№1-2

Предметом бухгалтерського обліку в банку є банківські операції. Для підготовки фінансових звітів використовується такий інструмент бухгалтерського обліку, як рахунок.

Рахунок - це стандартизований формат, який використовується для збору інформації про кожний елемент облікової моделі.

План рахунків - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються для реєстрації банківських операцій.Особливостями Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України є:

-мультивалютність;

-наявність класу рахунків для управлінського обліку;

-подвійний запис операцій на позабалансових рахунках;

-наявність вимог до аналітичних рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, поділяється на чотири категорії та дев'ять класів (рис. 1.5).

Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

Перша категорія - "Балансові рахунки": Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'яз ання. Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції. Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія - "Рахунки доходів і витрат банку": Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати.

Третя категорія - "Рахунки управлінського обліку": Клас 8. Управлінський облік. Четверта категорія - "Позабалансові рахунки": Клас 9. Позабалансові рахунки.

Рахунки в Плані рахунків розташовуються за принципом зростання їх номерів:

-рахунки 1-го порядку (класи) - однозначні;

- рахунки 2-го порядку (розділи) - двозначні;

-рахунки 3-го порядку (групи) - тризначні;

-рахунки 4-го порядку - чотиризначні. Класифікація рахунків за видами подана на рис. 1.6.

Класифікація бухгалтерських рахунків

Перший клас Плану рахунків визначає казначейські операції та взаємовідносини між Національним банком України та іншими банками, а саме: операції з готівкою, банківськими металами, міжбанківськими кредитами та вкладами (депозитами), вкладеннями в цінні папери, що рефінансуються Національним банком України.

У другому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України відображують операції з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами загальнодержавного управління та фізичними особами. До суб'єктів господарювання належать усі юридичні особи, у тому числі неприбуткові установи й організації, а також підприємці, які проводять свою діяльність без створення юридичної особи.

За третім класом Плану рахунків обліковують операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, і вкладень в асоційовані й дочірні компанії) та операції за іншими розрахунками, зокрема за господарськими операціями банку, операціями з формування та використання спеціальних резервів під цінні папери та дебіторську заборгованість, субординованим боргом. До цього класу віднесено також клірингові та транзитні рахунки, рахунки для обліку розрахунків між установами одного банку і позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів тощо.

У четвертому класі відображено вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії, операції з основними засобами і нематеріальними активами.

П'ятий клас призначений для обліку капіталу банку. Він включає статутний капітал, емісійні різниці, результати переоцінки, загальні резерви та фонди банку, створені за рахунок прибутку, результати попередніх років та результати звітного року, що очікують затвердження.

Доходи і витрати банку відображують на рахунках, відповідно, шостого та сьомого класів. У бухгалтерських записах, пов'язаних із формуванням доходів і витрат, рахунки шостого та сьомого класів кореспондують із рахунками першого - четвертого класів. Залишків на рахунках шостого та сьомого класів до валюти балансу не включають, а в кінці звітного періоду рахунки шостого та сьомого класів закривають. Фінансовий результат обліковується як результат звітного року в п'ятому класі - "Капітал".

На рахунках восьмого класу ведеться управлінський облік. Нормативними документами Національного банку України він не регламентується і банки самостійно визначають методику й деталізацію такого обліку. Даних восьмого класу не враховують у фінансовій та статистичній звітності банку.

У дев'ятому класі обліковують позабалансові операції. Позабалансові операції відображують в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контр-рахунками.

№3-4

Бухгалтерський облік має забезпечувати реалізацію двох функцій, а саме запис інформації про операції, які виконуються банком, та запис детальної інформації про кожного контрагента і кожну операцію. Ця інформація систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Синтетичний облік дає змогу отримати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку.

Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи, що ідентифікують осіб, які брали участь у їх складанні.

До регістрів синтетичного обліку належать: оборотно-сальдовий баланс, касові журнали, книга реєстрації відкритих рахунків тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку (додатки № 3, 4, 5, 6).

