§ 6. Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства

Конституція України (ст. 19) зобов'язує органи державної влади, органи місцево­го самоврядування та їх посадових і службових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Юрис­дикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридич­ної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене зако­ном, іншими нормативно-правовими актами (рішення Конституційного Суду Укра­їни справа №1-2/2002 від 9 липня 2002 р.).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих грома­дян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 БК рішення про застосування заходу впливу за пору­шення бюджетного законодавства може бути оскаржено в органі, який застосував да­ний захід впливу.

На прикладі порядку розгляду звернень та організації особистого прийому грома­дян в органах державної контрольно-ревізійної служби розглянемо систему оскар­ження дій державних органів за порушення бюджетного законодавства.

Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в орга­нах державної контрольно-ревізійної служби затверджений Наказом ГоловКРУ від 28 жовтня 2008 р. №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 р. за №1242/15933).

У відповідності до даного Положення до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені в органах ДКРС, належать:

• постанови у справах про адміністративне правопорушення, прийняті з пору­шенням законодавства;

• вимоги про усунення порушень, які надсилаються за результатами ревізій;

• зупинення операцій з бюджетними коштами;

• призупинення бюджетних асигнувань;

• неналежний розгляд попередньої скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадо­вих осіб органів ДКРС та деякі інші.

Органи ДКРС під час розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС перевіряють законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб і приймають одне з рішень щодо:

а) залишення рішення, яке оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;

б) скасування рішення, яке оскаржується, з одночасним винесенням нового рі­шення або без нього та притягненням винних осіб до відповідальності;

в) внесення до рішення змін у частині, що не відповідає законодавству;

г) припинення незаконної дії (бездіяльності) посадових осіб органу ДКРС, проведення службового розслідування і притягнення винних осіб до відповідаль­ності;

ґ) скасування повністю або частково акта ревізії, проведеної з порушенням зако­нодавства.

Рішення (вимога), що підлягає відміні, а також акти ревізій, проведених з пору­шенням законодавства, скасовуються повністю або у відповідній частині наказом ке­рівника органу ДКРС, який проводить розгляд скарги, або за дорученням вищесто­ящого органу ДКРС.

При розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення особа, яка її розглядає, перевіряє законність і обґрунтованість ви­несеної постанови і приймає одне з таких рішень:

а) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення;

б) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

в) скасовує постанову і закриває справу;

г) зменшує розмір штрафу в межах, передбачених Кодексом України про адмініс­тративні правопорушення в межах компетенції.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа над­силається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Рішення за скаргою на постанову щодо адміністративного правопорушення мо­же бути опротестоване прокурором або оскаржене до суду у встановленому законо­давством порядку.

У відповіді на скаргу щодо рішення органу ДКРС, дій чи бездіяльності посадо­вих осіб органу ДКРС зазначаються:

• порядок розгляду скарги органом ДКРС (чи проводилося службове розслідуван­ня, повторна або додаткова перевірка, аналіз ревізійних матеріалів; чи одержувалися пояснення від осіб, дії чи бездіяльність яких оскаржується; чи брав участь і яку са­ме в розгляді скарги заявник тощо);

• відповіді на всі питання, порушені у скарзі;

• рішення, які прийнято за результатами розгляду скарги (кого і коли інформо­вано, кому надіслано обов'язкові вимоги, куди передано матеріали ревізії чи служ­бового розслідування; чи накладалися дисциплінарні стягнення, ким і стосовно ко­го тощо).

Копія рішення щодо скарги або протесту на постанову по справі про адміністра­тивне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої його ви­несено.

Подання скарги на рішення або дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС не припиняє рішення або оскаржуваної дії (бездіяльності).

Скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу ДКРС або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи по­садовою особою, що розглядає скаргу.

У разі відкликання скарги за письмовою заявою особи, яка її подала, орган ДКРС, що розглядає скаргу, припиняє її розгляд з повідомленням про це заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 БК рішення про застосування заходу впливу за пору­шення бюджетного законодавства може бути оскаржено також в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАП компетенція адміністративних судів поширюється, зок­рема, на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуаль­ної дії), дій чи бездіяльності;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компе­тенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

В більшості випадків суб'єктами, стосовно яких застосовуються заходи впливу за порушення бюджетного законодавства є суб'єктами владних повноважень. Учасники бюджетного процесу, які мають право на застосування заходів впливу, є також суб'єктами владних повноважень.

Тому оскарження в суді рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства є по суті спором між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління і мають розглядатися в по­рядку адміністративного судочинства на підставі п.3 ч.1 ст.17 КАС.

У випадках, коли заходи впливу з порушення бюджетного законодавства застосо­вані до установи, підприємства, організації, які не є суб'єктами владних повнова­жень, оскарження в суді рішення про застосування заходу впливу за порушення бюд­жетного законодавства здійснюється в порядку адміністративного судочинства на підставі п.1 ч.1 ст.17 КАП.

Такий захід впливу, як зупинення дії рішення про місцевий бюджет, застосову­ється за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини пер­шої статті 116 БК у порядку, встановленому статтею 122 БК, тобто виключно за рі­шенням суду. Тому такі рішення можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом для апеляційного та касаційного впровадження (див. розділ IV Кодексу України про адміністративне судочинство).

Оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164-12 КАП здійснюється в порядку, визначеним статтями 287-297 КАП.

Вироки суду за результатами розгляду кримінальних справ щодо злочинів у сфе­рі бюджетних відносин можуть бути оскаржені в апеляційного та касаційного суду у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України.

Завдання для самоконтролю

1. Визначити перелік можливих порушень бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу, крім названих у лекції.

2. Назвати інші заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, які мо­жуть бути визначені законом про Державний бюджет України.

3. Повноваження Міністерства фінансів України у сфері регулювання бюджетного процесу.

4. Статус Державної контрольно-ревізійної служби України.

5. Компетенція органів Державного казначейства України у сфері регулювання бюд­жетного процесу.

6. Скласти проект протоколу про порушення бюджетного законодавства.

7. Скласти проект акту ревізії бюджетної організації.

8. Розглянути зміст Стандарту державного фінансового контролю за використан­ням бюджетних коштів, державного і комунального майна — 4. Документування резуль­татів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і вико­ристання.

9. Порядок оскарження рішень, якими порушуються норми Конституції України. Привести приклад.

10. Підсудність справ про порушення бюджетного законодавства.

11. Зміст та вимоги адміністративного позову про скасування рішення про відповід­ний місцевий бюджет.

Тестові завдання