7. Сутність та структура власності. Її місце і роль в економічній системі.

Власності належить основоположна роль в економ системі, вона системо утворюючий фактор. Власність вказує кому і в якій мірі належить економ влада в суспільстві, тобто володіння, користування та розпорядження факторами вироб-ва та його результатами. Власність –це сукупність відносин людей до речей, як до своїх або чужих та відносин між людьми, з приводу належності речей. Внутрішніми структурними елементами власності є суб'єкти власності, об'єкти і відносини власності. Суб'єктами власності, або носіями відносин власності є люди, окремі індивіди, їх різні об'єднання, асоціації. Верховним, але в основному не безпосереднім суб'єктом власності є держава, що діє від імені і в інтересах народу, держава в ряді випадків є прямим власником. Об'єктивласності - це речі, насамперед фактори вироб-ва, життєві блага, а також гроші, спроможність людини до праці, продукти інтелектуальної праці. Відносини влади – є системно-відтворюючим фактором в економічній систем, а також основою існуючого в країні суспільного паду. Тому, відносини власності економіки закріплюються і охороняються державою. Відносини власності-це сукупність відносин між людьми з приводу належності речей та їх відчуження і привласнення. Економічні відносини власності на практиці набувають юридичної форми, закріплюються і охороняються державою, а їх суб'єкти стають носіями права власності.

8. Людина в економічнії системі. Інтереси як рушійні сили соціальне економічного прогресу.

В економічній системі людина виступає як виробник, як суб'єкт економічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного виробництва. Людина-виробник в економічній систем виступає робочою силою, особистим фактором виробництва, головним елементом продуктивних сип. Робоча сила-це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці. В історичному плані людина-виробник пройшла у своєму розвитку стадію індивідуального працівника і стадію працівника. У подальшому, в міру поглиблення суспільного поділу праці, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, праця кожного працівника ставала частиною сукупної праці, а окремий працівник — частиною сукупного працівника. Сукупний працівник-це сукупність працівників різних спеціальностей, які є учасниками спільного виробництва певного товару на основі розподілу праці між ними. Людина як суб'єкт економічних відносин-людина економічно реалізує себе в економічній системі завдяки певним господарським відносинам, у які вона вступає з іншими суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Суб'єктами економічних відносин є окремий індивід, сім'я, колектив, держава. Основою економічних відносин є відносини власності, які характеризують спосіб поєднання суб'єкта із засобами виробництва. Людина як споживач реалізує себе через задоволення своїх різних потреб. Потреби людини можна поділити на потреби людини-працівника і потреби людини-підприємця. Потреби людини-працівника пов'язані з відтворенням робочої сили, тобто з особистим споживанням. Потреби людини-підприємця стосуються відтворення матеріально-речових факторів виробництва, тобто виробничих потреб. Потреб людини-працівника і людини-підприємця тісно переплітаються між собою, утворюючи спільні потреби людей, задоволення яких забезпечує відновлення особистого і речового факторів суспільного виробництва. Людина як кінцева мета суспільного виробництва – людина в її цілісній сутності є головним критерієм розвитку суспільного виробництва і головною його метою. Суспільний продукт проходячи через фази виробництва, розподілу й обміну завершує свій цикл у фазі споживання. Економічні інтереси - це спрямованість уваг людей на визначенні життєві блага, як об'єкти на їх привласнення і споживання. Функція економічних інтересів - активізують людську свідомість, стимулюючий вплив економічних потреб на виробництво. На ґрунті економічних інтересів виникають ініціатива і підприємливість людей у прийнятті і реалізації виробничо-господарських рішень. Отже, економічні інтереси рухають життям народів.