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків П, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку. Серед форм регістрів синтетичного обліку банки зобов'язані передбачати щоденний оборотно-сальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком IV порядку. Правильність складання щоденного балансу, оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку, основним регістром якого є аналітичний (особовий) рахунок. Особові рахунки відкриваються за кожним балансовим і позабалансовим рахунком. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Особові рахунки мають такі обов'язкові реквізити:

• номер особового рахунку;

• дату здійснення попередньої операції;

• дату здійснення поточної операції;

• код банку, в якому відкрито рахунок;

• код валюти;

• суму вхідного залишку за рахунком;

• код банку-кореспондента;

• номер рахунку кореспондента;

• номер документа;

• суму операції;

• суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

• суму вихідного залишку.

Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках. Другий примірник особового рахунку є випискою з особового рахунку і призначений для видачі клієнту. Порядок та періодичність надання виписок обумовлюються договором про розрахунково-касове обслуговування.

Важливим елементом бухгалтерського контролю є перевірка відповідності оборотів та залишків за рахунками аналітичного обліку оборотам і залишкам за відповідними рахунками синтетичного обліку. У разі виявлення розбіжностей з'ясовуються їх причини та вживаються заходи, спрямовані на їх усунення.

У деяких випадках як регістри аналітичного обліку використовуються примірники документів. Наприклад, для обліку документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку розміщують перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення тощо).

№5

Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів. Національним банком України розроблено "Правила ведення аналітичного обліку в банках України", відповідно до яких параметри аналітичного обліку поділяються на обов'язкові та необов'язкові (рис. 1.7).

Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять жорстко регламентовані, інші дев'ять банк визначає самостійно відповідно до встановлених параметрів аналітичного обліку. Номер рахунку не може містити менше ніж 5 знаків. Знаки набувають значень від 0 до 9. Модель формування номера аналітичного рахунку представлено на рис. 1.8.

Рис. 1.7. Параметри аналітичного обліку

Рис. 1.8. Модель формування номера аналітичного рахунку

Наприклад, номер аналітичного рахунку товариства "Промінь" може бути поданий у вигляді 2600 5 203420, де 2600 – номер балансового рахунку;

5 – ключовий розряд;

203420 – код контрагента у списку клієнтів банку.

У номер аналітичного рахунку включають лише частину параметрів з усієї сукупності, інші параметри зберігаються поза номером рахунку і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та складання звітності.

№6

Згідно з вимогами НБУ структура рахунку є наступною: перші чотири цифри – номер балансового рахунку, який формується згідно з планом рахунків, п’ята цифра – контрольна, решту цифр рахунку (до дев’яти) – інформація про аналітичний рахунок (код філії, код клієнта, номер угоди, код валюти тощо) [1]. Нехай рахунок, для якого слід обчислити

контрольний розряд 1210К101659822 і відкритий він у банку, код МФО якого 334226. Алгоритм розрахунку є наступним:

1. До неповного коду МФО (без контрольного розряду) дописується код рахунку в припущенні,

що його контрольне число рівне нулю:

3342212100101659822.

Отримане число і його вага 1371337137137137137розділяються на розряди:

3 3 4 2 1 1 2 1 0 0 1 0 1 6 5 9 8 2 2

1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7

2. Розряди числа множаться на відповідні їм ваги і в отриманих результатах відкидаються вищі розряди:

3 9 8 2 3 3 4 1 0 0 1 0 7 6 5 3 8 6 4

3. Отримані числа сумуються:

3+9+8+2+3+3+4+1+0+0+1+0+7+6+5+3+8+6+4=73

4. До знайденої суми додається кількість знаків

у рахунку, в даному випадку число 14: 73+14=87.

5. Останній розряд отриманої суми множиться на 7: 7·7=49.

6. Одиничний розряд отриманого числа є контрольним: К=9.

7. Формується код: 12109101659822.

Реалізація цього алгоритму в MS Excel наведена на рис. 5 і рис. 6 в режимах відображення результатів обчислень і формул відповідно.Дані в клітинках А2, А4 перед об’єднанням

повинні мати формат текстовий. Звернемо увагу на формули в клітинках В6, С6. Вони призначені для виділення першого і другого розрядів числа, що знаходиться в клітинці А3. Ця формула, на нашу думку, є найпростішою серед всіх запропонованих

