§ 3. Виконання місцевих бюджетів

Система виконання місцевих бюджетів передбачає використання прийомів та ме­тодів оперативного управління і контролю за формуванням дохідної частини бюдже­ту, її цільовим використанням згідно з доходами та видатками затвердженого бюд­жету.

Виконання відповідних місцевих бюджетів забезпечують Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згід­но із законом). Загальну організацію та управління виконанням відповідного місце­вого бюджету, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань ви­конання бюджету здійснюють місцеві фінансові органи.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства в межах функцій, визначених ст. 43 Бюджетно­го кодексу. Функціонування казначейської системи обумовлено необхідністю ефек­тивного функціонування управлінської структури органів виконавчої влади (Ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних місцевих рад або сільських голів, якщо відповідні виконавчі ор­гани не створені згідно із законом), місцевих фінансових органів та необхідності за­безпечення безперервного фінансування усіх учасників бюджетних відносин на під­ставі чітко визначених обсягів їх фінансових потреб та оптимізацїї бюджетних потоків що обумовлює ефективність процесу виконання місцевих бюджетів.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232 казначейське обслу­говування бюджетних коштів передбачає:

1. розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2. контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здій­снення платежів за цими зобов'язаннями;

3. ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4. здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до Наказу Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" каз­начейська форма обслуговування місцевого бюджету передбачає здійснення органами

Державного казначейства України операцій з коштами загального та спеціального місцевих бюджетів, забезпечує касове обслуговування розпорядників бюджетних кош­тів, контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, проводить реєс­трацію повноважень та платежів, веде бухгалтерський облік, складає звітність про ви­конання місцевого бюджету.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державного казначейства України:

• здійснюють обслуговування місцевих бюджетів за доходами, видатками, креди­туванням та фінансуванням дефіциту бюджету;

• установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах Державно­го казначейства України;

• здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного ко­дексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю;

• формують розрахункові документи і проводять повернення помилково та/або надмірно зарахованих до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних доку­ментів органів, за якими згідно із законодавством закріплено контроль за справлян­ням (стягненням) платежів до бюджету, погоджених з відповідними місцевими фі­нансовими органами;

• здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;

• щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеці­ального фондів місцевих бюджетів;

• здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Державного казначейст­ва України;

• надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відпо­відних місцевих бюджетів;

• установлюють порядок відображення у бухгалтерському обліку операцій щодо виконання місцевих бюджетів, ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо вико­нання місцевих бюджетів;

• здійснюють попередній та поточний контроль за цільовим спрямуванням бюд­жетних коштів.

Місцеві бюджети виконуються за розписом, який затверджується керівником міс­цевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюдже­ту на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджет­ного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюд­жетним призначенням.

Бюджетний розпис — це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань го­ловним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, за­твердженого Наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 (зі змінами і доповненнями) після затвердження місцевих бюджетів фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі ор­гани складають річний розпис доходів місцевих бюджетів та помісячний розпис до­ходів загального фонду місцевих бюджетів, розпис фінансування місцевих бюджетів та помісячний розпис фінансування загального фонду місцевих бюджетів, розпис асигнувань місцевих бюджетів та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів і на паперових та електронних носіях направляють органам Дер­жавного казначейства України у визначені чинним законодавством терміни. Органи Державного казначейства України реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку, про що в оригіналі розпису ставиться відбиток штампа за встановленою формою.

Місцеві фінансові органи, за участю органів, що контролюють справляння над­ходжень до бюджету на підставі отриманої від органів Державного казначейства звіт­ності про виконання бюджетів можуть формувати управлінську звітність для прий­няття рішень та здійснення фінансових прогнозів під час планування бюджету. Сюди можуть входити показники не тільки в грошовому, а й у кількісному вимірі. Анало­гом такої звітності є звіт про виконання плану по штатах і контингентах.

Дохідна частина бюджету будь-якого рівня виконується на основі поступлень по­даткових і неподаткових платежів, що сплачуються юридичними і фізичними особа­ми, надходжень з інших джерел.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами запроваджено в Україні з 1 січня 2002 року і здійснюється територіальними органами державного каз­начейства в межах повноважень, які визначені у ст. 45 і 78 (ч.4-5) Бюджетного кодек­су та є гарантією своєчасного і повного надходження до місцевого бюджету. Відповід­но, надходження від податків, зборів та обов'язкових платежів визначаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування їх на єдиний казначейський ра­хунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння до бюджету (зокрема, податкових, митних та інших державних органів яким відповід­но до закону надано повноваження здійснювати контроль за правильністю (в повно­му обсязі) та своєчасністю внесення податків зборів, обов'язкових платежів та інших доходів до місцевих бюджетів).

