§ 4. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу

міжбюджетних трансфертів

Бюджетний кодекс України чітко визначає як ті види видатків місцевих бюдже­тів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (статті 88, 89, 90 Бюджетного кодексу України), так і ті, що не враховуються (стаття 91 Бюд­жетного кодексу України).

Склад видатків місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обся­гу міжбюджетних трансфертів, які мають місцевий характер, та на програми місце­вого значення, які здійснюються з місцевих бюджетів відповідно до пункту 3 части­ни першої статті 82 та частини другої статті 83 Бюджетного кодексу України, визначено в статті 91 Бюджетного кодексу України. Це видатки на:

1. місцеву пожежну охорону;

2. позашкільну освіту;

3. соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно- технічних навчальних закладів;

г) заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адап­тації осіб, звільнених з установ виконання покарань;

ґ) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

д) компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам по­хилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

е) надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредитування;

4. відшкодування різниці між сумою цін (тарифів) на житлово-комунальні послу­ги, що затверджувались або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);

5. місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоуст­рою населених пунктів;

6. культурно-мистецькі програми місцевого значення, зокрема зоопарки загаль­нодержавного значення комунальної власності;

7. програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

8. місцеві програми з розвитку фізичної культури та спорту;

9. типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

10. транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін (тарифів) на перевезення людей у пасажирському транспорті за рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядуван­ня, відповідно до наданих повноважень;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (зокрема роботи, що їх проводять спеціалізовані монтажно-експлуатаційні підрозділи);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

11. заходи з організації рятування на водах;

12. обслуговування місцевого боргу;

13. програми природоохоронних заходів місцевого значення;

14. управління комунальним майном;

15. регулювання земельних відносин;

16. заходи у сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій тех­ногенного та природного характеру в межах повноважень, установлених законом;

17. заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;

18. проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республі­канських Автономної Республіки Крим і місцевих референдумів;

19. членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добро­вільних об'єднань;

5 Із

Із

_с

Рис. 17.2. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (до ст. 91)

Щ

сл со со

20. підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад;

21. інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згід­но із законом.

Перелік видатків, установлених статтею 91 Бюджетного кодексу України (рис. 17.2) місцевих бюджетів, не є вичерпним і може бути розширений відповідно до пун­кту 21 частини першої цієї статті видатками на інші програми, пов'язані з виконан­ням власних повноважень, які можуть затверджуватися відповідною радою згідно із законом. Принцип самостійності бюджетів надає право місцевим радам встановлю­вати своїми рішеннями види додаткових місцевих програм та обсяги їх фінансуван­ня. У таких випадках відповідні видатки здійснюються винятково за рахунок власних надходжень відповідних місцевих бюджетів, установлених статтею 69 Бюджетного кодексу України, а не за рахунок трансфертів із державного бюджету.

Згідно з частиною 7 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевих бюджетів, обсяг яких не враховується під час визначен­ня обсягу міжбюджетних трансфертів, визначаються як видатки, пов'язані з вико­нанням власних повноважень місцевого самоврядування. їх фінансування прово­диться за рахунок доходів, визначених статтею 69 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до принципу самостійності бюджетів та частини 2 статті 85 Бюджет­ного кодексу України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконав­чі органи відповідних рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не ство­рені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктом 3 частини 1 статті 82 Бюджетного кодексу України, з відповідних місцевих бюджетів.

Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, ком­пенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого ві­ку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування й по­требують сторонньої допомоги, згідно з підпунктами д,е пункту 3 частини 1 цієї статті, та відшкодування різниці між сумою ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, затверджені або погоджені рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті проводити­муться в межах коштів, передбачених рішеннями сесій органів місцевого самовря­дування.

Частинами 4, 5 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІУ визначено, що в разі встановлення органом місцево­го самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможлив­лює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з від­повідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між установленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані з установленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання при­бутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Отже, нова редакція Бюджетного кодексу дає органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків як відповідно переліку, так і додаткових — на вико­нання завдань місцевих бюджетних програм, що позитивно вплине на соціально- економічний розвиток відповідного регіону.