§ 4. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником міс­цевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюд­жетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

На органи Державного казначейства України покладені повноваження щодо каз­начейського обслуговування місцевих бюджетів, в той час як прийняття рішення про місцевий бюджет, перспективне та поточне планування, розподіл коштів за напря­мами видатків тощо належать до повноважень місцевих рад. Досвід казначейського обслуговування місцевих бюджетів свідчить про численні випадки прийняття рішень, що суперечили актам бюджетного законодавства України.

У Бюджетному кодексі України передбачено порядок застосування процедури зу­пинення дії рішення про місцевий бюджет, як заходу впливу за порушення бюджет­ного законодавства. Визначено, що застосувати даний захід впливу, а саме, зупинен­ня дії рішення про місцевий бюджет, може лише суд в порядку адміністративного судочинства.

До державних органів влади — учасників бюджетного процесу, яким надано пра­во на звернення до суду щодо зупинення дії рішення про місцевий бюджет, згідно з статтею 122 БК України відносяться:

• Кабінет Міністрів України (частина перша статті 122 БК України);

• Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина друга статті 122 БК України);

• голови обласних державних адміністрацій (частина друга статті 122 БК України);

• голови Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (части­на друга статті 122 БК України);

• голови районних державних адміністрацій (частина третя статті 122 БК України);

• голови виконавчого органу міських (міст республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення) рад (частина третя статті 122 БК України).

Правом на звернення до суду щодо зупинення дії рішення про місцевий бюджет можна скористатися в строк протягом одного календарного місяця з моменту (дня) набрання чинності рішенням про відповідний місцевий бюджет.

Як правило, рішення про місцевий бюджет набирає чинності з початком нового бюджетного періоду (оскільки відповідно до частини першої статті 3 БК України бюджетний період однаковий для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України), який збігається з бюджетним роком та триває повний календарний рік, тобто з 1 січня відповідного року до 31 грудня того ж року.

Відповідно до частини четвертої статті 122 БК України та в порядку, передбаче­ному ст.79 БК України, у разі зупинення рішення про місцевий бюджет його витра­ти можуть здійснювати лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені на наступний бюджетний період. При цьому, щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період, крім наступних випадків:

• витрати на обслуговування та погашення місцевого боргу здійснюються відпо­відно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими вини­кають боргові зобов'язання, тобто боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад, незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету рішенням про місцевий бюджет (частина шоста статті 16 БК України);

• витрати спеціального фонду місцевого бюджету мають постійне бюджетне при­значення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних над­ходжень спеціального фонду місцевого бюджету (з дотриманням вимог частини дру­гої статті 57 БК України), якщо БК України та/або рішенням про місцевий бюджет не встановлено інше (частина четверта статті 23 БК України);

• передбачених пунктами 4 і 5 частини другої статті 41 БК України.

Також суттєвим обмеженням є заборона здійснювати капітальні видатки і нада­вати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних із виділенням коштів з резервно­го фонду відповідного бюджету) та здійснювати місцеві запозичення та надавати міс­цеві гарантії.

Рішенням Конституційного Суду України від 2 червня 1998 року у справі за кон­ституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республі­ки Крим на 1998 рік " (справа про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), по­ложення нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік " від 14 січ­ня 1998 року, за якими до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим зараховуються податок на додану вартість та акцизний збір, затверджуються нормати­ви та встановлюється порядок їх зарахування до бюджетів міст і районів Автономної Республіки Крим. З дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, положення нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік " від 14 січ­ня 1998 р. втратили чинність.