№7

У банківській діяльності використовуються найрізноманітніші документи (директивні, юридичні, планові).  Документи, які використовуються в обліково-операційної роботи, відносяться до особливого виду банківських документів.  Обліково-операційні документи - це:  - Те, що є підставою для операції відображення в обліку банку;  - Те, на основі чого відбуваються бухгалтерські записи;  - Те, що підтверджує правильність здійснених операцій та їх відображення в обліку.  Використовувана в банках меморіально-ордерна система бухгалтерського обліку означає, що записи в обліку відбуваються не в журналах, як це прийнято при організації обліку інших суб'єктів економіки, а в самих документах.  У складі документів виділяють ті, які містять ці записи (меморіальні документи), та ті, які розкривають зміст цих записів, підтверджують їх правильність і достовірність (первинні документи).  До числа меморіальних документів належать розрахунково-грошові документи, меморіальні документи, касові та позабалансові ордери.  Первинні документи - це акти, довідки, рахунки та інші документи, що підтверджують факт здійснення операції, її юридичну законність. Первинні документи, як правило, додаються до меморіальних документів. В останніх робиться запис про додаються первинних документах. У випадку, якщо первинні документи зшиваються в окремі зшивши, в меморіальних документах робиться посилання на дату і номер первинного документа, що став основою для здійснення проводки.  Всі меморіальні документи з доданими первинними документами, що підтверджують вчинення банком операцій за даний день, називаються документами дня.  Сукупність меморіальних та первинних документів, що використовуються банком для ведення бухгалтерського HYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%92%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83"облHYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%92%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83"іку і контролю, утворює банківську документацію.  Види меморіальних банківських документів:  - Розрахункові (доручення, вимоги, чеки, акредитиви, платіжні ордери, авізо, ордера-розпорядження кредитного відділу);  - Касові (оголошення, грошові чеки, прибуткові, видаткові ордери);  - Документи по внутрішньобанківських операцій (меморіальні ордери).  Всі документи за місцем їх складання поділяються на банківські, складаються установами банків, і клієнтські, що надходять від підприємств, установ і організацій.  Розрахункові, касові, кредитні та інші операції здійснюються в банках і відображаються в бухгалтерському обліку на підставі розрахунково-грошових документів, оформлених відповідно до встановлених вимог. Застосування бланків не встановленої форми або заміна бланка однієї форми іншої форми може призвести до неправильного відображення операцій. Так, під час арбітражного розгляду було з'ясовано, що банк всупереч встановленому порядку використовував бланк форми платіжного доручення 0401002 замість бланка акредитива форми 0401005. В порушення пункту 5.8 Положення про безготівкові розрахунки в Російській Федерації платіжне доручення не містить всіх необхідних реквізитів акредитива. Зокрема, в ньому відсутні точне найменування документів, на підставі яких проводиться виплата за акредитивом, вид акредитива, спосіб його виконання. Банк одержувача зарахував кошти на рахунок одержувача. За цих умов неправомірно покладати на виконуючий комерційний банкмайнову відповідальність за невиконання одержувачем коштів договірних зобов'язань. Здійснення операцій у кредитної організації може відбуватися на підставі електронного платіжного документа, а у випадках, встановлених чинним законодавством та договором, - його паперової копії, завіреної уповноваженою особою. Електронні платіжні документи повинні містити всі реквізити платіжних документів, передбачені затвердженими форматами і нормативними актами Банку Росії. Паперові копії електронних платіжних документів, призначені для зберігання в якості виправдувальних документів по зроблених операціях, а також підлягають додатком до виписок з рахунків, завіряються штампами кредитної організації та підписами її працівників. В електронних платіжних документах повинен бути забезпечений аналог власноручного підпису клієнта.  Особливості оформлення документіHYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%9E%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2"в за окремими операціями:  - Операції, що здійснюються без документів клієнтів банку, оформлюються документами, які складаються самими банками згідно з вимогами Правил ведення бухгалтерського обліку в банках, розташованих на території РФ № 61, на бланках діючих форм. Сюди належать, зокрема, прибуткові та видаткові касові ордери, меморіальні балансові та позабалансові ордери, розпорядження кредитного відділу та ін Ці операції вимагають додаткового контролю;  - Підставою для проведення операцій за кореспондентськими рахунками є виписка по кореспондентському рахунку, що видається банку РКЦ (ЦОУ, ОПЕРУ) ЦБ РФ, ВЦ ЦБ РФ або банком-кореспондентом;  - При проведенні операцій на фондовому, валютному та інших ринках підставою для обліку операцій служать виписки розрахункових центрів бірж, дилерів, звіти про проведені операції та інші документи.  