1.Об’єкт дослідження економічними науками і предмет «Основ економічної теорії».

Існує кілька десятків економічних наукових дисциплін і спеціальностей. Підготовка економістів в Україні ведеться більш як 50 спеціальностей. Об'єктом дослідження економічних дисциплін, як сукупна економічна наука є організаційно-суспільна сторона виробництва це насамперед система виробничо-економічних відносин. які пов'язані з процесами виробництва, розподілу, обміну, споживання та організаційні та суспільні механізми функціонування всіх соціально-економічних відносин і процесів. Основою економічної теорії є узагальненою він-есценціею. Основою економічної теорії це свого роду економічна філософія. Тому предметом вивчення ласності на фактори і результати виробництва, розподілу, обміну і споживання на їх абстрактно- узагальненому рівні. Предметом економічної теорії є також закони, що притаманні функціонуванню і розвитку всіх виробничо-економічних відносин. Безпосередньо суміжними основами є мікро, макроекономіка та історія економічних вчень, як наукові та навчальні дисципліни. Ці 4 загальнотеоретичні економічні дисципліни утворюють базову, фундаментальну економічну теорію з її методологічними функціями. Всі інші економічні дисципліни, як економіка підприємництва, маркетинг, менеджмент, облік і аудит, фінанси є більш конкретними, практично прикладними економічними науками.

2.Базові методи та принципи пізнання економічних процесів і явищ.

В економічній теорії застосовують широкий арсенал, емпіричний в основному математико-статистичних та теоретичні методи наукових досліджень. Зовнішня поверхнево-емпірична видимість досліджених явищ зобов'язаного не співпадає з їх здатністю і приховує її. Тому в основах економічної теорії особливе місце належить теоретичним методам дослідження. Використання цих методів забезпечує умоглядне проникнення, глибинну сутність досліджених явищ та розкритті законів, їх функціонування і розглядів. Основоположним методом теоретичних досліджень є метод абстракції. Він полягає в абстрагуванні, тобто у відверненні, у думці від усього того, що не відповідає природі дослідженого об’єкту та від поверхнево неістотних вторинних його рис, тим самим виявляється першорядні глибинно сутні властивості досліджуваного обєкту. Абстрагування завжди доповнюється сходженням від абстрактного до конкретного. Одним із методів проникнення у глибинну сутність явищ, що досліджуються є аналіз, тобто розкладання, розчленування об’єкту. Аналіз завжди доповнюється синтезом. Синтез забезпечує вивчення структурованого аналізом явища в єдності і взаємодії всіх його складових частин, в його системній цілісності. Формами руху дослідницької думки в процесах аналізу і синтезу є індукція і дедукція. Індукція-це рух дослідницької думки від наслідків аналізу багатьох однорідних факторів до формулювання єдиних для всіх цих факторів узагальнених теоретичних положень і висновків та виявляються економічні категорії і закони. Дедукція-це рух дослідницької думки у зворотному напрямку, від єдиного узагальненого теоретичного положення до конкретних фактів. Дедукція е засобом перевірки та уточнення індуктивне сформульованих положень фактами реальної дійсності Застосовується також при перевірці фактами гіпотез та гіпотетичних моделей озроблених на основі логіки мислення та інтуїції. Наслідки наукових досліджень будуть дійсно правдивої , якщо їх проведення узгоджуватиметься такими економічними принципами: 1)взаємодіюча єдність теорії з практикою; 2) єдність логічного і історичного; 3)єдність мікро та макро - аналізу.