§ 3. Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства

Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства базується на положеннях ст. 117 Бюджетного кодексу України, якими визначені види заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства можуть застосовуватися лише за наявності певних законних підстав. Відсутність таких законних підстав уне­можливлює не тільки застосування заходів впливу за порушення бюджетного зако­нодавства, а й настання правової відповідальності взагалі.

Підставою застосування заходів впливу є виключно наявність у діях або бездіяль­ності учасника бюджетного процесу об'єктивних та суб'єктивних ознак складу пору­шення бюджетного законодавства, передбаченого БК України.

Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства мають право застосувати учас­ники бюджетного процесу, уповноважені нормами БК України на здійснення конт­ролю за дотриманням бюджетного законодавства.

З урахуванням змісту ст. 109—115 БК України попередження про неналежне ви­конання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджет­ного законодавства може бути застосоване:

• Верховною Радою України. Стаття 109 БК містить також положення щодо кон­трольних функції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету;

• Рахунковою палатою;

• Міністерством фінансів України;

• місцевими фінансовими органами;

• органами Державного казначейства України;

• органами Державної контрольно-ревізійної служби;

• Верховною Радою Автономної Республіки Крим;

• місцевими радами;

• Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

• обласними державними адміністраціями;

• міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі;

• районними державними адміністраціями;

• виконавчими органами міських рад.

Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодав­ства, а саме зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів), приймаєть­ся більш вузьким колом учасників бюджетного процесу:

• Міністерством фінансів України;

• органами Державного казначейства України;

• органами Державної контрольно-ревізійної служби;

• місцевими фінансовими органами;

• головними розпорядниками бюджетних коштів.

Щодо заходу впливу за порушення бюджетного законодавства щодо зупинення дії рішення про місцевий бюджет, то встановлено коло державних органів влади — учасни­ків бюджетного процесу, яким надано право на звернення до суду про зупинення дії рі­шення про місцевий бюджет згідно зі ст. 122 БК України. Зокрема до них відносяться:

• Кабінет Міністрів України (частина перша статті 122 БК України);

• Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина друга статті 122 БК України);

• голови обласних державних адміністрацій (частина друга статті 122 БК України);

• голови Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (части­на друга статті 122 БК України);

• голови районних державних адміністрацій (частина третя статті 122 БК України);

• голови виконавчого органу міських (міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення) рад (частина третя статті 122 БК України).

Конкретизація повноважень, якими наділені певні учасники бюджетного проце­су, визначається їх статутним документами.

Основні повноваження Міністерства фінансів України встановлені Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року №1837, та Указом Президента України від 26 серп­ня 1999 року №1081/99.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Основні пов­новаження органів Державного казначейства України передбачені Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1232 "Питання Державного казначейства України ".

Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції, правові основи діяльності та повноваження визначені Законом України від 26 січня 1993 ро­ку "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ".

Відповідно до пункту 36 статті 2 БК України місцевим фінансовим органом вва­жається установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з скла­дання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядни­ками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий ор­ган не створено згідно із законом (див. коментар до пункту 36 статті 2 БК України).

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шля­хом встановлення бюджетних призначень.

Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодав­ства встановлюється Міністерством фінансів України.

На даний момент це питання регламентується Порядком складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затвердженим наказом Мі­ністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року №129.

Протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, орга­нів Державного казначейства України, органів Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевих фінансових органів, які згідно із законодавством уповно­важені здійснювати контроль та проводити перевірки дотримання порядку складан­ня, розгляду, затвердження, унесення змін, виконання бюджету чи звіту про вико­нання бюджету.

Протокол оформляється на підставі довідок, що складені за результатами прове­дених відповідно до законодавства перевірок і засвідчують факт порушення бюджет­ного законодавства, та матеріалів звітності, за аналізом яких виявлені порушення бюджетного законодавства. У разі складання акта ревізії протокол не оформляється.

Якщо внаслідок порушення бюджетного законодавства заподіяно матеріальну шкоду або завдані збитки відповідному бюджету, то про це також зазначається в про­токолі.

Протокол підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівником органу, установи, органі­зації, підприємства, де вчинене порушення бюджетного законодавства.

Якщо керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджет­не правопорушення, відмовляється від підписання протоколу, то в ньому робиться про це запис. Керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене по­рушення бюджетного законодавства, має право подати пояснення і зауваження що­до змісту протоколу, що додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї від­мови від його підписання.

Протокол складається в чотирьох примірниках — один оригінал і три копії.

Оригінал протоколу протягом трьох робочих днів після його підписання (відмо­ви від його підписання) передається для прийняття рішення про накладення стяг­нення за порушення бюджетного законодавства до органу, керівник якого має пра­во накладати стягнення за порушення бюджетного законодавства.

Акт ревізії належить (як і протокол) до офіційної документації, що складається за результатами контрольних заходів щодо фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, є основною частиною матеріалів контрольних заходів і являє со­бою обов'язкові для складання документи (див. Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна — Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, поря­док їх опрацювання і використання. Затверджено наказом Головного контрольно-ре­візійного управління України від 9 серпня 2002 року №168).

Акт ревізії — службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведен­ня комплексної, фінансової чи тематичної ревізії, що відображає її результати сто­совно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприєм­ства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових актів.

Додані матеріали до протоколу чи акта — додаткова документація, складена за ре­зультатами контрольних заходів, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних за­ходів і являє собою оформлену як додатки (частіше всього у вигляді зведених реєст­рів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офі­ційній документації. До акта ревізії та протоколу може додаватися також офіційна супровідна документація, складена за результатами контрольних заходів: листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами гос­подарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного захо­ду, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу.

Бюджетний кодекс України містить заборону застосовувати вдруге заходи впли­ву за порушення бюджетного законодавства, визначені ст. 117 БК України, за рані­ше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.

Ця норма означає, що якщо за порушення бюджетного законодавства до учасни­ка бюджетного процесу застосоване попередження про неналежне виконання бюд­жетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодав­ства і зазначена вимога своєчасно була виконана, контролюючий орган з моменту усунення порушення бюджетного законодавства не має права застосовувати інші за­ходи впливу, хоча вони і передбачені за відповідне правопорушення.

Одночасне застосування разом з попередженням інших заходів впливу з числа передбачених ст.117 не заборонено.

Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом. Це, зокрема, означає, що інформація про застосування попередження, зупинення опера­цій з бюджетними коштами, про застосування інших заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, в той чи інший спосіб доводиться до відома суспільства (громадськості). Лише в тих випадках, коли законом передбачено обмеження на по­ширення інформації (наприклад, віднесення її до конфіденційної), пов'язаної з ін­формацією про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства, остання не може бути оприлюднена.