Міжбюджетні відносини

Мета регулювання міжбюджетних відносин

Відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України

Забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень

Рис. 16.1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою в ме­жах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення вирішення завдань і функцій місцевими державними адміністративними та виконавчими органами міс­цевого самоврядування.

Бюджетне регулювання включає перерозподіл бюджетних ресурсів як по верти­калі, так і по горизонталі державної влади та місцевого управління шляхом вилучен­ня надлишку доходів в окремих бюджетах (визначеного на основі використання ко­ефіцієнта вирівнювання) чи передачею цих коштів тим бюджетам, у яких не досягнуто фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, тобто за принципом за- гальнобюджетної консолідарності, зумовленої бюджетним унітаризмом.

Інструментом міжбюджетного перерозподілу коштів є трансферти. Трансферти (франц. ігап/егі, від лат. ігапфго — переношу, перемішую) — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Згідно зі ст. 96 Кодексу міжбюджетні трансферти поділяються на:

1. Дотацію вирівнювання;

2. субвенції;

3. кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4. додаткові дотації.

Функціональною особливістю дотацій є надання коштів на безоплатній і безпово­ротній основі без визначення напрямів і умов їх використання, оскільки дотація (лат. іїоіаііо — дар, пожертвування) — асигнування з державного бюджету на вирівнювання доходної спроможності бюджетів-реципієнтів. Бюджетним кодексом України передба­чено використання двох видів дотацій: дотацій вирівнювання доходної спроможності бюджету та додаткових дотацій — надання коштів при виникненні додаткових потреб бюджетів і спрямованих на покриття бюджетного дисбалансу. Зокрема — на компен­сацію втрат бюджету-реципієнта внаслідок наданих державою податкових пільг.

Функціональною особливістю субвенцій є надання коштів на безоплатній і без­поворотній основі на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв про надання субвенції. Оскільки субвенції (від лат. зиЬуєпіо —приходжу на допомогу) є різновидом міжбюджетних трансфертів цільового призначення, найбільш широко вони використовуються для фінансування цільових програм.

Особливий вид трансфертів становлять кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Цей вид трансферту за­звичай є формою спільного (міжбюджетного) фінансування певних проектів.

Головною метою бюджетних трансфертів було й залишається надання фінансо­вої допомоги бюджетам з недостатньою податкоспроможністю. Проте важливе зна­чення у забезпеченості фінансової спроможності бюджетної системи країни є не роз­виток і вдосконалення міжбюджетних відносин та міжбюджетних трансфертів, а усунення причин, які їх зумовлюють. Це може бути досягнуто внаслідок істотного зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів та зменшення ступеня централізації бюд­жетних коштів, оскільки частка трансфертів у бюджетній системі України за остан­ні роки має стійку тенденцію до зростання.

Так у 2005 р. частка трансфертів у складі місцевих бюджетів України становила 43,5%; у 2006 р — 46,1%; у 2007 — 43,4%; у 2008 р. — 44,5%; у 2009 р. — 46,7%, тоб­то у 2009 р. вона проти 2005 р. зросла на 3,2 процентних пункти. Більш істотно за 2005-2009 рр. відбулося збільшення загальної суми міжбюджетних трансфертів від 23,3 млрд. грн. у 2005 р. вони зросли до 62,2 млрд. грн. у 2009 р., або в 2,6 разу. У структурі міжбюджетних трансфертів у 2005 р. дотації вирівнювання становили 47,4%, субвенції з соціального захисту населення — 26,0%, а інші трансферти — 26,6%. У 2009 р. пропорція структури міжбюджетних трансфертів становила відповід­но 53,6%; 36,6%; 9,8%. У той же час, загальний обсяг доходів місцевих бюджетів має менший темп зростання, ніж обсяг міжбюджетних трансфертів.

З метою зміцнення ресурсу місцевих бюджетів механізмом нового Бюджетного кодексу України передбачено істотно збільшити їх доходну базу як в частині бюдже­ту споживання, так і в частині бюджету розвитку.

У частині бюджету споживання передбачено зростання доходної бази місцевих бюджетів зміцнити за рахунок передачі деяких доходів державного бюджету — міс­цевим в обсязі 17,3 млрд. грн. Розширено джерела доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів на загальну суму 4,8 млрд. грн., а доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів — на суму 0,8 млрд. грн. Крім того, з метою збільшення доходного ресурсу місцевих бюджетів створюється спеціальний фонд коштів за рахунок збору за забруднення на­вколишнього середовища та за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу внас­лідок господарської діяльності в прогнозованому обсязі 280 млн. грн. Загалом при­ріст доходів місцевих бюджетів внаслідок впровадження зазначених доходів збільшиться на 23,2 млрд. грн., що порівняно з 2009 р. становитиме приріст 17,4%.

Новим Бюджетним кодексом України передбачено зростання доходів місцевих бюджетів і в частині бюджету розвитку — капіталовкладень. З цією метою розшире­но перелік джерел формування доходів місцевих бюджетів на суму 9,1 млрд. грн. Зок­рема: за рахунок частки податку на прибуток, що буде відраховуватись місцевим бюджетам у розмірі 7,3 млрд. грн., та з єдиного податку суб'єктів малого підприєм­ництва — 1,8 млрд. грн. Це дозволить збільшити доходи місцевих бюджетів ще на 6,8%, або разом порівняно з 2009 р. — на суму 32,2 млрд. грн., що становить майже четверту частину доходів місцевих бюджетів у 2009 р. та половину одержаних транс­фертів.

Із розширенням дохідної бази місцевих бюджетів можна очікувати зменшення ролі трансфертів у системі міжбюджетних відносин, оскільки поступово буде відми­рати прагнення перерозподілу бюджетних коштів як споживацької ідеології. Разом з тим, можна прогнозувати такі позитивні зрушення:

• переорієнтація місцевих органів влади від переважно виконання делегованих їм державою повноважень (тобто, адміністрування витрачанням наданих їм коштів) до творчого вирішення місцевих питань соціально-економічного розвитку громад, орі­єнтованого на ефективний результат;

• перехід до середньострокового (трьохрічного) бюджетного планування забезпе­чить системність управління бюджетними трансфертами, а відтак і фінансовою за­безпеченістю реалізації інвестиційних проектів для розвитку продуктивних сил пер­шочергово в депресивних регіонах;

• зміцнення фінансової самодостатності місцевих бюджетів сприятиме зменшен­ню централізації бюджетних ресурсів у країні, посилить ступінь їх фінансової неза­лежності та автономності, а відтак демократизації суспільства.