Виконання місцевих бюджетів за доходами побудовано на тих самих принципах, що й виконання дохідної частини Державного бюджету України, яке регламентова­но наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 р. №131 (редакції наказу Державного казначейства України від 3 березня 2008р. №80) зі змінами та до­повненнями в розрізі окремих статей.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами здійснюється відпо­відно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205 (зі змінами і допов­неннями). Цей документ регламентує організаційні взаємовідносини у процесі казна­чейського обслуговування місцевих бюджетів, зокрема між органами казначейства, фінансовими органами, платниками податків, що належать місцевим бюджетам в умовах функціонування внутрішньої платіжної системи казначейства.

Порядок зарахування та перерахування податків, зборів, інших обов'язкових пла­тежів до місцевих бюджетів, механізм повернення платникам помилково або надмір­но зарахованих до бюджетів платежів, принципи розподілу доходів аналогічній схе­мі, яка використовується при обслуговування державного бюджету за доходами, та передбачає виконання органами казначейства наступних функцій (див. додаток 8):

• визначають порядок відкриття та відкривають в управліннях державного казна­чейства рахунки для зарахування кожного виду податків, зборів, інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів;

• повідомляють реквізити рахунків для зарахування бюджетних надходжень тери­торіальні Державні податкові інспекції;

• проводять зарахування до місцевих бюджетів податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів;

• здійснюють розподіл зарахованих до бюджету платежів між ланками бюджетної системи відповідно до нормативів відрахувань, визначеними ст. 65 Бюджетного ко­дексу, законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік;

• забезпечують повне і своєчасне зарахування до місцевих бюджетів міжбюджет­них трансфертів, передбачених законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік;

• готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помил­ково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі висновків Державних по­даткових інспекцій, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

• акумулюють доходи місцевих бюджетів, які надійшли протягом дня, та перера­ховують ці кошти на рахунки, що призначені для здійснення видатків з відповідних місцевих бюджетів;

• щоденно подають виписки з рахунків для зарахування надходжень до місцевих бюджетів та іншу інформацію про виконання місцевих бюджетів за доходами та пе­рерахуванням міжбюджетних трансфертів Державним податковим інспекціям, місце­вим фінансовим органам та органам місцевого самоврядування.

Органи, що контролюють надходження до бюджету (державні податкові органи, митні органи тощо), здійснюють контроль за правильністю справляння і стягнення обов'язкових платежів та інших доходів, забезпечують своєчасне та в повному обся­зі їх надходження до місцевих бюджетів відповідно до чинного законодавства.

Для внесення змін до планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надан­ня кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду обов'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загаль­ного фонду бюджету, плани спеціального фонду здійснюються відповідно до Поста­нови Кабінету Міністрів України за №228 від 28.02.2002 р. "Про затвердження По­рядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" зі змінами та доповненнями. Зміни до планів вико­ристання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів вносяться в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання бюджетних коштів і помісячному плану використання бюджет­них коштів. При цьому плани використання коштів і помісячні плани використання бюджетних коштів не перезатверджуються.

Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім влас­них надходжень бюджетних установ) вносяться у порядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису. Планові показники за спеціальним фондом кошторису розпорядників у формах звітності повинні відповідати даним обліку, який ведеться органами Держав­ного казначейства. Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звіт­ності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кош­торисів з урахуванням внесених до них змін даним звітності Державного казначейства про виконання спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №211 "Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних ви­мог до виконання кошторисів бюджетних установ" зі змінами та доповненнями, під час складання та подання зведеної фінансової звітності враховують також дані до­відок про внесення змін до кошторису, які є підставою для відображення планових показників за власними надходженнями у зведених звітах про виконання коштори­сів. При цьому зазначені дані повинні відповідати даним обліку Державного казна­чейства.

Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням Бюджетного Ко­дексу здійснюється за процедурами, передбаченими ст. 46-51 Бюджетного Кодексу.

Відповідно до ст. 46 Бюджетного Кодексу стадіями виконання бюджету за видат­ками та кредитуванням є:

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету.

2. Затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використан­ня бюджетних коштів.

3. Взяття бюджетних зобов'язань.

4. Отримання товарів, робіт і послуг.

5. Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань.

6. Використання товарів, робіт і послуг.

7. Повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Основу нормативно-правової бази, згідно з якою здійснюється казначейське об­слуговування місцевих бюджетів за видатками складають Бюджетний кодекс та По­рядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 р. №205.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів державного каз­начейства у частині обслуговування місцевих бюджетів за видатками зосереджується на посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному попередженні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зо­бов'язаннями.

