§ 5. Дефіцит та профіцит місцевих бюджетів

Ст. 72 Бюджетного кодексу встановлено, що місцевий бюджет може затверджу­ватися за загальним фондом з дефіцитом у разі використання вільного залишку бюд­жетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за резуль­татами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період). Відповідно до частини 4 ст. 14 Кодексу вільний залишок бюджетних коштів виникає у разі перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборот­ним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду. Відповідно до час­тини 3 ст. 14 Кодексу оборотний залишок бюджетних коштів — це частина залиш­ку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. Метою затвердження нормами Бюджетного кодексу оборотного залишку бюджетних коштів є упередження несвоєчасного фінансування захищених першочергових статей бюджету на початку бюджетного періоду. Обсяг оборотного залишку бюджетних коштів відповідно до ст. 14 встановлюється у розмі­рі не більше 2% планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у рішенні про місцевий бюджет. На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.

Пунктом 3 частини 1 ст. 73 Кодексу передбачається отримання місцевими бюд­жетами середньострокових позик на суму невиконання у відповідному звітному пе­ріоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Відповідно до існуючого механізму їх отримання, місцеві бюджети, які отримали кошти наприкінці бюджетного періоду і за результатами року невиконання розрахун­кових показників знову повторилося, позики не повертають на єдиний казначейсь­кий рахунок. Водночас, у разі виконання або перевиконання розрахункових показ­ників за відповідний бюджетний період місцеві бюджети у наступному бюджетному періоді повинні повернути кошти позики.

Ст. 72 Кодексу органам місцевого самоврядування надана можливість затверд­ження профіциту місцевого бюджету за загальним фондом для забезпечення вико­нання видатків спеціального призначення (інвестиційні програми, інші місцеві при­значення капітального характеру).

Відповідно до частини 2 ст. 72 у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень або надходжень внаслідок продажу/пред'явлення цінних папе­рів місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом. З профіцитом за спеціальним фондом місцевий бюджет може затверджуватися у разі погашення місцевого боргу чи придбання цінних паперів.

§ 6. Позики місцевим бюджетам та місцеві запозичення

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 73 Кодексу Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місце­вої ради можуть отримувати позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінан­сових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів — у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається Міністерством фінансів України. Відповідно до Наказу МФУ від 09.08.2002 №627 «Про затверджен­ня Порядку отримання короткотермінових позик на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету» тимчасовий касовий розрив — різниця між доходами і видатками помісячного роз­пису асигнувань загального фонду місцевого бюджету, що виникає у процесі його виконання, пов'язана з необхідністю здійснювати платежі впродовж поточного бюд­жетного періоду відповідно до бюджетних зобов'язань.

Позики на покриття тимчасових касових розривів отримує Рада міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповід­них рад для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків загального фонду місцевого бюджету.

Обсяг позик на покриття тимчасових касових розривів визначається на відповідний бюджетний період рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповід­ної ради про місцевий бюджет і може уточнюватися через внесення змін до нього.

Держава не несе відповідальності щодо зобов'язань за запозиченнями до місце­вих бюджетів.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 73 Кодексу та частин 4-5 ст. 48 Кодексу Дер­жавне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для по­криття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпечен­ням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимча­сові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою пенсій, — у ме­жах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейсь­кого рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду. По­рядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюдже­тів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, насамперед на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання продуктів харчування і медикаментів, оплату комунальних послуг та енер­гоносіїв, в обов'язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими кош­тами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 73 Кодексу Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місце­вої ради можуть отримувати середньострокові позики на суми невиконання у відпо­відному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного каз­начейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користу­вання цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визна­чаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 ст. 73 надання позик з одного бюджету іншому заборо­няється.

Заборона частиною 2 ст. 73 надання позик з одного бюджету іншому, по-перше, упереджує виникнення боргових зобов'язань в одних бюджетів і невиправданих ри­зиків для інших бюджетів, по-друге, забезпечує принцип самостійності, відповідно до якого органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюд­жетні зобов'язання держави.

Місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку бюджету Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користуван­ня або об'єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст.

Ст. 74 Бюджетного кодексу встановлюються деякі обмеження щодо застосуван­ня місцевих запозичень. Це робиться з метою запобігання надмірному борговому навантаженню на місцеві бюджети, недопущення порушень платіжної дисципліни. До таких обмежень належать:

• чітко визначена мета, обсяги та умови місцевих запозичень;

• обов'язкове повернення;

• обов'язкова реєстрація Міністерством фінансів України місцевих запозичень та місцевих гарантій;

• обслуговування місцевого боргу виключно за рахунок коштів загального фонду бюджету;

• обмеження видатків на обслуговування місцевого боргу 10 відсотками видатків від загального фонду відповідного бюджету протягом всього періоду погашення боргу;

• заборона на нові запозичення протягом п'яти років при порушенні графіка по­гашення з вини позичальника.

Держава не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями Автономної Рес­публіки Крим і територіальних громад.

Згідно з частиною 8 ст. 74 Бюджетного кодексу порядок здійснення місцевих за­позичень установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначе­них Бюджетним кодексом України.

Питання самоконтролю

1. Місцеві бюджети як основна складова місцевих фінансів.

2. Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвитку регіонів.

3. Взаємозв'язок місцевих бюджетів з проектом державного бюджету та планами соціального та економічного розвитку регіонів.

4. Права та обов 'язки місцевих органів влади й управління, що виникають у процесі формування та використання місцевого бюджету.

5. Форми фінансового регулювання місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин.

6. Власні доходи місцевих бюджетів як основа їхньої автономії.

7. Європейська хартія про місцеве самоврядування про основні принципи організації місцевих бюджетів.

8. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування.

9. Шляхи підвищення стійкості доходів місцевих бюджетів в умовах фінансової кризи.

10. Особливості формування бюджетної політики на місцевому рівні.

Тестові завдання