Дані документів, що розкривають їх зміст, називаються реквізитами. Вимоги до реквізитів документа містяться в законі "Про бухгалтерський облік".  Стандартні документи містять такі основні реквізити:  - Дату документа (розрізняється дата складання і дата виконання документа: там, де не передбачається розрив, - відмітка, там, де передбачається розрив, - окремий реквізит);  - Номер документа;  - Найменування клієнта (ІПН) і його банку (БІК);  - Найменування контрагента (ІПН) і його банку (БІК);  - Суму (цифрами та прописом);  - Контирування - документи, що служать підставою для проводок, повинні контіроваться (мати номери рахунків за дебетом і кредитом);  - Призначення платежу (зміст операції, а при необхідності - підстава для її здійснення);  - Коди технічної обробки;  - Підписи відповідальних осіб клієнта та відбиток його печатки;  - Підписи працівників банку, перевірили документ [1, с. 186].  Всі документи повинні бути оформлені на друкарських або електронних машинках. Касові документи заповнюються від руки. Виправлення в банківських документах не дійсні, навіть якщо вони обумовлені. Грошово-розрахункові документи виготовляються методом мультиплікації, тобто їх кількість повинна бути достатньо для здійснення бухгалтерських записів з усіх порушених цією операцією особових рахунках.  Банк не несе відповідальності за відмову у прийомі сумнівних документів. Бланки суворої звітності підлягають додатковому позабалансовому обліку.  3. Організація документообігу в банку  Документообіг в банку - це проходження банківських документів по інстанціях, в певній їх послHYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96"ідовності, від початку оформлення і проведення операції до її завершення з повним відображенням в обліку.  Документообіг має дві найважливіші складові:  - Порядок здійснення документообігу за окремими операціями (розрахунковим, касовим);  - Графік документообігу (визначає конкретний час (інтервал) для розрахунково-касового обслуговування клієнтів, проведення кредитних і депозитних, а також міжбанківських операцій і операцій на фондовому ринку і час проходження документів по всіх ділянках їх обробки). Ключовим загальним інтервалом, що визначає всі графіки документообігу по конкретним операціям, є "операційний день" - час, протягом якого операції проводяться з їх подальшим відображенням в обліку поточного дня.  Порядок здійснення документообігу та його графіки розробляються кожним банком самостійно і затверджуються керівником банку. При цьомуорганізація документообігу повинна забезпечувати виконання таких основних вимог:  - Всі розрахунково-грошові документи, що надійшли до банку протягом операційного дня, підлягають прийому, оформлення і відображенню по рахунках бухгалтерського обліку в той же день;  - Розрахунково-грошові документи, що надійшли в банк після закінчення часу операційного дня, проводяться за рахунками клієнтів, як правило, наступним робочим днем. Конкретний час завершення операційного дня встановлюється керівником установи банку.  Робочий день обліково-операційних працівників організується з таким розрахунком, щоб забезпечити своєчасне оформлення вступників розрахунково-грошових документів та відображення їх у бухгалтерському обліку за балансовими і позабалансовими рахунками із складанням щоденного балансу. Вступники документи передаються на ЕОМ протягом усього дня у відповідності з графіком здачі документів. Передача документів на телетайпних установки і телеграф передбачена у графіку в міру оформлення розрахункових документів клієнтів до проведення за рахунками клієнтів і складання по них телеграм переважно в другій половині дня. Всі грошово-розрахункові документи, що підлягають відправленню іншим установам банків, відправляються в той же день.  №8

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства можуть самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти.

Безготівкові розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття.

Банки можуть відкривати поточні, депозитні, бюджетні, позикові рахунки, субрахунки для філій, представництв тощо. Найбільш поширене сьогодні використання поточних та депозитних рахунків.

Поточні рахунки відкривають суб'єктам підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Депозитні рахунки відкривають підприємствам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між клієнтом і банком. Зберігання коштів на депозитному рахунку передбачає виплату відсотків згідно з договором.

Законодавством не обмежується кількість відкритих рахунків у банку: одне підприємство може мати їх декілька.