73. Економічні межі кредиту: поняття, причини, наслідки їх порушення.

Поняття по межі кредиту є відносно новим і не достатньо вивченим. В загальному формулюванні межі кредиту окреслюються рухом вартості зі збереженням всіх функціональних принципів.

Межі кредиту можуть регулюватися в залежності від стану попиту та пропозиції на фінансовому ринку з метою його балансування, мають суто економічний зміст.

Під межею кредиту розуміється такий рівень розвитку кредитних відносин в народному господарстві, за якого попит і пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної кількості нормально працюючих позичальників процентної ставки.

Економічна межа може розглядатися в кількісних аспектах на мікро– та макрорівнях, залежно від призначення про кількісну та якісну межу.

Мікроекономічні межі визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників, що формується під впливом: динаміки ринкової ставки позичкового проценту; характер коливання потреби позичальника в основному і оборотному капіталі; стану забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання; ефективності та окупності проектів на реалізацію яких позичаються кошти.

Розширенню мікроекономічних меж кредиту сприяє нарощуванням пропозиції позичок за рахунок збільшення банківського кредитування або розширення міжгосподарського. Порушення мікроекономічних меж може визвати платіжну кризу, незабезпечення реального попиту, або перевищення реального попиту у позичальника. В разі надмірного залучення коштів позичальник буде здатним створювати підвищені запаси, покривати нераціональні збитки, проводити інвестиції, що гальмує економіку.

Інструментами, що забезпечують дотримання мікроекономічних меж кредиту виступають: загальновизнані принципи кредитування; регулювання банківського проценту; механізм регулювання банківської ліквідності; механізм вексельного обігу.

Сукупність економічних меж кожного суб’єкта формує на грошовому ринку макроекономічну межу, яка визначає об’єктивний обсяг кредитних вкладень в народне господарство в цілому. Відносна самостійність макроекономічних меж пояснюється формуванням під впливом загальноекономічних факторів, як: обсяги і темпи зростання ВВП; структура і рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів; цілі і методи державної грошово­–кредитної політики; розвиток ринкових відносин.

В кількісному виразі визначити макроекономічні межі, як обмежувальний чинник, практично неможливо. Наскільки дотримується ця межа оцінюють через опосередковані показники чи процеси: динаміка і рівень позичкового процента; рівень і динаміка інфляції; відношення кредитних вкладень в економіку та обсяги ВВП до обсягу всього капіталу, що є розпорядженні економічних суб’єктів; співвідношення між темпами зростання банківського кредитування господарюючих суб’єктів та ВВП.

Найбільш показовим критерієм дотримання межі кредиту є динаміка та рівень позичкового процента.

Макроекономічні межі кредиту визначаються з одного боку наявністю вільних вартостей, з другого – об’єктивно встановлених та з оптимальною ефективністю використаних позичкових ресурсів.

Форми та види кредитів визначають якісні(внутрішні) межі в рамках економічних (зовнішніх, функціональних) макроекономічних меж.

Важливу роль у дотриманні меж кредиту відіграє виконання банками вимог щодо кредитоспроможності позичальників та ліквідності своїх активів.