Тема 20.

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти.

§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

§ 3. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю в бюджетному процесі.

§ 4. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів у бюд­жетному процесі.

§ 5. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства.

§ 6. Державна контрольно-ревізійна служба як специфічний суб'єкт контролю за дотриманням бюд­жетного законодавства.

§ 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з кон­тролю за дотриманням бюджетного законодавства.

§ 8. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства.

§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти

Залежно від сфери фінансової діяльності, в якій здійснюється фінансовий конт­роль, можна виділити такі його види як бюджетний, податковий, банківський, ва­лютний, тощо, що відрізняються завданнями, об'єктами, суб'єктами контролю тощо. Бюджетний контроль відповідно до Бюджетного кодексу України, яким врегульова­но порядок його здійснення, має назву контроль за дотриманням бюджетного зако­нодавства. На наш погляд така назва виду контролю у нормативно-правовому акті є не зовсім вдалою, доцільніше трактувати його як бюджетний контроль. Бюджетний контроль — це діяльність відповідних суб'єктів, яка полягає у перевірці дотримання бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, з метою запобіган­ня, виявлення, усунення бюджетних правопорушень. Його метою є забезпечення за­конності під час складання проектів бюджетів, розгляду проекту та прийняття зако­ну про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети, виконання бюджету, в тому числі при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Тобто бюджетний контроль наявний на кожній стадії бюджетного процесу.

Вказуючи на періодичність проведення контрольних заходів, інакше — на так зва­ний час здійснення контрольних дій, ми говоримо про форми бюджетного контролю. Науковці виділяють такі форми фінансового контролю, що властиві і бюджетному контролю, як попередній, поточний, наступний, які не закріплені у жодному норма­тивно-правовому акті. В основу даної класифікації покладено час проведення конт­рольних заходів. Така класифікація відображає безперервний характер контролю та враховує всі особливості, що існують під час його проведення. Зазначені форми бюд­жетного контролю взаємопов'язані, доповнюють одна одну і тісно переплітаються.

Попередній контроль — сукупність контрольних дій, які застосовуються перед прийняттям управлінського рішення в бюджетній сфері, тобто на етапі його розгляду, планування чи здійсненням фінансової операції (наприклад перед взяттям фінансових зобов'язань або здійсненням платежів). У даному випадку проходить вивчення підстав прийняття такого рішення для встановлення законності й цілеспрямованості фінансо­вих операцій, що підлягають здійсненню. Перевіряється обґрунтованість фінансових розрахунків, відповідність вимогам чинного бюджетного законодавства тощо. Слід за­значити, що під час проведення попереднього контролю заходи впливу не застосову­ються, бо ще не мають місце порушення фінансової дисципліни. Попередній контроль проводиться різними суб'єктами в межах їх контрольних повноважень. Так, наприклад, до органів, що здійснюють попередній контроль можна віднести: парламент та органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль під час розгляду відповідних бюд­жетів; фінансові органи, які здійснюють контроль шляхом розгляду фінансових планів і кошторисів, реєстрації штатних розписів тощо; міністерства і відомства, які аналізу­ють проекти знову ж таки фінансових планів, кошторисів підприємств і установ; бух­галтерів та функціональні служби підприємств і установ, які перевіряють правильність складання кошторисів, документів на витрачання грошових коштів тощо.

Наступною формою бюджетного контролю є поточний контроль. Ця форма контро­лю є найважливішою і найдійовішою в оперативному управлінні публічними фінансами. У літературі та чинних нормативно-правових актах можна зустріти іншу назву поточного контролю — "оперативний" (наприклад, в Законі України "Про Рахункову палату" (пункт 6 статті 7). Оскільки поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе­редньо оперативною фінансовою діяльністю, тобто за, власне, рухом публічних коштів, він супроводжує фінансові операції, то назва його "оперативний" є дійсно правильною.

Поточний контроль — сукупність контрольних дій, які застосовуються в процесі вчинення фінансових операцій, під час виконання фінансових планів; у ході вико­нання фінансових зобов'язань перед державою; отримання та використання коштів для адміністративно-господарських видатків, проведення грошових операцій, тощо. Метою поточного контролю є оперативне виявлення та своєчасне припинення по­рушень і відхилень від встановлених норм та нормативів, попередження їх на стадії зародження фінансових операцій; досягнення раціонального, цільового, ефективно­го використання бюджетних коштів; виявлення додаткових можливостей для збіль­шення доходів і зменшення витрат тощо. Разом з попереднім контролем він сприяє попередженню порушень фінансової дисципліни. Поточний контроль, як правило, здійснюють органи безпосереднього управління фінансовою діяльністю.

Третьою формою є наступний фінансовий контроль. Він проводиться після над­ходження доходів і витрачання коштів, за наслідками фінансової діяльності, аналі­зу виконання завдань; проведення грошових операцій, тощо з метою з'ясування правильності вчинення фінансових операцій, законності й доцільності витрачання бюджетних коштів.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (затвердже­на розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 24.05.2005 р.) йдеться про наступний контроль, який називається подальшим і визначається як сукупність конт­рольних дій, які здійснюються по закінченню реалізації управлінського рішення чи пі­сля виконання фінансово-господарської операції (наприклад після здійснення платежів).

Особливістю наступного контролю є те, що поряд з виявленням фактів порушень бюджетної дисципліни і різного роду зловживань застосовуються заходи для усунен­ня виявлених недоліків і порушень, здійснюється відшкодування завданої шкоди, винні особи притягуються до відповідальності та намічаються заходи щодо запобі­гання відповідних порушень і покращення роботи підконтрольного суб'єкта, що, у свою чергу, сприяє попередженню таких порушень у майбутньому.

На відміну від українського законодавця у статті 265 Бюджетного кодексу Російсь­кої Федерації вказується на форми фінансового контролю, що здійснюється законо­давчими (представницькими) органами, зокрема попередній, поточний та наступний.

Бюджетний контроль здійснюють як спеціально створені з цією метою органи контролю, тобто контролюючі суб'єкти, основною функцією яких є контрольна, так і органи законодавчої і виконавчої влади, які поряд із реалізацією інших завдань на­ділені повноваженнями у фінансово-контрольній сфері. У главі 17 Бюджетного ко­дексу України, що має назву "Контроль за дотриманням бюджетного законодавст­ва", визначено суб'єктів, які здійснюють бюджетний контроль: Верховна Рада України та її комітети, Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Крім зазначених суб'єктів бюджетний контроль здійснюють і головні розпоряд­ники та розпорядники бюджетних коштів.

Контрольні повноваження органів законодавчої та виконавчої влади таких як Верховна Рада України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування в бюджетній сфері визначені у Конституції України і деталізовані в інших нормативно-правових актах, в тому числі і у Бюджетному кодексі України.