Основним завданням органів казначейства в процесі обслуговування місцевих бюджетів є сприяння виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненню ефективного управління коштами місцевих бюджетів. Це завдання має бути реалізоване через створення оптимальної системи оперативного управління міс­цевими фінансами. Власне функція процесу управління грошовими потоками по­винна забезпечувати оптимізацію здійснення видатків у межах асигнувань, передба­чених місцевими бюджетами.

Разом з тим здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюджетів ор­ганами державного казначейства має такі особливості:

• усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються у територіальних органах державного казначейства на ім'я відповідних органів місце­вого самоврядування;

• виділення коштів головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів здійсню­ється на підставі розпоряджень відповідних органів місцевого самоврядування;

• перерахування асигнувань розпорядникам коштів нижчого рівня проводиться відповідно до розподілів головних розпорядників коштів місцевих бюджетів;

• оплата видатків органами казначейства здійснюється після одержання від роз­порядників коштів розрахункових документів відповідно до взятих зобов'язань;

• органи казначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, ви­діленим асигнуванням та прийнятим зобов'язанням;

• платіж здійснюється на користь суб'єктів господарської діяльності, які викона­ли роботи або надали послуги бюджетним установам.

Порядок здійснення видатків при казначейському обслуговуванні бюджетів від­ображено в додатку 9.

Таким чином, роль органів державного казначейства полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а у комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу з відображенням усіх операцій в обліку та фінансовій звітності.

В процесі виконання бюджету можуть вноситися зміни до рішення про місцевий бюджет. За умови необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим або відповідною місцевою радою (ра­дою, яка прийняла таке рішення), місцевий фінансовий орган повинен подати офі­ційний висновок про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохід­ної частини загального фонду місцевого бюджету вважається таким, коли доходи міс­цевого бюджету, враховані у розписі місцевого бюджету (без урахування між бюджет­них трансфертів), за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного року перевиконані не менше, ніж на 5%, що підтверджуєть­ся офіційними висновками місцевого фінансового органу.

Недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на під­ставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартально­го звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, які вра­ховані у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15%. Цей факт є підставою, але не обов'язковою вимогою для внесення змін до місцевого бюд­жету щодо раніше прийнятого рішення відповідної місцевої ради.

За умови наявності відповідного обґрунтування, рішення про внесення змін до рішень про місцевий бюджет можуть прийматися також з урахуванням ст. 52 Бюд­жетного кодексу (наприклад, відхилення оцінки основних прогнозних макропоказ- ників економічного та соціального розвитку та надходжень бюджету від затвердже­ного прогнозу рішенні місцевої ради) та в разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів

Державне казначейство України веде облік усіх операцій по виконанню місцевих бюджетів (частина 9 ст. 78 Бюджетного кодексу). Ведення бухгалтерського обліку ви­конання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків після закінчення бюджет­ного періоду здійснюється на підставі спеціальних актів з урахуванням положень ст. 56 та 57 Кодексу.

Відповідно, взаємовідносини Державного казначейства України з розпорядника­ми, одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казна­чейства щодо ведення бухгалтерського обліку та закриття рахунків регламентуються наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119 «Про затвердження інструктивної бази», Порядком казначейського обслуговування місце­вих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 №205. Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Дер­жавного казначейства, затвердженим наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002р. №221 (у редакції наказу Державного казначейства України від 8 трав­ня 2008р. №152). Рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Держав­ного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119, а також Положення про єдиний казначейський рахунок, затверд­женого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000р. №122 та ін.

Після набрання чинності законом про Державний бюджет України забороняєть­ся органам державної та місцевої влади, їх посадовим особам приймати рішення, які призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених для забезпечення цих витрат.

Ст. 79 Бюджетного кодексу регламентує порядок здійснення бюджетних витрат у випадках несвоєчасного прийняття рішення відповідної місцевої ради про місцевий бюджет.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, державним адміністраціям чи вико­навчим органам місцевих рад надано право здійснювати витрати місцевого бюджету, але тільки на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюд­жетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період. Однак, щомісячні бюджетні асигнування сумарно не повинні перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період крім витрат на обслуговуван­ня та погашення місцевого боргу, витрат спеціального фонду, які мають бюджетне призначення і проводяться виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету, а також забезпечення соціальних стандартів і соціаль­них гарантій (у розмірах та умовах, що діяли у грудні попереднього року) та перера­хування дотацій вирівнювання з державного.

До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період за­бороняється також здійснювати капітальні видатки та надавати кредити з бюджету, за винятком випадків, пов'язаних із виділенням коштів із резервного фонду відпо­відного бюджету, а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві га­рантії.