифікації (підтвердження) власника. Перехід прав за цінним папером на пред'явника не вимагає ідентифікації власника.

З цінними паперами проводять різні операції. Метою їх здійснення є забезпечення випуску, обігу, використання цінних паперів як застави, виплати доходів на них, установлення контролю за діяльністю емітента та ін. До основних операцій з цінними пал ерами належать:

– випуск;

– емісія;

– розміщення;

– конвертація;

– нарахування і виплата доходів;

– погашення.

45. У портфелі цінних паперів на продажможна обліковувати акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери. Банк обліковує в портфелі на продаж:

► боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які не має наміру тримати до дати їх погашення;

► цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку зі зміною ринкових ставок процента, потреб ліквідності, наявністю альтернативних інвестицій тощо;

► фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;

► інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж.

На дату балансу цінні папери в портфелі на продаж відображають:

► за справедливою вартістю;

► за собівартістю з урахуванням часткового списання внаслідок зменшення корисності - акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо;

► за найменшою з двох величин: балансовою вартістю та справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операції, пов'язаних із продажем, - інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що переведені в портфель на продаж та утримуються для продажу протягом 12 місяців;

► за найменшою з двох величин: вартістю придбання (собівартістю) та справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операції, пов'язаних із продажем, - інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані й утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців.

Придбані в портфель на продаж цінні папери відображають за балансовими рахунками груп 141, 143, 310 та 311 Плану рахунків (табл. 6.3, 6.4).

Таблиця 6.3. Структура групи рахунків, де обліковують цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж

Номери рахунків	Назва та характеристика рахунку
310	Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж
3102	А Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у портфелі банку на продаж
3103	А Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені небанківськими фінансовими установами, у портфелі банку на продаж
3105	А Інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж
	Призначення рахунків: облік інвестицій банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, у тому числі інвестицій, що не оформлені цінними паперами, у портфелі банку на продаж.
	За дебетом рахунків проводять суми цінних паперів та інвестицій, що не оформлені цінними паперами, які придбані або переведені з інших портфелів банку.
	За кредитом рахунків проводять суми цінних паперів та інвестицій, що не оформлені цінними паперами, у разі їх продажу або переведення до інших портфелів банку.

46. Інвестиційні операції банків із цінними паперами відображаються в активі балансу і з метою їх оцінки та відображення в обліку класифікуються таким чином: — цінні папери в торговому портфелі; — цінні папери в портфелі банку на продаж; — цінні папери в портфелі банку до погашення. Вкладення банку в цінні папери, які рефінансуються НБУ, обліковуються в першому класі на рахунках груп: 140 "Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку"; 141 "Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж"; 142 "Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення"; 143 "Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж"; 144 "Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку до погашення"; 149 "Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України". Вкладення в цінні папери інших емітентів обліковуються в третьому класі на рахунках груп: 300 "Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку"; 301 "Боргові цінні папери в торговому портфелі банку"; 310 "Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж"; 311 "Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж"; 312 "Інвестиції в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу"; 313 "Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу"; 319 "Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж"; 321 "Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення"; 329 "Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення". У кожному розділі Плану рахунків виділені рахунки, за якими обліковуються цінні папери: — за метою вкладень; — за формою отримання доходу; — за емітентами.