108. Парабанки, що функціонують на договірній основі: страхові компанії, ломбарди, лізингові компанії, факторинг — особливості їх діяльності.

За видами послуг, що надають небанківські установи своїм кредиторам, серед договірних фінансових посередників відокремлюють:

Страхові компанії формують грошові фонди на підставі продажу страхових полісів та використовують їх у разі настання страхових випадків власникам полісів. Мобілізовані грошові ресурси розміщують у дохідні активи. В Україні страховий бізнес є недостатньо розвинутим, бо економічна криза стримує попит на страхові послуги; хронічна інфляція, слабкість банківської системи та нерозвиненість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і їх розміщення у дохідні активи;

Ломбарди — видають позики населення під заставу рухомого майна. В основному це короткострокові кредити на споживчі цілі. Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від їх діяльності, банківських кредитів. Відносини з позичальниками оформлюються спеціальними ломбардними квитанціями;

Лізингові компанії спеціалізуються на придбанні предметів довгострокового користування (машини, обладнання, транспортні засоби та ін.) і надають їх фірмам у довгострокову оренду, які поступово сплачують їх вартість. Ресурси лізингових компаній формуються з власного капіталу та банківських кредитів.

Факторингові компанії купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов’язану з постачанням товарів або послуг. Дохід від факторингової операції формується з процента на виплачену клієнту суму та комісію; строк такого кредиту досить короткий. Такі компанії, як правило, створюються при банках у період поглиблення платіжної кризи такий бізнес є надзвичайно ризиковим.

109. Акумуляція ресурсів та кредитування парабанками інвестиційного характеру: інвестиційними фондами, фінансовими компаніями, кредитними спілками.

Донедавна в нашій країні банки були єдиними представ­никами кредитних установ, тому банківська система колиш­нього СРСР ототожнювалась з кредитною системою. Але в світі, крім банків, існує безліч різноманітних кредитних установ, сукупність яких утворює парабанківську сис­тему.

До парабанків інвестиційного характеру відносяться:

Інвестиційні компанії — це різновид кредитно-фінансових інститутів, які випускають і продають власні цін­ні папери, в основному дрібним індивідуальним інвесторам. На отримані кошти купують цінні папери підприємств і бан­ків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід у вигляді дивіден­дів за акціями інвестиційних компаній.

Інвестиційні фонди акумулюють великі обсяги капіталів, спроможні забезпечити високий рівень професійного управління ними, надійний захист від кредитних ризиків та високий рівень дохідності за своїми цінними паперами – акціями, інвестиційними сертифікатами тощо.

Фінансові компанії мають ту характерну особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.

Кредитні спілки – це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого та середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності.